Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2018 року

Київ

справа №826/23812/15

адміністративне провадження №К/9901/18593/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/23812/15

за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Кузьменка В.В., Степанюка А.Г.,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта банк" Кадирова Владислава Володимировича про визнання протиправним та скасування рішення про визнання нікчемним договору банківського вкладу та зобов'язання включити її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Дельта Банк" за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню відповідно до Закону та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно ОСОБА_1 як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування всіх належних коштів за вкладами в ПАТ "Дельта Банк" за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за Договором банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» від 23 лютого 2015 року №012-14501-230215.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить судове рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2016 року зупинено апеляційне провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі за Конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності (конституційності) Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» положенням статті 6, частини першої статті 8, частини четвертої статті 13, статей 21, 22, частини першої, четвертої, п'ятої статті 41 Конституції України.

Оскаржуваною ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про поновлення апеляційного провадження у справі.

У січні 2017 року представник позивача звернувся із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року.

Заслухавши доповідь судді Верховного суду стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною 2 статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017) встановлено, що ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі. Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження.

Отже, в касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду про: повернення позовної заяви (апеляційної скарги); відмову у відкритті провадження в адміністративній справі (апеляційного провадження); залишення позовної заяви (заяви про апеляційне оскарження, апеляційної скарги) без розгляду; зупинення провадження у справі (апеляційного провадження); закриття провадження у справі (апеляційного провадження).

Разом з цим, у даному випадку позивачем ухвала про зупинення апеляційного провадження у справі не оскаржена, а ухвала про відмову в поновленні апеляційного провадження у справі не входить до переліку судових рішень, які підлягають касаційному оскарженню.

Таким чином, відповідно до положень процесуального закону, що діяв на час постановлення оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції, ухвали, постановлені за результатами розгляду клопотання про поновлення апеляційного провадження у справі не підлягають касаційному оскарженню.

З огляду на викладене, оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не може бути переглянута Верховним Судом як судом касаційної інстанції в адміністративних справах у порядку, визначеному главою 2 розділу ІІІ чинної редакції Кодексу адміністративного судочинства України, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

За змістом пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Крім того, Суд звертає особливу увагу на те, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року поновлено апеляційне провадження у справі та постановою від 23 травня 2017 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2016 року, ухвалено нове судові рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд , -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року у справі №826/23812/15 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон ,

Судді Верховного Суду