ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

29.03.2018 К/9901/6497/18 826/3498/15 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 червня 2016 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрпромвпровадження» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

у с т а н о в и в :

У березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрпромвпровадження» (далі - Товариство, платник податків, позивач) звернулось з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - податковий орган, відповідач), в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31 жовтня 2014 року №1510/26552209, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 3 245 087 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 622 544 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 17 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 червня 2015 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 1 червня 2016 року, позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення податкового органу від 31 жовтня 2014 року №1510/26552209.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем правомірно сформовано суму податкового кредиту за правовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю «Альшар Груп» (постачальник) за червень 2014 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «БА Столиця» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр-Фінанс Проект» за липень 2014 року, з огляду на підтвердження товарності господарських операцій поставки промислової продукції сукупністю належно оформлених первинних документів та підтвердження факту використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача. Доводи податкового органу щодо неможливості проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача в якості підстав для висновку про порушенння вимог податкового законодавства позивачем були відхидені судами, як безпідставні.

В частині податкових зобов'язань позивача за правовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр-фінанс проект» суди, встановивши факт відсутності таких правовідносин внаслідок помилкового зазначення позивачем індивідуального податкового номеру свого контрагента, підтвердили право позивача на подання уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість, після проведення відповідної перевірки, а також виходили з того, що податковий орган мав можливості використовувати доступні йому інформаційні ресурси з метою встановлення дійсного контрагента позивача, чого не зробив.

Такий висновок судів грунтувався також на тій обставині, що допущена позивачем помилка не вплинула на суму грошового зобов'язання позивача із податку на додану вартість, яке підлягало сплаті в бюджет, оскільки сума податкового кредиту була визначена позивачем правильно, не зважаючи на помилкову ідентифікацію ним одного з його контрагентів.

У травні 2017 року податковим органом до Верховного Суду України подано заяву про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 червня 2016 року з підстави, передбаченої пунктом 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій відповідач просив скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та відмовити Товариству в позові.

В якості підстави для перегляду судового рішення податковий орган посилається на його невідповідність викладеному у постанові Верховного Суду України від 14 березня 2017 року у справі №826/757/13-а висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, зокрема положень пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, статті 1, 9 Закону україни «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність і Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV.

30 червня 2017 року ухвалою Верховного Суду України відкрито провадження у справі за заявою податкового органу про перегляд судового рішення суду касаційної інстанції.

22 січня 2018 року заяву разом з матеріалами справи №826/3498/15 передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду - у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII.

22 січня 2018 року ухвалою судді Верховного Суду справу №826/3498/15 прийнято до свого провадження.

Відповідно до пункту першого частини першої Розділу 7 «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України розгляд заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

З урахуванням наведеного, розгляд заяви податкового органу здійснюється Верховним Судом за правилами глави третьої Розділу 4 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII, без повідомлення та виклику учасників справи.

Суди попередніх інстанцій установили.

Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки Товариства від 10 жовтня 2014 року №939/26-55-22-09/35141676 по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Альшар Груп» (ЄДРПОУ 39195353) за червень 2014 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр-Фінанс Проект» (ЄДРПОУ 39195222), Товариством з обмеженою відповідальністю «БА Столиця» (ЄДРПОУ 39178652) за липень 2014 року, податковим органом винесене податкове повідомлення-рішення від 31 жовтня 2014 року №1510/26552209, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 4 867 631,00 грн, з яких 3 245 087,00 грн - основний платіж, 1 622 544,00 грн - штрафні (фінансові) санкції.

Правовою підставою збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість визначено норми пункуту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 128 Податкового кодексу України.

Позиція податкового органу, викладена в акті перевірки, у запереченнях на позов, в апеляційній і касаційній скаргах, полягає в тому, що реальність господарських операцій Товариства за правовідносинами із вказаними контрагентами неможливо підтвердити, через неможливість проведення зустрічних превірок його контрагентів, а також через ненадання Товариством документів на запит податкового органу. Висновки податкового органу зроблені із посиланням на положення пунктів 44.3, 44.4, 44.6, статті 44 Податкового кодексу України.

За правилами пункту 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України однією із підстав перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Судове рішення суду касаційної інстанції від 1 червня 2016 року, про перегляд якого просить податковий орган, і судове рішення Верховного Суду України від 14 березня 2017 року, долучене до заяви про перегляд судового рішення на підтвердження доводів податкового органу, ухвалені за різних фактичних обставин і не вміщують у собі протилежного або суперечливого правозастосування.

У постанові від 14 березня 2017 року (справа №826/757/13-а), наданої на підтвердження наведених у заяві доводів, Верховний Суд України дійшов висновку про безтоварність господарських операцій позивача (Товариство з обмеженою діяльністю «Поліспект») на підставі встановленого судами попередніх інстанцій факту фіктивності його контрагентів (Товариство з обмеженою діяльністю «ФПГ «Сквош» і Товариство з обмеженою діяльністю «ФК «Соларіс»). Нормами права, які досліджувались судом у цій справі, є положення пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України. Суть податкового правопорушення у цій справі полягає у заниженні суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість внаслідок здійснення платником нереальних господарських операцій.

У справі, що розглядається Вищий адміністративний суд України погодився із висновком судів першої та апеляційної інстанцій про виконання позивачем умов формування та відображення податкового кредиту, а саме з доведеністю повноти і правильності оформлення первинних документів, що підтверджують здійснення господарських операцій позивача з Товариство з обмеженою діяльністю «Альшар Груп» і Товариство з обмеженою діяльністю «БА Столиця», а також зв'язку отриманих від контрагентів товарів з господарською діяльністю Товариства. При цьому судами попередніх інстанцій не були встановлені обставини щодо фіктивності (на підставі вироку суду) контрагентів Товариства на час здійснення спірних господарських операцій.

За таких обставин, посилання податкового органу на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 29 січня 2016 року у справі №754/1073/16-к, яким ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 визнано винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, є безпідставними, оскільки на час здійснення спірних господарських операцій, а також на час розгляду і вирішення справи у судах першої, апеляційної інстанції зазначеного вироку суду не існувало.

Оцінюючи доводи податкового органу щодо наявності зазначеного вироку, як такого, що беззаперечно свідчить про фіктивність контрагентів позивача, суд зазначає наступне.

Факт наявності вироку, ухваленого на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироку, який набрав законної сили.

Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 29 січня 2016 року у справі №754/1073/16-к встановлено, що обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 вчинили фіктивне підприємництво, зокрема придбали суб'єкт підприємницької діяльності (Товариство з обмеженою відповідальністю «Альшар Груп» (ЄДРПОУ 39195353) з метою прикриття незаконної діяльності. Проте жодних фактів, які б свідчили про здійснення цим підприємством нереальної господарської діяльності, зокрема за правовідносинами із Товариством, цим вироком не встановлено. Зокрема, вказаним вироком не встановлена вина уповноваженої особи контрагента позивача - Товариства з обмеженою діяльністю «Альшар Груп» (Кузніцової І.П.), яка здійснювала підписання первинних документів протягом червня 2014 року.

За змістом частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства (в редакції, чинній на час розгляду справи у суді касаційної інстанції) вирок суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

З огляду на преюдиціальність, як властивість судового рішення, вирок суду має обов'язове значення для адміністративного суду лише в частині встановлених фактичних обставин, а не правової оцінки чи судових висновків.

З урахуваням наведеного, а також того, що дана обставина не досліджувалась у судах попередніх інстанцій з огляду на дату винесення відповідного вироку, посилання на такий вирок як на обставину, що має значення при винесенні судового рішення суду касаційної інстанції у цій справі, є необгрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України непідтвердждення обставин, які стали підставою для перегляду справи, або якщо норма права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосована правильно, у задоволенні заяви про перегляд судового рішення належить відмовити.

Оскільки на підставі аналізу судових рішень неможливо зробити висновок про невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, заява податкового органу задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 235-242, 244 244-1 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII, Cуд

п о с т а н о в и в :

У задоволенні заяви Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 червня 2016 року відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Р.Ф.Ханова

І.А.Гончарова

І.Я.Олендер