ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2020 року

м. Київ

справа № 820/5767/17

адміністративне провадження № К/9901/52922/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 820/5767/17

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Харківського університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба про стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно,

за касаційною скаргою Харківського університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя: А. С. Мороко) від 30 січня 2018 року на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Т. С. Перцова, С.

П. Жигилій, О. І. Сіренко) від 10 травня 2018 року,

УСТАНОВИЛ:

І. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба (далі по тексту - ХНУПС, відповідач), у якому просить:

- стягнути з Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 34547,34 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 178 від 16 березня 2016 року (далі Порядок № 178), має право на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно. Проте, в порушення вимог чинного законодавства, Харківський національний університет Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба не виплатив зазначену компенсацію ОСОБА_1

3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30 січня 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2018 року, позов задоволено.

Стягнуто з Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 34548,34 грн.

4. Не погоджуючись з рішеннями суддів першої та апеляційної інстанцій, 11 червня 2018 року відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 січня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2018 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

5. Ухвалою Верховного Суду (у складі колегії суддів: судді-доповідача Бевзенка В. М., суддів: Данилевич Н. А., Стрелець Т. Г. ) від 14 червня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача; у задоволенні клопотання про зупинення виконання судових рішень відмовлено; встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 02 липня 2018 року.

6. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 05 травня 2020 року № 734/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Бевзенка В. М., що унеможливлює його участь у розгляді касаційної скарги.

7. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05 травня 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.

8. Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2020 року справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходила військову службу у Збройних Силах України.

10. Наказом начальника Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба № 12-РС від 24 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звільнена з військової служби у запас за пунктом "к" частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років).

11. При проходженні військової служби у Харківському національному університеті Повітряних Сил ім. І. Кожедуба, позивач знаходився на забезпеченні за рахунок держави.

12. З матеріалів справи вбачається, що Харківський національний університет Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, де позивач проходив службу, при звільненні не виплатив грошову компенсацію за неотримане речове майно.

13. Відповідно до довідки Харківського національного університету Повітряних Сил ім. І. Кожедуба про одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягало видачі старшому сержанту ОСОБА_1 № 2 від 10 листопада 2016 року, позивачу належить до сплати замість неотриманого речового майна 34548,34 грн.

14.16 січня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до начальника Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба з проханням виплатити грошову компенсацію замість речового майна, що підлягає видачі.

15. В подальшому позивач неодноразово також звертався до Міністерства оборони України, Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба з питань виплати зазначеної грошової компенсації.

16. Міністерство оборони України листом № 350/129/134/3/140 від 04 квітня 2017 року повідомило позивача про те, що на час звільнення ОСОБА_1 на рахунках Харківського національний університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба коштів на зазначені цілі не було, та зазначило, що при надходженні коштів, які сплановано на квітень-травень 2017 року, буде повідомлено Харківським національним університетом Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба та здійснено погашення заборгованості.

17. Листом начальника Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба № 350/176/07-84/93 від 13 липня 2017 року повідомлено позивача про те, що ОСОБА_1 не надавався рапорт про виплату грошової компенсації за речове майно під час звільнення, а отже, не встановлено факту заборгованості перед позивачем.

18. Не погоджуюсь з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

19. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з наявності права у позивача на отримання при звільненні зі служби грошової компенсації замість неотриманого речового майна, а тому в порушення норм Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку № 178, відповідач не здійснив виплату грошової компенсації за неотримане речове майно в сумі 34548,34 грн. на користь ОСОБА_1

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

20. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суддів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

21. Відповідач, наводить доводи аналогічні доводам заперечення на адміністративний позов, апеляційної скарги, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитую норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваним судовим рішенням, а тому повторному зазначенню не потребують.

22. Зокрема, скаржник наголошує на неврахування судами попередніх інстанцій, що дія Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 178 від 16 березня 2016 року, розповсюджується виключно на військовослужбовців вищезазначених органів. Отже, оскільки позивачка втратила статус військовослужбовця на час написання звернення про виплату компенсації за неотримане речове забезпечення, відповідно до вказаного Порядку вона не має права на виплату грошової компенсації за неотримане речове майно.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Враховуючи положення пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" ~law10~, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності ~law11~ і розгляд їх не закінчено до набрання чинності ~law12~, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності ~law13~. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.

24. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, виходить з такого.

25. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

26. Статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі-Закон № 2011-XII) визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

27. Згідно з ~law15~ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

28. Відповідно до ~law16~, військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

29. ~law17~ передбачено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за недоотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

30. Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178.

31. Порядок № 178 визначає механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація).

32. Відповідно до пункту 3 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

33. Пунктом 4 вказаного Порядку встановлено, шо виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно передбачено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

34. Пунктом 5 Порядку № 178 передбачено, що довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

35. Наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року № 232 затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період (далі - Інструкція № 232).

36. Пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції № 232 встановлено, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна. Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог Порядку № 178. Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.

37. Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.грудня 2008 року № 1153/2008.

38. Пункт 242 Положення. Після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

39. Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивача звільнено з військової служби у жовтні 2016 року. На час звільнення позивача з військової служби ~law18~ передбачала, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за недоотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

40. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що в матеріалах справи міститься довідка Харківського національного університету Повітряних Сил ім. І. Кожедуба від № 2 від 10 листопада 2016 року про одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягало видачі старшому сержанту ОСОБА_1, позивачу належить до сплати замість неотриманого речового майна 34548,34 грн. Таким чином, відповідачем встановлено наявність заборгованості перед позивачем за процедурою, визначеною Порядком № 178.

41. Враховуючи наведені обставини Суд касаційної інстанції погоджується з висновками суддів першої та апеляційної інстанцій про те, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.

42. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що застосовування в пункті 3 Порядку № 178 словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).

43. Таким чином військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно. На користь вказаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку № 178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.

44. Подібна правова позиція уже була висловлена Верховним Судом у постанові від 29 серпня 2019 року у справі № 2040/7697/18 (адміністративне провадження № К/9901/16211/19) та колегія суддів Верховного Суду не знаходить підстав для відсупу від цієї позиції.

45. Окрім вищевикладеного, суд касаційної інстанції наголошує на тому, що виходячи з визначених процесуальним законом меж предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права. Натомість, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний доводити правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності в судах першої та апеляційної інстанції, які вирішують питання факту.

46. Доводи, викладені у касаційній скарзі, підстави касаційного оскарження не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

47. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України ", "Рябих проти Росії ", "Нєлюбін проти Росії"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

48. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

49. Відповідно до частин 1 -3 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

50. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

51. Частиною 1 статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

52. Колегія суддів касаційної інстанції вважає викладені в касаційній скарзі доводи безпідставними, а висновки судів першої та апеляційної інстанцій - правильними, обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що наявні законні підстави для задоволення позовних вимог.

53. Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківського університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 січня 2018 року на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2018 року у справі № 820/5767/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов