ПОСТАНОВА

Іменем України

30 травня 2019 року

Київ

справа №810/5852/15

адміністративне провадження №К/9901/50103/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22.11.2017 (суддя Кушнова А.О.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2018 (головуючий суддя - Василенко Я.М., судді: Кузьменко В.В. Шурко О.І.) у справі за заявою про заміну сторони виконавчого провадження у справі №810/5852/15 за позовом Приватного підприємства «Трансоіл Груп» до Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Трансоіл Груп» у грудні 2015 року звернулося до адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просило зобов`язати Державну податкову інспекцію у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області (правонаступником якої є Києво-Святошинська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області) внести зміни до інтегрованої картки особового рахунку позивача по податку на прибуток приватних підприємств шляхом відображення сплати згідно з платіжним дорученням від 04.09.2015 №6463 податкових зобов`язань з авансового внеску з податку на прибуток за вересень, жовтень 2015 року в сумі 77650грн.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 01.02.2016 позовні вимоги задовольнив.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 05.08.2016 відмовив Державній податковій інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.02.2016.

З метою примусового виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 01.02.2016 у справі №810/5852/15 судом першої інстанції 22.06.2017 видано виконавчі листи.

Києво-Святошинська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області 17.11.2017 звернулася до суду першої інстанції із заявою про зміну порядку і способу виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 01.02.2016, зобов`язання надати звіт про виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 01.02.2016, заміну сторони виконавчого провадження з Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на Головне управління ДФС у Київській області.

В обґрунтування своїх вимог податковий орган посилався на те, що ним на виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 01.02.2016 у справі №810/5852/15 у порядку, передбаченому Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422, здійснено усунення розбіжностей між реєстрами надходжень і повернень, сформованих Державною фіскальною службою України у розрізі платежів, та відповідними звітами органу казначейства. Утім, у зв`язку з виникненням розбіжностей між показниками таких реєстрів та звітів органу казначейства, виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 01.02.2016 у справі №810/5852/15 можливе лише шляхом зменшення сум податкових зобов`язань з авансових внесків з податку на прибуток підприємств з відображенням таких даних в інтегрованій картці позивача. На думку заявника, такі дії з відображення даних в інтегрованій картці платника підлягають вчиненню Головним управлінням ДФС у Київській області, на яке з 01.01.2017 покладено відповідні функції.

Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 22.11.2017 заяву позивача задовольнив.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 27.02.2018 ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22.11.2017 залишив без змін.

Головне управління ДФС у Київській області 05.05.2018 звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22.11.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2018, прийняти нове судове рішення, яким заяву залишити без задоволення.

Верховний Суд ухвалою від 17.05.2018 відмовив Головному управлінню ДФС у Київській області у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22.11.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2018 за заявою про зміну порядку і способу виконання постанови, зобов`язання надати звіт про виконання постанови у справі №810/5852/15.

Верховний Суд ухвалою від 27.07.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Київській області на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22.11.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2018 за заявою про заміну сторони виконавчого провадження у справі №810/5852/15.

В обґрунтування касаційної скарги в частині вимог щодо оскарження ухвали Київського окружного адміністративного суду від 22.11.2017 та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2018 за заявою про заміну сторони виконавчого провадження відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема підпункту 19-1.1.10 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України, частини першої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, зазначає, що Києво-Святошинська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області є територіальним органом Державної фіскальної служби України, а тому у розумінні статті 41 Податкового кодексу України має статус контролюючого органу, до повноважень якого віднесено ведення обліку податків і зборів, платежів, єдиного внеску.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що у цьому касаційному провадженні не здійснюється перегляд ухвали Київського окружного адміністративного суду від 22.11.2017 та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2018 у справі №810/5852/15 в частині вирішення питання про зміну порядку і способу виконання постанови та про зобов`язання надати звіт про виконання постанови. Касаційне провадження відкрито лише в частині перегляду ухвали Київського окружного адміністративного суду від 22.11.2017 та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2018 у справі №810/5852/15 в частині вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Так, задовольняючи вимоги заяви про заміну сторони виконавчого провадження, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що з 01.01.2017 державні податкові інспекції, у тому числі і Києво-Святошинська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області, виконують виключно функції сервісного обслуговування платників податків. Натомість, внесення інформації до інтегрованої картки платника податку належить до повноважень Головного управління ДФС у Київській області.

