Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 січня 2019 року

Київ

справа №368/1131/17

адміністративне провадження №К/9901/21480/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мороз Л.Л.,

суддів: Анцупової Т.О., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №368/1131/17

за позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді - Бужак Н.П., суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації про визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови в наданні статусу інваліда війни та зобов'язання відповідача встановити статус інваліда війни та видати посвідчення інваліда війни.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що має право на встановлення статусу інваліда війни та отримання відповідного посвідчення, оскільки внаслідок виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС він отримав пов'язане з цим захворювання.

Постановою Кагарлицького районного суду Київської області від 21 вересня 2017 року позов задоволено.

Визнано протиправною відмову Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації у встановлені ОСОБА_2 статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни.

Зобов'язано Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації встановити ОСОБА_2 статус інваліда війни з видачею відповідного посвідчення.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року та залишити в силі постанову Кагарлицького районного суду Київської області від 21 вересня 2017 року.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що матеріалами справи в повному обсязі підтверджується факт виконання ним робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, в результаті чого йому встановлено ІІ групу інвалідності, а тому відповідно до пункту першого частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" він набув право для надання йому статусу інваліда війни та, відповідно, право на отримання посвідчення інваліда війни.

У поданих запереченнях відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.

Як встановлено, ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та інвалідом II групи, що підтверджується відповідним посвідченням серія НОМЕР_1 та вкладкою до нього НОМЕР_2.

З 02.06.2017 позивачу довічно було встановлено ІІ групу інвалідності, причиною якої є захворювання, пов'язане з роботами пона ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується дослідженими судами доказами, а саме: довідками до акта огляду МСЕК, довідками про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках та експертним висновком.

17.08.2017 позивач звернувся до відповідача з заявою щодо встановлення йому статусу інваліда війни та видачу посвідчення інваліда війни.

Проте, Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації листом від 21.08.2017 №622 повідомило позивача про відмову у задоволенні заяви посилаючись на те, що Управління встановлює статус інваліда війни на підставі довідки, яка є витягом з розпорядження начальника Цивільної оборони Київської області і містить інформацію про залучення особи до формувань Цивільної оборони та документів про роботу, яку виконував громадянин під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також довідки про встановлення інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Довідка №01.1-14/1318-7 від 16.08.2017, видана Департаментом з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської ОДА, носить інформаційне роз'яснення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки з 09.07.2015 ліквідована постійно діюча комісія з питань розгляду звернень громадян щодо підтвердження їх участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони. В даних довідках відсутнє документальне підтвердження залучення позивача саме до складу формувань Цивільної оборони. Проте, цей документ має містити дані про таке залучення з посиланням на наказ чи розпорядження штабу Цивільної оборони та інформацію, яку виконував громадянин під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. У зв'язку з тим, що План Цивільної оборони в період аварії на ЧАЕС не вводився (не було відповідного доручення уряду СРСР) працівники, які залучалися для ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи від інших міністерств і відомств і стали інвалідами внаслідок пов'язаних з цим захворювань, не можуть бути віднесені до осіб, що підпадають під дію вимог п.9 ч.2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем підтверджено участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що обов'язковими умовами, за якими особу можна віднести до інвалідів війни згідно пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" є наявність у особи інвалідності, а також наявність доказів залучення такої особи до складу формувань саме Цивільної оборони та отримання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що в матеріалах справи відсутні належні докази щодо залучення позивача до складу формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що є обов'язковою передумовою для встановлення статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення, а тому підстави для поширення на позивача дії пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" відсутні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками апеляційного суду.

Так, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, до інвалідів війни належать інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до пункту 2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків інвалідів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302, посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Згідно з пунктом 10 цього Положення посвідчення інваліда війни видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причини інвалідності.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника Цивільної оборони СРСР від 6 червня 1975 року № 90 та Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року №1111, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

Апеляційним судом установлено, що згідно з витягу з наказу №12 від 2 травня 1986 року водій автомобіля КАМаЗ - 5320 ОСОБА_2 направлений у відрядження для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС в період з 2 травня 1986 року по 5 травня 1986 року.

Проте, апеляційним судом вірно зазначено, що довідка від 04.07.2017 14-29/188, видана Відділом містобудування та архітектури, капітального будівництва і цивільного захисту, не може бути доказом участі позивача у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони, оскільки не підтверджує факт залучення позивача до складу формувань Цивільної оборони.

Мотиви та доводи наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а також настання інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з участю у ліквідації цих наслідків.

Зазначені обставини свідчать про те, що на позивача як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Водночас, для набуття статусу інваліда війни, з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", окрім як факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зазначений Закон містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Це пояснюється тим, що крім формувань Цивільної оборони у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженнями керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.

З огляду на наведене вище, колегія суддів зазначає, що за відсутності доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС немає достатніх підстав для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої ї статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Документи, які позивач долучив до своєї заяви, адресованої відповідачу, щодо набуття статусу інваліда війни належним чином підтверджують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та настання інвалідності у зв'язку з тим, що він брав участь у таких заходах. Утім, належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони позивач не надав.

Ця обставина є істотною, позаяк в протилежному випадку статус інваліда війни на підставі пункту 9 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" поширюватиметься на всіх, хто належить до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на ЧАЕС і її наслідків і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно підпункту 1 частини першої статті 9 Закону України "Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Отже, за наведених вище обставин, апеляційний суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків апеляційного суду, а зводяться до переоцінки досліджених судом доказів, та не дають підстав вважати, що цим судом невірно застосовано норми матеріального права.

Відповідно до частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні апеляційним судом рішення, а тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 343, 350, 356 КАС України, Суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року у справі №368/1131/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

Т.О. Анцупова

М.М. Гімон ,

Судді Верховного Суду