ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.01.2018 Київ К/9901/2227/17 справа № 826/9598/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді: Пасічник С.С., суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П., здійснивши попередній розгляд справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплектсервіс-2017» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про зобов'язання вчинити певні дії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Парінова А.Б., Грибан І.О., Губської О.А. від 12 жовтня 2017 року

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплектсервіс-2017» (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - Інспекція), в якому просило зобов'язати відповідача припинити протиправні систематичні та умисні дії по нереєстрації податкових електронних документів та прийняти податкову декларацію з податку на додану вартість з додатками за квітень 2016 року протягом операційного дня їх подання.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначило про протиправність дій податкового органу щодо неприйняття податкової звітності з податку на додану вартість за квітень 2016 року, яка надіслана засобами електронного зв'язку, оскільки договір про визнання електронних документів є чинним, а податкова декларація містить всі необхідні реквізити, передбачені податковим законодавством.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 серпня 2017 року у задоволенні позову відмовлено. При цьому, в рішенні суд зазначив, що у податкових органів не було правових підстав для неприйняття податкової звітності платника податків, проте, оскільки позовні вимоги заявлено до Інспекції, а не до Державної фіскальної служби України, тобто до неналежного відповідача, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Київський апеляційний адміністративний суд 12 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції скасував та частково задовольнив позовні вимоги, а саме: визнав прийнятою податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2016 рік, подану Товариством засобами телекомунікаційного зв'язку, у день її фактичного отримання контролюючим органом: 23 травня 2016 року.

Приймаючи вказане рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що належним відповідачем у справі є Інспекція, адже саме з останньою позивачем укладено договір про визнання електронних документів і обов'язки забезпечення приймання податкових документів в електронному вигляді платника податків у терміни, визначені законодавством, та їх комп'ютерної обробки, а також, забезпечення відправлення квитанцій на електронну адресу платника податків покладені саме на таку.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Інспекція подала касаційну скаргу, в якій просила його скасувати в частині задоволених позовних вимог та залишити без змін рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що судом апеляційної інстанції залишено поза увагою ту обставину, що податкова звітність з податку на додану вартість не була прийнята на рівні Державної податкової служби України та не надходила до Інспекції.

У відзиві на касаційну скаргу позивач з твердженнями відповідача про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права не погодився та зазначив про дотримання ним положень законодавства при заповненні та надсиланні податкової звітності.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 11 березня 2015 року між позивачем та відповідачем укладений договір про визнання електронних документів №110320151, предметом якого є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інших звітних податкових документів), поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу державної посадкової служби засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Згідно з квитанцією №2 вказаний договір прийнято податковим органом з реєстраційним номером документа - 9034756006.

Товариством 20 травня 2016 року засобами електронного зв'язку надіслано податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2016 року разом із додатком 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)»

Відповідно до квитанції №1 вказана податкова звітність доставлена до центрального рівня Державної податкової служби України 20 травня 2016 року, однак не прийнята, у зв'язку із помилкою: «порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року №233, а саме можливо, розірвано договір про визнання електронної звітності».

23 травня 2016 року Товариством засобами електронного зв'язку надіслано до Інспекції на підпис новий договір про визнання електронних документів, однак згідно з отриманою квитанцією №1 документ доставлений до Державної фіскальної служби України 23 травня 2016 року, але не прийнятий у зв'язку із помилкою: «діє договір про визнання електронних документів від 11 березня 2015 року №110320151».

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Пунктом 49.1 статті 49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно з положеннями пункту 49.3 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, зокрема засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. У разі розірвання контролюючим органом в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів платник податків, договір з яким розірвано, має право до складання нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами "а" і "б" пункту 49.3 цієї статті (пункт 49.4 статті 49 ПК України)

Прийняття податкової декларації відповідно до пункту 49.8 статті 49 ПК України є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відповідно до пункту 49.9 статті 49 Податкового кодексу України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Згідно з пунктом 49.11 ПК України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Порядок подання податкових декларацій в електронному вигляді на час вжиття позивачем дій з подання звітності визначалась Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року №233 (далі - Інструкція).

Відповідно до розділу ІІІ Інструкції необхідним для подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку є укладення договору з податковим органом за місцем реєстрації платника податків.

Пунктом 7.4 розділу ІІІ вказаної Інструкції встановлено, що перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним.

Згідно з пунктом 7.5 розділу ІІІ Інструкції підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Пунктом 7.6 цього розділу Інструкції визначено, що якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Наведені правові норми підтверджують висновок про те, що прийняття декларації, оформленої з дотриманням положень ПК України, є обов'язком податкового органу, на обліку якого перебуває платник податків. Водночас, в разі недотримання вимог щодо укладення договору про визнання електронних документів та незаповнення в звітності обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 ПК України, платнику податків надсилається із зазначенням причин повідомлення та квитанція про неприйняття податкових документів в електронному вигляді.. Відтак відповідачем у разі оскарження до суду відмови у прийнятті податкової декларації є орган державної податкової служби, що надіслав відповідну відмову та на якого покладено обов'язок з прийняття відповідної звітності.

З огляду на встановлення судами попередніх інстанцій обставини дотримання позивачем вимог законодавства при заповнені відповідних реквізитів податкової декларації та чинності договору, укладеного між Товариством та Інспекцією, про визнання електронних документів, а також те, що згідно з укладеним договором та викладеними вище положеннями законодавства обов'язок щодо прийняття звітності покладений саме на Інспекцію, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною третьою статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.С. Пасічник

Судді: І.А. Васильєва

В.П. Юрченко