ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2024 року

м. Київ

справа № 560/5001/21

адміністративне провадження № К/990/6669/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.10.2021 (суддя Фелонюк Д.Л.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2021 (колегія суддів: Смілянець Е.С., суддів: Полотнянко Ю.П., Драчук Т.О.) у справі № 560/5001/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. В квітні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - ГУ ПФУ в Хмельницькій області), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо здійснення перерахунку його пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати відповідача зарахувати йому до пільгового стажу період роботи з 24.06.2002 по 31.05.2005.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що йому призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», однак протиправно не враховано до стажу, що дає право на призначення вказаної пенсії, період його роботи з 24.06.2002 по 31.05.2005 на посаді виконроба в господарському товаристві "Петро Газ Азія", Республіка Туркменістан.

2. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.10.2021, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2022, позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Хмельницькій області щодо врахування до пільгового стажу позивача періоду роботи з 24.06.2002 по 31.05.2004.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Хмельницькій області зарахувати до пільгового стажу позивача період роботи з 24.06.2002 по 31.05.2004.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Хмельницькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з врахуванням розміру заробітної плати, зазначеної в довідці від 29.10.2018 № 1048.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

3. Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

4. Ухвалою Верховного Суду від 12.05.2022 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою з підстав, визначених пунктом 1 частини четвертої та підпунктом «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

5. У зв`язку із звільненням судді ОСОБА_2 (рішення Вищої ради правосуддя від 08.06.2023 № 622/0/15-23 "Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку"), розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 10.01.2024 № 26 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

6. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 10.01.2024 вказану справу передано на розгляд колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бучик А.Ю. - головуючий суддя, судді: Рибачук А.І., Тацій Л.В.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

8. У зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, справа розглядається в порядку письмового провадження.

9. Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10. Судами встановлено, що позивач з 24.05.2011 отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, призначену відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-ІV).

11. Згідно з відомостями з трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 24.06.2002 по 31.05.2004 працював виконробом в господарському товаристві "Петро Газ Азія", Республіка Туркменістан.

12. 25.02.2019 позивач звернувся до Старокостянтинівського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) ГУ ПФУ в Хмельницькій області з заявою щодо проведення перерахунку пенсії та надав довідку про заробітну плату № 1048 від 29.10.2018 за період роботи з 24.06.2002 по 31.05.2004 в ГТ " Петро Газ Азія " та довідку № 1047 від 29.10.2018 про період роботи з 24.06.2002 по 31.05.2004 в ГТ "Петро Газ Азія".

13. Відповідач листом від 06.03.2019 №570/02.16-07 повідомив позивача, що рішенням від 06.03.2019 йому відмовлено у проведенні перерахунку пенсії у зв`язку з тим, що при додаванні до стажу його роботи вказаних в заяві періодів необхідно додати і заробітну плату за відповідний період. Однак враховуючи, що заробітна плата, зазначена в наданій довідці (№ 1048 від 29.10.2018), не підтверджена актом перевірки або копіями первинних документів, то вона буде проставлена нульовим значенням, внаслідок чого розмір пенсії зменшиться.

14. Позивач, вважаючи свої права порушеними, звернувся з вказаним позовом до суду.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що надані позивачем довідка про стаж роботи та довідка про виплачену за цей період заробітну плату є дійсними, відомості про їх скасування відсутні, тому вони підлягають врахуванню при перерахунку пенсії позивача, оскільки позивач не може бути позбавлений права на обчислення пенсії через неможливість перевірки достовірності довідки органом пенсійного фонду Республіки Туркменістан, тобто у зв`язку з обставинами, що виникли не з його вини.

При цьому суди вийшли за межі позовних вимог, зобов`язавши відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з врахуванням розміру заробітної плати, зазначеної в довідці від 29.10.2018 № 1048.

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

16. Касаційну скаргу обґрунтовано, зокрема, тим, що суди не врахували, що позивач у період з 24.06.2002 по 31.05.2004 працював не на території України, а відтак його заробітна плата не може бути підтверджена даними персоніфікованого обліку, тому має підтверджуватись первинними документами в обов`язковому порядку.

Скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 527/1655/17, від 23.04.2019 у справі № 376/149/18, від 24.10.2019 у справі № 376/1020/16-а, від 05.03.2020 у справі № 539/3234/16-а, від 29.07.2020 у справі № 341/1132/17.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає таке.

18. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

19. Згідно з частинами першою, другою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

20. Відповідно до положень частини першої статті 4 Закону України № 1058-IV від 09.07.2003 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; Закон №1058-IV) законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

21. Частиною другою вказаної статті передбачено, що якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

22. Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода), яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин (згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 1328 від 29.11.2022 Україна вийшла з вказаної Угоди) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.

23. Статтею 5 Угоди визначено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.

24. Приписами статті 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.

25. Положеннями статті 3 Угоди також визначено, що всі витрати, пов`язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

26. Отже, наведені положення Угоди передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчислення. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться за законодавством держави, на території якого вони проживають.

27. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

28. За змістом частин першої та другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

29. Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

30. Отже, враховуючи, що Україна є Стороною, за законодавством якої здійснюється пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць, то за її законодавством обов`язковою умовою для врахування відомостей про заробітну плату при обчисленні пенсії є сплата страхових внесків (чи по іншому названих обов`язкових платежів) за цей період до Пенсійного фонду Туркменістану.

31. Верховний Суд у постановах від 21.02.2020 у справі № 291/99/17 та від 06.11.2023 у справі 560/764/21 дійшов висновку про врахування відомостей, зазначених в довідках про заробітну плату, отриману поза межами України (в Російській Федерації), лише за умови підтвердження належними доказами відрахувань із заробітної плати позивача в Пенсійний фонд Російської Федерації, а також утримання відповідних податків із його заробітної плати.

32. Згідно з абзацом 5 частини 1 статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

33. З огляду на вказану норму та враховуючи те, що персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування запроваджений в Україні з 01.07.2000, але такий облік не охоплює осіб, які працювали поза межами України, то підтвердження нарахованої заробітної плати для осіб, які працювали поза межами України та мають право на призначення пенсії в Україні, має відбуватися на підставі первинних документів.

34. Приписами частини 3 статті 44 Закону № 1058-IV визначено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

35. Пунктом 2 частини 1 статті 64 Закону № 1058-IV встановлено, що виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати.

36. Згідно з пунктом 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією.

37. Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру, копія якої зберігається у пенсійній справі.

38. Верховний Суд у постанові від 29.07.2020 у справі № 341/1132/17 дійшов висновку, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.

39. У справі, що розглядається суди встановили та з матеріалів справи видно, що відмова ГУ ПФУ в Хмельницькій області у зарахуванні до стажу позивача періоду його роботи з 24.06.2002 по 31.05.2004 в ГТ «Петро Газ Азія» (Туркменістан) та відмова у перерахунку пенсії позивача з урахуванням заробітної плати за вказаний період пов`язана з тим, що відомості, зазначені у довідці про заробітну плату, не підтверджені актом перевірки або копіями первинних документів, а відтак зарахування стажу із зазначенням заробітної плати нульовим значенням потягне за собою зменшення розміру пенсії. При цьому відповідач 28.03.2019 звернувся з листом до Пенсійного фонду Туркменістану, в якому просив витребувати акт звірки заробітної плати чи надати копії первинних документів про заробітну плату позивача. На час розгляду справи відповідь не надходила.

40. Однак, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивуючи своє рішення тим, що виключно встановлення факту подання недостовірних відомостей, а не виникнення сумнівів і проведення перевірки є підставою для неврахування довідки, не врахували, що проведення перевірки відомостей, зазначених у довідці про заробітну плату, є забезпеченим правом відповідача, а встановлення факту подання недостовірних відомостей може бути здійснено лише на підставі офіційних документів, які на час розгляду справи до відповідача ще не надійшли.

41. До того ж, застосовуючи до спірних правовідносин висновок про неможливість перекладення на особу тягара доведення правдивості чи достовірності даних у первинних документах щодо нарахування заробітної плати на конкретній посаді, яку обіймав позивач у той чи інший період його роботи на підприємстві, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, суди попередніх інстанцій не врахували, що вказаний висновок стосується відомостей, зазначених у первинних документах, а у справі, що розглядається первинні документи якраз відсутні, а відповідач, користуючись наданим йому правом, витребував їх в уповноваженого органу Республіки Туркменістан для підтвердження виплаченої позивачу заробітної плати за спірний період.

42. Крім того, суди попередніх інстанцій не звернули уваги та не перевірили належним чином, чи підтверджено належними доказами відповідні відрахування із заробітної плати позивача в Пенсійний фонд Туркменістану, а також утримання відповідних податків та обов`язкових платежів із його заробітної плати. Адже сплата обов`язкових внесків в подальшому спрямовується на забезпечення пенсійного страхування.

43. Разом з тим, Суд не бере до уваги посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20.03.2018 у справі № 527/1655/17, від 23.04.2019 у справі № 376/149/18, від 24.10.2019 у справі № 376/1020/16-а, від 05.03.2020 у справі № 539/3234/16-а, оскільки у зазначених справах вирішувалось питання про врахування при обчисленні пенсії заробітку, отриманого на території України, а не поза її межами.

44. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

45. Разом з тим, без дослідження і з`ясування всіх доводів сторін, ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій не можна вважати законними та обґрунтованими.

46. Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

47. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

48. Отже, Верховний Суд позбавлений процесуального права самостійно дослідити докази та оцінити доводи сторін у справі.

49. Відповідно до частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

50. Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

51. Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги та, як наслідок, скасування оскаржуваних судових рішень із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

52. Під час нового розгляду необхідно надати оцінку поданих сторонами доказів з урахуванням висновків Верховного Суду, зазначених у цій постанові, та на підставі оцінки наявних доказів (за необхідності - отримання додаткових доказів) прийняти законне та обґрунтоване рішення.

53. На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 343 349 353 356 КАС України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задовольнити частково.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.10.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2021 скасувати.

Справу № 560/5001/21 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді: А. І. Рибачук

Л. В. Тацій