ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2019 року

м. Київ

справа №816/841/17

провадження №К/9901/43868/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів: Стрелець Т.Г., Желєзного І.В.,

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 (головуючий суддя Перцова Т.С., судді Жигілій С.П., Дюкарєва С.В.)

у справі №816/841/17

за позовом Приватного підприємства «Будгарант-7»

до Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

про скасування вимоги,

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. У травні 2017 року Приватне підприємство «Будгарант-7» звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, в якому просило суд скасувати вимогу Голови Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Оніщенко В.М. від 18.04.2017 №02/1977 про надання інформації.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем висунуто вимогу з перевищенням наданих законом повноважень, за відсутності підстав, визначених чинним законодавством.

3. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.07.2017 у справі №816/841/17 у задоволенні позову відмовлено.

4. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.07.2017 у справі №816/841/17 скасовано та прийнято нову постанову, якою задоволено позовні вимоги повністю.

5. Полтавське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України з постановою суду апеляційної інстанції не погодилося, тому звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просило суд скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 у справі №816/841/17 та залишити в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.07.2017 у справі № 816/841/17.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.11.2017 відкрито касаційне провадження у справі № 816/841/17.

У зв`язку з початком роботи Верховного Суду, на виконання п.п. 1, 7 п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України матеріали справи передано до Верховного Суду та розподілено на колегію суддів у складі: головуючого судді Гімона М.М., суддів Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.

У зв`язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді Гімона М.М., на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду, було проведено повторний автоматизований розподіл справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Єзерова А.А., суддів Стрелець Т.Г., Желєзного І.В.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 18.04.2017 Полтавським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України винесено вимогу про надання інформації №02/1977, якою Приватне підприємство "Будгарант-7" зобов`язано надати територіальному відділенню протягом 10-ти днів з дня отримання даної вимоги інформацію та завірені копії документів згідно вищенаведених питань окремо по кожній закупівлі згідно переліку.

8. Позивач зазначає, що вказана вимога Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про надання інформації від 18.04.2017 № 02/1977 отримана позивачем 15.05.2017.

9. Позивач не погодився з вимогою Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про надання інформації від 18.04.2017 № 02/1977, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

10. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував це тим, що право органів Антимонопольного комітету України вимагати інформацію у суб`єктів господарювання самостійного характеру не має, а передбачене законом у контексті виконання такими органами певних повноважень: розгляду справ чи заяв про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведення перевірки, дослідження ринків, реалізації конкурентної політики, в інших випадках, передбачених законодавством. Перелік питань, щодо яких вимагалось надати інформацію, не суперечить предмету дослідження, а оскаржувана вимога про надання інформації від 18.04.2017 № 02/1977 винесена відповідачем в межах здійснення повноважень щодо проведення дослідження ринку, визначених Законом України "Про Антимонопольний комітет України".

11. Суд апеляційної інстанції з висновками місцевого адміністративного суду не погодився та зазначив в оскарженій постанові, що перелік питань, визначених вимогою Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.04.2017 № 02/1977 про надання інформації, не відповідає та виходить за межі предмету дослідження, зокрема, дослідження ринку закупівель товарів, робіт та послуг. Відповідний перелік документів, визначених у вимозі 18.04.2017 № 02/1977, свідчить про їх витребування фактично для здійснення перевірки позивача, а не для дослідження ринку. У зв`язку з порушенням вимог законодавства, апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та скасування вимоги відповідача.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

12. Касаційна скарга мотивована порушенням апеляційним адміністративним судом норм матеріального права, зокрема, скаржник посилається на те, що судом не враховано норми п. 5, 12, 20 ст. 17 Закону України «Про Антимонопольний комітет».

13. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції не розмежував поняття «дослідження ринку» з поняттям «перевірка», що призвело до прийняття невірного рішення у справі.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

15. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Cловосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, не передбаченої законом.

16. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття постанови судом першої інстанції) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

17. Наведені норми узгоджуються з положеннями ст.ст. 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15.12.2017), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

18. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

19. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

20. Як убачається з матеріалів справи, позивач, звертаючись із цим позовом, просить суд скасувати вимогу Голови Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Оніщенко В.М. про надання інформації від 18.04.2017 № 02/1977.

21. За приписами ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет» розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету, голови територіального відділення Антимонопольного комітету, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету, голови територіального відділення Антимонопольного комітету, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов`язані на вимогу органу Антимонопольного комітету, голови територіального відділення Антимонопольного комітету, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольного комітету, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб`єктам господарювання (ст. 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»).

За приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Рішення Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України та державного уповноваженого Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду міста Києва. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарських судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

22. Вказані норми прямо передбачають вирішення спору господарським судом, тобто законом установлено інший порядок судового провадження щодо оскарження рішень Антимонопольного комітету України та його органів, ніж КАС України, а тому останній не поширює свою дію на спірні відносини.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду у справах №820/2953/18, №922/3506/18.

23. Враховуючи викладене, цей спір слід розглядати за правилами господарського судочинства.

24. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

Згідно зі ст. 354 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно ст. 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених ст. 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Таким чином, судові рішення підлягають скасуванню у повному обсязі із закриттям провадження у даній справі.

25. За приписами ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (п. 1).

Згідно з ч. 1 ст. 239 Кодексу, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 ст. 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Керуючись ст.ст. 345, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.07.2017 і постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 у справі №816/841/17 скасувати.

Провадження у справі № 816/841/17 закрити.

Роз`яснити позивачеві, що справу належить розглядати в порядку господарського судочинства.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя Т.Г. Стрелець

Суддя І.В. Желєзний