ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2018 року

Київ

справа №804/399/16

адміністративне провадження №К/9901/1803/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

Судді-доповідача - Бевзенка В.М.,

суддів: Шарапи В.М., Данилевич Н.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 804/399/16

за позовом ОСОБА_2

до Прокуратури Дніпропетровської області

про скасування наказу, поновлення на роботі, виплату заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_2

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 березня 2016 року (головуючий - Олійник В.М.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2016 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Лукманової О.М., суддів - Божко Л.А., Прокопчук Т.С.),

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2016 року ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Прокуратури Дніпропетровської області (далі по тексту - відповідач), в якому просив:

- скасувати наказ прокурора Дніпропетровської області №2745к від 14 грудня 2015 року;

- поновити позивача на роботі в органах прокуратури Дніпропетровської області на посаді прокурора прокуратури м. Кривого Рогу;

- виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу, виходячи із розрахунку 8542 грн. за період часу з 14 грудня 2015 року по 31 грудня 2015 року та 16260 грн. на місяць з 01 січня 2016 року до моменту фактичного поновлення його на роботі.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

25 березня 2016 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд вирішив:

- в задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовити повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в органах прокуратури відбулась реорганізація та скорочення кількості посад відповідно до Закону України "Про прокуратуру" в новій редакції. Позивач у порядку, визначеному законодавством, повідомлена про наступне звільнення і процедура звільнення відбувалася з дотриманням передбачених законодавством гарантій.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

21 липня 2016 року Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд вирішив:

- апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 березня 2016 року - без змін.

Апеляційний суд прийшов до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_2, яка у січні 2018 року передана на розгляд до Верховного Суду.

У касаційній скарзі позивач просить:

- скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 березня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2016 року;

- прийняти нове рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:

Позивач у касаційній скарзі посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень допущено порушення норм матеріального та процесуального права, тому такі рішення є незаконними.

Скаржник зазначає, що трудові відносини між ним та відповідачем щодо прийняття на роботу та звільнення має регулюватися законодавством про працю.

Відповідач заперечення на касаційну скаргу не подавав.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач ОСОБА_2 з 05 серпня 2010 року працював в органах прокуратури. З 12 жовтня 2012 року призначений прокурором прокуратури м. Кривого Рогу.

25 вересня 2015 року ОСОБА_2 отримав попередження про можливе звільнення через реорганізацію і скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, про що ним особисто здійснено відповідний підпис. У повідомленні, окрім іншого зазначено, що звільнення відбудеться у разі непроходження або неуспішного проходження тестування для заміщення посади прокурора у відповідній місцевій прокуратурі з 14 грудня 2015 року.

Судами встановлено, що позивач проходив тестування на зайняття посади прокурора Криворізької місцевої прокуратури № 3, за результатами якого зайняв 42 рейтингове місце.

14 грудня 2015 року наказом прокурора Дніпропетровської області № 2745к ОСОБА_2 звільнений з посади та з органів прокуратури у зв'язку з реорганізацією органу прокуратури на підставі наказу Генерального прокурора України № 76ш від 23 вересня 2015 року, попередження про звільнення від 25 вересня 2015 року та рейтингового списку кандидатів для зайняття посад прокурорів Криворізької місцевої прокуратури №3.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Кодекс законів про працю України (надалі - КЗпП України)

Частина 1 пункт 1 статті 40 КЗпП України. Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:

1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частина 2 статті 40 КЗпП України. Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Частини 1-3 статті 49-2 КЗпП України. Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення" , власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Стаття 222 КЗпП України. Особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько - слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.

Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII (в редакції, чинній станом на 14.12.2015, надалі - Закон №1697-VII)

Частина 1 пункт 9 статті 51 Закону №1697-VII. Прокурор звільняється з посади у разі:

…9) ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Частина 1 Розділу XII ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ Закону №1697-VII.

Цей Закон набирає чинності з 15 липня 2015 року, крім:

пункту 5 розділу XII (крім підпунктів 3, 5, 8, 9, 12, 20, 42, 49, 63, 67), розділу XIII цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування;

статей 21, 28-38, 42, 44-50, 62-63, 65-79 цього Закону, які набирають чинності 15 квітня 2016 року;

статті 12 та Додатка до цього Закону щодо переліку та територіальної юрисдикції місцевих прокуратур, які набирають чинності з 15 грудня 2015 року.

Підпункт 1 пункту 51 Розділу XIII ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Закону №1697-VII.

До набрання чинності положеннями, передбаченими абзацом третім пункту 1 розділу ХІІ "Прикінцеві положення" цього Закону:

1) прокурорами місцевих прокуратур призначаються:

а) особи, які не мають досвіду роботи в органах прокуратури, - за умови успішного проходження ними тестування та подальшого стажування строком до одного року. На таких осіб поширюються вимоги частин першої та п'ятої статті 27 цього Закону, крім вимоги щодо наявності стажу роботи в галузі права;

б) особи, які мають досвід прокурорської діяльності, проте на день набрання чинності цим Законом не працюють в органах прокуратури, - за умови успішного проходження ними тестування;

в) прокурори, які на день набрання чинності цим Законом працюють у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах, - за умови успішного проходження ними тестування.

Проведення тестування, стажування здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором України;

Порядок проведення тестування для зайняття посади прокурора місцевої прокуратури, затверджений Наказом Генеральної прокуратури України від 20.07.2015 №98, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.07.2015 за №928/27373 (в редакції, чинній станом на 14.12.2015, далі - Порядок):

Підпункт 1.1 частини І. Цей Порядок визначає умови і процедуру проведення тестування на посади прокурорів місцевих прокуратур.

Підпункт 1.2 частини І. На посади прокурорів місцевих прокуратур призначаються особи за результатами успішного проходження ними тестування.

Підпункт 1.3 частини І. Тестування забезпечує умови для об'єктивного і неупередженого з'ясування спроможності кандидатів за своїми професійними та особистісними якостями виконувати службові обов'язки на посадах прокурорів місцевих прокуратур.

Підпункт 1.4 частини І. Прокурори та стажисти на посадах прокурорів, які на день набрання чинності Законом України "Про прокуратуру" працюють у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах, претендують на зайняття посади прокурора місцевої прокуратури, яка утворюється шляхом реорганізації прокуратури районного рівня, в якій вони працюють.

Прокурори та стажисти на посадах прокурорів, які працюють у прокуратурах міст з районним поділом, претендують на зайняття посади прокурора місцевої прокуратури в одній з місцевих прокуратур, що утворюються в межах відповідного міста".

Підпункт 5.2 частини V. Працівник, який на день набрання чинності Законом України "Про прокуратуру" працює в міській, районній, міжрайонній, районній у місті прокуратурі, подає заяву за формою, наведеною у додатку 3 цього Порядку, для участі в тестуванні на посаду прокурора тієї місцевої прокуратури, яка буде сформована шляхом реорганізації прокуратури районного рівня, в якій він працює.

ІХ. Формування рейтингу та призначення кандидата на посаду

прокурора місцевої прокуратури

Підпункт 9.5 частини V. Керівник регіональної прокуратури після отримання рейтингового списку кандидатів на посади прокурорів конкретної місцевої прокуратури та рапорту працівника прокуратури (заяви для тих, хто не працює у прокуратурі), який успішно пройшов тестування, видає наказ про його призначення на посаду, враховуючи підсумковий бал кандидата (від вищого до нижчого) та кількість штатних одиниць у відповідній місцевій прокуратурі".

Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року).

Пункт 1-2 частини 1 статті 341. Межі перегляду судом касаційної інстанції.

1. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

За приписами статті 222 КЗпП України, особливості розгляду трудового спору, який виник в межах спірних правовідносин, врегульовано Законом №1697-VII.

Отже, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Законом №1697-VII запроваджено новий перелік та територіальну юрисдикцію місцевих прокуратур, які набрали чинності з 15 грудня 2015 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Генеральної прокуратури України від 23 вересня 2015 року №78ш, у зв'язку з утворенням з 15 грудня 2015 року місцевих прокуратур та припиненням діяльності шляхом реорганізації міських, районних, районних у містах і міжрайонних прокуратур внесено зміни до структури та штатного розпису прокуратури Житомирської області, зокрема, виключено штатний розпис прокуратури м. Житомир та включено новий штатний розпис Житомирської місцевої прокуратури.

Зазначеним наказом Генеральної прокуратури України вносились зміни до структури та штатного розпису прокуратури міста Кривий Ріг з 15 грудня 2015 року.

Враховуючи норми підпункту "в" пункту 5-1 розділу XIII "Перехідні положення" Закону №1697-VII, до набрання чинності абзацом 3 пункту 1 розділу XII цього Закону, тобто, до 15.12.2015, прокурори, які на день набрання чинності цим Законом працювали у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах, призначались прокурорами місцевих прокуратур виключно за умови успішного проходження ними тестування, порядок проведення якого визначено Порядком.

Аналізуючи структуру та штатний розпис Криворізької місцевої прокуратури № 3, кількість осіб, які раніше займали посади в прокуратурах, що реорганізовувалися, подали заяви та проходили тестування, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що зміни в організації праці, у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників, дійсно мали місце. Позивач за наслідками тестування зайняв 42 рейтингове місце, в той час як штатний розпис Криворізької місцевої прокуратури № 3 передбачав наявність 37 штатних одиниць.

Таким чином, мали місце підстави, встановлені пунктом 9 частини 1 статті 51 Закону №1697-VII для звільнення позивача з займаної посади.

Суд не приймає до уваги посилання скаржника в касаційній скарзі на пріоритетність застосування до спірних правовідносин КЗпП України, оскільки у даному випадку пріоритетними є норми спеціального законодавства.

Отже, аналізуючи встановлені судами обставини справи, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що оспорюваний наказ про звільнення позивача з посади прийнятий у порядку, в межах та у спосіб, встановлені законом, а тому, підстави для задоволення вимог позивача відсутні.

Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови в задоволенні позовних вимог є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 березня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2016 року - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя - доповідач В.М. Бевзенко

Судді В.М. Шарапа

Н.А. Данилевич