ПОСТАНОВА

Іменем України

28 травня 2019 року

Київ

справа №818/6493/13-а

адміністративне провадження №К/9901/2732/18

К/9901/2736/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В. В.,

суддів - Бившевої Л. І., Шипуліної Т. М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги:
1. Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 та 2. Сумської митниці Міндоходів на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.09.2013 (суддя - Савченко Д. М. ) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від
10.12.2013 (головуючий суддя - Григоров А. М., судді: Мельнікова Л. В., Подобайло З. Г. ) у справі № 818/6493/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" до Сумської митниці Міндоходів, Головного управління Державного казначейства України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення надміру сплаченого податку на додану вартість, -

встановив:

Публічне акціонерне товариство "Сумихімпром" звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Сумської митниці ДФС від 28.02.2013 № 805130000/2013/000042/1 про коригування митної вартості товарів та стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму надміру сплаченого податку на додану вартість у розмірі 436737,52 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на безпідставність прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів та визначення митної вартості за другорядним (резервним) методом, оскільки ним надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18.09.2013 позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 рішення суду першої інстанції скасовано в частині стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суму надмірно сплаченого податку на додану вартість в розмірі 436737,52 грн. В цій частині прийнято нову постанову, якою в позові відмовлено. В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.09.2013 залишено без змін.

При прийнятті рішень в частині задоволення вимог про скасування рішення про коригування митної вартості суди попередніх інстанцій виходили із надання позивачем митному органу повного та достатнього пакету документів на підтвердження заявленої митної вартості, які давали можливість встановити дійсну вартість товару за ціною договору.

ПАТ "Сумихімпром" не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції оскаржило його у касаційному порядку.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та залишити в силі постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.09.2013, посилаючись на обґрунтованість визначення митної вартості за основним методом та безпідставність застосування митницею другорядних методів, вказує про необхідність відновлення його прав та необґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції щодо відмови у поверненні надміру сплачених до бюджету грошових коштів.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Сумська митниця Міндоходів звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.09.2013, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від
10.12.2013 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

Так, у касаційній скарзі відповідач зазначає про правомірність визначення митної вартості із застосуванням резервного методу, оскільки подані документи не містили всіх даних щодо складових митної вартості ввезеного товару, а тому відповідачем використана наявна в ЄАІС Держмитслужби інформація щодо раніше визнаних митних вартостей.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 03.01.2013 між ПАТ "Сумихімпром" (Покупець) та ЗАТ "Білоруська калійна компанія" (Продавець) укладено контракт №2013-0004 (далі - Контракт), відповідно до якого Продавець зобов'язується поставити калій хлористий (далі - товар) на умовах поставки DAF кордон Білорусь/Україна.

Додатковою угодою №2 від 30.01.2013 до контракту №2013-0004 сторони визначили загальну кількість товару, що постачається - 9 000 тон метричних, ціну за 1 тону метричну - 365 доларів США, загальну вартість товару - 3 285 000 доларів США, період відвантаження - лютий-березень 2013 року, а також порядок розрахунків - оплата за товар здійснюється в євро (сторони використовують курс конверсії долар США/євро, встановлений Європейським центральним банком).

За період з 08.02.2013 по 21.02.2013 ЗАТ "Білоруська калійна компанія" на адресу ПАТ "Сумихімпром" поставлено 4000000 кг калію хлористого по ціні 365 доларів США за тону метричну, що підтверджується залізничними накладними та рахунками - фактурами від 08.02.2013 №79- №93, від 10.02.2013 №94- №108, від 16.02.2013 №109- №123 та від 21.02.2013 №124- №138.

Поставлений товар в кількості 4 000 000 кг оплачено ПАТ "Сумихімпром" у повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень від 14.02.2013 № 62, від
15.02.2013 № 63, від 22.02.2013 № 79 та від 27.02.2013 № 87.

З метою митного оформлення вказаного товару позивачем 26.02.2013 до Сумської митниці подана митна декларація (МД) №805130000/2013/001984, згідно якої заявлено до декларування калій хлористий дрібний рожевий (ГОСТ 4568-95) сорт І, вагою 4 000 000 кг, вартістю 1 460 000 доларів США (курс валюти 7.993).

З метою митного оформлення товару позивачем 26.02.2013 до Сумської митниці подана декларація митної вартості (ДМВ) №805130000/2013/001984, на якій інспектором митного органу зроблено відмітку про те, що для визначення митної вартості згідно статті 53 Митного кодексу України необхідно надати наступні документи:

договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракти);

виписку з бухгалтерської документації;

каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з відміткою на вказаній ДМВ, 28.02.2013 представником позивача надано відповідачеві лист ДП "Укрзовнішекспертиза", лист Білоруської калійної компанії № 5/4098 від 02.11.2012, лист Білоруської калійної компанії № 5/258 від
29.01.2013, платіжне доручення № 62, № 63, указ Президента Республіки Білорусь № 398, інші документи надати немає можливості.

28.02.2013 Сумською митницею прийнято рішення №805130000/2013/000042/1 про коригування митної вартості товарів на рівні 0,7178 за 1 тону метричну за другорядним методом - за ціною договору щодо ідентичних товарів, згідно з яким основний метод не застосовувався, оскільки надані декларантом відомості не є об'єктивними та достатньо підтвердженими документально.

28.02.2013 Сумською митницею видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №805130000/2013/00032.

За заявою позивача придбаний товар (калій хлористий) митним органом випущено у вільний обіг у відповідності до частини 7 7 статті 55 Митного кодексу України з визначенням митної вартості в розмірі 365 доларів США за 1 метричну тону, що підтверджується митною декларацією від 01.03.2013 № 805130000/2013/002160.

Згідно зі службовою запискою начальника відділу митної вартості Сумської митниці від 10.06.2013 та копіями банківських виписок, грошова застава позивача перерахована до державного бюджету в якості сплати податку на додану вартість.

У графі 33 оскаржуваного рішення зазначено, що основний метод не застосовувався у зв'язку з використання декларантом відомостей, не підтверджених документально, а саме, відсутність договору із третіми особами, пов'язаного з договором на поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару, висновку про якість та вартість характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); митний орган використав другорядний метод визначення митної вартості: за ціною договору щодо ідентичних товарів, оскільки наявна інформація по операціях з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів та є максимально наближеними до нього; підстави для визначення митної вартості: цінова інформація щодо імпортних операцій ЄАІС Держмитслужби України: МД № 101050000/2012/003871 від 19.11.2012.

Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною 1 статті 51, частиною 1 статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм частиною 1 статті 51, частиною 1 статті 52 Митного кодексу України; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII частиною 1 статті 51, частиною 1 статті 52 Митного кодексу України та цією главою.

Як встановлено частиною 2 статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами 1 , 2 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених частинами 1 , 2 статті 53 Митного кодексу України, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у статтею 54 Митного кодексу України.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статтею 54 Митного кодексу України.

Частиною 5 статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених Частиною 5 статті 54 Митного кодексу України, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною 1 статті 55 Митного кодексу України, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм Статтею 57 Митного кодексу України.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями Статтею 57 Митного кодексу України. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених Статтею 57 Митного кодексу України.

Частинами 2 та 3 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин 9 статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України.

Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин 9 статті 58 Митного кодексу України.

Відповідачем, в свою чергу, не надано доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

У рішенні про коригування митної вартості також відсутні усі відомості про конкретні факти чи обставини, встановлені під час митного оформлення, оцінивши які в сукупності митниця прийняла рішення про неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару.

Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.

Щодо посилання скаржника на відомості спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України щодо іншої вартості подібних товарів, то самі по собі відомості згаданої системи не є достатньою підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості, за умови відсутності сумнівів у достовірності наданих декларантом документів та їх повноти.

Крім того, суди дійшли правильного висновку, що документи, які витребувані митним органом, не є необхідними для визначення митної вартості товарів, задекларованої в митній декларації від 26.02.2013 №№805130000/2013/001984, оскільки контракт від 03.01.2013 № 2013-0004 не містить положень стосовно третіх осіб (їх прав чи обов'язків), пов'язаних з його виконанням. ЗАТ "Білоруська калійна компанія" не є виробником товару. Свою діяльність продавець здійснює на підставі Указу Президента Республіки Білорусь від 25.08.2005 № 398, що слідує з копії листа від 02.11.2012 № 05-4098. Відповідно до зазначеного вище Указу ЗАТ "Білоруська калійна компанія" фактично є первинним ціноутворювачем при експорті калійний добрив виробництва ВАТ "Білоруськалій". Прейскурантів, каталогів, калькуляцій експортного ціноутворення ВАТ "Білоруська калійна компанія" на калійні добрива, що поставляються на експорт, не існує, оскільки експортна ціна визначається двохстороннім контрактом між ЗАТ "Білоруська калійна компанія" та закордонним покупцем і залежить виключно від умов і обсягу поставки, виду товару і кон'юнктури світового ринку.

Той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів (частина 18 статті 58 Митного кодексу України).

У судовому процесі відповідач не довів пов'язаність між продавцем та покупцем та вплив цього зв'язку на митну вартість задекларованого товару.

За таких обставин, Суд вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами та доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Отже, рішення судів попередніх інстанцій щодо скасування рішення Сумської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів є правильними та підлягають залишенню без змін.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ПАТ "Сумихімпром" про стягнення з Державного бюджету суму надміру сплаченого податку на додану вартість у розмірі 436737,52 грн. з огляду на наступне.

Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, діючого на час спірних правовідносин, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 №618, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 за №1097/14364, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Згідно з пунктом 7 зазначеного Порядку відповідний орган Державного казначейства України на підставі отриманого Висновку митного органу про повернення готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Виходячи з наведеного, нормативними актами встановлений порядок повернення надмірно сплачених митних платежів, який позивачем не дотриманий, а відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

За правилами частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини 1 статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" та Сумської митниці Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.09.2013, в незмінній частині, та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від
10.12.2013 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.........................................

В. В. Хохуляк

Л. І. Бившева

Т. М. Шипуліна,

Судді Верховного Суду