Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 серпня 2018 року

Київ

справа №814/2161/16

адміністративне провадження №К/9901/41715/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.01.2017 (суддя Лебедєва Г.В.)

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017 (судді Золотніков О.С., Осіпов Ю.В., Скрипченко В.О.)

по справі № 814/2161/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свантовіт»

до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області

про скасування рішення про застосування фінансових санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Свантовіт» (далі - позивач, ТОВ «Свантовіт») звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Миколаївській області), в якому просило суд скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 28.09.2016 № 000127/03-40.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.01.2017, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017, адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.01.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач зазначає, що позивачем порушено вимоги положень статей 15 та 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а також Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 № 854. Крім того, судами попередніх інстанцій не враховано пояснення свідка-перевіряючого ОСОБА_2, який проводив перевірку підприємства, щодо здійснення продажу алкогольного напою позивачем в ході проведення перевірки.

Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06.09.2016 посадовими особами ГУ ДФС у Миколаївській області проведено фактичну перевірку ТОВ «Свантовіт» з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.

За результатами перевірки складено акт від 13 вересня 2016 року за № 203/14-29-40-12/35273055, в якому зазначено про порушення позивачем статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме зафіксовано факт реалізації пляшки пива «Янтар» вартістю 10 грн. 20 коп. у невизначеному для торгівлі місці, а саме: у літньому наметі, який розташований поблизу магазину з кафетерієм за адресою: АДРЕСА_1.

На підставі акта перевірки ГУ ДФС у Миколаївській області прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 28 вересня 2016 року № 000127/03-40, яким згідно абзацу 9 частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» до ТОВ «Свантовіт» застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 6800 грн. за продаж алкогольного напою (пива) у невизначеному для цього місці торгівлі.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій, з висновками яких погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що основним видом діяльності ТОВ «Свантовіт» є неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

ТОВ «Свантовіт» має ліцензію № 142627 на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, дійсну з 01.07.2016 по 30.06.2017, в якій місцем здійснення господарської діяльності зазначено магазин з кафетерієм за адресою: АДРЕСА_1.

01.01.2015 року між ТОВ «Товари Прибужжя» (Орендодавець) та позивачем (Орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 5, відповідно до якого Орендодавець передає в оренду ТОВ «Свантовіт» нежитлові приміщення магазину загальною площею 1125 кв. м. на першому поверсі житлового будинку та підвалу, розташованих за адресою: 54003, АДРЕСА_1.

Того ж дня, актом приймання-передачі до цього Договору названі нежитлові приміщення передані позивачу.

Як встановлено матеріалами справи, під час перевірки, продавцем в магазині, який належить позивачу, представнику відповідача була реалізована пляшка пива «Янтар» 0,5 л. на підтвердження чого покупцю (перевіряючому) надано фіскальний чек.

Вказаний фіскальний чек № 0037 від 06.09.2016, роздрукований на РРО, встановленому в приміщенні магазину з кафетерієм, на якому зазначено, що пляшка пива реалізована в приміщенні магазину з кафетерієм за адресою АДРЕСА_1.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон).

Так, статтею 1 Закону визначено, що місце торгівлі - це місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів та пива - без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, - торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане реєстраторами розрахункових операцій (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.

Відповідно до статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон) забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів - у невизначених для цього місцях торгівлі.

У разі порушення вимог зазначеної статті до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірі 6800,00 грн. згідно з абзацом 9 частини другої статті 17 Закону.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що в діях позивача відсутні порушення статті 15-3 Закону, оскільки продаж пива було здійснено за адресою, яка зазначена в ліцензії позивача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій та вважає, що позивач здійснив продаж пива у межах місця здійснення діяльності, вказаного в ліцензії про роздрібну торгівлю алкогольними напоями, за адресою АДРЕСА_1. На виконання вимог законодавства, покупцю, представнику відповідача, був наданий відповідний фіскальний чек від 06.09.2016, копія якого наявна в матеріалах справи. Наявність біля магазину намету, в якому містяться холодильники для зберігання пива, не дає підстави прийти до висновку про порушення ТОВ «Свантовіт» вимог абзацу 9 частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»

Крім того, листом ТОВ «Товари Прибужжя» від 19.01.2017 року за вих. № 15, повідомило, що окремо розташовані літні торгові намети на прилеглій території до магазину, що орендований позивачем, останньому в оренду не надавались. При цьому, ТОВ «Товари Прибужжя» у літній період надає в оренду ФОП ОСОБА_3 напіввідкритий намет та зону відпочинку загальною площею 25 кв. АДРЕСА_1.

Таким чином, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами попередніх інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.01.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017 по справі № 814/2161/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.А. ВасильєваСудді: (підпис) С.С. Пасічник (підпис) В.П. Юрченко