Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.02.2020 року у справі №560/1064/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 560/1064/19

адміністративне провадження № К/9901/2967/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О. В.,

суддів - Блажівської Н. Є., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області, яке є правонаступником Головного управління ДФС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року (головуючий суддя Ковальчук О. К. ) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року (головуючий суддя Ватаманюк Р. В., судді Драчук Т. О., Полотнянко Ю. П. ) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Летичів агро" до Головного управління ДФС у Хмельницькій області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИЛ:

У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Летичів агро" (далі - ТОВ "Летичів агро") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі - ГУ ДФС у Хмельницькій області), правонаступником якого є Головне управління ДПС у Хмельницькій області (далі - ГУ ДПС у Хмельницькій області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 2 січня 2019 року: №000091303, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на 119640,53 грн; №0000111303, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на 4290,32 грн та від 26 березня 2019 року №0003921402, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1296260 грн; № 0003941402, яким застосовано штраф у розмірі 622795
грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року, позов задоволено частково. Визнано неправомірними та скасовано податкові повідомлення - рішення, прийняті Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 26 березня 2019 року №0003921402 і 0003941402. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ТОВ "Летичів агро" 18044,70 грн судового збору за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Хмельницькій області.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог, ГУ ДПС у Хмельницькій області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог скасувати, ухвалити у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У зв'язку з реорганізацією податкового органу та на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року №537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби", згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України, проведено заміну відповідача ГУ ДФС у Хмельницькій області на його правонаступника - ГУ ДПС у Хмельницькій області.

ТОВ "Летичів агро", скориставшись своїм правом надав до суду заперечення на касаційну скаргу, в яких, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначив, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковим органом на підставі наказу ГУ ДФС у Хмельницькій області від 25 вересня 2018 року №2760, відповідно до статей 20, 75, 77, 81, 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України), плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2018 рік, проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Летичів агро", з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 липня 2015 року по 30 червня 2018 року, валютного - за період з 1 липня 2015 року по 30 червня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2011 року по 30 червня 2018 року, за результатами якої 27 листопада 2018 року складено Акт № 1661/22-01-14-02/34978673 (далі - Акт перевірки).

Згідно висновків Акта перевірки, встановлено порушення позивачем вимог:

абзацу "г" пункту 198.5 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України, занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у періоді, що перевірявся в загальній сумі 97322 грн, у тому числі за: березень 2017 року у сумі 97322 грн; завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21 Декларацій з ПДВ) всього у сумі 1515189 грн за червень 2018 року;

пункту 201.1 статті 201 ПК України, пункту 11 наказу Мінфіну від 31 грудня 2015 року, №1307 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" у зв'язку з чим, позивач за останнім днем звітного (податкового) періоду не склав окремі зведені податкові накладні за операціями, що не використанні у власній господарській діяльності, на загальну суму ПДВ 1612511 грн;

підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 розділу 4 ПК України та пункту 3.1 розділів III Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Міністерством фінансів України від 13 січня 2015 року №4, - в Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 3,4 квартали 2017 року подано з недостовірними відомостями, що призвело до зміни таких платників, а саме невірно вказано податкові номери 5 фізичних осіб, яким нараховано та виплачено дохід;

пункту 164.3 статті 164, пункту 54.2 статті 54, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 та підпунктів 168.1.1, 168.1.4 пункту 168.1, статті 168 ПК України, своєчасно не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб з доходу від надання майна в оренду за 2015 рік на загальну суму 513576,95 грн, в тому числі за вересень 2015 року у сумі 346117,76 грн, за жовтень 2015 року у сумі 116469,96 грн, за листопад 2015 року у сумі 27251,57
грн, за грудень 2015 року у сумі 23737,66 грн,

абзацу 1 частини 5 , абзаців 1, 2 частини 8 статті 9 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", несвоєчасно сплачено нарахований єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 102242,48 грн за виплачену частково (авансом) заробітну плату на яку нараховується ЄСВ в 27 січні 2017 року, за січень 2017 року (фактична сплата ЄСВ до бюджету здійснена 30 та 31 січня 2017 року, 7 лютого 2017 року);

підпункту 1.4 статті 16 1 підрозділу 10 Інші перехідні положення, підпункту
168.1.4 пункту 168.1 статті 168, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 ПК України, несвоєчасне нарахування утримання та сплата військового збору на загальну суму 35922,66 грн, у тому числі за вересень 2015 року у сумі 30081,86
грн, за жовтень 2015 року в сумі 4212,23 грн, за листопад 2015 року в сумі 803,59 грн, за грудень 2015 року у сумі 824,99 грн;

статей 2, 3, 21, 24 Кодексу Законів про працю України та Постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" щодо неналежного оформлення трудових відносин ТОВ "Летичів агро" з громадянами (трудові договори не укладені, про допуск найманих працівників до роботи завчасно органи ДФС у встановленому порядку не повідомлені).

На підставі Акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення - рішення від 2 січня 2019 року: №000091303, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 119640,53 грн, №0000111303, яким застосовано штраф у розмірі 4290,32
грн, №0000051402, яким застосовано штраф у розмірі 50% у сумі 707486 грн, №0000031402, яким донараховано податок на додану вартість у розмірі 97 322 грн та застосовано штраф у розмірі 24331 грн, №0000041402, яким зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 1515189 грн.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач подав до Державної фіскальної служби України скаргу.

На підставі наказу Державної фіскальної служби України від 5 березня 2019 року №170, відповідно до статей 20, 75, 77, підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 ПК України, відповідачем проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо оподаткування податком на додану вартість, що стали предметом оскарження, за результатами якої 15 травня 2019 року складено Акт №0154/22-01-14-02/34978673.

Згідно висновків Акта перевірки, встановлено порушення позивачем вимог: абзацу "г" пункту 198.5 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21 Декларацій з ПДВ) у сумі 1296260
грн за червень 2018 року, пункту 201.1 статті 201 ПК України, пункту 11 наказу Мінфіну від 31 грудня 2015 року, №1307 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної", ТОВ "Летичів арго" останнім днем звітного (податкового) періоду не складено окремі зведені податкові накладні за операціями, що не використані у власній господарській діяльності на загальну суму ПДВ 1296260 грн, в тому числі за: жовтень 2015 року у сумі 41975 грн, квітень 2016 року у сумі 8696 грн, січень 2017 року у сумі 49856 грн, лютий 2017 року у сумі 49727 грн, березень 2017 року у сумі 49792
грн, квітень 2017 року у сумі 249792 грн, травень 2017 року у сумі 151249 грн, червень 2017 року у сумі 49792 грн, липень 2017 року у сумі 49792 грн, серпень 2017 року у сумі 49792 грн, вересень 2017 року у сумі 49792 грн, жовтень 2017 року у сумі 49792 грн, листопад 2017 року у сумі 49792 грн, грудень 2017 року у сумі 25870 грн, січень 2018 року у сумі 49792 грн, лютий 2018 року у сумі 61594
грн, березень 2018 року у сумі 61594 грн, квітень 2018 року у сумі 65857 грн, травень 2018 року у сумі 65857 грн, червень 2018 року у сумі 65857 грн.

З врахуванням висновків вказаного Акта перевірки, 20 березня 2019 року Державна фіскальна служба України прийняла рішення про результати розгляду скарги, яким скасувала податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Хмельницькій області від 2 січня 2019 року №0000031402 внаслідок непідтвердження визначення грошових зобов'язань висновками Акта ГУ ДФС у Хмельницькій області від 15 березня 2019 року №0154/22-01-14-02/34978673 про результати документальної позапланової виїзної перевірки, від 2 січня 2019 року №0000041402, №0000051402 в частині зменшення від'ємного значення, застосування штрафних санкцій, що непідтверджені висновками Акта перевірки ГУ ДФС у Хмельницькій області від 15 березня 2019 року №0154/22-01-14-02/34978673 про результати перевірки, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Хмельницькій області від 2 січня 2019 року: №0000111303, №000091303 залишила без змін.

На підставі вказаного рішення, ГУ ДФС у Хмельницькій області прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме податкове повідомлення-рішення від 2 січня 2019 року №000091303, №000091303, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на 119640,53 грн; №0000111303, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на 4290,32 грн та від 26 березня 2019 року №0003921402, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1296260 грн; № 0003941402, яким застосовано штраф у розмірі 622795 грн.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалюючи оскаржуване рішення про часткове задоволення вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що код наданих послуг у податкових накладних їх виконавцями зазначений у відповідності до отриманих роз'яснень Державної служби статистики України, податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а тому такі податкові накладні є підставою для формування податкового кредиту за наслідками попередньої оплати абонентських консультаційних послуг. Крім того, суд в обґрунтування рішення зазначив, що позивач довів факт використання операцій у власній господарській діяльності по виписаним ТОВ "Агропросперіс" та ТОВ "Біо Агро" податковим накладним, а тому підстави для застосування відповідачем вимог статті 120-1 ПК України відсутні.

Зазначена позиція підтримана Сьомим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою Пунктом 198.3 статті 198 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За приписами пункту 201.6 статті 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 1 лютого 2015 року між позивачем та ТОВ "Біо Агро" укладено договір №01-02-15АПб про надання абонентських послуг, згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 якого ТОВ "Біо Агро" зобов'язується надати ТОВ "Летичів агро" абонентські послуги, в обсязі і на умовах, передбачених даним договором. Відповідно до підпункту 1.2 пункту 1 договору, за надані виконавцем послуги замовник сплачує абонентську плату на підставі, у розмірах та у спосіб, що передбачені цим договором. Пунктом 2 договору передбачено, що виконавець зобов'язаний надати послуги, зокрема, з організації і здійснення методологічно-технологічного забезпечення функціонування галузі рослинництва замовника, організації господарських операцій на орендованих або власних земельних ділянках (частках) з точки зору агрономії, з організації і здійснення комплексної механізації, автоматизації, електрифікації і передових методів організації сільськогосподарського виробництва з метою прискорення темпів зросту виробництва і продуктивності праці замовника, організації господарських операцій на орендованих або власних земельних ділянках (частках) з точки зору інженерії, з організації і здійснення замовником закупівель продукції виробничо-технічного призначення, товарів народного споживання, робіт та послуг від третіх осіб - контрагентів замовника з метою забезпечення безперебійної та результативної фінансово- господарської діяльності замовника, організації господарських операцій на орендованих або власних земельних ділянках (частках) з точки зору матеріально-технічного забезпечення, з економічної безпеки стосовно організації та функціонування фінансово-господарської діяльності замовника, організації господарських операцій на орендованих або власних земельних ділянках (частках) з точки зору економічної безпеки сільськогосподарського виробництва.

Також, 4 січня 2016 року ТОВ "Летичів агро" та ТОВ "Агропросперіс" уклали договір про надання абонентських послуг №14-АП/РА. Пунктом 1 вказаного договору визначено перелік робіт та послуг, які ТОВ "Агропросперіс" зобов'язується надати позивачу, а саме абонентські послуги в обсязі і на умовах, передбачених даним договором, зокрема, але невиключно: консультаційні, а також послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем, юридичні (у тому числі адвокатські) послуги та інші послуги що випливають з статті 2 цього Договору. Згідно з пунктом 2 договору виконавець бере на себе зобов'язання з надання наступних послуг, зокрема: юридичні послуги, юридична допомога (в тому числі адвокатська), організація і здійснення науково-економічної та організаційно-економічної діяльності, послуги по персоналу, послуги по питанням продажу товару, послуги з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, стандартизації систем управління (ISO), інформаційно-консультаційні послуги з питань бухгалтерського та податкового обліку, послуги з точки зору агрономії щодо організації і здійснення методологічно-технологічного забезпечення функціонування галузі рослинництва, організації господарських операцій.

На підставі укладених договорів позивач придбав у ТОВ "Біо Агро" абонентські послуги на загальну суму 3148010 грн, у тому числі ПДВ - 524670 грн, та у ТОВ "Агропросперіс" - на загальну суму 2660298 грн, в тому числі ПДВ - 443383 грн.

На підтвердження виконання вказаних договорів позивачем надано акти здачі-приймання абонентських консультаційних послуг, підписані представниками позивача та його контрагентів, податкові накладні, виписані ТОВ "Біо Агро" та ТОВ "Агропросперіс", із зазначенням виду послуг - абонентських консультаційних послуг та коду ДКПП "70.22". До кожного акту здачі-приймання абонентських консультаційних послуг виконавець надав позивачу звіт про виконання послуг, згідно яких ТОВ "Агропросперіс" та ТОВ "Біо Агро" надано позивачу абонентські консультаційні послуги, види та детальний перелік яких передбачений договорами про надання послуг з цими контрагентами.

Отримавши від постачальників послуг податкові накладні, які підтверджують факт попередньої оплати цих послуг, позивач включив до податкового кредиту відповідних звітних періодів ПДВ, сплачений у їх вартості.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 26 березня 2019 року №0003921402, яким зменшено від'ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 1296260 грн, були висновки контролюючого органу про порушення позивачем пункту 198.5 статті 198 ПК України та заниження податкових зобов'язань з ПДВ на суму 968053 грн по операціям з придбання у ТОВ "Агропросперіс" та ТОВ "Біо Агро" абонентських послуг, оформлених податковими накладними, заповненими з порушенням вимог пункту 201.1 статті 201 ПК України та Державного класифікатора продукції та послуг 016:2010, що не надало змоги ідентифікувати зміст послуг, що постачався, їх обсяг та вартість, та зв'язок з господарською діяльністю позивача.

За даними перевірки номенклатура абонентські консультаційні послуги, зазначена в актах здачі-приймання робіт (надання послуг) та податкових накладних, не дає змоги ідентифікувати, вид послуг наданих контрагентами ТОВ "Летичів агро" відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг, оскільки договори про надання абонентських послуг від 4 січня 2016 року №14-АП/РА, від 1 лютого 2015 року № 01-01-15 АП6 містять широкий перелік послуг, що мають різні КВЕДи та не відносяться виключно до класу 70.22 "Консультування з питань комерційної діяльності й керування".

Порядок заповнення податкової накладної, затверджений наказом Міністерства фінансів України №1307 від 31 грудня 2015 року, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26 січня 2016 року за №137/28267 (далі - Порядок №1307).

Відповідно до пункту 16 Порядку №1307 до розділу Б табличної частини податкової накладної вносяться дані у розрізі номенклатури постачання товарів/послуг, зокрема, до граф 3.1,3.3 - код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (далі - ДКПП). У разі постачання послуги заповнюється графа 3.3, в якій зазначається код послуги згідно з ДКПП.

Державний класифікатор продукції та послуг (ДКПП) затверджено наказом Держспоживстандарту України від 11 жовтня 2010 року №457 "Про затвердження та скасування національних класифікаторів".

Згідно з вказаних положень зазначеного наказу ДКПП узгоджений із Класифікацією видів економічної діяльності ДК009:2010 (КВЕД-2010) та класи послуг у ДКПП відповідають видам діяльності в класах КВЕД-2010. Тобто згідно з ДКПП продукція/послуга - це результат окремого виду економічної діяльності, визначеного в КВЕД-2010. Таким чином, код продукції згідно з ДКПП має відповідати коду КВЕД для відповідного виду діяльності.

На запит ТОВ "Агропросперіс" від 25 січня 2017 року №3/1, Державна служба статистики України листом від 24 лютого 2017 року №14.4.-06/38-17 повідомила, що діяльність із надання консультаційних послуг, управлінської та організаційної підтримки компаніям та іншим організаціям з питань керування, корпоративного стратегічного й оперативного планування, визначення напрямів розвитку бізнесу, управління змінами, зниження собівартості та інших фінансових питань, маркетингових цілей і політики, кадрової політики, стратегії виплат компенсацій і пенсій, планування виробництва та контролю (у тому числі юридичні, IT, PR, HR, бухгалтерські послуги тощо) класифікують у позиції 70.22 "Консультування з питань комерційної діяльності й керування".

Також ТОВ "Агропросперіс" 6 грудня 2018 року надіслано запит №62 і до ДП НДІ "Система" (розробник ДКПП) щодо визначення коду діяльності за КВЕД і послуги за ДКПП. Листом від 10 грудня 2018 року №19/1637 ДП НДІ "Система" підтвердило, що послуги надані позивачу ТОВ "Агропросперіс" класифікуються за кодом 70.22 за ДКПП.

З огляду на викладене суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що код наданих послуг зазначений у податкових накладних їх виконавцями вказаний у відповідності до отриманих роз'яснень Державної служби статистики України.

Податкові накладні у свою чергу зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як вже було зазначено у цій постанові, послуги, які надавалися позивачу ТОВ "Агропросперіс" та ТОВ "Біо Агро" були зумовлені виробничою необхідністю з огляду на відсутність відповідних спеціалістів у штаті ТОВ "Летичів агро". Крім того, контрагентами позивача надавались послуги виключно в межах господарської діяльності останнього. У зв'язку з цим суди визнали, що факт надання послуг ТОВ "Агропросперіс" та ТОВ "Біо Агро" на користь позивача дійсно підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) та звітами до актів, які не були прийняті до уваги контролюючим органом під час проведення перевірки, що в результаті стало підставою для прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення.

Крім того, як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) містили всі обов'язкові реквізити, зокрема, місце їх складання, найменування наданих послуг з посиланням на відповідний договір, їх кількість, період за який такі послуги були надані, їх вартість, особистий підпис виконавця та замовника (його належного представника), а тому підтверджують реальність господарських правовідносин між позивачем та контрагентами.

Більш того, незаповнення у певних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, а також відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій.

У свою чергу, незазначення певної інформації при оформленні актів здачі-приймання робіт (надання послуг), звітів про надані послуги, не є безумовною підставою для висновку про позбавлення їх юридичної сили та доказовості, а відтак не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних, зокрема інших первинних документів, слідує, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю відбулися.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що податкове законодавство не містить положень, які б дозволяли контролюючому органу оцінювати витрати суб'єкта господарювання з точки зору їх доцільності, раціональності та ефективності, платник здійснює фінансово-господарську діяльність на власний ризик, а тому вправі самостійно оцінювати її ефективність та доцільність.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивачем надано як до контролюючого органу, так і до суду первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентами. Такі документи не мають дефектів форми, змісту або походження, та вказують на понесення позивачем дійсних витрат. Більш того, порушень в порядку оформлення цих документів, які б могли свідчити про нереальність спірних операцій, перевіркою та судами не виявлено.

Що стосується посилання контролюючого органу на те, що витрати, здійснені на різницю в площі одного і того ж поля, зазначені у актах ВЗСГ 4 і Структурі полів використані позивачем не в господарській діяльності, то судами попередніх інстанцій зазначено таке.

Так, підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно із пунктом 44.2 статті 44 ПК України, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

За приписами статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - ~law38~), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ~law39~, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, витрати платника податку визнаються такими, що пов'язані з господарською діяльністю платника податку у разі, якщо такі витрати пов'язані з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів та спрямовані на отримання доходу.

Згідно матеріалів справи, основним видом господарської діяльності ТОВ "Летичів агро" є виробництво сільськогосподарських культур.

Зі службової записки ОСОБА_1 вбачається, що на полі густота висіву не відповідає встановленій початковій густоті, у зв'язку з тим, що була зміна сорту відповідно змінилась маса. Головним агрономом запропоновано провести ремонт посіву у кількості 20 га насінням покупним соя рання Медок 3 репродукція протруєна.

В подальшому, з врахуванням вказаної службової записки, Генеральним директором ТОВ "Летичів агро" 11 травня 2017 року видано наказ №77 про ремонт посіву загальною площею 20 га. Тобто, відбулося повторне дозасіяння поля, а не перевищення площ полів над "Установкою структури посівних площ".

При цьому, відповідачем не заперечується факт здійснення ТОВ "Летичів агро" витрат на насіння, мінеральні, органічні і бактеріальні добрива, засоби хімічного захисту рослин, ПМП, тощо, у розмірах, вказаних ним у бухгалтерському обліку. Не заперечується також те, акти витрат насіння та садивного матеріалу, акти про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин, акти ВЗСГ 4 та інші документи, складені з дотриманням правил бухгалтерського обліку. Не заперечується відповідачем також той факт, що позивачем не перевищені законодавчо визначені норми витрат посівного матеріалу на кожне поле.

Разом з тим, висновки про перевищення площ полів (в розрізі номерів полів), на яких здійснено посів сільгоспкультур, згідно інших актів про витрати насіння і садивного матеріалу, над площам (в розрізі номерів полів), судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач сформував на підставі Структури полів, яка не є первинним документом і не відповідає даним бухгалтерського обліку позивача.

При цьому, для встановлення фактичної площі поля відповідачем не використані договори оренди землі, укладені позивачем з орендодавцями, згідно з якими визначено площу земельних ділянок наданих в оренду позивачу.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано зазначено, що оскільки відповідач під час перевірки не досліджував вказані первинні документи (договори оренди землі), а зробив висновки лише на підставі "Структури полів", то висновки останнього про перевищення площ полів (в розрізі номерів полів), на яких здійснено посів сільгоспкультур, згідно інших актів про витрати насіння і садивного матеріалу, над площам (в розрізі номерів полів), які підприємство самостійно визначило під посіви в документах "Установка структури посівних площ" є необґрунтованими, а зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 328207 грн безпідставним.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 26 березня 2019 року №0003921402.

Що стосується правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 26 березня 2019 року №0003941402, яким до позивача застосовано на підставі статті 120-1 ПК України штраф у розмірі 50% у розмірі 622795 грн за нереєстрацію податкової накладної на підставі пункту 198.5 статті 198 ПК України, то судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України передбачено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого Пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог Пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених Частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивач довів факт використання операцій у власній господарській діяльності по виписаним ТОВ "Агропросперіс" та ТОВ "Біо Агро" податковим накладним.

ГУ ДФС у Хмельницькій області у свою чергу не доведено правомірність прийняття 26 березня 2019 року оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №0003921402 і
0003941402.

Враховуючи зазначені обставини, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог ТОВ "Летичів агро" про визнання протиправними та скасування вказаних податкових повідомлень-рішень.

За приписами частин 1 , 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, крім того, скарга не містять посилань на обставини, передбачені статтями 353, 354 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення судів підлягають скасуванню, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно з частиною 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області, яке є правонаступником Головного управління ДФС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. В. Білоус

Судді Н. Є. Блажівська

І. Л. Желтобрюх