Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

31 липня 2018 року

справа №815/3329/15

адміністративне провадження №К/9901/2499/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2015 року у складі судді Завальнюка І.В. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2015 року у складі колегії суддів Коваля М.П., Запорожана Д.В., Шеметенко Л.П., у справі №815/3329/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таламус ЛТД» до Одеської митниці Державної фіскальної служби України, Державного інспектора Одеської митниці Державної фіскальної служби України Соколенко Євгена Анатолійовича про визнання нечинними рішень, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В

У червні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Таламус ЛТД» (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби України (далі - митний орган, перший відповідач у справі), Державного інспектора Одеської митниці Державної фіскальної служби України Соколенко Є.А. (далі - другий відповідач у справі), в якому просив визнати нечинним рішення Державного інспектора Одеської митниці Державної фіскальної служби України Соколенко Є.А., зазначене у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060006/2015/00024 від 02 червня 2015 року, про відмову у митному оформленні випуску товарів за митною декларацією № 500060006/2015/003470 від 26 травня 2015 року, скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №500060006/2015/0000010/1 від 02 червня 2015 року, зобов'язати Одеську митницю Державної фіскальної служби України повернути (вивільнити) сплачену фінансову гарантію у розмірі 108915,23 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що приймаючи спірні рішення, митний орган не довів наявність в нього обґрунтованих сумнівів відносно недостовірності визначеної ним за ціною контракту митної вартості товарів, а також необґрунтовано застосував другорядний метод її визначення у той час, як декларант надав всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2015 року, позов задоволено частково, скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарі, транспортних засобів комерційного призначення № 500060006/2015/00024 від 02 червня 2015 року, якою відмовлено у митному оформленні випуску товарів за митною декларацією №500060006/2015/003470 від 26 травня 2015 року, скасовано рішення Одеської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів №500060006/2015/0000010/1 від 02 червня 2015 року. В решті позову відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності митним органом складу правопорушення, передбаченого частиною 6 статті 54 Митного кодексу України, а відтак, протиправності винесеного спірного акту індивідуальної дії.

У жовтні 2015 року митним органом подана касаційна скарга на судові рішення судів попередніх інстанцій, 1 грудня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України (суддя Горбатюк С.А.) відкрито касаційне провадження, витребувано справу №815/3329/15 з суду першої інстанції.

10 січня 2018 року справу №815/3329/15 передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017 року).

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме: положень статей 53, 55, 57 Митного кодексу України, статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, просить судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Наводить доводи, викладені раніше у запереченнях на позов та в апеляційній скарзі. Скаржник обґрунтовує, що судами попередніх інстанцій не враховано, що декларантом не надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною договору, а надані документи містять розбіжності, які, на думку митного органу, не дозволяють перевірити правильність складових митної вартості товару.

У запереченнях на касаційну скаргу Товариство зазначає, що остання не містить посилань та обґрунтувань того, які саме норми матеріального чи процесуального права порушено судами, натомість її аргументація зводиться до спонукання суду касаційної інстанції здійснити переоцінку доказів та обставин, встановлених судами попередніх інстанцій.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент ухвалення судових рішень) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

На виконання умов контракту про поставку товару № TR-09/06 від 26 червня 2009 року, укладеного Товариством (покупець) із компанією Ronby Invest LLP (Англія), постачальник взяв на себе зобов'язання поставити у власність позивача металопродукцію.

За контрактом, останній укладений на умовах DDU, Одеса (Інкотермс, 2000). Поставка здійснюється за реквізитами покупця, зазначеними у специфікації та вантажних інструкціях, передача товару здійснюється на ліцензійному складі.

Згідно інвойсу №TR-09/06-215 від 25 травня 2015 року до поставки затверджений товар у кількості 126490 кг, вартість 1,08 дол. США за 1 кг. (загальна вартість 134195,40 дол. США).

25 травня 2015 року декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці Державної фіскальної служби подано митну декларацію № 500060006/2015/003470, в якій зазначено митну вартість товару на рівні 1,08 дол. США/1 кг, митна вартість визначена за ціною контракту.

