Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 жовтня 2018 року

Київ

справа №820/1636/17

адміністративне провадження №К/9901/38319/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2017 (суддя Бідонько А.В.)

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2017 (судді Старостін В.В., Рєзнікова С.С., Бегунц А.О.)

по справі № 820/1636/17

за позовом Держаного підприємства «Харківський бронетанковий завод»

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2017 року Держане підприємство «Харківський бронетанковий завод» (далі - позивач, ДП «Харківській бронетанковий завод») звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Харківській області), в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.04.2017 № 0000041405 та № 0000051405.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2017, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2017, адміністративний позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення від 05.04.2017 № 0000041405 та № 0000051405.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2017 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач письмово проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2018 касаційну скаргу було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 08.12.2016 по 14.12.2016, на підставі направлень від 08.12.2016 № 1614 та № 1615, наказу від 08.12.2016 № 1684, відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України посадовою особою відповідача була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Державного підприємства «Харківський бронетанковий завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Сімузар» за період з 01.01.2016 по 30.10.2016, за результатами якої складено акт від 21.12.2016 № 5086/20-30-14-01/08099848 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог: підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим встановлено заниження податку на прибуток за 9 місяців 2016 рік у загальній сумі 495 000 грн.; пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на загальну суму 550 000 грн., а саме за серпень 2016 року на суму 382 500 грн. та за вересень 2016 року на суму 167 500 грн.

На підставі вказаного акта відповідачем 05.04.2017 прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000041405, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 618 750 грн., в тому числі 495 000 грн. - за основним платежем та 123 750 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0000051405, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 550 000 грн.

Як слідує з акта перевірки від 21.12.2016 № 5086/20-30-14-01/08099848, підставою для визначення позивачу зазначених податкових зобов'язань слугували висновки перевіряючих про неправомірність формування позивачем складу витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським взаємовідносинам із ТОВ «Сімузар», оскільки, на переконання податкового органу, договір укладений позивачем із зазначеним контрагентом не має мети реального настання правових наслідків обумовлених змістом правочину. При цьому, податковий орган посилався на матеріали досудового провадження відносно посадової особи ТОВ «Сімузар» та інших підприємств, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27, частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України.

Касаційна скарга податкового органу обґрунтована тим, що договір укладений позивачем із зазначеним контрагентом не має мети реального настання правових наслідків обумовлених змістом правочину, оскільки у ТОВ «Сімузар» відсутні відомості щодо наявного майна, складських приміщень, виробничих потужностей, техніки тощо, що свідчить про відсутність можливостей у контрагента позивача здійснювати господарську діяльність. Крім того, позивачем не було надано до перевірки документів щодо транспортування придбаних ТМЦ, щодо використання придбаних ТМЦ у власній господарській діяльності або їх подальшу реалізацію, у паспортах на придбані ТМЦ не зазначено виробника відвантажених виробів. Інших доводів касаційна скарга не містить.

Суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів суду апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що матеріалами справи підтверджується належним чином та в повному обсязі виконання укладеного позивачем зі своїм контрагентом правочину, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, враховуючи, що висновки викладені в акті податкової перевірки не узгоджуються з нормами матеріального права, не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Оцінюючи посилання відповідача на встановлені у межах досудового розслідування кримінального провадження № 32016100100000093 обставини фіктивності ТОВ «Сімузар», суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що в ході розгляду справи відповідачем не подано жодних доказів порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб підприємства позивача або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним суб'єктом владних повноважень також не подано.

Колегія суддів суду касаційної інстанції частково погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з такого.

Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій прийняли акт перевірки, яким встановлені податкові правопорушення як належний доказ, використали та оцінили висновки акту позапланової перевірки Товариства проведеної в межах кримінального провадження, відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, як підставу для безпосереднього зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій з цього податку.

Суд не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про можливість використання висновків результатів перевірки, проведеної в межах кримінального провадження, до набрання законної сили відповідним рішення в кримінальній справі.

Підстави, за наявності яких здійснюється документальна позапланова перевірка встановлені пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, однією з яких є отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки винесену ними відповідно до закону, про що зазначено підпунктом 78.1.11 цієї статті.

Керуючись саме підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України податковим органом (відповідачем у справі) проведена позапланова документальна виїзна перевірка. Перевірка, результати якої покладені в основу прийняття податкових повідомлень-рішень, проведена на виконання ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 19.10.2016 в рамках кримінального провадження № 32016100100000093.

Аналіз наведеної норми свідчить про те, що за своїм характером призначення документальної позапланової перевірки може характеризуватися як заходи забезпечення кримінального провадження, а також як специфічна слідча (розшукова) дія. Зазначена правова невизначеність, відсутність узгодженого процесуального порядку проведення документальних позапланових перевірок в кримінальному провадженні призводить до різного порядку призначення та проведення таких перевірок і, як наслідок, до різних правових наслідків їх застосування, що перед усім вказує на доцільність визначення документальної перевірки в системі слідчих дій передбачених КПК України, як самостійної дії.

Суд вважає, що проведення перевірки податковим органом в межах кримінальної справи на виконання ухвали слідчого судді у будь-якому випадку є самостійною підставою її проведення, результати якої є доказом в кримінальному провадженні.

Конкуренція між пріоритетом вирішення кримінальної справи над податковим спором і навпаки існувала із самого початку унормування фінансових правовідносин.

Так, пунктом 36 Підрозділу 10. Інші перехідні положення (в редакції що діє з 01 вересня 2015 року) передбачено, що у разі якщо судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, яке було розпочато до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків» від 17 липня 2015 року №655-8 і предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, в якому встановлена несплата податкових зобов'язань або винесена ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами з цього питання, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

До запровадження наведених норм, діяли положення пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, якими передбачалось, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили. Матеріали такої перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються органу, що призначив перевірку.

Суд вважає, що органи податкової служби не мають права виносити податкові повідомлення-рішення до набрання законної сили відповідним рішенням в кримінальній справі, якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально - процесуального законодавства.

Загальний процес проведення перевірки із послідовного, коли за результатами перевірки приймається податкове повідомлення-рішення, розривається. Спочатку матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність. Після набрання законної сили рішенням у межах кримінального провадження органи податкової служби мають право виносити податкові повідомлення-рішення.

Аналогічна правова позиція була викладена в постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 826/1197/17 (К/9901/56224/18).

У межах спірних відносин поза увагою судів залишились аналіз підстав та способу реалізації владних управлінських функцій податковим органом. При цьому, суди попередніх інстанцій хоча й неправильно застосували норми матеріального права, однак це не призвело до ухвалення неправильного судового рішення по суті, відтак вказані судові рішення слід змінити в мотивувальній частині, а в іншій частині - залишити без змін.

Згідно з частиною першою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Статтею 351 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

За правилами пункту 3 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2017

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2017 змінити в мотивувальній частині, а в іншій частині - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.А. ВасильєваСудді: (підпис) С.С. Пасічник (підпис) В.П. Юрченко