Історія справи

Ухвала КАС ВП від 27.05.2019 року у справі №814/386/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 травня 2019 року

Київ

справа №814/386/15

адміністративне провадження №К/9901/26601/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В. В., суддів: Бившевої Л. І., Шипуліної Т. М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2015 (головуючий суддя Н. В. Вербицька Н. В., судді: Кравець О. О., Домусчі С. Д. ) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до ГУ Міндоходів у Миколаївській області, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення від 31.12.2014 №000208/16-21.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.03.2015 позов задоволено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2015 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернувся з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції. ОСОБА_1 просить суд скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2015, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.03.2015 залишити без змін.

В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на відсутність факту порушення Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів". Як вважає позивач, податковий орган діяв не у спосіб, передбачений Податковим кодексом України, застосовуючи до позивача фінансову відповідальність за податкове правопорушення у вигляді штрафу.

У свою чергу, відповідачем подано заперечення на касаційну скаргу, де податковий орган вказує на правомірність прийнятого рішення про застосування фінансових санкцій до позивача. Відповідач зазначає, що факт продажу алкогольного напою за ціною нижчою за мінімальні ціни підтверджено поясненнями продавця, долученими до акту перевірки та свідченнями посадової особи податкового органу, яка здійснювала перевірку та була допитана у судовому засіданні. Крім того, факт зберігання напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка зафіксовано у акті перевірки та підтверджено позивачем у позовній заяві. Також, як наголошує відповідач, позивачем порушено абзац 13 частини 2 статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" зміни до якого набрали законної сили та були чинними на момент вчинення правопорушення та прийняття рішення про застосування фінансових санкцій.

Ухвалою Верховного Суду від 24.05.2019 попередній розгляд справи призначено на
28.05.2019.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з частиною 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1 -3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.11.2014 посадовими особами відповідача, згідно з направленнями від 25.11.2014 №1285 та №1286 здійснено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання суб'єктам господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.

За результатами перевірки складено акт від 28.11.2014 №35414-29-21-12/2506302068, у якому зафіксовані порушення позивачем пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв" від
30.10.2008 №957, статтей 11 та 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

21.12.2014 відповідачем прийнято рішення про застосування до ФОП ОСОБА_1 фінансових санкцій:

за роздрібну торгівлю алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені - фінансова санкція у вигляді штрафу у розмірі 10000,00грн.,

за зберігання, транспортування, реалізацію алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка - фінансова санкція у вигляді штрафу у розмірі 17000,00грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач застосовуючи до позивача фінансову відповідальність за податкове правопорушення у вигляді штрафу, не прийняв податкове повідомлення-рішення, як передбачено Податковим кодексом України, а прийняв інше за формою рішення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд прийняв нове судове рішення про відмову у задоволенні позову та вказав, що рішення контролюючого органу про застосування фінансових санкцій за порушення вимог законодавства з регулювання обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, прийняте не за формою, передбаченою для податкових повідомлень-рішень, варто розцінювати як податкове повідомлення-рішення з окремими дефектами, які не змінюють суті спірного рішення.

Суд дійшов висновку, що враховуючи, доведеність факту продажу в магазині позивача пляшки алкогольного напою за ціною нижчою за мінімальну, визначену законодавством, відповідачем правомірно застосовано штрафні санкції. Крім того, зберігання в магазині позивача алкогольного напою без марки акцизного податку, яке встановлено актом перевірки - позивачем не спростовано належними та допустимими доказами.

Нормативно-правовим актом, який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України є Закон України від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі - Закон №481/95-ВР).

Частиною четвертою статті 17 Закону №481/95-ВР визначено компетенцію органів, уповноважених застосовувати штрафні санкції за порушення норм Закон України від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", якими є органи доходів і зборів та/або орган, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та інші органи виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

Суд касаційної інстанції зазначає про помилковість висновку суду першої інстанції про те, що складання контролюючим органом рішення про застосування до суб'єкта господарювання штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог Закону України №481/95-ВР не у формі податкового повідомлення-рішення, як того вимагає Податковий кодекс України, є достатньою підставою для визнання такого рішення протиправним.

Системний аналіз положень підпункту 14.1.265 пункту 14.1 статті 14, пункту 58.2 статті 58 Податкового кодексу України свідчить, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими підпункту 14.1.265 пункту 14.1 статті 14, пункту 58.2 статті 58 Податкового кодексу України, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган. Поняття грошового зобов'язання охоплює всі суми коштів, які підлягають сплаті як штрафні санкції за порушення вимог законодавства, дотримання якого контролюють контролюючі органи, в тому числі і штрафні санкції за порушення законодавства, яке регулює обіг спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Враховуючи наведене, у випадку порушенням суб'єктом господарювання вимог Закону України №481/95-ВР, контролюючий орган повинен складати та надсилати (вручати) такому суб'єкту господарювання податкове повідомлення-рішення за штрафними (фінансовими) санкціями. Водночас складання контролюючим органом рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій не за формою податкового повідомлення-рішення не може бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови якщо суб'єкт господарювання вчинив порушення вимог податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган. При розгляді податкових спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.

До правомірного висновку дійшов суд апеляційної інстанції та вірно вказав, якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення.

У такому разі рішення контролюючого органу про застосування фінансових санкцій за порушення вимог законодавства з регулювання обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, прийняте не за формою, передбаченою для податкових повідомлень-рішень, варто розцінювати як податкове повідомлення-рішення з окремими дефектами, які не змінюють суті спірного рішення. У цьому випадку перевага надається змісту документу порівняно з його зовнішньою формою.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 02.10.1996, згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Позивачу видано ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, позивач здійснює свою діяльність в магазині "Продукти", за адресою АДРЕСА_1.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, фінансові санкції застосовано за порушення, передбачені частиною другою статті 17 Закону №481/95-ВР. Позивачу визначені штрафні санкції за порушення, відповідальність за які передбачена абзацами 13 та 15 цієї статті.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно акту перевірки податковим органом встановлений факт реалізації однієї пляшки коньяку "Шустов" 3 зірки, 0,5 л, 40% за ціною нижчою за мінімальну роздрібну ціну, а саме за 55грн.

Постановою Кабінету Міністрів "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв" від
30.10.2008 №957 визначено мінімальну роздрібну ціну коньяку, яка становить 59грн.

Судом апеляційної інстанції з'ясовано, що як вбачається з пояснень продавця ОСОБА_3., доданих до акту перевірки, вона дійсно продала пляшку за зазначеною в акті ціною. Суд дійшов висновку, що вказані докази спростовують твердження позивача, щодо відсутності факту реалізації.

На підставі встановлених обставин та підтверджуючих доказів, суд дійшов висновку, що враховуючи, доведеність факту продажу в магазині позивача пляшки алкогольного напою за ціною нижчою за мінімальну, визначену законодавством, відповідачем правомірно застосовано штрафні санкції, встановлені абзацом 13 частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР у мінімальному розмірі 10000грн.

Згідно абзацу 13 частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень.

Частиною другою статті 17 Закону України №481/95-ВР передбачені фінансові санкції у вигляді штрафу, які застосовуються до суб'єктів господарювання за порушення норм Закон України від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Частиною четвертою статті 17 статті 17 Закону №481/95-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено компетенцію органів, уповноважених застосовувати штрафні санкції за порушення норм Закон України від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою статті 17 Закону, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

Суд апеляційної інстанції вірно встановив, що переконання позивача про ненабрання чинності абзацу 13 частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР щодо мінімальної суми фінансових санкцій у розмірі 10000грн., під час проведення перевірки і застосування фінансових санкцій, є помилковим. Так, зміни до вказаної норми внесені абзацом 7 підпункту 9 пункту 2 розділу 1 Закону України від 12.08.2014 №1638-VII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо посилення контролю за обігом підакцизних товарів та уточнення окремих податкових норм", який набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 04.09.2014. У свою чергу, матеріали справи вказують, що перевірка проведена після набрання чинності законом, а саме
28.11.2014, спірне рішення податковим органом прийнято 21.12.2014.

У Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 N1-рп/99 зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

На підставі викладеного, апеляційний суд зробив вірний висновок, що враховуючи доведеність факту продажу в магазині позивача пляшки алкогольного напою за ціною нижчою за мінімальну, визначену законодавством, відповідачем правомірно застосовано штрафні санкції, встановлені абзацом 13 частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР у розмірі 10000грн.

Також, спірним рішенням до позивача застосовано фінансові санкції порушення абзацу 15 частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР.

Згідно з абзацом 3 частини четвертої статті 11 Закону України №481/95-ВР алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до абзацу 15 статті 17 Закону №481/95-ВР до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000гривень.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що зберігання в магазині позивача алкогольного напою - вина "Портвейн 333" без марки акцизного податку зафіксовано в акті перевірки та позивачем не спростовано. Посилання позивача на те, що акцизна марка могла відклеїтись при транспортуванні є припущенням та не спростовує факту вчиненого порушення вимог закону.

Визначальною ознакою для висновку про наявність підстав для притягнення ФОП ОСОБА_1 до відповідальності, передбаченої Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", є встановлення фактів, які свідчать, що при здійсненні господарської діяльності позивачем або його працівником було вчинено порушення Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а саме: продаж алкогольного напою за ціною, нижчою за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої та зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка.

Частиною 1 -2 статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених Частиною 1 -2 статті 77 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Правилами статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2015 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В. В. Хохуляк

Л. І. Бившева

Т. М. Шипуліна

Судді Верховного Суду