Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 січня 2019 року

Київ

справа №806/217/17

провадження №К/9901/21688/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 806/217/17

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про стягнення коштів, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 31 січня 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Черноліхова С. В., та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - Капустинського М. М., суддів: Мацького Є. М., Шидловського В. Б.

І. Суть спору

1. У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (далі - ГУНП в Житомирській області) про стягнення з компенсації за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 13802,02 гривень.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що згідно з наказом ГУНП в Житомирській області № 199 о/с від 29 серпня 2016 року "По особовому складу" його звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 частини першої статті 77 "Про Національну поліцію", через хворобу.

2.1. Позивач вказує, що ГУНП в Житомирській області несвоєчасно проведено розрахунок при звільненні, в який входить одноразова грошова допомога.

2.2. На переконання ОСОБА_1 відповідач несе відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену статтями 116, 117 Кодексу законів про працю України.

2.3. Вважаючи дії відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернувсь до суду з метою захисту своїх законних прав.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. ОСОБА_1, починаючи з 1998 року проходив службу в органах внутрішніх справ України та Національній поліції України, обіймаючи різні посади, останньою з яких - старший інспектор-черговий Житомирського районного відділення поліції Житомирського відділу поліції ГУНП в Житомирській області.

4. Наказом ГУНП в Житомирській області від 29 серпня 2016 року № 199 о/с "По особовому складу" звільнено позивача зі служби в поліції за пунктом 2 частини першої статті 77 "Про Національну поліцію", через хворобу. Вислуга років в календарному обчисленні на день звільнення позивача становила 19 років 04 місяці 28 днів, а у пільговому обчисленні 19 років 04 місяці 26 днів.

5. При цьому, одноразову грошову допомогу при звільненні ОСОБА_1 було виплачено лише 17 жовтня 2016 року, що не заперечується відповідачем.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

6. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 31 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року, позовні вимоги задоволено частково.

6.1. Стягнуто з ГУНП в Житомирській області на користь ОСОБА_1 компенсацію за затримку розрахунку при звільненні за період з 31 серпня 2016 року по 17 жовтня 2016 року в розмірі 9126,93 гривень.

7. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що перебування особи на публічній службі є однією із форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю (постанова Верховного Суду України від 06.11.2013 у справі № 21-389а13), а тому застосував до даних правовідносин норми Кодексу законів про працю України.

8. Зазначена позиція була підтримана і Житомирським апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін.

IV. Касаційне оскарження

9. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

10. В обґрунтування касаційної скарги вказує на незастосування до спірних правовідносин положення статей 116, 117 КЗпП України, оскільки порядок проходження служби в органах поліції регулюється нормами спеціального законодавства, які в свою чергу є пріоритетними.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

11. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

12. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

13. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

14. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

15. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

16. В силу статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.

17. Відповідно до статті 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

18. За правилами встановленими частиною першою статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

19. Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

VI. Позиція Верховного Суду

20. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 31 серпня 2016 року у відповідності до наказу ГУНП в Житомирській області від 29 серпня 2016 року № 199 о/с, тоді як, фактичний розрахунок (виплату одноразової грошової допомоги) проведено 17 жовтня 2016 року.

21. Верховний Суд звертає увагу, що згідно з пунктом 1.18. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ від 31 грудня 2007 року № 499, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, при прийнятті на службу до органів внутрішніх справ грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення особі рядового чи начальницького складу виплачується до дня виключення зі списків особового складу включно.

22. Разом з тим, а ні Законом України "Про Національну поліцію", а ні Положенням № 114, не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільнення працівника з органів внутрішніх справ.

23. Так, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

24. Слід зауважити, що непоширення норм КЗпП України на рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ/поліції стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

25. Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) - не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.

26. В той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.

27. З огляду на викладене, враховуючи зміст статті 117 КЗпП України, яка передбачає відповідальність власника за затримку розрахунку при звільненні, підставою для якої є факт порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо необхідності стягнення на користь позивача компенсації в розмірі 9126,93 грн. за час затримки розрахунку при звільненні.

28. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

29. Доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

30. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

31. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області залишити без задоволення.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 31 січня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець