ПОСТАНОВА

Іменем України

26 листопада 2020 року

Київ

справа №580/1415/19

адміністративне провадження №К/9901/11377/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М. В.,

суддів: Калашнікової О. В., Мартинюк Н. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Черкаській області

на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2019 року (головуючий суддя - Кульчицький С. О.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2020 року (головуючий суддя - Бараненко І. І., судді: Бабенко К. А., Горяйнов А. М. )

у справі №580/1415/19

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Черкаській області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

I. РУХ СПРАВИ

1. У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому, з урахуванням неодноразових заяв про уточнення позовних вимог та зміну предмету позову, просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 24 березня 2019 року № 749;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 26 березня 2019 року № 770;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 14 травня 2019 року № 114 о/с у частині звільнення зі служби;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 20 травня 2019 року № 119о/с;

- поновити на службі в Головному управлінні Національної поліції в Черкаській області на посаді заступника начальника слідчого управління з 20 травня 2019 року;

- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Черкаській області нарахувати та виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що вказані в оскаржуваних наказах обставини вчинення дисциплінарного проступку спростовуються встановленими доказами, зазначеними у постанові Соснівського районного суду міста Черкаси від 24 квітня 2019 року у справі про адміністративне правопорушення.

3. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 1 липня 2019 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 24 березня 2019 року № 749.

4. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 26 березня 2019 року № 770. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 14 травня 2019 року № 114о/с у частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 20 травня 2019 року № 119о/с. Поновлено на посаді заступника начальника слідчого управління Головного управління Національної поліції в Черкаській області з 21 травня 2019 року. Стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21 травня 2019 року по день ухвалення судового рішення у сумі 88
439,56 грн з відрахуванням відповідних податків та зборів на доходи фізичних осіб, сплата яких є обов'язковою у встановленому законом порядку.

5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2020 року рішення суду першої інстанції змінено. Абзац шостий резолютивної частини рішення викладено у наступній редакції: "Стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21 травня 2019 року по день ухвалення судового рішення у сумі 83

990,52 грн з відрахуванням відповідних податків та зборів на доходи фізичних осіб, сплата яких є обов'язковою у встановленому законом порядку". У іншій частині рішення залишено без змін.

6. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 26 березня 2019 року затверджено висновок службового розслідування за фактом вчинення позивачем порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, а саме складання 24 березня 2019 року відносно нього адміністративних матеріалів за статтею 124 та частиною 1 статті 130 КУпАП.

8. Так, службовим розслідуванням встановлено, що 23 березня 2019 року близько
23.05 години позивач, перебуваючи поза службою, керуючи автомобілем Mitsubishi Outlander, НОМЕР_1, рухаючись по паркувальному майданчику, розташованому неподалік магазину "Захист рослин" у місті Черкаси по вулиці Дахнівська, 23, виїхав на прибудинкову територію та під час виконання маневрів неодноразово допустив зіткнення передньою частиною автомобіля із ґанком будівлі і рекламним щитом магазину. Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобілем має право керувати ОСОБА_1.

9. Проте позивач у порушення пункту 5 частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію", пункту 5 розділу ІІ, пункту 17 розділу ІІІ Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, про вчинення дорожньо-транспортної пригоди чергову частину органу поліції не повідомив, тим самим намагався приховати відомості про дану подію від єдиного обліку. Крім того не поінформував про вчинення дорожньо-транспортної пригоди керівництво Головного управління, чим порушив пункт 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

10. Факт керування позивачем транспортним засобом та скоєння ним дорожньо-транспортної пригоди підтверджується записом з камери зовнішнього відеоспостереження магазину "Захист рослин", на якому зафіксовано відсутність інших громадян в автомобілі, що виключає можливість керування ним іншими особами.

11. Про скоєння дорожньо-транспортної пригоди позивачем, який мав явні ознаки алкогольного сп'яніння, старшим сержантом поліції Довгополим Є. В. повідомлено службу "102" УОАЗОР ГУНП. Вказана подія зареєстрована у Журналі ЄО Черкаського відділу поліції за № 14561.

12. Під час спілкування з поліцейськими позивач не заперечував факт керування ним автомобілем Mitsubishi Outlander, НОМЕР_1, що підтверджується відеозаписами з нагрудних відеореєстраторів поліцейських.

13. Відповідно до висновку № 216 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, наданого 24 березня 2019 року Черкаським обласним наркологічним диспансером, позивач перебував у стані алкогольного сп'яніння (1.04 проміле алкоголю в крові).

14. У зв'язку з цим 24 березня 2019 року о 2.20 годині за порушення пунктів 1.3, 2.3 "б ", 2.9 "а" Правил дорожнього руху України відносно позивача складено протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 124 та частиною 1 статті 130 КУпАП.

15. Наказом т. в. о. начальника Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 26 березня 2019 року № 770 за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилося в порушенні вимог пунктів 1, 2 частини 5 статті 14, пункту 4 частини 2 статті 16 Закону України "Про дорожній рух", пункту 1 частини 1 статті 18, пункту 5 частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію", частини першої, пунктів 1,2,13 частини третьої статті 1, статті 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пункту 5 розділу ІІ, пункту 17 розділу ІІІ Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, пунктів 1-2 частини першої розділу ІІ, частини третьої розділу ІV, пункту 1 частини третьої розділу V Правил етичної поведінки поліцейських, відповідно до листів Голови Національної поліції України від 10 лютого 2017 року №1529/01/12-2017, від 18 лютого 2019 року № 1884/01/12-2019 та протоколу розширеної наради керівництва МВС України від 3 січня 2017 року № 1, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.

16. Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 14 травня 2019 року № 114о/с позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".

17. Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 20 травня 2019 року № 119о/с на підставі листків непрацездатності внесено зміни в наказ від 14 травня 2019 року в частині зміни дати звільнення позивача - вважати його звільненим 20 травня 2019 року.

18. Постановою Соснівського районного суду міста Черкаси від 24 квітня 2019 року провадження у справі відносно ОСОБА_1 за статтями 130 частина 1 , 124 КпАП України закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Судове рішення набрало законної сили 7 травня 2019 року.

IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

19. Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем не надано доказів що саме позивач перебував за кермом транспортного засобу під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди, отже не доведено факт вчинення ним проступку несумісного з подальшим проходженням служби в Національній поліції України.

20. Обов'язок посадової особи органу поліції при виявленні чи отриманні інформації про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію негайно повідомити про це чергову частину органу поліції виникає тоді, коли така посадова особа є єдиним джерелом такого повідомлення. Позивач не був учасником дорожньо-транспортної пригоди 23 березня 2019 року, а відомості про факт скоєння даної пригоди були внесені до Журналу ЄО Черкаського відділу поліції.

21. Дослідженими під час судового розгляду справи доказами та показами свідка не підтверджено порушення позивачем службової дисципліни. Не підтвердилися доказами доводи відповідача щодо наявності прямого умислу та свідомого допущення позивачем настання несприятливих наслідків, пов'язаних з дорожньо-транспортною пригодою, щодо порушення службової дисципліни та правомірності наказу про звільнення зі служби в поліції.

22. Обставини, встановлені Соснівським районним судом міста Черкаси, були враховані при прийнятті рішення щодо поновлення позивача на службі, оскільки вони мають преюдиціальне значення для повноти дослідження обставин справи.

23. Змінюючи рішення окружного суду в частині обрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, апеляційний суд виходив з того, що до таких правовідносин необхідно застосовувати положення постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" та Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України від 6 квітня 2016 року №260, а не Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1995 року № 100.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

24.22 квітня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Національної поліції в Черкаській області про скасування рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2019 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2020 року з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права.

25. У касаційній скарзі скаржник посилається як на підставу касаційного оскарження на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України.

26. Вказує на порушення судами норм матеріального та процесуального права, оскільки ними було ототожнено два самостійні види відповідальності - адміністративна та дисциплінарна. Підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності слугувало вчинення дії яка підпадає під визначення дисциплінарного проступку. Відсутність факту притягнення до адміністративної відповідальності не спростовує наявність в діях позивача дисциплінарного проступку. Обставини вчинення дисциплінарних проступків, їх причини та умови, ступінь вини поліцейського з'ясовуються під час службового розслідування.

27. Апеляційний суд керувався Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, проте дані нормативні акти не регулюють спірні правовідносини та не поширюються на поліцейських.

28. Судами не з'ясовувалося питання порушення позивачем службової дисципліни.

Помилковим та таким що суперечить вимогам статті 12 Закону України "Про Національну поліцію" є висновок що позивач не був єдиним джерелом повідомлення, а тому неповідомлення ним чергової частини органу поліції не є порушенням. Крім того позивач не поінформував про вчинення ним дорожньо-транспортної пригоди керівництво Головного управління, чим порушив пункт 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції.

29. Посилання суду що позивач не був учасником дорожньо-транспортної пригоди, а тому не допустив жодного порушення службової дисципліни, безпідставне та необґрунтоване. Той факт що за участю автомобіля, в якому перебував позивач, сталась така пригода, у причинно-наслідковому зв'язку з якою є неправомірні дії водія, які не були попереджені чи зупинені позивачем, дискредитує позивача як поліцейського і свідчить про неможливість подальшого несення ним служби в органах поліції.

30. Питання виплати поліцейським, незаконно звільненим зі служби в поліції, грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, врегульоване Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, яке не передбачає існування судового рішення про стягнення відповідних сум, оскільки пунктом 6 Порядку такий обов'язок покладений на відповідача. Апеляційний суд не врахував такі обставини.

31. Позивач у відзиві на касаційну скаргу просив залишити оскаржувані судові рішення без змін.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

32. Згідно з приписами частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених КАС України.

33. Зі змісту ухвали Верховного Суду від 7 травня 2020 року слідує, що провадження у справі відкрито з підстав, визначених статтею 328 КАС України.

34. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеного статтею 242 КАС України.

35. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина 3 статті 351 КАС України).

36. Надаючи оцінку оскаржуваному судовому рішенню у межах доводів касаційної інстанції за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.

37. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" (далі-Закон № 580-VIII).

38. ~law27~ передбачено, що поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема до медичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

39. ~law28~ встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

40.7 жовтня 2018 року набрав чинності Закон України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України". Тобто, до спірних правовідносин у даній справі підлягають застосуванню положення Дисциплінарного статуту Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, які повинні неухильно додержуватися його вимог.

41. Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - це дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

42. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

43. Статтею 11 Дисциплінарного статуту передбачена відповідальність поліцейського. За порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

44. Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Дисциплінарного статуту).

45. Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

46. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

47. Статтею 14 Дисциплінарного статуту встановлено, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

48. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

49. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 7 листопада 2018 року № 893 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, який визначає процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування.

50. Даний наказ набрав чинності 21 грудня 2018 року, тобто був чинний на час виникнення спірних правовідносин.

51. Розділом V Інструкції № 893 встановлено порядок проведення службового розслідування дисциплінарною комісією.

52. Так, проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

53. Службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

54. Відповідно до розділу VII Інструкції № 893 у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.

55. Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.

56. Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

57. Поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення в порядку та строки, визначені статтею 24 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

58. Посилання у касаційній скарзі щодо помилкового застосування судами першої та апеляційної інстанцій до спірних правовідносин Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, знайшло своє підтвердження.

59. Як встановлено судами попередніх інстанцій, наказом т. в. о. начальника Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 24 березня 2019 року призначено службове розслідування щодо вчинення позивачем порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, а саме складання 24 березня 2019 року відносно нього адміністративних матеріалів за статтею 124 та частиною 1 статті 130 КУпАП.

60. Службовим розслідуванням, висновок якого затверджено 26 березня 2019 року, встановлено що скоєння позивачем дисциплінарних проступків стало можливим унаслідок відвертого ігнорування та недотримання ним вимог Дисциплінарного статуту, Законів № 580-VІІІ та "Про дорожній рух", а також безвідповідального відношення до встановлених правил поведінки. Скоєння позивачем дисциплінарного проступку набуло широкого суспільного розголосу, що критично сприйнялося громадськістю.

61. Предметом оскарження у даній адміністративній справі є дії та рішення відповідача щодо накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

62. При цьому питання про наявність підстав для застосування до особи дисциплінарного стягнення з'ясовується під час службового розслідування, а правова оцінка правильності рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна ґрунтуватися на тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України, чи дійсно у діях працівника, якого притягнули до дисциплінарної відповідальності, є встановлені законом підстави для застосування певного виду дисциплінарного стягнення.

63. Верховний Суд у постанові від 2 жовтня 2019 року у справі №804/4096/17 зазначав, що притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (~law30~), є окремими підставами для звільнення зі служби в поліції та припинення служби в поліції, не пов'язаними із притягненням особи до дисциплінарної відповідальності (~law31~). Акцентуючи цим увагу на тому, що ~law32~ виокремлює зазначені підстави для звільнення зі служби в поліції, Верховний Суд у даній постанові мав на меті звернути увагу що вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.

64. Види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, установлені у статті 12 Дисциплінарного статуту, підставою для їх застосування є вчинення дисциплінарних проступків, а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.

65. Суб'єкт владних повноважень повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. При цьому саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули певного правопорушення, не є достатнім для того, щоб уважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення.

Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування поясненнями та документами.

66. Так, під час проведення службового розслідування відносно ОСОБА_1, відповідачем були опитані старший сержант поліції Довгополий Є. В., капрал поліції Різник А. О., рядовий поліції Прищепа В. С., старший лейтенант поліції Безкуров Г. К., лейтенант поліції Папуша В. М., сержанти поліції Мінько С. В. та Лук'яненко Н. В., капрал поліції Бабій О. В., які прибули на місце події після сигналу про виклик поліцейських. Вони підтвердили що позивач повідомив їм на місці пригоди що він є водієм автомобіля, а також що він мав явні ознаки алкогольного сп'яніння у зв'язку з чим йому було запропоновано пройти в установленому порядку огляд на стан сп'яніння. Працівник магазину "Захист рослин" надав запис з камер відеоспостереження, на яких зафіксовано факт скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

67. Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на тому чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України; чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення; чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення; чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.

68. При цьому слід ураховувати, що звільнення у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби не пов'язано із кримінально-правовою, цивільно-правовою чи адміністративно-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для ініціювання службового розслідування. Вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з'ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях.

69. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі "X. v.

Austria" про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі "C. v. the United Kingdom" про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі "Ringvold v. Norway", заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру.

70. Отже, підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача став дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни.

71. Однак, суди попередніх інстанцій не врахували вказаного та, зокрема, того, що службове розслідування було проведено саме за фактом складання стосовно позивача адміністративних матеріалів за статтею 124 і частиною 1 статті 130 КУпАП, а не за фактом доведення вини останнього у вчиненні цих порушень.

72. Аргументи позивача та судів попередніх інстанцій, як на підставу задоволення позовних вимог, що постановою Соснівського районного суду міста Черкаси від 24 квітня 2019 року у справі №712/4258/19, яка набрала законної сили, закрито провадження по справі відносно позивача за статтею 130 частиною 1 , статтею 124 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, є слушними тільки в тій частині, що в діях позивача відсутній склад саме адміністративних правопорушень, однак не дисциплінарного проступку.

73. Варто зауважити, що Верховний Суд неодноразово у своїх постановах висловлював правову позицію, що відсутність кримінального або адміністративного притягнення до відповідальності позивача не спростовує наявності в його діях дисциплінарного проступку, за який, в порядку Дисциплінарного статуту, відповідач має право застосувати такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з органів поліції.

74. Правова позиція що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення, однак не дисциплінарного проступку, міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 6 березня 2019 року (справа №816/1534/16), від 17 липня 2019 року (справа №806/2555/17), від 13 жовтня 2020 року (справа № 805/3079/17-а) і підстави для відступлення від неї відсутні.

75. Позивача також притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилося в порушенні вимог пункту 5 розділу ІІ, пункту 17 розділу ІІІ Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 6 листопада 2015 року № 1377.

76. Так, згідно пункту 5 розділу ІІ Інструкції посадова особа органу поліції при виявленні чи отриманні інформації про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію негайно повідомляє про це чергову частину органу поліції.

77. Відповідно до пункту 17 розділу ІІІ Інструкції прихованими від єдиного обліку вважаються заяви і повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, які були відомі працівнику органу поліції, та відомості, які на час виявлення не внесено до журналу ЄО відповідного органу поліції, а самі заяви та повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення та інші події не отримали реєстраційного номера.

78. Позивач не заперечував що він не повідомив чергову частину органу поліції про дорожньо-транспортну пригоду за участю його автомобіля, а посилався на те, що на місце події оперативно прибув екіпаж патрульної поліції за викликом свідка пригоди.

79. Проте вимогами Інструкції встановлено що посадова особа органу поліції при виявленні певної інформації негайно повідомляє про це чергову частину органу поліції, що у свою чергу не було зроблено позивачем.

80. Суди попередніх інстанцій помилково виходили з того, що позивач не був учасником дорожньо-транспортної пригоди 23 березня 2019 року, а тому не є єдиним джерелом повідомлення про виявлену подію, оскільки вимоги Інструкції стосуються співробітника поліції незалежно від того чи є він єдиним джерелом повідомлення.

81. Відповідно до пункту 13 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.

82. Проте позивач не проінформував керівництво Головного управління про дорожньо-транспортну пригоду за участю його автомобіля, що було встановлено службовим розслідуванням. Суд першої інстанції виходив з того, що позивач повідомляв свого безпосереднього керівника у телефонній розмові щодо вказаної події, проте відповідні докази відсутні та не були встановлені судами.

83. Враховуючи встановлений у ході службового розслідування факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку, Верховний Суд вважає правомірними та обґрунтованими спірні накази та, відповідно, відсутніми підстави для їх скасування та задоволення позовних вимог.

84. Інші вимоги позову не підлягають задоволенню як похідні.

85. Отже, задовольняючи адміністративний позов, суди першої та апеляційної інстанції повно встановили обставини справи, але допустили неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень. Доводи касаційної скарги є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження під час розгляду справи у касаційній інстанції.

86. Відповідно до статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статті 351 КАС України межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

87. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 351, 356 КАС України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області задовольнити.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2020 року скасувати.

Прийняти нову постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Судді М. В. Білак

О. В. Калашнікова

Н. М. Мартинюк