Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.02.2018 року у справі №806/3653/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

29 січня 2019 року

справа №806/3653/14

адміністративне провадження №К/9901/26900/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (Коростишівське відділення) та Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області

на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року у складі колегії суддів Капустинського М.М., Мацького Є.М., Шидловського В.Б.

у справі №806/3653/14

за позовом ОСОБА_1

до Коростишівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль"

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішення,

У С Т А Н О В И В :

У серпні 2014 року ОСОБА_1 (далі - платник податків, позивач у справі) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог до Коростишівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (далі - податковий орган, перший відповідач у справі) Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (далі - другий відповідач у справі) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 червня 2014 року № 1/06-10-17 на залишок суми грошового зобов'язання в розмірі 153186,50 грн, у тому числі 122413,20 грн - за основним платежем та 30773,30 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями; рішення про результати розгляду первинної скарги від 08 липня 2014 року № 9541/Д-С/10-205 Головного управління Міндоходів у Житомирській області в частині грошового зобов'язання 153186,50 грн, з яких 122413,2 грн - за основним платежем та 30773,30 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями; податкового повідомлення-рішення від 22 липня 2014 року № 0008301700 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 153186,5 грн, у тому числі 122413,2 грн - за основним платежем та 30773,30 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовані неправильним застосуванням пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України. Позивач вважає, що не включення до річної податкової декларації за 2012 рік суми анульованої ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» (далі - Банк) заборгованості в розмірі 735225,81 грн по нарахованих відсотках за користування кредитами відповідає нормам Податкового кодексу України, оскільки не є доходом.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року скасовано постанову суду першої інстанції в частині відмови у визнанні незаконним та скасування податкового повідомленні-рішення від 22 липня 2014 року №0008301700 та прийнято в цій частині нову постанову, якою визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 22 липня 2014 року №0008301700 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 153186,5 грн, у тому числі 122413,2 грн за основним платежем та 30773,30 грн за штрафними (фінансовими) санкціями. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що прощення заборгованості Банком позивачу по несплаченим відсоткам з урахуванням внесених змін не може вважатися отриманням ним додаткового блага, так як не є основною сумою боргу (тілом кредиту), а є відсотками за користуванням кредитом, які не входять до бази оподаткування.

У грудні 2016 року відповідачами подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України, в якій вони, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просять скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

У касаційній скарзі податковий орган зазначає, що період здійснення анулювання заборгованості (IV квартал 2012 року) підпункт «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України діяв в редакції, яка визначала заборгованість особи, як «загальну суму боргу», без поділу основної суми боргу та нарахованих відсотків.

У запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін. Зазначає, що відповідно до підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України борг у вигляді пені, комісії чи відсотків за кредитним договором, прощений кредитором, не є додатковим благом, з якого боржник повинен сплатити податок.

12 січня 2017 року Вищим адміністративним судом України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача справу № 806/3653/14 витребувано з Житомирського окружного адміністративного суду.

21 лютого 2018 року матеріали касаційного провадження №К/9901/29600/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2018 року матеріали касаційного провадження прийнято до провадження, справа №806/3653/14 повторно витребувана з суду першої інстанції.

21 березня 2018 року справа № 806/3653/14 надійшла на адресу Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

22 травня 2014 року податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 22 травня 2014 № 74/06-10/17/НОМЕР_2 (далі - акт перевірки), відповідно до якого позивач не подав податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2012 рік в строк, визначений податковим законодавством - до 01 травня 2013 року, не задекларував суму отриманого доходу в розмірі 735225,81 грн та не сплатив суму податку від отриманого доходу в загальній сумі 124773,79 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки та висновку про порушення пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.4.5 пункту 168.4 статті 168, пункту 179.7 статті 179 Податкового кодексу України, першим відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 червня 2014 року №1/06-10-17 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 155967,24 грн, у тому числі 124773,79 грн - за основним платежем та 31193,45 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 08 липня 2014 року № 9541/Д-С/10-205 другий відповідач скасував податкове повідомлення-рішення від 12 червня 2014 року № 1/06-10-17 про визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 2780,74 грн ((2360,59 грн - основний платіж, 420,15 грн - штрафна (фінансова) санкція)), а в іншій частині - в розмірі 153186,50 грн ((122413,20 грн - основний платіж, 30773,30 грн - штрафна (фінансова) санкція)) - залишив без змін. Зобов'язано податковий орган направити скаржнику податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання.

