Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.07.2019 року у справі №818/675/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 липня 2019 року

Київ

справа №818/675/16

адміністративне провадження №К/9901/11584/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами адміністративну справу №818/675/16

за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України про визнання бездіяльності протиправної, зобов`язання вчинити дії та стягнення середнього заробітку, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року, ухвалену в складі: головуючого судді Григорова А.М., суддів Подобайло З.Г., Тацій Л.В.,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України (далі - Держенергоефективність), у якому просив:

1.1. визнати протиправною бездіяльність Держенергоефективності щодо ненадіслання поштою трудової книжки ОСОБА_1 ;

1.2. зобов`язати Держенергоефективність надіслати на адресу: АДРЕСА_1 - трудову книжку ОСОБА_1 ;

1.3. стягнути з Держенергоефективності на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 січня 2016 року по дату фактичного надіслання трудової книжки ОСОБА_1 .

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що надіслав відповідачеві заяву про звільнення за власним бажанням разом з письмовою згодою на отримання трудової книжки поштою.

3. Відповідач, незважаючи на вказану згоду, трудової книжки поштою йому не надіслав.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 жовтня 2015 року в справі №826/8291/15 ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника Відділу контрольно-наглядової діяльності Управління в Сумській області Держенергоефективності з 02 квітня 2015 року.

5. 18 грудня 2015 року ОСОБА_1 надіслав Держенергоефективності заяву про звільнення з посади за власним бажанням, у якій також зазначив, що надає згоду на надсилання йому трудової книжки поштою.

6. 24 грудня 2015 року Держенергоефективності виданий наказ від 24 грудня 2015 року №602-к, яким на виконання постанови суду в справі №826/8291/15 ОСОБА_1 поновлено на роботі.

7. 04 січня 2016 року ОСОБА_1 удруге надіслав Держенергоефективності заяву про звільнення за власним бажанням із згодою на пересилання трудової книжки поштою.

8. 26 січня 2016 року Держенергоефективності виданий наказ за №17-к, яким ОСОБА_1 - начальника Відділу контрольно-наглядової діяльності Управління в Сумській області - звільнено з посади за прогул без поважних причин.

9. Цього ж дня представнику позивача - ОСОБА_2 - був надісланий лист за №4-09/09/6-16 з пропозицією прибути до Держенергоефективності для отримання трудової книжки або повідомити Відділ роботи з персоналом про бажаний спосіб її отримання.

10. Повідомлення аналогічного змісту були направлені представнику позивача також 27 січня 2016 року та 01 лютого 2016 року.

11. 03 лютого 2016 року позивач знову надіслав Держенергоефективності заяву про звільнення за власним бажанням разом із згодою на надсилання йому трудової книжки засобами поштового зв`язку.

12. Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що трудову книжку ОСОБА_1 Держенергоефективності не видало.

13. Уважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

14. Сумський окружний адміністративний суд постановою від 19 липня 2016 року адміністративний позов задовольнив:

14.1. визнав протиправною бездіяльність Держенергоефективності щодо ненадсилання поштою трудової книжки ОСОБА_1 ;

14.2. зобов`язав Держенергоефективності надіслати ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 - його трудову книжку;

14.3. стягнув з Держенергоефективності на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 січня 2016 року по 19 липня 2016 року в розмірі 11684,40 грн.

15. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції керувався тим, що позивач тричі - 18 грудня 2015 року, 04 січня та 03 лютого 2016 року - надсилав до Держенергоефективності заяви, в яких висловлював згоду на одержання трудової книжки засобами поштового зв`язку, які відповідач проігнорував. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що в спірних правовідносинах мала місце необґрунтована затримка у видачі трудової книжки.

16. Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 06 вересня 2016 року постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19 липня 2016 року скасував і прийняв нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовив.

17. Скасовуючи постанову суду першої інстанції, Харківський апеляційний адміністративний суд зазначив про помилковість посилань суду першої інстанції на заяви позивача від 18 грудня 2015 року, 04 січня та 03 лютого 2016 року як згоду на пересилання трудової книжки поштою, адже такі заяви містили застереження, відповідно до якого позивач давав згоду на отримання трудової книжки поштою лише за умови звільнення його за власним бажанням.

18. Оскільки в спірних правовідносинах позивача було звільнено у зв`язку з прогулом, а не на підставі його заяв від 18 грудня 2015 року, 04 січня та 03 лютого 2016 року, в яких він просив звільнити його з підстав, визначених у статті 38 Кодексу законів про працю України, згода на одержання трудової книжки поштою мала бути оформлена у вигляді окремої заяви, якої позивач на пропозицію відповідача так і не надав.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

19. Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року, позивач звернувся до Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати його рішення й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

20. Позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов безпідставних висновків про те, що згода на одержання трудової книжки, подана в заяві про звільнення за власним бажанням, могла бути прийнята відповідачем тільки за умови звільнення його з підстав, передбачених статтею 38 Кодексу законів про працю України.

21. Позивач наполягає на тому, що єдиною вимогою до такої згоди є оформлення її в письмовій формі, у зв`язку з чим відповідач не мав підстав вимагати від нього окремої письмової заяви.

22. Відповідач у запереченні на касаційну скаргу зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про необхідність відмови в задоволенні позову, адже від позивача на пропозицію Держенергоефективності не надходило згоди на одержання трудової книжки поштою.

23. Відповідач уважає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив посилання позивача на заяви від 18 грудня 2015 року, 04 січня та 03 лютого 2016 року як доказ існування згоди на пересилання трудової книжки поштою, адже зміст указаних заяв свідчить, що така згода позивачем надавалась лише за умови звільнення його за власним бажанням, тоді як у спірних правовідносинах позивача було звільнено у зв`язку з прогулом.

24. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року.

25. 15 грудня 2017 року, у зв`язку з початком роботи Верховного Суду, припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України.

26. 30 січня 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.

27. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Шарапі В.М., суддям Бевзенку В.М., Данилевич Н.А.

28. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 30 травня 2019 року, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.

29. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.

V. Джерела права й акти їхнього застосування

30. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

31. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

32. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

33. Частиною другою статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

34. Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

35. Пунктом 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 (далі - Інструкція №58) передбачено, що <…> власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

36. Згідно з пунктом 4.2. Інструкції №58, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган у цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

37. За положеннями частини 5 статті 235 КЗпП України працівнику виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в разі затримки видачі трудової книжки лише з вини власника або уповноваженого ним органу.

38. Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100), середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

39. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

40. За приписами абзацу третього пункту 3 Порядку №100 всі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати в тому розмірі, у якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

41. Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

42. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

VI. Позиція Верховного Суду

43. Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що роботодавці, винні в несвоєчасній видачі звільненому працівникові трудової книжки, несуть передбачену частиною 5 статті 235 КЗпП України відповідальність у вигляді обов`язку виплатити звільненому працівникові середній заробіток за весь час затримки видачі трудової книжки.

44. З огляду на положення статті 47 КЗпП України, в поєднанні з пунктами 4.1 і 4.2 Інструкції №58, роботодавець уважається таким, що виконав покладений на нього обов`язок щодо видачі трудової книжки, якщо він видав трудову книжку звільненому працівникові особисто в останній день роботи або якщо направив за місцем проживання працівника, який відсутній на роботі в день звільнення, повідомлення з пропозицією отримати трудову книжку.

45. У випадку одержання згоди на письмову пропозицію отримати трудову книжку на пересилання її поштою, роботодавець уважається таким, що виконав покладений на нього обов`язок у день надсилання її за адресою, зазначеною в згоді.

46. Беручи до уваги, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність особи, від якої залежить можливість реалізації особою конституційного права на працю, обов`язок надіслати трудову книжку поштою виникає в роботодавця на наступний день з дня отримання відповідної згоди.

47. Як установлено судами попередніх інстанцій, 26 січня 2016 року Держенергоефективності видало наказ №602-к, яким на виконання рішення суду в справі №826/8291/15 поновило позивача на посаді начальника Відділу контрольно-наглядової діяльності Управління в Сумській області. Наказом Держенергоефективності від 26 січня 2016 року № 17-к позивача було звільнено з указаної посади за прогул.

48. Судами першої та апеляційної інстанцій також установлено, що 18 грудня 2015 року, 04 січня та 03 лютого 2016 року позивач надсилав до Держенергоефективності заяви, в яких просив звільнити його за власним бажанням і одночасно надавав згоду на одержання трудової книжки поштою в порядку, визначеному пунктом 4.2 Інструкції №58.

49. За встановлених у цій справі обставин, Суд уважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що в спірних правовідносинах відповідач необґрунтовано затримував видачу позивачеві трудової книжки в обраний ним спосіб.

50. Висновок суду апеляційної інстанції про те, що згода, висловлена в заявах від 18 грудня 2015 року, 04 січня та 03 лютого 2016 року, не могла бути підставою для направлення трудової книжки поштою, адже вона була поєднана із заявою про звільнення за власним бажанням, яку роботодавець відмовився задовольняти, ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.

51. Суд погоджується з доводами касаційної скарги про те, що єдиною вимогою до форми і змісту згоди на одержання трудової книжки поштою, є висловлення її в письмовій формі.

52. Суд також уважає правильними доводи касаційної скарги про те, що Інструкція №58 не містить застережень, які б давали підстави вважати неподаною згоду, якщо вона була висловлена в поєднанні з іншою заявою.

53. У спірних правовідносинах згода на надсилання трудової книжки була викладена окремим пунктом письмових заяв від 18 грудня 2015 року, 04 січня та 03 лютого 2016 року, що не давало підстав для її неврахування, навіть у випадку, коли інші вимоги цієї заяви, зокрема щодо звільнення за власним бажанням, не були задоволені чи розглянуті по суті.

54. Суд зазначає, що обов`язок роботодавця видати звільненому працівникові трудову книжку є безумовним і не може бути поставлений у залежність від причин чи підстав звільнення особи.

55. Отже, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що відповідач протиправно затримав видачу позивачеві трудової книжки й про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

56. Натомість суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин та скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

57. Відповідно до часини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково й ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

58. Згідно з частиною третьою статті 351 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

59. Відповідно до частини першої статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

60. Беручи до уваги, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права і скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, Суд дійшов висновку про необхідність скасування постанови суду апеляційної інстанції із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

VII. Судові витрати

61. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

62. Керуючись статтями 341, 344, 349, 352, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

63. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року задовольнити.

64. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року в справі №818/675/16 скасувати.

65. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19 липня 2016 року в справі №818/675/16 залишити в силі.

66. Судові витрати розподілу не підлягають.

67. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: О.В. Кашпур

С.А. Уханенко