ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 670/92/18

адміністративне провадження № К/9901/63442/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А. Ю.,

суддів: Кравчука В. М., Рибачука А. І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.04.2018 (суддя Блонський В. К. ) та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від
21.08.2018 (колегія суддів: Матохнюк Д. Б., Полотнянко Ю. П., Граб Л. С. ) у справі №670/92/18 за позовом ОСОБА_1 до Дашковецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області про визнання протиправним та скасування рішення сільської ради,

УСТАНОВИЛ:

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Дашковецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області в якому просив:

-визнати протиправним та скасувати рішення 24 сесії 7 скликання Дашковецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області №3-24/2017 від
15.12.2017, яким відхилено заяву позивача про зміну цільового (функціонального) призначення земельної ділянки площею 1,00 га, кадастровий номер 6820682500:01:006:0001, що розташована за адресою: АДРЕСА_1;

- зобов'язати Дашковецьку сільську раду Віньковецького району Хмельницької області повторно розглянути питання про зміну цільового (функціонального) призначення земельної ділянки площею 1,00 га, кадастровий номер undefined, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, на підставі раніше поданої заяви позивача від 23.11.2017.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що позивач вважає себе орендарем земельної ділянки, а тому просить змінити вид використання останньої з "товарного сільськогосподарського виробництва" на "ведення особистого селянського господарства". Вказує, що судами не надано оцінку рішенню Дашковецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області 15.12.2009, яким надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі її у власність.

Ухвалою Верховного Суду від 18.10.2018 відкрито касаційне провадження.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 23 листопада 2017 року позивач звернувся до Дашковецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області із заявою про зміну цільового (функціонального) призначення земельної ділянки площею 1,00 га, кадастровий номер 6820682500:01:006:001, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 з "товарного сільськогосподарського виробництва" на "ведення особистого селянського господарства"

15 грудня 2017 року на засіданні 24 сесії 7 скликання Дашковецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області розглянуто вказану заяву позивача та прийнято рішення про відмову в її задоволенні у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не укладено договір оренди земельної ділянки відповідно до рішення відповідача від 25.02.2009 № 2 "Про затвердження технічної документації зі складання державного акта на передачу в оренду земельної ділянки з земель запасу ОСОБА_1".

Вважаючи рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що земельна ділянка, якій позивач просить змінити цільове призначення, не належить позивачу ні на праві власності, ні в оренді. Відтак відповідач, відмовляючи в задоволенні заяви діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення.

Відповідно до ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Частиною 1 ст. 20 ЗК України встановлено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Згідно ч. 2 цієї статті зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених Частиною 1 ст. 20 ЗК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 20 ЗК України, види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених ч. 5 ст. 20 ЗК України.

Колегія суддів звертає увагу, що ініціатором зміни виду використання земельної ділянки може бути або власник земельної ділянки, або користувач.

Судами встановлено, що згідно витягу із Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку земельна ділянка з кадастровим номером 6820682500:01:006:000 є власністю Дашковецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області, а за видом речового права "Право оренди землі" вказана фізична особа - ОСОБА_1.

Статтею 125 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Проте державна реєстрація оренди земельної ділянки за позивачем ОСОБА_1 відсутня.

Позивач в касаційній скарзі вказує, що судами не надано оцінку рішенню Дашковецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області
15.12.2009, яким надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі її у власність.

Судами встановлено, що 12 вересня 2007 року Дашковецькою сільською радою Віньковецького району Хмельницької області за результатами розгляду заяви прийнято рішення №2, яким позивачу наданий дозвіл на розроблення землевпорядної документації з послідуючою передачею в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 0,75 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, терміном на 29 років.

21 листопада 2007 року Дашковецькою сільською радою Віньковецького району Хмельницької області прийнято рішення №4, яким позивачу наданий дозвіл на розроблення землевпорядної документації з послідуючою передачею в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 0,25 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, терміном на 29 років.

У подальшому рішенням Дашковецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області №2 від 05 лютого 2009 року затверджено технічну документацію зі складання державного акта на передачу в оренду земельної ділянки з земель запасу ОСОБА_1, площею 1,0 га для ведення сільськогосподарського виробництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, позивачем договір оренди земельної ділянки не укладено, державну реєстрацію не проведено.

Водночас відомості про рішення Дашковецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області 15.12.2009, яким нібито надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі її у власність у відповідача відсутнє та запис про нього не міститься в книзі реєстрації рішень.

Колегія суддів зазначає, що дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі її у власність не є документом, який передає земельну ділянку у власність, а є лише початковим етапом належного оформлення прав на земельну ділянку.

Також суди вірно не прийняли посилання позивача на довідку виконавчого комітету Дашковецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області №259 від 14 березня 2012 року про те, що земельна ділянка є власністю позивача, оскільки згідно ст. 126 ЗК України за редакцією, чинною на момент цієї довідки, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Відтак, зважаючи, що спірна земельна ділянка є власністю територіальної громади, у позивача відсутні підстави для звернення із заявою про зміну виду цільового використання.

Відповідно до статті 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.04.2018 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.08.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді В. М. Кравчук

А. І. Рибачук