Історія справи

Ухвала КАС ВП від 14.03.2018 року у справі №821/1359/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 січня 2019 року

Київ

справа №821/1359/16

адміністративне провадження №К/9901/31730/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02.11.2016 (суддя Бездрабко О.І.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017 (головуючий суддя Яковлєв О.В., судді: Бойко А.В., Танасогло Т.М.)

у справі №821/1359/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом до ГУ ДФС у Херсонській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.09.2016 №00004391405, №00004401405.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 02.11.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач оскаржив їх у касаційному порядку. У касаційній скарзі ГУ ДФС у Херсонській області просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти у справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування касаційної скарги податковий орган зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального права. Відповідач вважає, що позивачем вчинено порушення вимог статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", факт порушення зафіксовано в акті перевірки. Як вказує відповідач, оскаржуване рішення про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений діючим законодавством.

У свою чергу, позивач правом подання відзиву не скористався, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25.01.2019 розгляд справи призначено у судовому засіданні без виклику сторін на 29.01.2019.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини. 26.08.2016 на підставі наказу від 01.08.2016 №345, направлень на проведення перевірки від 26.08.2016 №№ 1152, 1153, посадовими особами податкового органу проведено фактичну перевірку намету, який розташований за адресою: АДРЕСА_2

За результатами перевірки складено акт, згідно якого, під час перевірки встановлено порушення:

пункту 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" - проведення розрахункової операції без застосування РРО;

статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" - роздрібна торгівля пивом алкогольним без придбання відповідної ліцензії;

статті 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" - роздрібна торгівля пивом алкогольним на розлив для споживання на місці суб'єктом господарювання, який не має відповідного статусу суб'єкта господарювання.

На підставі акту фактичної перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.09.2016:

№0004391405, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення пункту 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у розмірі 1грн.,

№0004401405, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення статтей 15, 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" у розмірі 23800грн.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що у наметі, який розташований за адресою: АДРЕСА_2, здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_2 Судами вказано про порушення відповідачем порядку проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_2

Положеннями пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника.

Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій. ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Як визначено пунктом 80.4 статті 80 ПК України, перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Пункт 80.5 статті 80 ПК України унормовує, що допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 81.1 статті 80 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Судами попередніх інстанцій з'ясовано та вбачається з матеріалів справи, що наказом ГУ ДФС у Херсонській області призначено проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_2, за адресою: АДРЕСА_2. Контролюючим органом призначено перевірку стосовно суб'єкта господарювання та визначено розташування об'єкта перевірки.

В свою чергу, позивач факт здійснення господарської діяльності у наметі за вказаною адресою заперечує.

Як встановлено судами, згідно наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб осіб-підприємців, ФОП ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, що не співпадає з вищевказаною адресою перевірки. На виконання вимог суду відповідачем надано виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про державну реєстрацію ОСОБА_2 фізичною особою-підприємцем.

При цьому, з оскаржуваних судових рішень вбачається, що у судовому засіданні представник відповідача (ревізор, який проводив фактичну перевірку) вказав на те, що виписка з ЄДРПОУ є єдиним доказом здійснення ФОП ОСОБА_2 господарської діяльності у цьому наметі.

Судами попередніх інстанцій вірно констатовано, що дана виписка не підтверджує факту здійснення у наметі, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, господарської діяльності позивачем, а лише свідчить про його реєстрацію фізичною особою-підприємцем, де також зафіксовано місце проживання ОСОБА_2: АДРЕСА_1.

На підставі матерів справи, суди попередніх інстанцій встановили, що намет, за адресою: АДРЕСА_2, яка вказана у наказі на проведення перевірки, знаходиться на подвір'ї приватного будинку, який належить на праві власності ОСОБА_3, останнє підтверджується свідоцтвом про спадщину.

При цьому, направлення та наказ на проведення спірної перевірки, а також акт, який складений за її результатом, надавалися для ознайомлення ОСОБА_4, що підтверджується його особистим підписом. В свою чергу, допитаний у якості свідка ОСОБА_4, пояснив, що не знає ФОП ОСОБА_2 Як зазначив ОСОБА_4, за адресою: АДРЕСА_2 ФОП ОСОБА_2 не здійснюється господарська діяльність.

Суди першої та апеляційної інстанцій на підставі встановлених обставин, керуючись законодавством, що регулює спірні правовідносини, дійшли вірного висновку, що ФОП ОСОБА_2, як особі, стосовно якої було призначено фактичну перевірку, не було пред'явлено направлень на перевірку, наказу про призначення перевірки, службових посвідчень. ОСОБА_4 (особа, яка розписалася у направленнях на перевірку від 26.08.2016 №№ 1152, 1153, акті проведення контрольної розрахункової операції від 26.08.2016 № 280, акті фактичної перевірки від 26.08.2016) не був уповноваженим представником позивача, або особою, яка фактично проводить розрахункові операції на об'єкті, де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_2

Суди правильно встановили, що вказані обставини свідчать про порушення відповідачем встановленого пунктом 81.1 статті 81 ПК України порядку проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_2

Суд касаційної інстанції погоджується, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що у наметі, який розташований за адресою: АДРЕСА_2, здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_2, Окрім того, зважаючи на порушення порядку проведення перевірки, суди попередніх інстанцій вірно констатували про протиправність податкових повідомлень-рішень від 06.09.2016 №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2 та правомірно задовольнили позовні вимоги.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою-другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Правилами статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України унормовано, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02.11.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду