ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2018 року

м. Київ

справа №810/3081/16

адміністративне провадження №К/9901/45819/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик Ю.А., Гімона М.М., -

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 810/3081/16

за позовом ОСОБА_1 до Броварської районної державної адміністрації Київської області в особі відділу державної реєстрації (далі - Відділ реєстрації, РДА відповідно), Державного реєстратора РДА Максака Володимира Олексійовича, третя особа - садівниче товариство (далі - СТ) «Труд», про визнання протиправними та скасування реєстраційних дій, зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року, постановлену у складі головуючого судді Щавінського В.Р. та

ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Ключковича В.Ю., суддів Грибан І.О., Губської О.А., -

ВСТАНОВИВ:

27 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора РДА Максака В.О. від 22 жовтня 2015 року №13551070002005878 про внесення змін до відомостей про юридичну особу не пов'язані зі змінами в установчих документах, а саме: зміну голови СТ «Труд»;

- зобов'язати РДА в особі Відділу реєстрації та державного реєстратора РДА Максака В.О.: внести зміни в Єдиний Державний Реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; відновити відомості, що містилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно СТ «Труд», код ЄДРПОУ - 22204370, станом на 21 жовтня 2015 року; відновити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про наступний склад керівництва товариства, а саме, вказати головою СТ «Труд», код ЄДРПОУ - 22204370 - ОСОБА_1

Позов обґрунтовано тим, що державний реєстратор РДА не мав відповідних повноважень та законних підстав для проведення оспорюваної реєстраційної дії, оскільки ним порушено пункти 1, 5, 6 частини першої статті 28 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 22 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Залишаючи без розгляду адміністративний позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що позивач знав про оспорюване рішення державного реєстратора РДА Максака В.О. та мав можливість звернутися до суду з адміністративним позовом в межах строку, визначеного КАС України.

27 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що ОСОБА_1 стало відомо про оспорювану реєстрацію 16 червня 2016 року, після отримання витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тому строк звернення до суду не було пропущено.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 02 березня 2017 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.

22 березня 2017 року від представника третьої особи надійшли заперечення на зазначену касаційну скаргу, в яких представник СТ «Труд» просить залишити останню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким КАС України викладено в новій редакції.

Пунктом 4 частини першої розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).

Касаційний адміністративний суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних постанови та ухвали судів попередніх інстанцій - без змін, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

У справі, яка розглядається, суди встановили, що ОСОБА_1 22 листопада 2015 року об 11:30 приймав участь в зборах членів правління СТ «Труд» в статусі запрошених громадян, що підтверджується протоколом №1 зборів членів правління СТ «ТРУД», зі змісту якого вбачається, що до порядком денним передбачено : « В зв'язку з державною реєстрацією змін, передача установчих та бухгалтерських документів колишнім головою Правління ОСОБА_1.».

Під час вказаних вище зборів членів правління СТ «Труд» 22 листопада 2015 ОСОБА_1 був ознайомлений з протоколом загальних зборів № 1 від 06 червня 2015 року, про що свідчить його підпис в реєстраційній книзі ознайомлення з документами.

Також апеляційним судом встановлено, що зі змісту висновку Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області від 26 листопада 2015 року також вбачається, що позивач був обізнаний про обрання головою правління СТ «Труд» ОСОБА_3 і відповідно наявність передбаченої законом, у разі зміни керівника юридичної особи, державної реєстрації зміни керівника. Так, у висновку вказано: «Опитаний ОСОБА_1 пояснив, що ОСОБА_3 не є членом СТ «Труд»... Також ОСОБА_1 пояснив, що він може передати документацію і печатку СТ «Труд» новообраному голові СТ «Труд» в разі надання йому правильно оформленого і завіреного протоколу про проведення зборів СТ «Труд».

Як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру, державну реєстрацію СТ «Труд» здійснено 17 липня 1996 року, а 27 листопада 2009 - включено відомості про СТ «Труд» до Єдиного державного реєстру за поданою позивачем реєстраційною карткою (форма № 6, затверджена Наказом Держпідприємництва України 20 квітня 2007 року № 57) про включення відомостей про юридичну особу. Відповідно, останнім днем строку підтвердження відомостей про юридичну особу СТ «Труд» в 2015 році було 17 серпня 2015 або 27 грудня 2015 року. Оскаржувану реєстраційну дію щодо зміни відомостей про керівника проведено 22 жовтня 2015 року, тобто позивач в 2015 році, з огляду на передбачений Законом обов'язок підтвердити відомості про юридичну особу СТ «Труд», не міг в межах вказаного строку (17 серпня або 27 грудня 2015 року) не звернутися або безпосередньо до державного реєстратора, або до відомостей Єдиного державного реєстру щодо СТ «Труд» через офіційний веб-сайт (відкритий доступ) для наступного заповнення реєстраційної картки (форма № 6).

Крім цього суди встановили, що зі змісту адміністративного позову вбачається, що про обізнаність ОСОБА_1 з тим, що державний реєстратор 22 жовтня 2015 року вніс до Єдиного державного реєстру відповідний запис (який оспорюється позивачем), свідчить і те, що він на наступний день написав заяву до державного реєстратора про ознайомлення з матеріалами реєстраційної справи, яка формується за наслідком вчинення державним реєстратором реєстраційної дії (т.ч. внесення відповідного запису).

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Перевіряючи доводи позивача в касаційній скарзі, що про оскаржуване рішення він дізнався у 2016 році, суд касаційної інтонації виходить із такого.

Згідно з частиною другою статті 99 КАС України (у редакції, чинній на момент звернення до суду першої інстанції) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 100 КАС України (у редакції, чинній на момент звернення до суду першої інстанції) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що виноситься ухвала.

Колегія суддів звертає увагу, що положення частини другої статті 99 КАС України (у редакції, чинній на момент звернення до суду першої інстанції) слугують меті забезпечення дотримання принципу правової визначеності, що, зокрема, слід розуміти як спрямованість на створення ситуації упевненості для суб'єкта владних повноважень, як відповідача по справі, стосовно розуміння відсутності у позивача бажання звертатись з відповідним позовом.

На думку колегії суддів початок перебігу строку звернення до суду розпочинається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення. Відтак, законодавець передбачив, що в разі, якщо особа не знала про порушення, але з певної дати повинна була про нього дізнатись, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав.

З огляду на це, для встановлення факту пропуску шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого статтею 99 КАС України (у редакції, чинній на момент звернення до суду першої інстанції), значення має визначення моменту, з якого позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

У справі, яка розглядається, суди встановили, що про існування спірного рішення від 22 жовтня 2015 року та його зміст позивачеві було відомо з 23 жовтня 2015 року ще станом на липень 2015 року, а тому звернення з адміністративним позовом 27 вересня 2016 року було здійснено позивачем із суттєвим пропуском строку звернення до суду.

При цьому суди попередніх інстанції, залишаючи без розгляду позов виходили з того, що ОСОБА_1 не надав доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду із вказаним позовом та не просив поновити строк звернення до адміністративного суду, а суди не знайшли підстав, які б підтверджували поважність пропуску строку на оскарження рішення державного реєстратора.

Вирішення суддею питання про наявність або відсутність підстав для поновлення строку на оскарження в кожній конкретній справі залежить від вказаних у заяві причин, підтверджених відповідними засобами доказування.

На цій підставі колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування ухвал судів першої та апеляційної інстанцій.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

В преамбулі Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що він встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини «Пономарьов проти України» (№ 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (Affaire prez de Rada Cavanilles c. Espagne № 116/1997/900/1112).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Ілхан проти Туреччини» зазначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (Ilhan v. Turkey № 22277/93).

Відтак, з метою забезпечення принципу правової визначеності та запобігання порушенню принципу верховенства права суди повинні досліджувати дотримання строку звернення до суду, причини його пропуску та послідовно застосовувати відповідні правові наслідки його спливу.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що оскаржувані позивачем судові рішення у цій справі є законним і не підлягає скасуванню, оскільки апеляційний суд дійшов до обґрунтованого висновку про те, що позивачем було пропущено встановлений КАС України строк звернення до адміністративного суду, належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску цього строку не надано, у зв'язку з чим суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, правильно застосував наслідки пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Касаційний адміністративний суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанцій, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

Як зазначено у частині четвертій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, Касаційний адміністративний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судами оспорюваних рішень і погоджується з їх висновками у справі, якими доводи скаржника відхилено.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року у справі № 810/3081/16 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон,

Судді Верховного Суду