ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2024 року

м. Київ

справа № 260/2398/20

адміністративне провадження № К/990/33013/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Кравчука В.М. та Стародуба О.П., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області

до Закарпатського обласного комунального підприємства "Міжнародний аеропорт "Ужгород", Державного авіаційного підприємства "КАРПАТИ-АВІА" Міністерства надзвичайних ситуацій України

про стягнення заборгованості,

за зустрічним позовом Закарпатського обласного комунального підприємства "Міжнародний аеропорт "Ужгород"

до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області

про визнання протиправним нарахування заборгованості

за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2023 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Кухтея Р.В., суддів: Обрізка І.М., Шевчук С.М.),

У С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів попередніх інстанцій

1. У червні 2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - скаржник, Управління) звернулося до адміністративного суду з позовною заявою до Закарпатського обласного комунального підприємства "Міжнародний аеропорт "Ужгород", Державного авіаційного підприємства "КАРПАТИ-АВІА" Міністерства надзвичайних ситуацій України (ДАП «КАРПАТИ-АВІА») про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених за Списком №1 в сумі 43225,93 грн.

2. У серпні 2020 року Закарпатське обласне комунальне підприємство "Міжнародний аеропорт "Ужгород" (далі - ЗОКП «Міжнародний аеропорт Ужгород») звернулося до суду із зустрічним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просило визнати протиправним нарахування фактичних витрат на виплату доставку пенсій, яка призначена ОСОБА_1 на пільгових умовах.

3. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2022 року адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області задоволено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

4. Задовольняючи позовні вимоги за первісним позовом у повному обсязі та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що у ЗОКП «Міжнародний аеропорт Ужгород» наявний обов`язок відшкодовувати витрати Пенсійного фонду, зазначені у розрахунку на виплату та доставку пенсій. Проте, у встановлений чинним законодавством строк відповідач не відшкодував пенсійному органу фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком №1 за період квітень-червень 2020 року. Суд також звернув увагу на те, що питання стягнення з відповідача фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), було предметом розгляду в Закарпатському окружному адміністративному суді у справах №807/1567/17, №0740/1059/18, №260/28/20, №260/1450/18, №807/276/18, №260/3246/20, №807/818/17, №807/603/18, №260/1040/19, №807/1441/17, №807/30/17, №260/442/19, №260/1476/19, №260/810/20, за результатами розгляду яких були задоволені позовні вимоги Управління про стягнення з ЗОКП «Міжнародний аеропорт Ужгород» витрат на виплату та доставку пенсії ОСОБА_1 , які набрали законної сили.

5. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2023 року скасовано рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2022 року та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області до ЗОКП "Міжнародний аеропорт "Ужгород", ДАП "КАРПАТИ-АВІА" Міністерства з надзвичайних ситуацій України про стягнення заборгованості. Зустрічний позов ЗОКП "Міжнародний аеропорт "Ужгород" до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним нарахування заборгованості задоволено повністю. Визнано протиправним нарахування Управлінням заборгованості ЗОКП "Міжнародний аеропорт "Ужгород" з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсії, призначених на пільгових умовах.

6. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог за первісним позовом у повному обсязі та задовольняючи вимоги зустрічного позову, суд апеляційної інстанції вказав, що ЗОКП «Міжнародний аеропорт Ужгород» не є правонаступником підприємств з питань авіаційної діяльності, на якому працювала особа, яка внесена у список. З огляду на вказане, колегія суддів зазначила, що у відповідача за первісним позовом відсутній обов`язок з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії, що, в свою чергу, свідчить про безпідставність стягнення з відповідача за первісним позовом заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених по Списку №1, яка виникла за період квітень-червень 2020 року в сумі 43225,93 грн.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2023 року.

8. В обґрунтування касаційної скарги зазначається, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19 грудня 2003 року (далі - Інструкція №21-1).

9. Скаржник також вказує, що суд апеляційної інстанції не врахував при ухваленні оскаржуваного судового рішення висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі №813/8801/14, щодо преюдиціального характеру обставин, встановлених у інших справах, та звільнення осіб, які беруть участь у справі, від повторного доказування цих обставин, з метою процесуальної економії.

10. До того, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, позивач за первісним позовом вказує на преюдиційні обставини, встановлені у справі №260/1450/18, щодо правонаступництва відповідачем прав та обов`язків Ужгородського об`єднаного авіазагону та авіапідприємства.

11. Крім того, скаржник також звертає увагу на висновки судів першої інстанції у справах №807/1567/17, №0740/1059/18, №260/28/20, №260/1450/18, №807/276/18, №260/3246/20, №807/818/17, №807/603/18, №260/1040/19, №807/1441/17, №807/30/17, №260/442/19, №260/1476/19, №260/810/20, у яких питання стягнення з відповідача фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), вже було предметом розгляду в Закарпатському окружному адміністративному суді та за результатами розгляду яких були задоволені позовні вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про стягнення з Закарпатського обласного комунального підприємства "Міжнародний аеропорт "Ужгород" витрат на виплату та доставку пенсії ОСОБА_1 , які набрали законної сили.

12. В обґрунтування касаційної скарги скаржник вказує на необґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції, що ЗОКП "Міжнародний аеропорт "Ужгород" не є правонаступником підприємства, на якому працював ОСОБА_1 , якому призначено пенсію на пільгових умовах, а отже у відповідача за первісним позовом відсутній обов`язок з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

13. Касаційна скарга надійшла до Суду 02 жовтня 2023 року.

14. Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі №260/2398/20, витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.

15. Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2024 року призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 29 січня 2024 року.

16. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

Позиція інших учасників справи

17. Від ЗОКП «Міжнародний аеропорт «Ужгород» 30 листопада 2023 року надійшов відзив на касаційну скаргу Управління, в якому зазначено, що судом першої інстанції та скаржником у касаційній скарзі помилково зазначається, що судові рішення у справах №807/1567/17, №0740/1059/18, №260/28/20, №260/1450/18, №807/276/18, №260/3246/20, №807/818/17, №807/603/18, №260/1040/19, №807/1441/17, №807/30/17, №260/442/19, №260/1476/19, №260/810/20 мають преюдиційне значення для справі № 260/2398/20, рішення у якій оскаржується. Вважає, що в адміністративному процесі преюдиційність конкурує з принципом офіційності, відтак, враховуючи статути усіх підприємств, що мають відношення до розгляду вказаної справи, звертає увагу, що ЗОКП «Міжнародний аеропорт «Ужгород» не є правонаступником Ужгородського об`єднаного авіазагону в частині безпеки повітряного руху, де працював пенсіонер ОСОБА_2 .

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

18. ЗОКП «Міжнародний аеропорт «Ужгород» 22 лютого 2011 року зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Ужгородської міської ради, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та місцезнаходженням якого є :

АДРЕСА_1 . Позивачем на адресу ЗОКП «Міжнародний аеропорт «Ужгород» надсилались розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсії, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) в частині пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону №1788-XII.

20. Відповідно до зведеного розрахунку фактичних витрат пільгових пенсій, які підлягають відшкодуванню, пенсіонеру ОСОБА_1 за період з квітня 2020 року по червень 2020 року було виплачено 43225,93 грн.

21. Проте, ЗОКП «Міжнародний аеропорт «Ужгород», вважаючи, що не є абсолютним правонаступником Ужгородського об`єднаного авіазагону, Ужгородського авіапідприємства на якому набув гр. ОСОБА_1 стаж для призначення пільгової пенсії, вчасно не відшкодувало витрат Управління на виплату пільгових пенсій, що зумовило появу заборгованості, про стягнення котрої заявлено цей позов.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

22. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

23. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

24. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

25. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

26. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

27. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2022 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2023 року не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи є частково прийнятними з огляду на таке.

28. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

29. Положеннями Закону №1058-IV, Закону №1788-XII та Інструкції №21-1 визначається порядок нарахування пільгових пенсій та витрат на виплату і їх доставку.

30. Пунктами «а»-«з» статті 13 Закону №1788-XII визначено категорії працівників, які на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи.

31. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

32. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

33. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

34. Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

35. Виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

36. Відповідно до пункту 1 статті 1 та абзацу 4 пункту 1 статті 2 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» для суб`єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об`єднань, бюджетних, громадських та інших установ та організацій, об`єднань громадян та інших юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об`єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

37. При цьому в силу пункту 1 частини першої статті 4 вищезазначеного Закону ставка збору на обов`язкове державне пенсійне страхування для вищезазначених платників збору встановлюється в розмірі 100 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного абзацом 4 пункту 1 статті 2 цього Закону.

38. Згідно із пунктом 6.1 розділу 6 Інструкції №21-1 відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини другої Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах; для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції, - фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім працівників, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, у таких розмірах, зокрема, 100 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених з 2012 року.

39. Пунктом 2.1.1 зазначеної Інструкції визначено, що страхувальниками є роботодавці, зокрема, підприємства, установи й організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об`єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок та фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

40. Відповідно до пунктів 6.4, 6.5, 6.7 вищезазначеної Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій. Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії. Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

41. Позиція Верховного Суду стосовно застосування положень Інструкції №21-1 сформована, зокрема, у постановах від 07 серпня 2018 року у справі № 826/4490/15, від 14 лютого 2019 року у справі № 805/487/17-а, від 14 лютого 2019 року у справі № 805/951/17-а, від 25 квітня 2019 року у справі № 820/1165/17, від 25 квітня 2019 року у справі № 813/822/17, від 25 квітня 2019 року у справі № 810/3957/15, від 21 жовтня 2019 року у справі № 2а-135/10/2270/9, від 21 жовтня 2019 року у справі № 819/2382/15, від 08 листопада 2019 року у справі № 802/84/16-а, від 09 квітня 2020 року у справі № 813/2829/17, від 14 травня 2020 року у справі № 809/603/17, від 16 червня 2020 року у справі № 826/5835/14 та від 23 червня 2020 року у справі № 815/6413/16.

42. Так, судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , якому Управлінням здійснюється виплата пенсії на пільгових умовах, працював в Ужгородському об`єднаному авіазагоні та Ужгородському авіапідприємстві, а звільнений був шляхом переводу з Ужгородського авіапідприємства, яке входило до складу Українського об`єднання цивільної авіації, до ДП «Украерорух», яке в подальшому було реорганізовано.

43. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у даній справі та задовольняючи позовні вимоги Управління, зазначив, що у ЗОКП «Міжнародний аеропорт Ужгород» наявний обов`язок відшкодовувати витрати Пенсійного фонду, зазначені у позові на виплату та доставку пенсій, при цьому, звернувши увагу на те, що питання стягнення з відповідача фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених згідно Закону 1788-XII, неодноразово було предметом розгляду в Закарпатському окружному адміністративному суді, за результатами розгляду яких були задоволені позовні вимоги Управління про стягнення з ЗОКП «Міжнародний аеропорт Ужгород» витрат на виплату та доставку пенсії саме ОСОБА_1 .

44. Однак, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2023 року скасовано вказане судове рішення та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог Управління. Суд апеляційної інстанції вказав, що ЗОКП «Міжнародний аеропорт Ужгород» не є правонаступником підприємства, на якому працював ОСОБА_1 (особа, яка внесена у розрахунок), в частині питань авіаційної діяльності.

45. З огляду на вищезазначене, колегія суддів вказує, що учасниками справи не заперечується право особи, зазначеної у розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсії, призначеної відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, на отримання пільгової пенсії та щодо наявності законодавчо визначених підстав для відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку таких пенсій, натомість ключовим спірним питанням у цій справі є наявність підстав для виникнення обов`язку у ЗОКП «Міжнародний аеропорт «Ужгород» відшкодовувати Управлінню витрати на виплату та доставку пільгової пенсії.

46. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що громадянин ОСОБА_1 працював повний робочий день в Ужгородському об`єднаному авіазагоні, Ужгородському авіапідприємстві із 26 липня 1983 року по 30 вересня 1993 року та здійснював безпосереднє управління повітряним рухом у зонах аеропорту Ужгород, місцевих диспетчерських пунктах з найбільшою інтенсивністю або складністю руху і мав діюче свідоцтво диспетчера служби руху, що підтверджується довідкою про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 11-268 та копією трудової книжки. Вказані обставини дали йому право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 відповідно до статті пункту «а» Закону № 1788-ХІІ.

47. Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 наказом Ужгородського об`єднаного авіазагону Українського управління цивільної авіації (Ужгородського об`єднаного авіазагону УУЦА) №71 від 25 липня 1983 року було прийнято на посаду диспетчера СДП (стартового диспетчера пункту) служби руху.

48. Наказом Міністра цивільної авіації СРСР №25 від 25 січня 1991 року було реорганізовано Українське управління цивільної авіації (УУЦА) та на його базі створено Українське об`єднання цивільної авіації «Авіалінії України». Згідно додатку 2 до даного Наказу до складу Українського об`єднання цивільної авіації «Авіалінії України» входило 28 Об`єднаних авіазагонів в тому числі Ужгородський об`єднаний авіазагін.

49. Наказом Фонду Державного Майна України №536 від 24 грудня 1992 року «Про створення державного підприємства» було паралельно засновано Державне підприємство обслуговування повітряного руху України Наказом Міністерства транспорту України №65 від 15 травня 1993 року з метою створення єдиної системи радіотехнічного забезпечення засобами та зв`язком державного підприємства по обслуговуванню повітряного руху України, авіакомпаній, аеропорту та підприємств і організацій Міністерства транспорту України та Державне підприємство Центр ЕРТОЗ входить до складу об`єднання «Авіалінії України».

50. Наказом Ужгородського авіапідприємства Українського об`єднання цивільної авіації «Авіалінії України» від 01 жовтня 1993 року за №77/о ОСОБА_1 диспетчера служби руху, з 01 жовтня 1993 року звільнено у зв`язку з переведенням його на роботу в Закарпатську філію державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Украерорух».

51. Як встановлено судами та не заперечується учасниками справи, у відповідності до наказу Міністерства транспорту України №448 від 25 серпня 1994 року на базі Ужгородського державного авіаційного підприємства було створено Ужгородське державне авіаційне підприємство «Універсал Авіа» (далі - ДАП «Універсал Авіа»).

52. Рішенням виконкому Ужгородської Ради народних депутатів за №240 від 27 серпня 1995 року було зареєстровано Статут Ужгородського державного авіаційного підприємства «Універсал-Авіа», затверджено 15 серпня 1995 року головою Державного Департаменту авіаційного транспорту «Укравіатранс». Відповідно до даного статуту, Ужгородське державне авіаційне підприємство «Універсал-Авіа» є правонаступником державного підприємства «Ужгородський об`єднаний авіазагін», який, в свою чергу, зареєстрований 20 січня 1992 року, рішенням №19 виконавчого комітету Ужгородської Ради народних депутатів.

53. Пунктом І.І. статті І Статуту зазначено, що Ужгородське ДАП «Універсал-Авіа» засновано на державній власності, підпорядковано об`єднанню державних авіаційних підприємств «Універсал-Авіа» Державного Департаменту авіаційного транспорту України «Укравіатранс». Авіапідприємство є правонаступником (правоприємником - згідно Статуту) майна, прав і обов`язків Ужгородського об`єднаного авіазагону.

54. 04 вересня 2000 року Наказом Міністерства транспорту України №487 від 04 вересня 2000 року Ужгородське державне авіаційне підприємство «Універсал-Авіа» реорганізоване шляхом виділення з його складу аеропорту Ужгород. Створено на базі майна аеропорту Ужгород Державне підприємство ДП «Міжнародний аеропорт Ужгород», розташувавши його за адресою м. Ужгород, вул. Собранецька № 145. Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Ужгород»» було правонаступником реорганізованого підприємства у відповідних частинах майнових прав і обов`язків за розподільчим балансом. Дане новостворене підприємство віднесено до сфери управління Міністерства транспорту України та включено його до складу Українського об`єднання цивільної авіації «Аеропорти України» передбачивши чим наказом подальшу передачу ДП «Міжнародний аеропорт Ужгород» до сфери управління Закарпатської обласної державної адміністрації.

55. 22 грудня 2001 року Державне підприємство «Міжнародний аеропорт Ужгород» реорганізоване в Закарпатське обласне комунальне підприємство «Міжнародний аеропорт Ужгород» на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 року №297-р та рішення Закарпатської обласної ради від 07 листопада 2001 року №340 було передано майно у комунальну власність, згідно Виписки з ЄДРПОУ.

56. Згідно положень пунктів 1.1. та 1.2. Статуту Закарпатського обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Ужгород», затвердженого рішенням Закарпатської обласної ради від 16 травня 2019 року №1479 «Про затвердження Статуту Закарпатського обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Ужгород» у новій редакції», що діяв на момент підписання Договору №35/19 від 24 травня 2019 року, ЗОКП «Міжнародний аеропорт Ужгород» засновано на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області (комунальній власності Закарпатської області), а його засновником та власником є Закарпатська обласна рада.

57. Підприємство створено на підставі рішення Закарпатської обласної ради №340 від 07 листопада 2001 року на базі цілісного майнового комплексу ДП «Міжнародний аеропорт Ужгород», що передано у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст області, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України №297-р від 26 липня 2001 року «Про передачу цілісних майнових комплексів аеропортів цивільної авіації з державної у комунальну власність» та Наказу Міністерства транспорту України №658 від 01 жовтня 2001 року «Про передачу цілісних майнових комплексів аеропортів цивільної авіації з державної у комунальну власність».

58. Таким чином, підсумовуючи вищезазначене, колегія суддів вказує, що ДП «Міжнародний аеропорт Ужгород» (правонаступником якого в подальшому став ЗОКП «Міжнародний аеропорт «Ужгород») утворено шляхом виділу зі складу ДАП «Універсал-Авіа», що є правонаступником державного підприємства «Ужгородський об`єднаний авіазагін», де працював ОСОБА_1 .

59. Відповідно до частин першої та другої статті 109 ЦК України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.

60. Колегія суддів також зазначає, що положеннями чинного на момент створення ДП «Міжнародний аеропорт Ужгород» Закону України «Про підприємства в Україні», а саме пунктом 2 статті 5 передбачено, що підприємство може бути створено в результаті виділення із складу діючого підприємства, організації одного або кількох структурних підрозділів, а також на базі структурної одиниці діючих об`єднань за рішенням їх трудових колективів, якщо на це є згода власника чи уповноваженого ним органу.

61. Відповідно до пункту 6 статті 34 цього ж Закону при виділенні з підприємства одного або кількох нових підприємств до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов`язки реорганізованого підприємства.

62. З огляду на це, Суд доходить висновку, що виділ є способом створення нової юридичної особи, а не припинення юридичної особи, яка вже існує. Крім того, обсяг прав та обов`язків, що передаються новоствореній юридичній особі, визначаються положеннями розподільчого балансу.

63. Подібного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постанові від 11 серпня 2020 року у справі №2а-1350/08.

64. Водночас, судами попередніх інстанцій не встановлено, чи продовжує існувати ДАП «Універсал-Авіа», як юридична особа, з якої було здійснено виділ, а також не досліджено наявність та зміст розподільчого балансу, в частині того, які саме передано права та обов`язки та, зокрема чи передано внаслідок виділу ДП «Міжнародний аеропорт «Ужгород» з ДАП «Універсал-Авіа» його обов`язок щодо відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, що має безпосереднє значення для правильного вирішення спірних правовідносин, які виникли у цій справі.

65. Крім того, згідно з вимогами частини третьої статті 109 ЦК України юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.

Частиною четвертою цієї ж статті передбачено, якщо після виділу неможливо точно встановити обов`язки особи за окремим зобов`язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов`язанням.

66. Подібні правовідносини вже були предметом аналізу Верховним Судом. У постанові від 16 червня 2020 року у справі № 922/4519/14 Велика Палата Верховного Суду вказала, що хоча при виділі юридична особа, з якої був здійснений виділ, не припиняється, юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, є правонаступником юридичної особи, з якої був здійснений виділ, за зобов`язаннями, які перейшли згідно з розподільчим балансом. Водночас юридична особа, з якої був здійснений виділ, та юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несуть у відношенні одна до одної додаткову (субсидіарну) відповідальність щодо зобов`язань, у яких вони не є основними боржниками після здійсненого виділу в силу вказівки закону, який регламентує процедуру виділу, а не виходячи із змісту матеріальних зобов`язальних правовідносин, які зумовлюють можливість пред`явлення кредитором вимоги до інших осіб, крім основного боржника (наприклад, субсидіарна відповідальність батьків (піклувальників) за шкоду, заподіяну неповнолітньою особою, встановлена договором поруки субсидіарна відповідальність поручителя тощо).

67. Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що критерієм визначення обсягу відповідальності у спірних правовідносинах, що виникли, є обсяг прав та обов`язків, що перейшли за розподільчим балансом внаслідок виділу.

68. Таким чином, з метою вжиття заходів для з`ясування всіх обставин справи судам попередніх інстанцій необхідно дослідити і надати правову оцінку вищезазначеним обставинам та встановити факт існування ДАП «Універсал-Авіа» як юридичної особи, з якої було здійснено виділ; здійснити дослідження, які саме права і обов`язки передані ДП «Міжнародний аеропорт «Ужгород» (правонаступником якого в подальшому став ЗОКП «Міжнародний аеропорт «Ужгород») за розподільчим балансом внаслідок його виділу з ДАП «Універсал-Авіа» та ухвалити на підставі встановлених обставин законне і обґрунтоване рішення щодо наявності/відсутності у ЗОКП «Міжнародний аеропорт «Ужгород» обов`язку відшкодовувати Пенсійному фонду витрати на виплату та доставку пенсії відповідної особи.

69. Щодо доводів касаційної скарги стосовно преюдиційності судових рішень у справах №807/1567/17, №0740/1059/18, №260/28/20, №260/1450/18, №807/276/18, №260/3246/20, №807/818/17, №807/603/18, №260/1040/19, №807/1441/17, №807/30/17, №260/442/19, №260/1476/19, №260/810/20 колегія суддів зазначає таке.

70. Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

71. Так, згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

72. Загальноприйнято вважати, що преюдиційність (лат. praejudicialis - те, що стосується попереднього судового рішення це можливість прийняття судом як беззаперечними обставин (юридичних фактів), що були встановленні іншим судом в іншій справі та містяться у мотивувальній частині рішення, яке набрало законної сили. У такій попередній справі повинні брати участь ті ж самі сторони або їх правонаступники. Недотримання хоча б однієї умови робить неможливим для суду застосування преюдиції, що особливо важливо, коли у справі беруть участь нові сторони.

73. Преюдиційність безпосередньо пов`язана з презумпцією істинності судового рішення, конституційною нормою про обов`язковість судового рішення (частина друга статті 129 Основного закону України), а також такими складовими верховенства права як принцип правової визначеності, легітимних очікувань, процесуальної економії, а також заборони зловживати процесуальними правами.

74. У пунктах 60, 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ющенко та інші проти України» (заяви №№ 73990/01, 7364/02, 15185/02 і 11117/05) констатовано: «… право на справедливий судовий розгляд, яке передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції та розтлумачене в контексті принципів верховенства права та юридичної визначеності, містить вимогу непіддання сумніву рішення суду, коли він остаточно вирішив питання (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], № 28342/95, п. 61)»; за відсутності будь-яких ознак того, що в іншому судовому провадженні мали місце якісь вади, Суд вважає, що нове вирішення тих самих питань може звести нанівець закінчене раніше провадження, а це несумісно з принципом юридичної визначеності.

75. Згідно з правовим висновком, що міститься у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц, преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

76. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Такі висновки сформульовані в пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17.

77. Водночас, колегія суддів зазначає, що особливістю преюдиційності в адміністративному судочинстві є те, що воно безпосередньо конкурує з принципом офіційності.

78. Згідно з правовим висновком Верховного Суду, сформованим у постанові від 20 квітня 2021 року у справі № 817/1269/17, преюдиція під час встановлення та перевірки обставин справи не має абсолютного характеру, оскільки відповідно до статті 2 КАС України однією із засад адміністративного судочинства є офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

79. Згідно з імперативними положеннями частини четвертої статті 9 КАС України, дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі, щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

80. Принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи; в адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує, в першу чергу, тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення; принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору, а також з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

81. Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2022 року у справі № 140/6115/21 вказав, що преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови:

ці обставини встановлені судовим рішенням лише у господарській, цивільній або адміністративній справі;

ці обставини оцінені судом саме як обставина (юридичний факт) преюдиційного характеру та не є правовою оцінкою, наданою судом певній обставині (юридичному факту);

ці обставини міститься у мотивувальній частині рішення та відповідають вимогам пункту першого частини четвертої статті 246 КАС України, згідно з яким у мотивувальній частині рішення, серед іншого, зазначаються обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини;

судове рішення набрало законної сили;

у справі беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини (наприклад, особа може посилатися на преюдиційні факти, що містяться в судовому рішенні, ухваленому відповідно до глава 6 Цивільного процесуального кодексу України "Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення").

Аналогічні підходи застосовані Верховним Судом, зокрема, у постановах від 13 серпня 2020 року у справі № 344/9283/16-а, від 10 вересня 2020 року у справі № 591/245/17, від 12 жовтня 2020 року у справі № 814/435/18, від 27 листопада 2020 року у справі № 440/525/19, від 20 квітня 2021 року у справі №817/1269/17, від 31 травня 2021 року у справі № 826/1581/18 та від 30 вересня 2021 року у справі №826/7424/17.

82. Щодо доводів, зазначених у касаційній скарзі Управління про обґрунтованість висновків суду першої інстанції у цій справі щодо наявності судових рішень, якими підтверджено безспірність факту правонаступництва ЗОКП «Міжнародний аеропорт «Ужгород» прав та обов`язків Ужгородського об`єднаного авіазагону та Ужгородського авіапідприємства, а також того, що вказані судові рішення містять преюдиційні факти, які згідно висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі №813/8801/14, звільняють осіб, які беруть участь у справі, від повторного доказування одних і тих самих обставин, з метою процесуальної економії, колегія суддів зазначає, що у судових рішеннях у справах №807/1567/17, №0740/1059/18, №260/28/20, №260/1450/18, №807/276/18, №260/3246/20, №807/818/17, №807/603/18, №260/1040/19, №807/1441/17, №807/30/17, №260/442/19, №260/1476/19, №260/810/20, на які посилається скаржник, не встановлено безспірність факту правонаступництва ЗОКП «Міжнародний аеропорт «Ужгород» прав та обов`язків Ужгородського об`єднаного авіазагону та Ужгородського авіапідприємства, натомість вказані судові рішення містять посилання на інші справи, у яких встановлені обставини, щодо правомірності призначення пенсії громадянину ОСОБА_1 .

83. З огляду на це, враховуючи, що у мотивувальних частинах вказаних судових рішень відсутні висновки щодо правонаступництва ЗОКП «Міжнародний аеропорт «Ужгород» стосовно зобов`язань по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, з посиланням на відповідні докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, колегія суддів стверджує про неможливість застосування під час розгляду цієї справи вказаних судових рішень, як таких, що містять преюдиційні факти та обставини, які за своїм характером, повинні бути обов`язковими для суду, що розглядає справу № 260/2398/20.

84. Таким чином, підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів відхиляє доводи Управління щодо наявності преюдиційних фактів та обставин у зазначених ним у касаційній скарзі рішеннях, а також вважає за необхідне скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду, оскільки без установлення зазначених у цій постанові обставин (зокрема, чи передано ДП «Міжнародний аеропорт «Ужгород» (правонаступником якого в подальшому став ЗОКП «Міжнародний аеропорт «Ужгород») за розподільчим балансом внаслідок його виділу з ДАП «Універсал-Авіа» обов`язок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгової пенсії) на підставі належних та допустимих доказів та без надання їм належної правової оцінки, суди дійшли передчасних висновків та прийняли рішення, які не відповідають вимогам щодо їх законності і обґрунтованості.

85. Колегія суддів також зазначає, що з гідно з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 05 січня 2021 року у справі № 640/18421/19 відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Одним із джерел наповнення бюджету Фонду є надходження від відшкодування фактичних витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Добросовісне виконання суб`єктами господарювання свого обов`язку відповідно до закону брати участь у соціальному захисті громадян України є проявом соціальної відповідальності бізнесу, який враховує інтереси суспільства та бере на себе певну частину відповідальності за соціальний захист осіб, які його потребують.

86. Суд додатково звертає увагу, що за сучасних умов соціальна відповідальність роботодавця (його правонаступника) охоплює собою не лише економічні обов?язки перед працівником, але й включає в себе соціальну та етичну складову. Це, серед іншого, забезпечує позитивний імідж такого роботодавця, а також є важливим внеском у підвищення довіри у суспільстві.

87. Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012 Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року № 13-рп/2011).

88. Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

89. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

90. Разом з тим, згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

91. Однак без дослідження і з`ясування наведених вище обставин ухвалені у справі рішення судів попередніх інстанцій не можна вважати законними та обґрунтованими, що відповідно до статті 353 КАС України є достатньою підставою для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

92. Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

93. Отже суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, оскільки встановили їх без дослідження належних доказів, що у відповідності до пункту 3 частини другої статті 353 КАС України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд.

94. Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові і встановити зазначені в ній обставини, що стосуються спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог 242 КАС України.

Керуючись статтями 242 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області задовольнити частково.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2023 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді: В.М. Кравчук

О.П. Стародуб