Разом з митною декларацією подано пакет документів: інвойс від 25 травня 2015 року №TR-09/06-215, інвойс від 02 лютого 2015 року № RIZL 16/14-1; зовнішньоекономічний договір (контракт) від 26 червня 2009 року №TR-09/06; додаткова угода до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 11 липня 2011 року №2; оборотна відомість від 14 травня 2015 року по рах. № 631 б/н; прайс-лист від 17 квітня 2015 року №21; цінова довідка Товариства з обмеженою відповідальністю «Експоцентр Одеса» від 25 травня 2015 року №0330-inf; графік біржових цін від 25 травня 2015 року б/н (роздруківка інтернет - сайту Zauba.com) без перекладу; історія цін на жерсть від 22 травня 2015 року б/н; лист про собівартість від 17 квітня 2015 року №23; листи - роз'яснення від 26 травня 2015 року № 2015/149; копію митної декларації країни відправлення від 30 січня 2015 року №021820150670031693; сертифікат про походження товару від 08 лютого 2015 року №ССPI067 1500461549 15C1304A0179/00042 та інші товаросупровідні документи (міжнародні автомобільні накладні, коносамент та ін.).

За результатами розгляду поданих документів митний орган дійшов висновку, що наведені у них дані недостатні для перевірки правильності складових митної вартості товару, було запитано додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість стосовно попередніх оформлень за 2015 рік); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; переклад роздруківки інтернет-сайту Zauba.com, переклад історії цін на жерсть б/н від 22 травня 2015 року; документи, що зазначені в експортній декларації, які підтверджують вартість страхових сум по фрахту.

Крім того, митним органом вказано на наявні, на його думку, розбіжності у числових значеннях складових митної вартості товару: у копії митної декларації країни відправлення від 30 січня 2015 року №021720150670031693 зазначено умови поставки CIF, у той же час згідно інвойсу від 25 травня 2015 року №TR-09/06-215 умовою поставки повинно бути DAP; також у ній немає посилань на зовнішньоекономічний договір №TR-09/06 чи інвойси від 25 травня 2015 року №TR-09/06-215 або від 02 лютого 2015 року № RIZL 16/14-1. У сертифікаті про походження товару від 08 лютого 2015 року №ССPI067 1500461549 15C1304A0179/00042 відсутнє посилання на інвойс від 14 травня 2015 року №TR-09/06-215, у копії митної декларації країни відправлення від 30 січня 2015 року № 021720150670031693 заповнені графи стосовно документів по фрахту та документу по сплаті страхових сум, а інформація про включення страхових витрат до митної вартості даної партії товару відсутня. Документ зазначений у митній декларації як «прайс - лист» від 17 квітня 2015 року № 21 не містить назви.

Декларантом позивача додатково надано виписку з бухгалтерської документації (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість стосовно попередніх оформлень за 2015 рік); переклад історії цін на жерсть б/н від 22 травня 2015 року; лист - роз'яснення від 26 травня 2015 року №2015/213, а також листи від 26 травня 2015 року № 2015/2013 та від 26 травня 2015 року № 2015/149.

Підставою для прийняття спірного рішення, яким митну вартість визначено за другорядним методом (резервний) за наявною в митного органу інформації, стали сумніви відповідача щодо можливості визначення складових митної вартості товару без надання Товариством додатково запитаних митним органом документі, а також посилання на те, що надані Товариством листи з роз'ясненнями не містять будь-якої інформації про вартісні характеристики на товар «Прокат плоский із нелегованої сталі…», згідно митної декларації від 26 травня 2015 року № 500060006/2015/003470.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем до митного оформлення подано всі, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України документи, крім того, надано оцінку доводам митного органу щодо необхідності надання запитаних ним у Товариства додаткових документів. Суди дійшли висновку, що запитані додаткові документи не є необхідними для перевірки заявленої митної вартості, а поданий пакет документів є достатнім. Крім того, наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

З такими висновками погоджується Суд.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно до положень частини 6 статті 54 Митного кодексу України, підставами для відмови у коригуванні митної вартості, серед іншого, є неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу.

За змістом статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється в першу чергу за основним методом, тобто, за ціною договору (вартістю операції).

Задовольняючи позов, суди висновувалися з того, що позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів, надано до органу доходів і зборів документально підтверджені дані про ціну договору. Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 53 Митного кодексу України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів.

Суди попередніх інстанцій висновувалися з дослідження складу митного правопорушення з урахуванням усіх обставин справи, а не лише з факту наявності повноважень митного органу на здійснення контрольних функцій при митному оформленні товарів.

Суд вважає, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо повноти дослідження складу митного правопорушення, його відсутності у спірних правовідносинах, доводить безпідставність прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Суд касаційної інстанції, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Суд визнає, що судами попередніх інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга митного органу залишається без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2015 року у справі №815/3329/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер