ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.01.2018 Київ К/9901/1388/18 824/3229/14-а

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 824/3229/14-а

за позовом ОСОБА_1 до Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області, за участю третьої особи: ОСОБА_3, про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду прийняту 18 червня 2015 року у складі колегії суддів: головуючого - Сторчака В.Ю., суддів: Ватаманюка Р.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2014 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження від 31 жовтня 2014 року № 93-ос, прийняте Кіцманською районною державною адміністрацією Чернівецької області, про звільнення його з посади начальника відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Кіцманської РДА, поновити його на посаді та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що відповідачем проігноровано вимоги трудового законодавства та прийнято незаконне рішення про його звільнення з посади начальника відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Кіцманської РДА Чернівецької області. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) можливе лише з підстав скорочення чисельності або штату працівників, однак під час винесення оскаржуваного розпорядження, підстав для звільнення, зазначених в даній нормі у відповідача не було. Крім того, не надавалась згода на його звільнення профспілковим комітетом.

Чернівецький окружний адміністративний суд постановою від 25 березня 2015 року, у задоволенні позовних вимог відмовив повністю.

Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 18 червня 2015 року, постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2015 року скасував, прийняв нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнив.

Визнав протиправним та скасував розпорядження Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області від 31 жовтня 2014 року №93-ос «Про звільнення ОСОБА_1.».

Поновив ОСОБА_1 на посаді начальника відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та інфраструктури Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області з 01 листопада 2014 року.

Зобов'язав Кіцманську районну державну адміністрацію Чернівецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 01 листопада 2014 року по 18 червня 2015 року включно.

У касаційній скарзі представник відповідача, посилаючись на те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції було винесене при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а також винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просив скасувати його рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументуючи вимоги касаційної скарги представник відповідача зазначає, що були внесені зміни в структуру райдержадміністрації, в результаті чого відбулась зміна в організації виробництва і праці, а тому при прийнятті рішення про звільнення позивача із займаної посади були дотримані вимоги частини першої статті 40 та статті 49-2 КЗпП України.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII (далі - КАС України) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що звільнення ОСОБА_1 у зв'язку зі змінами в структурі Кіцманської РДА відбулось із грубим порушенням процедури звільнення, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог.

Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції виходячи з такого.

Судами встановлено, що 01 серпня 2003 року ОСОБА_1 прийняв присягу державного службовця та був призначений на посаду заступника начальника відділу містобудування та архітектури Кіцманської райдержадміністрації, начальника районної інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до трудової книжки позивач 10 квітня 2012 року призначений на посаду начальника відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області.

09 квітня 2014 року ОСОБА_1 звільнений зі займаної посади за угодою сторін згідно пункту 1 статті 36 КЗпП України на підставі розпорядження №39-ос від 09 квітня 2014 року Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов'язання вчинити певні дії, визнано протиправним та скасовано розпорядження №39-ос від 09 квітня 2014 року Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області. Позивача поновлено на роботі та стягнено заробіток за час вимушеного прогулу.

Розпорядженням Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області від 11 серпня 2014 року №73-ос поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області.

Згідно розпорядження відповідача від 20 серпня 2014 року №248 «Про внесення змін у структуру районної державної адміністрації» ліквідовано з 31 жовтня 2014 року відділ містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства райдержадміністрації, з граничною чисельністю 4 одиниці, та утворено з 01 листопада 2014 року відділ містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та інфраструктури райдержадміністрації з граничною чисельністю 5 одиниць.

24 вересня 2014 року розпорядженням Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області № 285 оголошено конкурс на заміщення вакантної посади начальника відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та інфраструктури районної державної адміністрації та розміщено оголошення в газеті «Вільне життя» №40 від 26 вересня 2014 року.

10 жовтня 2014 року позивачем подано відповідачу заяву, в якій він дав згоду на призначення його на новостворену посаду начальника відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та інфраструктури райдержадміністрації.

Кіцманською районною державною адміністрацією Чернівецької області позивачу було відмовлено у такому призначені, оскільки призначення на посаду начальника відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та інфраструктури райдержадміністрації здійснюється виключно за результатами проходження конкурсу. ОСОБА_1 було рекомендовано взяти участь у зазначеному конкурсі.

Листом Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області від 24 жовтня 2014 року позивачу було запропоновано вакантну посаду у новоствореному відділі, а саме посаду головного спеціаліста відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та інфраструктури райдержадміністрації, запропоновано взяти участь у конкурсі на заміщення вакантної посади начальника новоствореного відділу та попереджено про звільнення у разі відмови про переведення, однак він відмовився від переведення на запропоновану посаду.

Розпорядженням Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області від 31 жовтня 2014 року №93-ос ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Кіцманська районна державна адміністрація Чернівецької області погодила звільнення позивача з Департаментом інфраструктури, містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Чернівецької обласної державної адміністрації, що підтверджується листом від 30 жовтня 2014 року №05.01-02/1219, який міститься в матеріалах справи.

Позивач вважає незаконним його звільнення з посади начальника відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області, а тому звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Статтею 30 Закону України «Про державну службу» визначено, що державна служба припиняється за загальними підставами, передбаченими Кодексом законів про працю України.

Відповідно до частини четвертої статті 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Як слідує з аналізу частини четвертої статті 36 КЗпП України та частини третьої статті 40 КЗпП України, що звільнення працівника з підстав, визначених в пункті 1 статті 40 КЗпП України можливо у випадку повної ліквідації підприємства. В іншому випадку необхідно встановити факт змін в організації виробництва і праці підприємства (установи, організації).

Судами встановлено, що розпорядженням відповідача від 20 серпня 2014 року №248 «Про внесення змін у структуру районної державної адміністрації» ліквідовано з 31 жовтня 2014 року відділ містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства райдержадміністрації, з граничною чисельністю 4 одиниці, та утворено з 01 листопада 2014 року відділ містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та інфраструктури райдержадміністрації з граничною чисельністю 5 одиниць.

З наведеного вбачається, що скорочення штатних одиниць в новоствореному відділі містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та інфраструктури райдержадміністрації фактично не відбулось, а навпаки збільшились до 5 одиниць.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

З положень наведеної норми вбачається, що попереджаючи працівника про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган одночасно пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач відмовився ознайомлюватись під підпис з розпорядженням райдержадміністрації від 20 серпня 2014 року №248 «Про внесення змін у структуру районної державної адміністрації», про що складено відповідний акт.

Крім того, на момент ознайомлення із цим розпорядженням, тобто станом на 21 серпня 2014 року, іншу вакантну посаду позивачеві запропоновано не було.

Натомість, відповідно до листа Кіцманської райдержадміністрації від 24 жовтня 2014 року №01-26/12-600 позивачу було запропоновано вакантну посаду у новоствореному відділі, а саме посаду головного спеціаліста відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та інфраструктури райдержадміністрації, а також запропоновано взяти участь у конкурсі на заміщення вакантної посади начальника новоствореного відділу, крім того, попереджено про звільнення у разі відмови про переведення. Однак, позивач відмовився від переведення на запропоновану посаду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що до попереднього відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області додано відділ інфраструктури райдержадміністрації, а тому новостворена посада начальника відділу не рівнозначна посаді, яку займав ОСОБА_1 до його звільнення, оскільки відбулася зміна в організації виробництва і праці.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9 установлено, що зміною в організації виробництва і праці визнається раціоналізація робочих місць, введення нових форм організації праці, у т. ч. перехід на бригадну або на індивідуальну форму, впровадження передових методів, технологій тощо.

Суд критично ставиться до посилання відповідача на те, що відбулася зміна в організації виробництва і праці, оскільки не відбулось запровадження нових форм організації праці, впровадження передових методів, технологій. Натомість, відбулось незначне розширення діяльності відділу, покладення на нього додаткових завдань, якими займався колишній відділ інфраструктури райдержадміністрації, що супроводжувалось введенням лише однієї додаткової посади - головного спеціаліста відділу.

Крім того, 24 вересня 2014 року розпорядженням Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області №285 оголошено конкурс на заміщення вакантної посади начальника відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та інфраструктури районної державної адміністрації про що розміщено оголошення в газеті.

До претендентів встановлено наступні основні вимоги:

- вища архітектурна освіта за спеціальністю за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста, післядипломна освіта у сфері управління: магістр державного управління з відповідною спеціалізацією;

- стаж організаційної та професійної роботи за фахом у сфері містобудування, архітектури не менше 5 років або стаж роботи за фахом в інших сферах на керівних посадах не менше 7 років;

- володіння основними навичками роботи на комп'ютері.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач з 08 липня 2004 року по 09 квітня 2014 року обіймав посаду начальника відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Кіцманської РДА. Крім того, позивач пройшов підготовку до професійної атестації архітекторів, що підтверджується Свідоцтвом від 14 грудня 2013 року №2053, видане ТОВ «Навчальний експертний центр НСАУ», та кваліфікаційним сертифікатом архітектора Серії АА №002006.

З наведеного вбачається, що посада начальника новоствореного відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та інфраструктури районної державної адміністрації матиме ширші завдання, у зв'язку із приєднанням до нього колишнього відділу інфраструктури, проте позивач відповідає вимогам, встановленим до претендентів на зазначену посаду, оскільки має належну освіту та стаж роботи за фахом на керівній посаді більше ніж 10 років та безпосередньо обізнаний із завданнями, покладеними на відділ містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та інфраструктури районної державної адміністрації, опанував та володіє всією специфікою роботи відділу.

Тому Суд критично ставиться щодо твердження відповідача, що зайняття у реорганізованому відділі посади начальника містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та інфраструктури районної державної адміністрації можливе лише за результатами конкурсу.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 1994 року № 423 «Про деякі питання застосування статей 4, 15 і 27 Закону України «Про державну службу», із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1995 року № 694, без конкурсного відбору або стажування можуть прийматися державні службовці, які перебували на відповідних посадах у державних органах та виконавчих органах Рад, у тому числі в тих, що ліквідуються, до новостворених органів державної виконавчої влади і місцевого самоврядування.

Враховуючи наведене, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що призначення позивача на посаду начальника відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та інфраструктури районної державної адміністрації має відбутись без конкурсного відбору.

Так, зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідація, реорганізація, або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників є правом власника або уповноваженого ним органу, однак це не має бути підставою для зловживання та незаконного звільнення працівників, а тому КЗпП України передбачені гарантії для захисту трудових прав.

Відповідно до частини третьої статті 49-2 КЗпП України станом на день попередження позивача про майбутні зміни в структурі Кіцманської РДА:

1) позивач повинен був бути ознайомлений з переліком усіх вакантних посад, у тому числі у зазначеному відділі;

2) позивачу повинна була бути запропонована будь-яка з вказаних вакантних посад, рівнозначна тій, яку він займав, або нижча за його згодою.

Оскільки цього зроблено не було, тому в діях відповідача вбачається порушення положень статей 40, 49 - 2 Кодексу законів про працю України.

Аналізуючи встановлені судами обставини справи, враховуючи те, звільнення позивача відбулось із порушенням трудового законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що розпорядження про звільнення позивача необхідно визнати протиправним та скасувати, а позивача поновити на посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильним, обґрунтованим, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків суду та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 242, 341, 345, 349, 350, 355 - 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець