Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.04.2020 року у справі №740/1933/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 року

м. Київ

справа №740/1933/17

адміністративне провадження №К/9901/29465/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С. М.,

суддів: Бевзенка В. М., Єзерова А. А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017 (головуючий суддя: Губська О. А., судді: Беспалов О. О., Парінов А. Б. ) у справі №740/1933/17 за позовом ОСОБА_1 до Ніжинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Ніжинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (далі - відповідач), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив:

визнати протиправним дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку призначеного позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій та статус суддів" (далі - ~law14~), з урахуванням рішення Конституційного суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016 на підставі поданої ним заяви
21.04.2017;

зобов'язати Ніжинське об'єднання управління пенсійного фонду України у Чернігівській області провести перерахунок у бік збільшення раніше призначеного відповідно до ~law15~, з урахуванням рішення Конституційного суду України від 08.06.2016 №4-рп/2016, щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, із збереженням 90 %, з 14.09.2016, включивши до заробітної плати для розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці матеріальну допомогу на оздоровлення, та проводити його виплату без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, за виключенням фактично проведених позивачу з 14.09.2016 виплат.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є суддею у відставці, який з 20.09.2016 отримує щомісячне довічне грошове утримання. Позивач вважає, що відповідач безпідставно відмовив йому у проведенні перерахунку грошового утримання з врахуванням допомоги на оздоровлення, оскільки допомога на оздоровлення є складовою системи оплати праці судді, входить до структури останньої і при виході у відставку має враховуватись в заробітну плату для обчислення грошового утримання.

Постановою Носівського районного суду Чернігівської області від 20.07.2017 адміністративний позов задоволено.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріальна допомога на оздоровлення, яка виплачена позивачу і з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відноситься до складу грошового утримання судді і має враховуватись при визначенні розміру щомісячного довічного грошового утриманні судді у відставці.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017 скасовано постанову Носівського районного суду Чернігівської області від
20.07.2017 та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що пенсійний орган правомірно відмовив позивачу в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді з урахуванням допомоги на оздоровлення, оскільки матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди. Порядок обчислення довічного грошового утримання не регулюється Законами України "Про пенсійне забезпечення" та "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", а чітко визначається Законом України "Про судоустрій і статус суддів", який є спеціальним і не пов'язує розмір складових суддівської винагороди, що враховуються при обчисленні щомісячного грошового утримання судді із сплатою страхових внесків.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить суд касаційної інстанції скасувати зазначене судове рішення, а постанову суду першої інстанції залишити в силі. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції не повно з'ясовані обставини справи, що призвело до скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції. З посиланням на висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 20.02.2012 у справі №21-430а11 та від 06.11.2013 у справі №21-350а13, скаржник стверджує, що отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.10.2017 відкрито касаційне провадження у справі.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від
03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - ~law17~), яким КАС України викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції зга~law18~ передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

В порядку статті 31 КАС України за результатами автоматизованого розподілу від
27.02.2018 визначений склад суду - головуючий суддя: Бевзенко В. М., судді:

Шарапа В. М., Данилевич Н. А.

В порядку статті 31 КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 24.04.2020 визначений новий склад суду - головуючий суддя: Кашпур О. В., судді: Радишевська О. Р., Уханенко С. А.

Ухвалою Верховного Суду від 14.09.2020 задоволено заяви про самовідвід суддів Кашпур О. В., Радишевської О. Р. та Уханенка С. А., а справу передано на повторний автоматизований розподіл.

В порядку статті 31 КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 15.09.2020 визначений новий склад суду - головуючий суддя: Чиркін С. М., судді: Бевзенко В. М., Єзеров А. А.

Ухвалою Верховного Суду від 29.09.2020 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому з посиланням на законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Верховний Суд переглянув оскаржуване судове рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України (у редакції ~law19~) з'ясував повноту фактичних обставин справи встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні та з 20.09.2016 отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків його суддівської винагороди.

21.04.2017 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у якій просив врахувати до заробітної плати для його обчислення матеріальну допомогу на оздоровлення.

До заяви позивачем було додано довідку ТУ ДСА України у Чернігівській області від 19.04.2017 за № 03-36/766/-вих., згідно з якою суддівська винагорода позивача становить 28 800 грн, у тому числі: посадовий оклад - 16 000 грн, доплата за вислугу років - 12 800 грн, також у травні 2016 року у зв'язку з виходом у відставку йому була виплачена матеріальна допомога в розмірі посадового окладу - 14 500 грн.

Листом від 05.05.2017 №41/04/К2 пенсійний орган повідомив позивачу про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з тих підстав, що матеріальна допомога на оздоровлення не є складовою суддівської винагороди, з якої обчислюється розмір щомісячного довічного грошового утримання, а тому ураховувати її немає підстав. Також відповідач у своєму листі відзначив, що довідка №03-36/766-вих. від 19.04.2017 видана не за встановленим зразком.

Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ~law20~ суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу.

За правилами ~law21~ (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 1-8/2016) щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

~law22~ визначено, що суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:

1) вислугу років;

2) перебування на адміністративній посаді в суді;

3) науковий ступінь;

4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Отже, поняття суддівської винагороди є комплексним, а перелік зазначених її складових є вичерпним.

Спеціальним законом, який регулює питання призначення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, чітко визначено склад суддівської винагороди, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, до якого не входить матеріальна допомога на оздоровлення.

Отже, матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди, з якої обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

Посилання суду першої інстанції на положення статті 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та статті 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно яких отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких фактично були нараховані та сплачені страхові внески або збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, враховується у заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати є безпідставним, оскільки застосування цих норм можливе у разі призначення пенсії, а не щомісячного довічного грошового утримання, яке визначено спеціальним законом - Законом України "Про судоустрій та статус суддів".

Аналогічний правовий висновок щодо застосування зазначених вище норм права висловлений Верховним Судом у постановах від 19.06.2018 у справі №592/7834/17, від 09.11.2018 у справі №730/567/17), від 23.11.2018 у справі №727/4730/17, від
13.11.2019 у справі №815/518/18, від 05.12.2019 у справі №740/1889/17 та від
07.09.2020 у справі №183/5325/17 (2-а/183/214/17) і колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від зазнаного правового висновку.

Безпідставними є також доводи скаржника про необхідність застосування до спірних правовідносин висновків Верховного Суду України, викладених в постановах від
20.02.2012 у справі №21-430а11, від 06.11.2013 у справі №21-350а13 про те, що матеріальна допомога на оздоровлення входить до системи оплати праці, є складовою заробітної плати, з неї нараховується та сплачується страховий внесок або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а тому її розмір враховується в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії та щомісячного грошового утримання, оскільки предметом позову у зазначених справах є перерахунок пенсії державних службовців, призначених на підставі статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII, а в даному випадку предметом позову є перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, при цьому спеціальним законом визначено склад суддівської винагороди, який застосовується при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що пенсійним органом правомірно відмовлено в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом апеляційної інстанції. Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в позовній заяві з урахуванням яких судом вже надана оцінка встановленим обставинам справи.

Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга позивача не містить.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За правилами частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, а тому підстави для його скасування - відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017 у справі №740/1933/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

В. М. Бевзенко

А. А. Єзеров