Частиною першою статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка була чинною до 15.12.2017) передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (в редакції, чинній на момент звернення до суду із заявою) у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (в редакції, чинній на момент звернення до суду із заявою) сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Згідно з частиною другою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (в редакції, чинній на момент звернення до суду із заявою) стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Враховуючи викладене, суд може замінити сторону виконавчого провадження на підставі відповідної заяви заінтересованої особи у разі вибуття однієї із сторін (стягувача або боржника) виконавчого провадження, що має наслідком перехід прав та обов`язків від правопопередників до іншої особи (правонаступника).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі виданого 22.06.2017 Київським окружним адміністративним судом виконавчого листа у справі №810/5852/15 щодо зобов`язання внести зміни до інтегрованої картки платника Приватного підприємства «Трансоіл Груп» відкрито виконавче провадження, в якому боржником є Києво-Святошинська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент ухвалення постанови Київського окружного адміністративного суду від 01.02.2016 у справі №810/5852/15) контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Згідно з пунктом 41.3 статті 41 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент ухвалення постанови Київського окружного адміністративного суду від 01.02.2016 у справі №810/5852/15) повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом Митним кодексом України та законами України. Розмежування повноважень і функціональних обов`язків контролюючих органів визначається законодавством України.

Пунктом 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент ухвалення постанови Київського окружного адміністративного суду від 01.02.2016 у справі №810/5852/15) було передбачено, що контролюючі органи виконують, зокрема такі функції: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів (підпункт 19-1.1.1); забезпечують ведення обліку податків, зборів, платежів (підпункт 19-1.1.10).

У подальшому, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 № 1797-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017 (за виключенням окремих статей) були внесені зміни до Податкового кодексу України, зокрема шляхом доповнення статтею 19-3 та викладення в новій редакції абзацу першого пункту 19-1.1 та підпункту 19-1.1.1.

Так, пунктом 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України (у редакції Закону України від 21.12.2016 № 1797-VIII, чинній з 01.01.2017) визначено, що контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків (підпункт 19-1.1.1); забезпечують ведення обліку податків, зборів, платежів (підпункт 19-1.1.10).

Відповідно до статті 19-3 Податкового кодексу України державні податкові інспекції: здійснюють сервісне обслуговування платників податків (підпункт 19-3.1.1); здійснюють реєстрацію та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням (підпункт 19-3.1.2); формують та ведуть Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи (підпункт 19-3.1.3); виконують інші функції сервісного обслуговування платників податків, визначені законом (підпункт 19-3.1.4).

Враховуючи викладене, з 01.01.2017 функції державних податкових інспекцій обмежено повноваженнями щодо виконання сервісного обслуговування платників податків.

Відповідно до підпункту 14.1.226-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сервісне обслуговування платників - надання адміністративних, консультаційних, довідкових, інформаційних, електронних та інших послуг, пов`язаних з реалізацією прав та обов`язків платника відповідно до вимог податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган.

Системний аналіз вищенаведених положень дає підстави для висновку, що з 01.01.2017 державні податкові інспекції були позбавлені функцій щодо обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Такою компетенцією наділено контролюючі органи вищого рівня.

Враховуючи викладене, Києво-Святошинська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області з 01.01.2017 не мала компетенції виконати свої зобов`язання як боржника у виконавчому провадженні у справі №810/5852/15.

Натомість, Головне управління ДФС у Київській області є територіальним органом Державної фіскальної служби України та забезпечує реалізацію повноважень Державної фіскальної служби України на території Київської області.

Суд касаційної інстанції знаходить правильною позицію судів попередніх інстанцій про надання переваги в застосуванні положенням статті 19-3 Податкового кодексу України, які мають вищу юридичну силу, ніж положення підзаконного нормативно-правового акту, та вважає, що контролюючий орган зобов`язаний був прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику податку протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги.

Наведені в касаційній скарзі Головним управлінням ДФС у Київській області посилання на Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422, положеннями якого не обмежено право на внесення інформації до інтегрованої картки платника податків лише повноваженнями вищих контролюючих органів, є помилковими.

Так, виходячи з правила пріоритетності законів над підзаконними нормативно-правовими актами, застосуванню підлягають норми закону, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, судами попередніх інстанцій обґрунтовано надано перевагу в застосуванні положенням Податкового кодексу України, які мають вищу юридичну силу, ніж вимоги Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422.

З огляду на викладене, висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для здійснення заміни сторони виконавчого провадження ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

Підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22.11.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2018 за заявою про заміну сторони виконавчого провадження у справі №810/5852/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова