Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2018 року

Київ

справа №822/2735/17

адміністративне провадження №К/9901/48900/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Красилівський машинобудівний завод»

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.12.2017

та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018

у справі №822/2735/17

за позовом Публічного акціонерного товариства «Красилівський машинобудівний завод»

до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Красилівський машинобудівний завод» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі - відповідач, контролюючий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень №0011291205, №0011301205, №0011311205, №0011321205 від 11.07.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на протиправність нарахування контролюючим органом сум штрафних санкцій, оскільки останнім не прийнято до уваги відомості уточнених декларацій, у зв'язку з чим невірно визначено розмір орендної плати, що призвело до неправомірного нарахування сум штрафів при проведенні камеральної перевірки.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.12.2017, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018, відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з думкою якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що протягом червня-серпня 2016 року позивач, в порушення встановлених пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України термінів, сплачував орендну плату за користування земельною ділянкою площею 33, 7003 га у розмірі, меншому, ніж задекларований в уточнюючій декларації, а протягом січня-травня 2016 року - орендну плату за користування земельною ділянкою площею 7, 7749 га - з порушенням граничних термінів, визначених Податковим кодексом України. Подання позивачем уточнюючої декларації у липні 2016 року не звільняє його від відповідальності за порушення строків сплати узгодженого грошового зобов'язання з орендної плати за землю, яке відбулось до її подання. Штраф у розмірі 10% та штраф у розмірі 20% застосований до позивача за порушення граничного строку сплати орендної плати за різні періоди.

Відмовляючи в задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що контролюючий орган правомірно провів у 2017 році камеральну перевірку, не порушуючи вимог Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 03.11.2016 №1728-VIII, оскільки запроваджені наведеним законом обмеження не стосуються камеральних перевірок, які є функцією здійснення повноважень контролюючим органом, оскільки об'єктом камеральної перевірки є виключно дані, які знаходяться в розпорядженні податкового органу, будь-які інші дані не можуть бути предметом дослідження податковим органом.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.12.2017 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги - визнати протиправними та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

У доводах касаційної скарги ПАТ «Красилівський машинобудівний завод» посилається на порушення норм процесуального права, неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та невідповідність висновків судів обставинам справи, зважаючи на проведення камеральної перевірки позивача, за результатами якої прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, всупереч забороні на проведення органами Державної фіскальної служби перевірок суб'єктів господарювання у 2015-2017 роках за попередні періоди, встановленої статтею другого Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 03.11.2016 №1728-VIII, що свідчить про протиправність такої перевірки та відсутність її правових наслідків. Скаржник посилається на відсутність мотивів відхилення судами його доводів щодо наявності актів звірок.

Ухвалою касаційного суду від 16.05.2018 запропоновано відповідачу подати відзив на касаційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання ухвали. 04.06.2018 відповідачем отримано копію ухвали про відкриття касаційного провадження, контролюючий орган правом на подання відзиву не скористався, що не перешкоджає розгляду справи.

Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання по податковій декларації з орендної плати за землю за 2016 рік, за результатами якої складено акт камеральної перевірки від 07.07.2017 №3423-22-01-05-05/14310394.

На підставі акту контролюючим органом 11.07.2017 прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати, відповідно до статті 126 Податкового кодексу України, №0011291205, яким платника податків зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 38 632,71 грн.; №0011301205, яким платника податків зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 48 947,49 грн.; №0011311205, яким платника податків зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 930,10 грн.; №0011321205, яким платника податків зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 1 752,08 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення за результатами адміністративного оскарження залишені без змін.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що згідно договору оренди від 23.10.2009, укладеного з Заслученською сільською радою та договору оренди від 14.11.2009, укладеного з Красилівською міською радою, позивач орендує земельну ділянку водного фонду площею 7,7749 га та земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 33,7003 га.

В поданій до Красилівської ОДПІ податковій декларації з плати за землю на 2016 рік від 15.02.2016 №9016711110 позивач визначив розмір орендної плати за користування земельною ділянкою площею 33,7003 га на 2016 рік в сумі 1 259 647,64 грн., щомісячно 104970,64 грн. 11.07.2016 позивач подав уточнюючу декларацію на 2016 рік №9115870093, в якій визначив розмір цієї орендної плати на 2016 рік в сумі 879 007,06 грн., щомісячно 73 250,59 грн., зменшивши податкове зобов'язання за 2016 рік на 380 640,58 грн., 31 720,05 грн. в місяць.

В поданій до Красилівської ОДПІ податковій декларації з плати за землю на 2016 рік від 15.02.2016 №9016710247 позивач визначив розмір орендної плати за користування земельною ділянкою площею 7,7749 га на 2016 рік в сумі 52 620,52 грн., щомісячно 4385,04 грн. 22.05.2017 позивач подав уточнюючу декларацію на 2016 рік №9270949614, в якій визначив розмір орендної плати на 2016 рік в сумі 36 707,13 грн., щомісячно 3 058,93 грн., зменшивши податкове зобов'язання за 2016 рік на 15 913,39 грн., 1 326,11 грн. на місяць.

Абзацом першим пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено обов'язок платника податку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, на платника податків покладено обов'язок здійснити встановлені строки сплату узгодженого грошового зобов'язання. Несплачене у встановлений законом строк грошове зобов'язання визначається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України передбачено, що у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, передумовою нарахування штрафних санкцій з підстав, визначених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, є несплата платником податків суми узгодженого податкового зобов'язання у встановлені законом строки.

Колегія суддів відхиляє аргументи позивача щодо незаконності камеральної перевірки, на підставі якої прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, в силу накладення обмежень Законом України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 03.11.2016 №1728-VIII, оскільки запроваджені наведеним законом обмеження не стосуються камеральних перевірок, які є функцією здійснення повноважень контролюючим органом, а об'єктом камеральної перевірки є виключно дані, які знаходяться в розпорядженні податкового органу. Будь-які інші дані не можуть бути предметом дослідження податковим органом.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій щодо правомірності застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Красилівський машинобудівний завод» належить залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.12.2017 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018 у справі №822/2735/17 - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Красилівський машинобудівний завод» залишити без задоволення, постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.12.2017 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018 у справі №822/2735/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова

І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова