Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 травня 2020 року

м. Київ

справа №826/18356/16

касаційне провадження №К/9901/38302/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Білоуса О.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2017 (головуючий суддя - Бєлова Л.В.; судді: Безименна Н.В., Желтобрюх І.Л.) у справі № 826/18356/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Реле» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Реле» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.08.2016 № 0067571203.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 02.03.2017 відмовив у задоволенні позову, оскільки встановлене перевіркою порушення товариством вимог статті 21 Закону України від 06.10.1998 № 161-XIV «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) знайшло своє підтвердження в судовому процесі.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 24.04.2017 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.03.2017 скасував та прийняв нову - про задоволення позовних вимог.

Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2017, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.03.2017 залишити в силі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального права, а саме: підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9, підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14, пункту 269.1 статті 269, підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Зокрема, наголошує на тому, що позивачем безпідставно обчислено орендну плату на підставі договорів від 20.04.1998, від 06.09.2002, від 06.07.2007 із застосуванням річної ставки 1,5 відсотки, 1,5 відсотки, 2 відсотки відповідно, оскільки річний розмір орендної плати із набранням чинності Податковим кодексом України не може бути меншим ніж 3 відсотки нормативної грошової оцінки.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що органом доходів і зборів проведено камеральну перевірку з питання дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати орендної плати Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Реле» за період з 01.07.2013 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 18.07.2016 № 827/26-50-12-03-17/19124549.

За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог статті 21 Закону України від 06.10.1998 № 161-XIV «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв`язку із заниженням орендної плати з юридичних осіб з огляду на її сплату в розмірі, меншому ніж 3 відсотки нормативної грошової оцінки.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.08.2016 № 0067571203, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 379599,63 грн. за основним платежем та 94899,92 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

За правилами пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин камеральна перевірка є способом здійснення податкового контролю, який проводиться в приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків або відображених у системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Особливості камеральної перевірки полягають у тому, що її проведення не потребує наказу керівника податкового органу або іншого спеціального дозволу чи направлення, згоди платника податків та його присутності.

В свою чергу, метою камеральної перевірки на час виникнення спірних правовідносин є виявлення в поданій звітності, даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість та системи електронного адміністрування реалізації пального арифметичних та/або методологічних помилок, інших відомостей, які призвели до заниження або завищення податкових зобов`язань чи інших порушень. Камеральній перевірці підлягає уся податкова звітність суцільним порядком. Камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.

Перевірка будь-яких інших відомостей камеральною перевіркою на час виникнення спірних правовідносин не охоплювалась.

У спірній ситуації фактичною підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов`язання згідно з оскаржуваним актом індивідуальної дії став висновок контролюючого органу про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Реле» статті 21 Закону України від 06.10.1998 № 161-XIV «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв`язку із заниженням орендної плати з юридичних осіб з огляду на її сплату в розмірі, меншому ніж 3 відсотки нормативної грошової оцінки.

При цьому під час здійснення цього контрольного заходу відповідачем використано: договір на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди від 20.04.1998; договір довгострокової оренди земельної ділянки від 06.09.2007; договір оренди земельної ділянки від 06.07.2007; витяги з технічної документації від 08.10.2007 № Ю-03669/2007, № Ю-03701/2007, № Ю-03705/2007; податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 18.02.2013 № 9007454214.

Тобто, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві в межах камеральної перевірки досліджувались документи, факти та обставини, які повинні встановлюватись під час проведення документальної перевірки, предметом якої відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

А відтак, висновок суду апеляційної інстанції про те, що відповідач, здійснюючи в 2016 року розглядуваний контрольний захід з питання дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати позивачем орендної плати, вийшов за межі предмету камеральної перевірки та, як наслідок, прийняв протиправне податкове повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов`язання, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Наведене тлумачення щодо застосування зазначених норм права викладено в постановах Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № п/811/157/16, від 10.12.2019 у справі № 814/183/16, від 06.03.2019 у справі № 809/911/17.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосував норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін. Керуючись частиною другою розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX, статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2017 у справі № 826/18356/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

О.В. Білоус