Незаконна мобілізація за одну добу: як суди скасовують накази про призов

На п'ятому році війни судова практика щодо мобілізації досягла піку своєї деталізації. Суди дедалі частіше стають на бік військовозобов'язаних, констатуючи «порушення» з боку ТЦК.

Мобілізаційні процеси сьогодні все більше супроводжуються гострими дискусіями. З одного боку — конституційний обов'язок захисту Вітчизни, з іншого — принцип верховенства права та процедурна дисципліна органів влади. Як показує аналіз судових рішень, ТЦК та СП часто нехтують встановленими Урядом порядками (Постанови № 1487, № 560), що стає підставою для визнання їхніх дій протиправними. (Джерело : Судово-юридична газета)

Бліц-мобілізація та порушення процедури: справа № 160/3858/26

Позивача затримали о 03:37 ночі та доставили до ТЦК, де він навіть не перебував на військовому обліку. Там у нього вилучили мобільний телефон, позбавивши можливості зв’язатися з адвокатом. Уже протягом наступної доби чоловік пройшов ВЛК без необхідних обстежень, після чого отримав наказ про призов і був направлений до військової частини.

Направлення на проходження медичного огляду також позивачу не вручалося, і незважаючи на те, що позивач відмовився від проходження комісії, посадовими особами ВЛК було складено довідку з висновком про придатність позивача до служби.

Суд констатував, що ТЦК не наділений повноваженнями на примусове затримання — це виключна компетенція поліції, яка має складати протокол.

У підсумку, суд дійшов висновку, що під час мобілізації позивача було допущено істотне порушення процедури призову, передбаченої Порядком № 560. Зокрема, суд встановив, що чоловіка затримали та доставили до ТЦК не для притягнення до адміністративної відповідальності за статтями 210 210-1 КУпАП, а з метою проведення мобілізації протягом однієї доби. Позивача утримували у приміщенні ТЦК без можливості скористатися мобільним телефоном чи надати медичні документи.

У рішенні наголошується, що такі обставини можуть містити ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 146 КК України (незаконне позбавлення волі), а тому допущені процедурні порушення не можуть створювати для позивача негативні правові наслідки.

Накази ТЦК та командира в/ч про призов та зарахування до списків скасовано. Позивача зобов’язано виключити зі списків особового складу.

Читайте статтю: Бізнес на мобілізації: огляд корупційних схем ТЦК та ВЛК у судовій практиці

Заборона призову під час розгляду заяви на відстрочку: справа № 460/9184/26

Чоловік подав заяву на відстрочку на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону (виховання дитини з інвалідністю). Попри те, що заява перебувала на розгляді, ТЦК вже через два дні видав наказ про його призов.

Суд послався на абзац 7 пункту 60 Постанови КМУ № 560, де встановлено імперативну заборону призову особи до моменту ухвалення рішення комісією. ТЦК діяв не у спосіб, визначений законом.

Відповідно до Порядку проведення призову № 560 комісія ТЦК повинна розглянути заяву про відстрочку та ухвалити відповідне рішення, до ухвалення такого рішення військовозобов'язаний не може бути призваний на військову службу. Також до цього моменту його не можна направляти на ВЛК.

На думку суду, відсутність рішення комісії щодо заяви про відстрочку автоматично виключала можливість призову позивача.

У рішенні зазначено, що наказ ТЦК був прийнятий хоча й у межах повноважень органу, однак не у спосіб, визначений законом, оскільки посадові особи не врахували обставини, які мали істотне значення для прийняття рішення.

Саме тому суд дійшов висновку, що наказ про призов не відповідає вимогам статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає скасуванню.

Як результат наказ про мобілізацію скасовано, особу зобов’язано звільнити з військової служби.

Читайте статтю:  Треба порахувати, скільки нам коштує неякісна мобілізація - військовий омбудсман Ольга Решетилова

Відстрочка по догляду за батьками та боротьба з «припущеннями» ТЦК: справа № 300/1870/25

Син звернувся за відстрочкою через інвалідність матері ІІ групи. Комісія ТЦК відмовила, мотивуючи це тим, що у матері є колишній чоловік (батько позивача), який за законом «може» її утримувати, попри розірваний шлюб.

Суд вказав, що право на утримання після розлучення має бути встановлено рішенням суду про аліменти, а не просто існувати в теорії. Натомість обов'язок повнолітніх дітей утримувати батьків є безумовним та передбачений статтею 202 СК України.

ТЦК не надав доказів наявності інших осіб, а оперував лише припущеннями.

Рішення ТЦК було скасоване судом, а комісію зобов’язано надати позивачу відстрочку.

Читайте статтю:  Невизначеність поняття "розшук" у законі про мобілізацію та військовий облік

Подвійний штраф та «бронь» у системі «Оберіг»: справа № 205/6722/26

Працівник підприємства мав бронювання. ТЦК двічі виписав йому штрафи (17 000 грн та 25 500 грн) за одне й те саме порушення — неявку за повісткою, яку він не отримував.

Так, постановою від 10 березня чоловіка оштрафували на 17 тис. грн за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП через неявку за повісткою 26 грудня 2025 року. Попри це 14 травня 2026 року ТЦК виніс ще одну постанову, якою знову оштрафував його, цього разу на 25,5 тис. грн, пославшись на ті самі обставини: неявку за тією ж повісткою, надісланою рекомендованим листом.

Суд дійшов висновку, що обставини, викладені в обох постановах, є ідентичними, а отже особу повторно притягнули до адміністративної відповідальності за одне й те саме правопорушення.

Суд нагадав, що стаття 61 Конституції України прямо забороняє двічі притягувати особу до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Аналогічну заборону містить і частина 8 статті 247 КУпАП, яка виключає можливість повторного розгляду справи, якщо щодо тих самих обставин уже існує чинна постанова про накладення адміністративного стягнення.

Крім того, суд звернув увагу, що згідно з даними застосунку «Резерв+» на момент розгляду справи позивач мав чинне бронювання, яке діяло до 17 грудня 2026 року.

У підсумку постанову ТЦК було скасовано, а справу закрито.

Ризики та «підводні камені»: коли суд може відмовити

Водночас позитивна судова практика не означає, що будь-який спір із ТЦК автоматично завершиться на користь позивача. Аналіз рішень адміністративних судів свідчить: успіх значною мірою залежить від конкретних обставин справи та належного підтвердження порушень.

Читайте статтю:  Кримінальна відповідальність за ухилення від призову за мобілізацією (ст. 336 ККУ): ознаки злочину

Неоформлене бронювання. У справі № 560/1437/26 суд відмовив у задоволенні позову, оскільки на момент видання наказу про призов процедура бронювання ще не була завершена. Суд виходив із того, що право на відстрочку має бути оформлене в установленому порядку до набуття особою статусу військовослужбовця.

Недостатні докази поважної причини неявки. У справі № 953/14083/25 суд залишив у силі постанову про адміністративне стягнення, оскільки надана медична довідка не містила даних, які дозволяли однозначно ідентифікувати пацієнта, а також не було підтверджено своєчасне повідомлення ТЦК про неможливість прибути за викликом.

Останні рішення адміністративних судів свідчать, що судовий контроль залишається ефективним механізмом перевірки законності рішень ТЦК. Якщо під час мобілізаційних процедур були допущені істотні порушення вимог законодавства, суди стають на бік позивачів.

Водночас практика демонструє декілька важливих висновків:

Процедурні гарантії мають значення: суди перевіряють не лише наявність підстав для мобілізації, а й дотримання встановленої законом процедури.

Документи необхідно подавати завчасно: якщо особа має право на відстрочку, важливо своєчасно звернутися до ТЦК із заявою та підтвердними документами.

Бронювання має бути оформлене належним чином: самого звернення роботодавця або початку процедури недостатньо — право на відстрочку має бути підтверджене відповідно до вимог законодавства.

Кожна справа оцінюється індивідуально: остаточне рішення залежить від сукупності доказів, конкретних обставин та того, чи були порушення достатньо істотними для визнання рішень ТЦК протиправними.

Саме тому успіх у суді визначає не лише факт порушення, а й здатність позивача належно його довести та підтвердити документами.

Читайте статтю: Загинув або помер – у чому різниця у розрізі ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»?