Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 травня 2019 року

Київ

справа №826/1023/16

адміністративне провадження №К/9901/63214/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКЕЯ» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2018 року (судді: Пащенко К.С. (головуючий), Шейко Т.І., Чудак О.М.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2018 року (судді: Кузьменко В.В. (головуючий), Василенко Я.М., Степанюк А.Г.) у справі № 826/1023/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКЕЯ» до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Державної фіскальної служби України про визнання незаконними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «НІКЕЯ» (далі - позивач, ТОВ «НІКЕЯ») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач-1, контролюючий орган, ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві), Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач-2, ГУ ДФС у м. Києві), Державної фіскальної служби України (далі - відповідач-3, ДФС України) про визнання незаконним та скасування рішення (лист) ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 09.06.2015 вих. № 14540/10/26-58-11-02-18, визнання незаконним та скасування рішення ГУ ДФС у м. Києві від 21.08.2015 вих. № 12958/10/26-15-11-03-11 про результати розгляду первинної скарги, визнання незаконним та скасування рішення ДФС України від 19.11.2015 № 24654/6/99-99-11-02-02-15 про результати розгляду скарги, зобов`язання ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві включити відомості з поданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за податковий період - календарний місяць травень 2015 року, доповнення та додатка 5 до цієї декларації, до облікових даних щодо позивача у інформаційних базах даних ДФС України.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючим органом безпідставно та з порушенням вимог чинного податкового законодавства було відмовлено у прийнятті податкової декларації, оскільки спірна податкова декларація подана у встановленому порядку, а чинне податкове законодавство не містить прямої заборони контролюючому органу на прийняття податкової звітності, поданої платником податків у паперовому вигляді, а тому рішення відповідача щодо відмови у прийнятті вказаної податкової декларації на паперових носіях, а також рішення ГУ ДФС у м. Києві та ДФС України про залишення скарг позивача без задоволення є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2018 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що оскаржувані рішення ГУ ДФС у м. Києві від 21.08.2015 № 12958/10/26-15-11-03-11 та рішення ДФС України від 19.11.2015 № 24654/6/99-99-11-02-02-15, прийняті за результатами вирішення податкового спору в доюрисдикційній процедурі, не є актами реалізації контролюючим органом повноважень у сфері управлінської діяльності та не мають самостійного юридичного значення, оскільки не містять обов`язкового для суб`єкта господарювання припису. Такі рішення самі по собі не породжують у платника будь-якого додаткового обов`язку та не перешкоджають реалізації його права, зокрема, щодо оскарження до суду самого рішення ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві про відмову у прийнятті податкової звітності, викладеного у зазначеному листі, чим позивач скористався в межах розгляду даної справи. Крім того, судами встановлено відсутність підстав для задоволення вимог ТОВ «НІКЕЯ» щодо включення відомостей з поданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за податковий період - календарний місяць травень 2015 року, доповнення та додатка 5 до цієї декларації, до облікових даних щодо позивача у інформаційних базах даних ДФС України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2018 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ «НІКЕЯ» у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 12 січня 2015 року між TOB «НІКЕЯ» та ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві укладено договір про визнання електронних документів № 1, предметом якого є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інших звітних податкових документів), поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДФС засобами телекомунікаційного зв`язку або на електронних носіях, як оригіналу.

5 червня 2015 року на підставі вказаного договору позивачем було подано до ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві засобами електронного зв`язку податкову декларацію з ПДВ за травень 2015 року, яка була зареєстрована за № 91154423520. ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві листом від 09.06.2015 № 14540/10/26-58-11-02-18 повідомила позивачу, що отримана контролюючим органом 08.06.2015 засобами поштового зв`язку податкова декларація з ПДВ за звітний (податковий) період «травень 2015 року» зі статусом «звітна», подана всупереч п. 49.4 ст. 49 Податкового кодексу України, а саме: не передбачено подання декларації з ПДВ у паперовому вигляді, а також, що ТОВ «НІКЕЯ» в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб подано податкову декларацію з ПДВ за (податковий) період «травень 2015 року», вхідний реєстраційний № 9115442352, у зв`язку з чим подана засобами поштового зв`язку декларація, згідно з положеннями статей 49 та 50 Податкового кодексу України, вважається не прийнятою.

Не погоджуючись з рішенням ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві, викладеним у листі від 09.06.2015 № 14540/10/26-58-11-02-18, позивач звернувся до ГУ ДФС у м. Києві зі скаргою від 17.07.2015 вих. № 20/07 (вх. від 24.07.2015 № 21129/10), за результатами розгляду якої ГУ ДФС у м. Києві, з урахуванням рішення від 29.07.2015 № 11611/10/26-15-11-03-11 про продовження строку розгляду первинної скарги до 05.10.2015 (включно), прийнято рішення від 21.08.2015 № 12958/10/26-15-11-03-11 про результати розгляду первинної скарги, яким вказане рішення ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення. Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві та рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 21.08.2015 № 12958/10/26-15-11-03-11, позивач звернувся зі скаргою від 05.10.2015 № 38/10 (вх. від 07.10.2015 № 29392/6) на такі рішення до ДФС України. З аналогічною скаргою (від 05.10.2015 № 41/10) позивач звернувся і до Міністерства фінансів України.

Рішенням ДФС України від 21.10.2015 № 22232/6/99-99-11-02-02-15 продовжено строк розгляду скарги позивача від 05.10.2015 № 38/10 до 04.12.2015 (включно). 19 листопада 2015 року (у межах продовженого рішенням ДФС України від 21.10.2015 № 22232/6/99-99-11-02-02-15 строку розгляду скарги позивача) ДФС України прийнято рішення № 24654/6/99-99-11-02-02-15 про результати розгляду скарги, яким рішення ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві та рішення ГУ ДФС у м. Києві залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

ДФС України листом від 20.11.2015 № 24796/6/99-99-11-02-02-15, за результатами розгляду скарги позивача від 05.10.2015 № 41/10, надісланої ДФС України листом Міністерства фінансів України від 30.10.2015 № 31-11120-09-10/33636 (вх. від 05.11.2015 № 2005/4), на наведені рішення ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві та рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 21.08.2015 № 12958/10/26-15-11-03-11, повідомила позивачу, що скарга на вказані рішення подається до ДФС України, а також зазначила, що 07.10.2015 до ДФС України надійшла скарга TOB «НІКЕЯ» від 05.10.2015 № 38/10 на зазначені рішення ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві та ГУ ДФС у м. Києві і рішенням ДФС України вирішено продовжити строк розгляду скарги позивача до 04.12.2015 (включно), про що позивача проінформовано відповідним листом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. В доводах касаційної скарги позивач цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено контролюючим органом в частині відмови у прийнятті поданої позивачем у паперовому вигляді податкової декларації з ПДВ за (податковий) період «травень 2015 року», а також ГУ ДФС у м. Києві та ДФС України щодо розгляду поданих позивачем скарг та вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій окремих положень Податкового кодексу України (у редакції Закону чинній на момент виникнення спірних правовідносин), ненадання судами попередніх інстанцій відповідей на всі поставленні питання в межах процесуального законодавства, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішень.

8. ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві та ГУ ДФС у м. Києві надіслали відзиви на касаційну скаргу, в яких вказують на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та просять залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

9. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Пункт 49.3 статті 49.

Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

10.2. Пункт 49.4 статті 49.

Платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до контролюючого органу в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

10.3. Пункти 49.8, 49.9 статті 49.

Прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

10.4. Пункт 56.18 статті 56.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

11. Кодекс адміністративного судочинства України (у редакції Закону, що діяв на момент прийняття рішення судами першої та апеляційної інстанції):

11.1. Частина перша статті 2.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

11.2. Частина перша статті 19.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень»; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

12. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

13. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у адміністративному позові, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди першої та апеляційної інстанції вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття судами рішень).

14. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судами обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві відмовляючи позивачу у прийнятті податкової декларації з ПДВ за травень 2015 року, поданої позивачем засобами поштового зв`язку у паперовому вигляді, діяла у межах та у відповідності до вимог податкового законодавства.

У справі, що розглядається судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 5 червня 2015 року на підставі Договору про визнання електронних документів № 1 від 12.01.2015 укладеного між TOB «НІКЕЯ» та ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві (предметом якого є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інших звітних податкових документів), поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДФС засобами телекомунікаційного зв`язку або на електронних носіях, як оригіналу), позивачем було подано до ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві засобами електронного зв`язку податкову декларацію з ПДВ за травень 2015 року, яка була прийнята та зареєстрована контролюючим органом за № 91154423520. Враховуючи зазначене, контролюючим органом було правомірно, листом від 09.06.2015 № 14540/10/26-58-11-02-18, повідомлено позивачу, що отримана ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві 8 червня 2015 року засобами поштового зв`язку податкова декларація з ПДВ за звітний (податковий) період «травень 2015 року» зі статусом «звітна», була подана всупереч п. 49.4 ст. 49 Податкового кодексу України, а також, що ТОВ «НІКЕЯ» в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб подано податкову декларацію з ПДВ за (податковий) період «травень 2015 року», у зв`язку з чим подана засобами поштового зв`язку декларація, згідно з положеннями статей 49 та 50 Податкового кодексу України, вважається не прийнятою. Тобто, на дату надходження надісланої ТОВ «НІКЕЯ» засобами поштового зв`язку податкової декларації з ПДВ за звітний (податковий) період «травень 2015 року» зі статусом «звітна» та з відповідними додатками до неї, в базах даних контролюючого органу вже була зареєстрована звітна декларація з ПДВ за звітний (податковий) період «травень 2015 року». Крім того, колегія суддів зазначає, що позивачем до судів першої та апеляційної інстанції не було надано жодних доказів того, що контролюючим органом не було прийнято подану ним 5 червня 2015 року засобами електронного зв`язку податкову декларацію з ПДВ за травень 2015 року, або, що контролюючим органом було розірвано з позивачем Договір про визнання електронних документів № 1 від 12.01.2015.

Колегія суддів зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку, що оскаржувані рішення ГУ ДФС у м. Києві та ДФС України (від 21.08.2015 вих. № 12958/10/26-15-11-03-11 та від 19.11.2015 № 24654/6/99-99-11-02-02-15), прийняті за результатами досудового вирішення спору за процедурою адміністративного оскарження, не містять приписів вчинити обов`язкові дії позивачу та не створюють жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав позивача, не порушують права свободи та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, та не є рішеннями суб`єкта владних повноважень (актами індивідуальної дії) у розумінні статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України.

15. Крім того, колегія судів також відхиляє посилання позивача на необґрунтованість судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, зокрема, щодо надання судами у своїх рішеннях відповідей на всі доводи позивача зазначені у позовній заяві та апеляційній скарзі.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. Отже, відхиляючи скаргу, апеляційний суд, у принципі, має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій не порушували норм процесуального законодавства даючи відповіді лише на ті доводи позивача, які безпосередньо стосувались предмету спору. Зазначений підхід у практиці Європейського суду з прав людини, також стосується процесу касаційного розгляду скарги поданої скаржником.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

16. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКЕЯ» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2018 року слід залишити без задоволення.

17. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

18. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКЕЯ» залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2018 року у справі № 826/1023/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова,

Судді Верховного Суду