Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 620/978/21

адміністративне провадження № К/9901/45153/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,

розглянув у письмовому провадженні

касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області

на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.04.2021 (суддя Соломко І.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2021 (колегія у складі суддів Кузьмишиної О.М., Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.)

у справі № 620/978/21

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області

про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії.

I. РУХ СПРАВИ

1. У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просила:

- визнати протиправною відмову відповідача у проведенні перерахунку пенсії відповідно до статей 39, 50, 54 Закону України ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'' за період з 01.01.2014 по 02.08.2014;

- зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 50 - у розмірі 75% мінімальних пенсій за віком, статті 54 - у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та статті 39 Закону України ''Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'' у розмірі однієї мінімальної заробітної плати за період з 01.01.2014 по 02.08.2014.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи, постраждалою внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії, проживає на території радіоактивного забруднення, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області.

3. 24.11.2020 позивач звернулася із заявою до відповідача, в якій, зокрема, просила провести перерахунок основної та додаткової пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також надбавки за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 та виплатити належні їй кошти.

4. Листом від 04.01.2021 №2500-0202-8/223 відповідач повідомив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та з 01.08.2019 отримує пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». З 17.03.1998 по 31.07.2019 отримувала пенсію по інвалідності ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з впливом аварії на ЧАЕС відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Також повідомило про те, що до основного розміру пенсії встановлена щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю особам, що належать до категорії 1, зокрема, особам, з інвалідністю ІІ групи щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою за період з 01.01.2014 по даний час у розмірі 227,76 грн та виплачується відповідно до чинного законодавства.

5. Не погоджуючись із вказаною відмовою відповідача, позивач звернулася до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

6. В обґрунтування позовних вимог представник позивача покликалася на те, що в період з 01.01.2014 по 02.08.2014 відповідач повинен був нараховувати та виплачувати пенсію в розмірі, визначеному статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 № 1210.

7. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог. Покликався на те, що підвищення пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, до 01.01.2015 встановлювалось у розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України. Розміри підвищення пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

До основного розміру пенсії позивача встановлена щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю особам, що належать до категорії 1, зокрема, особам з інвалідністю ІІ групи, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, розмір якої визначений у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

8. Також покликався на пропуск позивачем строку звернення до суду.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.04.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2021, позов задоволено.

10. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області мало б нараховувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 у розмірі, визначеному статтями 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 №1210.

11. Щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, то за висновком суду апеляційної інстанції необхідно враховувати положення статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», згідно яких нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Оскільки виплата позивачу пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 є наслідком протиправних дій суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, то до спірних правовідносин має застосовуватися друга умова - виплата пенсії за минулий час без обмеження строку.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

12. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

13. Скаржник зазначає, що оскаржувані рішення суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у справі № 804/4217/18, та які відповідно до приписів КАС України є обов`язковими для врахування судами першої та апеляційної інстанцій.

Звертає увагу на те, що позивач звернулася до суду з пропуском, встановленого ст.122 КАС України строку звернення до суду, питання застосування якого було предметом розгляду Верховним судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі № 240/12017/19.

Щодо посилань на положення ст. 46 Закону № 1058-ІV, то таке є безпідставним, оскільки за змістом наведених норм строк давності не застосовується лише до вимог щодо нарахованих пенсій, в спірних же правовідносинах суми пенсії не були нараховані пенсійним органом.

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема, ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (щодо не обмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовом про оскарження бездіяльності , дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: ці суми мають бути нараховані Пенсійним органом; ці суми мають бути невиплаченими саме з вини держави в особі Пенсійного органу.

Отже, позовні вимоги з 01.01.2014 по 02.08.2014 заявлені з порушенням шестимісячного строку звернення до суду, регламентованого ст. 122 КАС України, за відсутності поважних причин його пропуску та підстав для поновлення, а рішення про їх задоволення суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, зокрема, викладеній у постанові від 24.12.2020.

Також зазначає про те, що до основного розміру пенсії позивача встановлена щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, що належать до категорії 1, зокрема, особам з інвалідністю 2 групи, щодо яких встановлений причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, розмір якої визначений у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом міністрів України, а тому підстави для задоволення вказаної позовної вимоги були відсутні.

14. Ухвалу про відкриття касаційного провадження позивач отримав 10.02.2022 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Відзиву на касаційну скаргу не надано.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.

16. Відповідно до ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

17. Відповідач зазначає про необхідність застосування до спірних правовідносин положень ст. 122 КАС України та врахування висновків Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладених у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 та Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а.

18. Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

19. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

20. Відтак для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

21. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а висловила наступну правову позицію щодо строків звернення до суду:

« 1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.»

22. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, в якій дійшла наступного правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:

« для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

колегія суддів наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

До того ж, Верховний Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.»

23. Колегія суддів не знаходить правових підстав відступати від правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду та Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав.

24. Враховуючи вищезазначені висновки Верховного Суду, колегія суддів звертає увагу на те, пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

25. Щодо посилань суду апеляційної інстанції на положення статті 46 Закону № 1058-IV, то такі є помилковими, оскільки за змістом наведеної норми строк давності не застосовується лише до вимог щодо нарахованих пенсій. У спірних же правовідносинах суми пенсії не були нараховані пенсійним органом.

26. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

27. Механізм застосування такого повноваження конкретизовано у ст. 354 КАС України, частина перша якої визначає, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно ст.ст. 238, 240 цього Кодексу.

28. Враховуючи наведене, зважаючи на надані КАС України повноваження, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а позовну заяву залишити без розгляду.

Керуючись статтями 240 341 345 349 354 355 356 359 КАС України, Верховний Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області задовольнити частково.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року у справі № 620/978/21 скасувати.

Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя А.А. Єзеров

Суддя О.П. Стародуб