На виконання цього рішення податковим органом направлено позивачу податкове повідомлення-рішення від 22 липня 2014 року №0008301700 (отримано позивачем 24 липня 2014 року), яке містить зменшену суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, де 122413,20 грн - основний платіж, 30773,30 грн - штрафна (фінансова) санкція.

Разом з тим, суди установили, що Банк повідомив позивача про анулювання (прощення) боргу шляхом укладення договорів про припинення зобов'язань за кредитним договором про припинення зобов'язань за кредитними договорами №Z 012/08-2/923 від 06 листопада 2006 року, №Z 012/110/348 від 11 травня 2007 року, № Z 012/08-2/946 від 23 листопада 2006 року, № Z012/08-2/918 від 01 листопада 2006 року, №012/110/46 від 29 січня 2007 року, №Z 012/110/674 від 08 жовтня 2007 року (умови даних договорів є однаковими), в пункті 1.1. яких зазначено що, сторони визнають і підтверджують, що розмір непогашеної позичальником заборгованості по процентам нарахованим за користування кредитом, станом на день укладення цих договорів складає відповідно 6925,87 дол США; 122742,76 грн; 14719,33 дол США; 6142,49 дол США; 210577,47 грн; 179798,58 грн (далі - боргові зобов'язання).

Згідно з протоколом засідання Комітету з проблемних кредитів банку мережі від 20 листопада 2012 року, прощення боргу відбулось станом на 11 жовтня 2012 року.

04 березня 2014 року Банк листом №Р1-04-4/1085 повідомив контролюючий орган, що позивачу 30 листопада 2012 року нараховано дохід у вигляді анулювання (прощення) заборгованості в сумі 735225,81 грн. Зазначене прощення здійснювалося з повідомленням боржника про таке анулювання боргу та включенням суми прощення до податкового розрахунку за формою 1 ДФ за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано. Також відповідно до підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України на боржника покладено обов'язок щодо самостійного декларування отриманого доходу шляхом подання річної декларації зі сплатою відповідного податкового зобов'язання.

Проблемою цього спору є наявність або відсутність підстав для збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у зв'язку з отриманням додаткового блага у вигляді прощеної (анульованої) суми відсотків за кредитним договором.

Аналіз змісту положень, передбачених абзацом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин), дозволяє прийти до висновку, що склад цього податкового правопорушення наявний за сукупності умов: анулювання (прощення) суми боргу платника податку кредитора за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності; належне повідомлення платника податків про анулювання (прощення) боргу; включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду; встановлення розміру отриманого позивачем додаткового блага.

За змістом положень підпункту 164.1.2 пункту 164.1 статті 164, підпунктів 14.1.47, 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага в якості оподатковуваного доходу повинні бути нарахованими (виплаченими, наданими) платнику податків.

До бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб абзацом "д" підпункту 164.2.17 статті 164 Податкового кодексу України віднесено дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням.

Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що у розумінні положень абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України сума відсотків, яку прощено (анульовано) кредитором, не відноситься до додаткового блага платника податків і не може включатися до загального оподатковуваного доходу як бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Відтак, відсутність складу податкового правопорушення обумовлює протиправність податкового повідомлення-рішення від 22 липня 2014 року № 0008301700, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 122413,2 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 30773,30 грн.

Суд касаційної інстанції, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (Коростишівське відділення) та Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року у справі № 806/3653/14 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер