Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.01.2018 року у справі №529/740/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 січня 2019 року

Київ

справа №529/740/17

адміністративне провадження №К/9901/194/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання надати довідку за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Русанової В.Б., Бартош Н.С., Присяжнюк О.В. від 12 грудня 2017 року, якою скасовано постанову Диканського районного суду Полтавської області у складі судді Новака Д.І. від 21 вересня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання надати довідку, просив: визнати протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Полтавській області щодо відмови у виготовленні та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нової довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку йому пенсії за формою, передбаченою Постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Порядок № 45), та з урахуванням збільшення грошового забезпечення поліції, передбаченого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (далі - Постанова № 988); зобов'язати Ліквідаційну комісію Управління МВС України в Полтавській області виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області вказану нову довідку про розмір його грошового забезпечення з повною інформацією та встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання відповідача подати у десятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суд.

В обґрунтування позовних вимог послався на те, що він є пенсіонером органів внутрішніх справ та отримує пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених, з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-ХІІ). Розмір його пенсії, обчислений виходячи з грошового забезпечення встановленого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 1294), у тому числі з урахуванням премії і надбавки, які протиправно не включила Ліквідаційної комісія управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, які не скасовані та не можуть бути зменшеними.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Диканського районного суду Полтавської області від 21 вересня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що середній розмір щомісячної премії за посадою позивача, що фактично виплачений за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії (за грудень 2015 року) складав 0,47 %.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року постанову Диканського районного суду Полтавської області від 21 вересня 2017 року скасовано, прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Полтавській області щодо відмови у виготовленні та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нової довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку йому пенсії за формою, передбаченою Порядком № 45, з урахуванням збільшення грошового забезпечення поліції, передбаченого Постановою № 988; зобов'язано Ліквідаційну комісію Управління МВС України в Полтавській області виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 із зазначенням основних і додаткових видів грошового забезпечення в наступних розмірах: посадовий оклад - 2900,00 грн.; оклад за спеціальним званням підполковник поліції - 2200,00 грн.; відсоткова надбавка за вислугу років (35 %) - 1802,50 грн.; щомісячна премія, визначена у середніх розмірах, що фактично виплачені за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами), тобто за січень 2016 року; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Ліквідаційної комісії Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 672 грн. 00коп.; в іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючі частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що право на перерахунок пенсії у позивача виникло в січні 2016 року, відомості про премію в довідці мають бути визначені із урахуванням середніх розмірів щомісячної премії, що фактично виплачені за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії за відповідною посадою у тому державному органі, звідки особа звільнилася на пенсію, а саме, за січень 2016 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду першої та апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального і неправильне застосування норм процесуального права ОСОБА_2 звернувся із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Диканського районного суду Полтавської області від 21 вересня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року, задовольнити позовні вимоги.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу подано 24 грудня 2017 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 січня 2018 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: суддю-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.

Ухвалою Верховного Суду від 09 січня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Диканського районного суду Полтавської області від 21 вересня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року за позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання надати довідку.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач 29 вересня 2011 року був звільнений з посади начальника слідчого відділення Диканського РВ УМВС України в Полтавській області у запас за власним бажанням у званні підполковника міліції, з 30 вересня 2011 року перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області як отримувач пенсії за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Ліквідаційною комісією Міністерством внутрішніх справ України в Полтавській області складена та направлена до пенсійного органу довідка від 15 травня 2017 року № 4/1438 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_2

Зазначена довідка видана на виконання частини третьої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Постанови № 988 за нормами чинними на 01 січня 2016 року за посадою начальник слідчого відділення Диканського РВ УМВС України в Полтавській області з урахуванням таких складових: посадовий оклад - 2950,00 грн., оклад за військовим (спеціальним) званням підполковник міліції - 2200,00 грн., надбавка за вислугу років (35 %) - 1802,50 грн., премія (0,47 %) - 32,68 грн.

20 липня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача з заявою виготовити та направити пенсійному органу нову довідку, в якій зазначити надбавку за виконання особливо важливих завдань та премію в розмірі 58,5 %.

Листом від 31 липня 2017 року відповідач повідомив заявника щодо відсутності підстав для надання нової довідки, оскільки до довідки включено відомості про посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткову надбавку за вислугу років у розмірах, встановлених Постановою № 988, а відомості про щомісячну премію обраховано у середніх розмірах, що фактично виплачена за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії, тобто за грудень 2015 року за відповідними посадами, з урахуванням листа Міністерства внутрішніх справ України від 20 квітня 2017 року № 5551/05/22-2017.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що зі змісту абзацу сьомого пункту 5 Порядку проведення перерахунку пенсій, вбачається, що ця норма виключає з переліку видів грошового забезпечення, що враховуються для перерахунку пенсії, певні їх види за родовими ознаками, а саме: не враховуються скасовані чи такі види грошового забезпечення та премії, що не виплачуються на момент виникнення права на перерахунок пенсії. Зазначене, на думку позивача, не узгоджується із законом, оскільки вказані питання є прерогативою Верховної Ради України, а не Кабінету Міністрів України. Так, стаття 11 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачає, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що додаткові види надбавок підлягають невідкладному перерахунку, а тому Кабінету Міністрів України не надані повноваження вирішувати виплачувати чи ні надбавки до пенсії.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, у якому вказується на безпідставність вимог касаційної скарги та законність рішення суду апеляційної інстанції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду апеляційної інстанції відповідає, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон № 2262-ХІІ.

Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

29 грудня 2015 року набрав чинності Закон № 900-VIII, яким внесено доповнення до статті 63 Закону № 2262-ХІІ. Статтю 63 доповнено новою частиною такого змісту: «Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських».

Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-ХІІ (у редакції, чинній на момент виникнення права на перерахунок пенсії) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі, якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Кабінет Міністрів України Постановою № 988 встановив розміри грошового забезпечення працівникам поліції за посадовими окладами і спеціальними званнями, що значно перевищують посадові оклади і плату за спеціальні звання колишніх працівників органів внутрішніх справ.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Порядку № 45 перерахунок раніше призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 45 для перерахунку пенсій грошове забезпечення враховується у розмірі, встановленому за відповідною посадою (посадами), у межах визначеної законодавством максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з урахуванням таких його видів:

- посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років - у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України або керівником державного органу у межах його повноважень на момент виникнення права на перерахунок за відповідною посадою та військовим (спеціальним) званням;

- надбавки за знання та використання в роботі іноземної мови, почесне звання "заслужений" чи "народний", службу в умовах режимних обмежень, спортивні звання, доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук та вчене звання - у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України на момент виникнення права на перерахунок, якщо вони були фактично встановлені особі;

- щомісячні надбавки, доплати та підвищення, конкретні розміри яких за відповідними посадами (категоріями) установлені Кабінетом Міністрів України - у зазначених розмірах на момент виникнення права на перерахунок;

- інші щомісячні надбавки, доплати (крім доплати, розмір якої визначається як різниця між розміром грошового забезпечення до і після запровадження нових умов його виплати), підвищення та щомісячна премія - у середніх розмірах, що фактично виплачені за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами) у тому державному органі, звідки особа звільнилася на пенсію;

- щомісячні надбавки за особливі умови служби (крім надбавки за службу у віддаленій місцевості) особам, звільненим з військової служби, які проходили службу та обслуговували ядерну зброю на об'єктах "С", у складальних бригадах ремонтно-технічних баз, у складі екіпажів атомних підводних човнів, на території військових полігонів, де проводилися випробування ядерної зброї або навчання із застосуванням такої зброї, та у військових частинах, що обслуговували космодром "Байконур", як такі надбавки виплачувалися їм на день звільнення із служби у відсотках посадового окладу, що встановлювалися до 1 січня 2008 року для обчислення розміру пенсії, але не більше розміру надбавок за особливі умови служби відповідно до законодавства.

Додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, скасовані чи такі, що не виплачуються на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами), крім зазначених у абзаці шостому цього пункту, для перерахунку пенсії не враховуються.

Відповідно до абзацу 7 пункту 5 Порядку № 45 (в чинній редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, скасовані чи такі, що не виплачуються на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною посадою, крім зазначених у абзаці шостому цього пункту, для перерахування пенсії не враховуються.

Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що відповідно до Закону № 900-VIII, статті 63 Закону № 2262-ХІІ зміна грошового забезпечення поліцейських, яке за своїми складовими є ідентичним складовим колишніх працівників міліції, але за розміром більшим, є безумовною підставою для перерахунку пенсії позивача, як колишнього працівника міліції. Право на перерахунок пенсій осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ виникло з січня 2016 року. Такий вид грошового забезпечення як надбавка за виконання особливо важливих завдань, надбавка за специфічні умови праці, Постановою № 988 не передбачена, а тому, з урахуванням абзацу 7 пункту 5 Порядку № 45, відповідач правомірно не включив зазначені надбавки до довідки про грошове забезпечення для перерахунку пенсії.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 12 березня 2018 року у зразковій справі № Пз/9901/1/18 та постановах від 26 червня 2018 року у справі № 338/913/17, від 11 грудня 2018 року у справі № 522/10400/17.

Доводи позивача про те, що Кабінету Міністрів України не надані повноваження вирішувати виплачувати чи ні надбавки до пенсії, спростовуються положенням частини четвертої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відповідно до якої усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 26 червня 2018 року у справі № 338/913/17, від 20 вересня у справі № 588/1299/17.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. Передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Водночас зміст основного права не може бути порушений, що є загальновизнаним правилом. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України.

Конституційний Суд України в рішенні від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 визначив, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України. Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.

Конституційний Суд України у рішенні від 07 листопада 2018 року № 9-р/2018 зазначив, що право громадян на соціальний захист є комплексним, його зміст визначають як Конституція, так і закони України. Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України складовими права громадян на соціальний захист є право на забезпечення їх у разі: 1) повної, часткової або тимчасової втрати працездатності; 2) втрати годувальника; 3) безробіття з незалежних від них обставин; 4) старості; 5) в інших випадках, передбачених законом. Конституційний Суд України вважає, що складові конституційного права громадян на соціальний захист, зазначені у пунктах 1-4 цього абзацу, не можуть бути скасовані законом.

Не може бути скасоване законом також право на пенсійне забезпечення, яке, як зазначив Конституційний Суд України, «є складовою конституційного права на соціальний захист. Згідно зі статтею 46 Конституції України це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення» (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005).

Водночас інші складові права на соціальний захист, не конкретизовані в частині першій статті 46 Основного Закону України або в інших його статтях, визначає Верховна Рада України шляхом ухвалення законів, тому вона може змінити, скасувати або поновити їх при формуванні соціальної політики держави за умови дотримання конституційних норм та принципів.

З огляду на таке, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанцій прийшов до правильного висновку, що Кабінет Міністрів України уповноважений на підставі конкретних положень закону, прийнятого Верховною Радою України, та з метою забезпечення проведення політики у сфері соціального захисту, визначати розміри соціальних виплат. Відповідні акти Кабінету Міністрів України є обов`язковими для виконання (частина перша статті 117 Конституції України).

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягають скасуванню, оскільки апеляційний суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в ньому повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення апеляційного суду, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року, якою скасовано постанову Диканського районного суду Полтавської області від 21 вересня 2017 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко