Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2018 року

м. Київ

справа №127/5904/17

провадження №К/9901/15532/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М.,

суддів Анцупової Т.О., Стародуба О.П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.07.2017 (колегія суддів у складі головуючого судді Білоуса О.В., суддів Курка О.П., Совгири Д.І.) у справі №127/5904/17 за позовом ОСОБА_2 до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.

I. ПРОЦЕДУРА

1. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради, в якому просив:

а) визнати протиправними дії Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради щодо відмови в призначенні та виплаті щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 17.01.2017;

б) зобов'язати Департамент соціальної політики Вінницької міської ради призначити та здійснювати виплати йому щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 17.01.2017.

2. Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 05.07.2017 в задоволенні позову відмовлено.

3. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.07.2017 постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову, якою позов задоволено.

4. У касаційній скарзі Департамент соціальної політики Вінницької міської ради із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1. Фактичною адресою проживання є: АДРЕСА_2 (згідно з договором оренди від 23.10.2016).

6. Позивач, як внутрішньо переміщена особа, взятий на облік Управлінням соціального захисту населення «Правобережне» Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради 15.01.2015.

7. Щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, позивач отримував з 15.01.2015 по 14.03.2015 в сумі 884,00 грн. та з 15.03.2015 по 14.05.2015 в сумі 442,00 грн.

8. В подальшому ці виплати були припинені, оскільки позивач не працевлаштувався.

9. Згідно з довідкою від 09.02.2016 №12/к, виданої ТОВ «Датакол», позивач з 21.01.2016 до часу ухвалення оскаржуваного рішення працював на посаді оператора з обробки інформації та програмного забезпечення вказаного товариства.

10. 17.01.2017 позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення АТО для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. У вказаній заяві позивач, зокрема, повідомив органи соціальної політики про своє працевлаштування.

11. Рішенням Управління соціального захисту населення (Правобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради № Т-08-5253 позивачу відмовлено у призначенні вищевказаної допомоги згідно з п. 3 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505 (далі - Порядок 505; в редакції на час виникнення спірних правовідносин), оскільки виплата раніше призначеної йому допомоги було припинено на підставі п. 7 Порядку № 505.

12. Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що відсутні правові підстави для призначення та виплати позивачеві щомісячної адресної грошової допомоги для покриття виплат на проживання в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 17.01.2017.

14. Оскільки з дня припинення виплати грошової допомоги на підставі п. 7 Порядку № 505 - 14.05.2015 пройшов значно більший строк, ніж передбачений п. 12 Порядку № 505, поновлення виплати грошової допомоги неможливе. Також не може бути призначена допомога відповідно до п. 3 Порядку 505.

15. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов виходив з протилежного, тобто з наявності передбачених законодавством підстав для призначення вказаної допомоги.

16. На переконання суду апеляційної інстанції, грошова допомога у разі її припинення відповідно до п. 7 Порядку № 505 не призначається лише на наступний строк, тобто чергові шість місяців. Положення Порядку № 505 не містять норми, яка б у подібних правовідносинах назавжди позбавляла права особу працездатного віку, яка працевлаштувалась та як і раніше має статус внутрішньо переміщеної особи на отримання грошової допомоги. Чинним законодавством не встановлено чіткої заборони на признання такої допомоги особі в подальшому.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

17. Відповідач у своїй касаційній скарзі наголошує, що позивач не має права на призначення та виплату щомісячної адресної грошової допомоги для покриття виплат на проживання. Також заявник касаційної скарги наголошує на доводах, покладених в основу відмови відповідача, з якими погодився суд першої інстанції і зазначених в п. 14 даного судового рішення.

18. В запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що судом апеляційної інстанції не порушено норми матеріального чи процесуального права. При цьому позивач наголошує на доводах, покладених в основу рішення суду апеляційної інстанції, зазначених в п. 16 даного судового рішення.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.

20. Механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг передбачено Порядком № 505.

21. За змістом п.п. 2, 3, 7 Порядку № 505 грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

22. Грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім'ї (далі - уповноважений представник сім'ї) у таких розмірах: для непрацездатних осіб (пенсіонери, діти) - 884 гривні на одну особу (члена сім'ї); для інвалідів - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність; для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу (члена сім'ї).

Загальна сума допомоги на сім'ю розраховується як сума розмірів допомоги на кожного члена сім'ї та не може перевищувати 2400 гривень.

Якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім'ї або інформацією компетентного органу.

Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки всіх членів сім'ї про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб.

Особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається.

23. Якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за інвалідами I групи або дітьми-інвалідами віком до 18 років, або інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім'ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.

24. Зі змісту цитованих норм слідує, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців з можливістю призначення вказаної допомоги на наступний шестимісячний строк.

25. Якщо ж виплата грошової допомоги була спочатку зменшена вдвічі, а потім припинена з підстав, зокрема непрацевлаштування внутрішньо переміщеної особи протягом двох місяців з дня призначення виплати такої допомоги, то грошова допомога на наступний строк не призначається, тобто не призначається на наступний шестимісячний строк.

26. Як встановлено судами, позивач отримував грошову допомогу з 15.01.2015 по 14.03.2015 в сумі 884 грн. та з 15.03.2015 по 14.05.2015 в сумі 442 грн. В подальшому вказані виплати були припинені, оскільки позивач не працевлаштувався.

27. Оскільки з моменту припинення виплати грошової допомоги (14.05.2015) по день звернення позивача до відповідача з заявою про виплату йому вказаної допомоги (17.01.2017), як працевлаштованої особи, минув шестимісячний строк, тобто наступний строк в розумінні п. 3 Порядку, то у відповідача були відсутні правові підстави для непризначення грошової допомоги, посилаючись на п.п. 3, 7 Порядку 505.

28. Відтак, доводи відповідача про законність відмови призначити ОСОБА_2 щомісячної адресної допомоги як особі, яка переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення АТО для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, ґрунтуються на неправильному розумінні законодавства, що регулює спірні правовідносини, тому є безпідставними.

29. Помилковим є і покликання відповідача на п. 12 Порядку 505, відповідно до якого, зокрема, виплата грошової допомоги може бути поновлена, якщо протягом місяця з місяця припинення її виплати уповноважений представник сім'ї повідомив уповноваженому органу про зміну обставин, які вплинули на припинення виплати грошової допомоги. На думку відповідача оскільки з дня припинення виплати грошової допомоги (14.05.2015) до дня працевлаштування позивача (21.01.2016) пройшло більше семи місяців, що відповідно до вказаного пункту Порядку 505 виключає поновлення виплати зазначеної допомоги.

30. Верховний Суд зазначає, що дане твердження не відноситься до даного спору, оскільки в ньому не йдеться про поновлення виплати грошової допомоги. Відтак і норма п. 12 Порядку 505 не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

31. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач безпідставно відмовив у призначенні адресної допомоги позивачу як внутрішньо переміщеній особі з 17.01.2017, оскільки останній є працевлаштованою внутрішньо переміщеною особою та згідно з вимогами чинного законодавства має право на отримання вказаної допомоги.

32. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову.

33. Відповідно до ст. 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

34. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 341, 343, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.07.2017 у справі №127/5904/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя Т.О. Анцупова

Суддя О.П. Стародуб