Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2023 року

м. Київ

справа № 420/6296/20

адміністративне провадження № К/9901/47221/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Бившевої Л.І., Васильєвої І.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу №420/6296/20

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2021 (головуючий суддя Скрипченко В.О., судді: Косцова І.П., Осіпов Ю.В.),

В С Т А Н О В И В :

У липні 2020 року ОСОБА_1 (далі також - позивачка) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі також - відповідач, контролюючий орган), в якому просила:

- визнати протиправними дії відповідача у вигляді неповідомлення позивача про проведення перевірки, ненадання документів, які є підставою для проведення перевірки, не залучення позивача при проведенні перевірки, не надання акту за результатами перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 15.03.2019, внаслідок якої виписані податкові повідомлення-рішення та податкова вимога від 05.07.2019 №165962-51 на суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що оплачуються фізичними особами за результатами річного декларування за основним платежем 311 750,66 грн, суми штрафної санкції 78 107,67 грн, пені 60 445,46 грн та військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за основним платежем 25 979,22 грн, штрафна санкція 6 494,81 грн, пеня 5 037,12 грн;

- скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі акту перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 15.03.2019, внаслідок яких була виписана податкова вимога від 05.07.2019 №165962-51 на суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що оплачуються фізичними особами за результатами річного декларування за основним платежем 311 750,66 грн, суми штрафної санкції 78 107,67 грн, пені 60 445,46 грн та військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за основним платежем 25 979,22 грн, штрафна санкція 6 494,81 грн, пеня 5 037,12 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.12.2020 позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області від 11.05.2020 №№0012831305, 0012811305, 0012841305.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2021 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.12.2020 в частині задоволення позовних вимог скасовано.

Ухвалено у відповідній частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС в Одеській області від 11.05.2020 №0012831305, №0012811305, №0012841305.

В інший частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.12.2020 залишено без змін.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.07.2007 між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 (колишнє прізвище ОСОБА_1 ) укладено кредитний договір №11177433000, відповідно до якого останній було надано кредит в сумі 103 700 доларів США строком до 03.07.2028 зі сплатою 12,5 % річних.

В подальшому Банк право вимоги за Кредитним договором відступив ТОВ "Кей-Колект".

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 умов погашення кредиту ТОВ "Кей-Колект" звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитом.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 03.07.2014 у справі №1527/18745/12 позов ТОВ "Кей-Колект" задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ТОВ "Кей-Колект" заборгованість за кредитом 755 933,44 грн, що по курсу НБУ станом на 01.12.2009 становить 94 636 доларів США, заборгованість за відсотками 29 199,88 грн, що по курсу НБУ станом на 01.12.2009 становить 3 655,56 доларів США, пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом 624,42 грн, що по курсу НБУ станом на 01.12.2009 становить 78,17 доларів США, пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками 86,28 грн, що по курсу НБУ станом на 01.12.2009 становить 10,80 доларів США. Всього 785 844,02 грн.

12.09.2017 ТОВ "Кей-Колект" (Кредитор) уклало з ОСОБА_1 (Боржник) договір про припинення зобов`язання відступного, відповідно до якого Сторони за цим Договором дійшли згоди про припинення первісних зобов`язань Боржника, які виникли на підставі Кредитного договору із всіма змінами та виконали його шляхом передачі Боржником Кредитору суми відступного до 12.09.2017.

Відповідно до пункту 1.2 вищевказаного договору відступним за Даним Договором є грошові кошти у гривневому еквіваленті 28 000 доларів США, що за курсом долара США станом на 07.09.2017 дорівнює 740 880,00 грн.

Пунктом 2.1 цього договору обумовлено, що з дати отримання Кредитором грошових коштів у гривневому еквіваленті 28 000 (двадцять вісім тисяч) доларів США, що за Курсом долара США станом на 07.09.2017 дорівнює 740 880,00 грн, але може бути змінено внаслідок зміни Курсу долара США станом на дату здійснення платежу, припиняються зобов`язання, які визначені Кредитним договором, Кредитор анулює залишок боргу за Кредитним договором.

Розпорядження про анулювання боргу вступає в силу з дати отримання Боржником повідомлення про анулювання боргу. Дата отримання повідомлення підтверджується підписом Боржника на такому повідомленні або повідомленням про вручення поштового відправлення.

Того ж дня ОСОБА_1 виконала умови цього Договору, що підтверджено копією квитанції №77 від 12.09.2017 на суму 28 000 доларів США (728 243,68 екв. в гривнях).

Також, 12.09.2017 позивачка під підпис отримала лист ТОВ "Кей-Колект" від 12.09.2017 вих.№U-8791-734601, яким товариство повідомило про анулювання боргу та вказало, що на підставі Кредитного договору №11177433990 від 03.07.2007 станом на 12.09.2017 за нею обліковується кредитна заборгованість у сумі 99 732,37 долари США, що за курсом НБУ станом на 08.09.2017 складає 2 593 359,07 грн, з яких: заборгованість по основній сумі кредиту - 66 636,00 доларів США, що за Курсом долара станом на 08.09.2017 рогу складає 1 732 748,10 грн; та заборгованість по процентам 33 096,37 доларів США, що за Курсом долара станом на 08.09.2017 складає 860 610,97 грн.

Повідомлено також, що анульована сума заборгованості є доходом, отриманим як додаткове благо, та попереджено про необхідність самостійно сплатити податок з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб.

03.01.2019 контролюючий орган на виконання вимог підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 та статті 79 Податкового кодексу України (далі також - ПК України), на підставі доповідної записки начальника управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС в Одеській області Мамая Ю.В. від 20.12.2018 №І239/11/15-32-13-05 видав наказ №4 про проведення документально позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 з питань декларування доходу, отриманого платником податку у вигляді анулювання (прощення) заборгованості за кредитом за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 з 22 лютого 2019 року тривалістю 10 робочих днів.

Зазначений наказ разом з повідомленням від 03.01.2019 №2/13-05 були надісланий платнику податків рекомендованим повідомленням, яке повернуто контролюючому органу з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».

Відповідно до зазначеного наказу головним державним ревізор-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС в Одеській області Холодовою Наталією Володимирівною , на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79 ПК України, у період з 22.02.2019 по 07.03.2019 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податку до бюджету платником податків фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 31.12.2017.

За результатами перевірки складено акт від 15.03.2019 №428/15-32-13-05/ НОМЕР_1 , яким встановлено, що позивачка в 3-му кварталі 2017 року отримала дохід у розмірі 1 732 748,10 грн, як додаткове благо (ознака 126) у вигляді анулювання (прощення) заборгованості, та в порушення вимог:

- підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 179.1 статті 179, підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України не подала декларацію про майновий стан та доходи за 2017 рік по строку 1 травня 2018 року;

- підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 179.1 статті 179, пункту 171.2 (б) статті 171, підпунктів 179.1 та 179.7 статті 179 ПК України, не сплатила до бюджету податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування по строку 1 серпня 2018 року у сумі 311 750,66 грн.

- пункту 162.1 статті 162, підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, пункту 171.2 (б) статті 171, підпункту 179.7 статті 179, пункту 16 підрозділу 10 розділу XX ПК України, не сплатила до бюджету податкового зобов`язання з військового збору по строку 1 серпня 2018 року у сумі 25 979,22 грн.

На підставі зазначеного акту 11.05.2019 відповідачем відносно позивачки були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- №0012831305, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 170 грн. за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатом річного декларування;

- №0012811305, яким визначено загальну суму грошового зобов`язання у розмірі 389 688,27 грн за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатом річного декларування, з якої 311 750,66 грн основного зобов`язання та 77 937,61 грн штрафних санкцій (311 750,66 х 25%);

- №0012841305, яким визначено загальну суму грошового зобов`язання у розмірі 32 474,03 грн за платежем: військовий збір, з якої 25 979,22 грн основного зобов`язання та 6 494,81 грн штрафних санкцій (25 979,22 х 25%).

Як констатовано судами, 15.03.2019 контролюючий орган рекомендованим відправленням надіслав ОСОБА_1 акт від 15.03.2019 №428/15-32-13-05/2657517528, однак таке повідомлення було повернуто відправнику за закінченням встановленого строку зберігання.

Оскаржувані податкові повідомлення рішення були надіслані позивачці 17.05.2019, проте також повернуті контролюючому органу за закінченням встановленого строку зберігання.

У зв`язку з несплатою грошового зобов`язання відповідач надіслав платнику податків податкову вимогу від 05.07.2019 №165962-51, отримавши яку позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дії відповідача у вигляді неповідомлення позивача про проведення перевірки, ненадання документів, які є підставою для проведення перевірки, не залучення позивачки при проведенні перевірки, не надання акту за результатами перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 15.03.2019, внаслідок якої виписані податкові повідомлення-рішення від 11.05.2019 та податкова вимога від 05.07.2019, суд першої інстанції дійшов висновку про їх безпідставність та необґрунтованість, оскільки матеріалами справи підтверджено, що контролюючим органом на адресу позивачки належним чином надсилалися повідомлення, наказ, акт та податкові повідомлення-рішення.

Задовольняючи позов в частині скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що з дати початку проведення перевірки (22.02.2019) до дати складання акту перевірки (15.03.2019) минуло більше 10 днів, що перевищує тривалість перевірок, встановлених пунктом 82.1 статті 82 ПК України. При цьому вказав, що контролюючим органом рішення про продовження перевірки не приймалося.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, суд апеляційної інстанції вказав на безпідставність висновків суду про порушення контролюючим органом терміну проведення перевірки та не підтвердження таких обставинами справи.

Так, апеляційний суд встановив, що перевірка позивачки була проведена з 22.02.2019 року по 07.03.2019, тобто тривала 10 робочих днів, що відповідає приписам пункту 82.2 статті 82 ПК України. Акт перевірки складено 15.03.2019 - на п`ятий робочий день з дня, що настав за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку, що відповідає приписам пункту 86.4 статті 86 ПК України, що, у свою чергу, свідчить про відсутність порушень відповідачем терміну проведення перевірки.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у вказаній частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що факт отримання позивачкою додаткового блага у вигляді анулювання частини основного боргу за кредитним договором, яке відповідно до норм ПК України є складовою бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб, підтверджено належними доказами, тому відповідач, формуючи спірні податкові повідомлення-рішення та податкову вимогу, діяв в межах повноважень та у спосіб, визначені законом.

Не погоджуючись з таким рішенням суду апеляційної інстанції, позивачка подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, позивачка вказує, що рішенням Суворовського районного суду від 03.07.2014 у справі №1527/18745/12 сума її боргу за кредитним договором встановлена у розмірі 785844,02 грн; згідно квитанції №77 від 12.09.2017 нею погашено заборгованість у розмірі 728243,68 грн, а відтак прощенню (анулюванню) могла підлягати лише сума різниці у розмірі 57600,34 грн (785844,02 грн - 728243,68 грн). Визначення ж суми додаткового блага у розмірі 1732748,10 грн є безпідставним.

Відповідач правом подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів доходить висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України у редакції, що були чинними на момент їх виникнення.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 вказаного Кодексу загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

За приписами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є вичерпним.

Так, відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній до 2 січня 2013 року, тобто на час виникнення спірних правовідносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення про анулювання боргу та включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 605 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний доход. Разом з тим проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

Відсутність в підпункті "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України точності щодо визначення додаткового блага у вигляді суми боргу платника податку (процентного), анульованого кредитором за його самосійним рішенням, була усунена шляхом внесення змін Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року №71-VIII, який набрав чинності з 1 січня 2015 року.

Згідно з підпунктом "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Таким чином, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.

Наведене підтверджується і змінами, які в подальшому внесені до законодавства, зокрема, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань" від 09 квітня 2015 року № 321-VIII, який набрав чинності 07 травня 2015 року, редакція підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України була доповнена абзацом другим, у зв`язку з чим сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності не підлягали включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Суд при розгляді цієї справи звертає увагу на наявність конкретної і послідовної практики Верховного Суду щодо застосування підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України. Так, аналогічний підхід вже був застосований Верховним Судом зокрема у постановах від 3 квітня 2020 року у справі №804/3102/15, від 28 липня 2021 року у справі №826/12872/17, від 31 січня 2023 року у справі № 400/4063/20.

Отже, при вирішенні цієї справи визначальним є встановлення і дослідження обставин щодо складових суми прощеного (анульованого) кредитором боргу, а також дотримання порядку повідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу, що дозволить визначити правовий статус прощеної заборгованості й, відповідно, наявність у позивачки обов`язку сплати податку з доходів фізичних осіб та відображення їх у річній податковій декларації.

Так, як вже було зазначено в цій постанові, судом апеляційної інстанції констатовано, що у липні 2007 року позивачка отримала в банку кредит в сумі 103 700 доларів США.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 3 липня 2014 року у справі №1527/18745/12 встановлено, що станом на 01.12.2009 заборгованість ОСОБА_1 по основній сумі кредиту становить 755 933,44 грн, що по курсу НБУ станом на 01.12.2009 становить 94 636 доларів США.

З абзацу другого пункту 1.1 договору про припинення зобов`язання відступного від 12.09.2017, підписаного позивачкою, вбачається, що станом на 12.09.2017 загальна сума заборгованості позивачки за договором кредиту складає 127 732,37 доларів США, з яких 94 636,00 доларів CША заборгованість по основній сумі кредиту.

12.09.2017 ОСОБА_1 анульовано заборгованість по основній сумі кредиту у розмірі 66 636,00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 08.09.2017 складає 1 732 748,10 грн.

ТОВ «Кей-Колект» було повідомлено позивачку про анулювання боргу, що підтверджено листом від 12.09.2017 №U-8791-734601, який отримано останньою цією ж датою.

Разом з тим, Суд відзначає, що матеріали справи не містять доказів, які підтверджують незгоду позивачки з визначеними Банком розмірами сум коштів до моменту винесення спірних рішень контролюючого органу та необхідності сплати податкових зобов`язань. У цій справі не встановлено, що позивачем оспорювались дії Банку щодо прощення позивачу боргу у конкретно визначеній сумі.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що анульована кредитором основна сума кредитної заборгованості позивачки за кредитним договором є доходом, який отриманий платником податку як додаткове благо, у зв`язку з чим у неї виник обов`язок нарахувати та сплатити з такої суми податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, а також подати до контролюючого органу відповідну декларацію.

В аспекті доводів позивачки про те, що рішенням суду сума боргу за кредитом встановлена у розмірі 755933,44 грн, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив про те, що останньою не надано жодних доказів зміни валюти зобов`язання за кредитом з іноземної в гривню. Натомість, матеріали справи свідчать, що кредит, розрахунки та заборгованість до нього, а також відступні, що були сплачені позивачкою, обліковувалися в доларах США. Окрім того, у рішенні суду, на яке посилається позивачка заборгованість по основній сумі кредиту становить 755 933,44 грн, що по курсу НБУ станом на 01.12.2009 складає 94 636 доларів США.

Доводи касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судом апеляційної інстанції в основу оскаржуваного рішення, й не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до незгоди, у тому числі, з діями Банку, що не були оскаржені та не є предметом розгляду у цій справі, а також - переоцінки встановлених судами обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Водночас посилання у касаційній скарзі на постанову Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №819/1181/17 є неприйнятним, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій у даній справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

Стосовно ж доводів касаційної скарги про помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо поважності причин пропуску контролюючим органом строку на апеляційне оскарження та поновлення такого строку, то колегія суддів зазначає, що питання поважності причин пропуску такого строку, а також наявності/відсутності підстав для його поновлення належить до повноважень суду апеляційної інстанції, оцінюється судом апеляційної інстанції у кожній конкретній справі окремо та результат вирішення такого клопотання залежить від обставин, наведених стороною у клопотанні про поновлення строку, а відтак не оцінюється судом касаційної інстанції під час перегляду рішення суду по суті позовних вимог.

Не заслуговують на увагу й доводи касаційної скарги щодо неповідомлення позивачки про проведення перевірки, оскільки, як констатовано судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, повідомлення від 03.01.2019 №2/13-05 про проведення перевірки разом з наказом про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 03.01.2019 №9 були надісланні останній за зареєстрованим місцем проживання рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак повернулися на адресу контролюючого органу з відміткою «за закінченням терміну зберігання» та у відповідності до пункту 42.2 ст. 42 ПК України вважаються належним чином врученими.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи, що суди першої та апеляційної інстанції прийняли рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2021 у справі №420/6296/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко Л.І. Бившева І.А. Васильєва