Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 242/3377/17

адміністративне провадження № К/9901/22604/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Анцупової Т.О., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Селидівського міського суду Донецької області від 21.09.2017р. (суддя - Капітонов В.І.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017р. (судді - Сіваченко І.В., Шишов О.О., Чебанов О.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

У серпні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати відповідача здійснити нарахування і виплату належної йому пенсії за віком відповідно до заяви.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він є пенсіонером за віком, змінив місце постійного проживання з с. Розівка Шахтарського району Донецької області до м. Селидове Донецької області, звернувся за пенсією до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області. Вважає необґрунтованою вимогу відповідача надати довідку внутрішньо переміщеної особи, оскільки виплата пенсії має бути здійснена на підставі зміни у паспорті про місце реєстрації проживання.

Постановою Селидівського міського суду Донецької області від 21.09.2017р., яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017р., позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність та зобов'язано відповідача відновити нарахування виплати позивачу пенсії за віком відповідно до його заяви.

З ухваленими у справі рішеннями не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що дії управління Пенсійного фонду узгоджуються з нормами чинного законодавства, позивач у розумінні Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» є внутрішньо переміщеною особою не зважаючи на місце реєстрації, а тому до нього повинні бути застосовані положення законодавства України, як до відповідної категорії осіб.

Вважає, що нарахування та виплату пенсії можливо провести тільки на підставі отримання позивачем довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Позивач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Преамбула Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає, що цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно статті 8 цього Закону право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку.

Питання виплати пенсій врегульовані статтею 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Згідно пункту 9 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016р. №207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру» Відомості про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

В ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є пенсіонером, отримує пенсію за віком, у травні 2017 року змінив місце свого проживання з с. Розівка Шахтарського району Донецької області до м. Селидове Донецької області, що підтверджується реєстрацією у паспорті.

До зміни місця реєстрації позивач отримував пенсію у Ленінському управлінні Пенсійного фонду України Шахтерського району Донецької області.

У зв'язку із зміною місця проживання позивач особисто звернувся до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою та всіма необхідними документами для нарахування і виплати йому пенсії.

25.05.2017р. позивач звернувся до відповідача із заявою про надання йому роз'яснень часу початку виплати пенсії, та зазначив, що відмови управління Пенсійного фонду у виплаті пенсії він не отримував, пенсія є єдиним джерелом його існування та її не виплата призводить до додаткових матеріальних труднощів.

Листом від 01.08.2017р. відповідач повідомив позивача про те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції» від 01.10.2014р. №509 для поновлення виплати пенсії та визначення статусу громадянам, які раніше проживали на території непідконтрольній українській владі, але на даний час зареєструвалися для постійного місця проживання на території, яка підпорядковується Селидівській міській раді, необхідно надати до управління Пенсійного фонду довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або відмову у реєстрації.

При цьому позивачу роз'яснено, що особа має право за власним бажанням подати заяву до управління праці та соціального захисту населення про відмову від отримання довідки внутрішньо переміщеної особи, а зміна реєстраційних даних в паспорті внутрішньо переміщеної особи може здійснюватись виключно спеціальним уповноваженим державним органом та у визначений законодавством спосіб.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено такої підстави для припинення виплати пенсії як не підтвердження реєстрації місця проживання, відповідачем не вказано, яка з обставин, визначених цим Законом стала підставою для невиплати позивачу пенсії, та не вказано будь-якої іншої норми закону, яка б визначала таку підставу для невиплати пенсії, як не підтвердження реєстрації місця проживання.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки припинення відповідачем виплати позивачу пенсії відбулось за відсутності передбачених законом для цього підстав, рішення про відмову у нарахуванні та виплаті пенсії з підстав, передбачених законом не приймалось, позивач не може бути позбавлений свого конституційного права на пенсію у зв'язку із зміною місця проживання, а тому суди обґрунтовано прийняли рішення про задоволення позовних вимог.

Доводи відповідача про необхідність звернення позивача до управління праці та соціального захисту населення щодо отримання довідки про відмову від надання статусу внутрішньо переміщеної особи, а також про здійснення зміни реєстрації місця проживання виключно спеціальним уповноваженим державним органом та у визначений законодавством спосіб, не ґрунтуються на положенні закону, є безпідставними та необгрунтованими, оскільки позивач не є внутрішньо переміщеною особою, місце свого проживання змінив у 2017 році, місце проживання зареєстрував та звернувся до органу пенсійного фонду за пенсією не як переміщена особа у зв'язку із проведенням антитерористичної операції, а як особа, яка виявила бажання змінити місце свого проживання.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області залишити без задоволення, а постанову Селидівського міського суду Донецької області від 21.09.2017р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Т.О. Анцупова

В.М. Кравчук