ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

28 травня 2019 року

справа №160/7893/18

адміністративне провадження №К/9901/9870/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Запорізької митниці ДФС

на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року у складі суддів Дурасової Ю. В., Божко Л. А., Іванова С. М.

у справі № 160/7893/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Металпромекспорт"

до Запорізької митниці ДФС

про скасування рішення та картки відмови,

УСТАНОВИЛ:

У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Металпромекспорт (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Запорізької митниці ДФС (далі - митний орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару № UA112080/2018/000052/1 від 12 жовтня 2018 року та картку відмови № UA112080/2018/00518 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, з мотивів протиправності їх прийняття.

06 грудня 2018 року рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що оскільки позивачем не надані документи, які у розумінні вимог Митного кодексу України є необхідними та належними, а у митниці виникли обґрунтовані сумніви щодо правильності заявленої митної вартості товару, митний орган, відповідно до митного законодавства, провівши процедуру консультацій з декларантом, правомірно відмовив в митному оформленні товару і скоригував митну вартість товару застосувавши другорядний метод визначення митної вартості резервний метод.

27 лютого 2019 року постановою Третього апеляційного адміністративного суду скасовано рішення першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позов задоволено у повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходв з недоведеності митним органом складу правопорушення, передбаченого статтями 54, 55 Митного кодексу України, а відтак, протиправності винесених спірних актів індивідуальної дії. Відповідачем не зазначено, що саме стало підставою не прийняти до уваги вартісних характеристик товару та ваги товару, яка зазначена в документах, поданих позивачем, митних документів країни відправлення, які похибки в розрахунках ціни та ваги товару призвели до їх збільшення; які суми, зазначені у вартості товару призвели до неможливості застосування першого (основного) методу розмитнення товару; які розрахунки вартості товару при цьому застосовувалися митницею.

09 квітня 2019 року митним органом подано до Верховного Суду касаційну скаргу.

У касаційній скарзі митний орган посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме положень статей 52, 53, 54, 55, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, 264, 257 Митного кодексу України, наказу Міністерства фінансів України 31 липня 2015 року № 684 "Про затвердження Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 серпня 2015 р. за № 1021/27466, доводить правомірність своїх дій під час коригування митної вартості товарів та винесенні картки відмови, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Зокрема, скаржник обґрунтовує, що при здійсненні митних процедур відповідачем у наданих до митного оформлення рахунках від 20 вересня 2018 року № 0091099326, від 20 вересня 2018 року № 0091099327, від 20 вересня 2018 року № 0091099596, від 20 вересня 2018 року № 0091099597 виявлено посилання на платіжно-розрахунковий документ від 13 вересня 2018 року № 85, але до митного оформлення надано платіжне доручення від 11 вересня 2018 року № 85, а також не доданий рахунок № 5 від 31 серпня 2018 року.

Під час аналізу додатково наданих документів, що підтверджують заявлену митну вартість, відповідачем встановлено що:

- платіжне доручення № 85 датовано 11 вересня 2018 року, натомість у відповіді на запит митниці зазначено дату документа 12 вересня 2018 року. Разом, з цим у листі Акціонерного товариства "ЕВРАЗ НТМК" від 05 жовтня 2018 року № 425 продавець просить вважати вірною дату 12 вересня 2018 року, що не відповідає даті складання платіжного доручення в іноземній валюті (11 вересня 2018 року);

- у наданих копіях митних декларацій країни відправлення (від 18 вересня 2018 року №10006130/180918/0004369, від 18 вересня 2018 року №10006130/180918/00043800), зокрема у графах 31 та 44 зазначено "див. доповнення", тобто документи надано не в повному обсязі.

10 квітня 2019 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу митного органу залишено без руху та витребувано з Дніпропетровського окружного адміністративного суду справу № 160/7893/18.

16 квітня 2019 року справа № 160/7893/18 надійшла до Верховного Суду.

24 квітня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою митного органу.

16 травня 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу, в якому Товариство спростовує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до вимог статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин 1 , 2 , 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що у жовтні 2018 року позивач з метою розмитнення товару (горішок коксовий 10-25 ТУ 0762-202-~organization0~-2005), отриманого за наслідками виконання зовнішньоекономічного контракту від 12 січня 2018 року № ДГНТ6Т002357 та додатку до нього № 5 від 31 серпня 2018 року, укладеного з Акціонерним товариством "ЕВРАЗ Нижнетагильский металлургический комбинат" (м. Ніжній Тагіл, Росія) подав електронну митну декларацію №UA112080/2018/024199, з необхідним для митного оформлення пакетом документів. У подальшому на вимогу митного органу подавалися додаткові документи.

За наслідком розгляду митної декларації відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 12 жовтня 2018 року № UA112080/2018/000052/1 та винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, і відповідно, роз'яснено необхідність подання нової митної декларації.

Судами попередніх інстанцій установлено, що Товариство купило товар на умовах поставки на базі СРТ згідно правил "Інкотерсм-2010", станція Соловей Південно-Східна залізниця.

Умови поставки CPT (Фрахт/перевезення оплачені до (..назва місця призначення) Інкотермс 2010 передбачають, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики чи втрати ушкодження товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику.

Як встановлено судами попередніх інстанцій у цій справі у поданих до митного оформлення документах були наявні розбіжності, що надало митному органу право здійснювати витребовування додаткових документів. Як встановлено судом апеляційної інстанції розбіжності полягали виключно у відмінностях дат на платіжних документів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що такі розбіжності в даті рахунку виникли виключно через процедуру купівлі валюти для здійснення розрахунку по контракту. Оскільки купівля валюти у відповідному розмірі для здійснення розрахунку з контрагентами за один день не можлива, і така операція може тривати 2-3 дні (необхідність подати документи, отримати дозвіл, пройти перевірки) тому не завжди протягом одного дня може відбутися операція з купівлі-продажу та переказу валюти за контрактом. Дата валютування зазначена 12 вересня 2018 року.

Саме це спричинило розбіжності з датуванням платіжних документів. Натомість інші реквізити: номери рахунків, суми не мають розбіжностей.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що дата платіжного документа (11 вересня 2018 року, 12 вересня 2018 року, 13 вересня 2018 року) не може впливати на визначення числового значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

Матеріали справи не містять підтверджень, що зазначене платіжне доручення має ознаки підробки.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених статті 55 Митного кодексу України, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з частиною 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Пунктом 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється в першу чергу за основним методом, тобто, за ціною договору (вартістю операції).

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій, що позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів, надано до органу доходів і зборів документально підтверджені дані про ціну договору. Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами 1 , 2 , 3 статті 54 Митного кодексу України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів. Висновок про відсутність у документах, приєднаних до електронної митної декларації, всіх відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, відповідач пов'язує виключно з розбіжностями у датах платіжних документів, а не з фактичною ціною договору чи розбіжностями у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів.

Суд апеляційної інстанцій, оцінюючи обставини справи, обґрунтовано виходив з того, що відповідачем не доведено наявність обставин, які б могли бути підставою для коригування митної вартості, зокрема, що відомості про митну вартість товарів є неповними та/або недостовірними, або невірно визначено митну вартість товарів. При цьому суд апеляційної інстанції висновувався з дослідження складу митного правопорушення з урахуванням усіх обставин справи, а не лише з факту наявності повноважень митного органу на здійснення контрольних функцій при митному оформленні товарів.

Верховний Суд вказує, що аргументація митного органу в касаційній скарзі в обґрунтування своєї позиції про використання інформації з ЄАІС не враховується, оскільки судом апеляційної інстанції встановлена та доведена правомірність використання позивачем основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну.

У касаційній скарзі митним органом також не обґрунтовано яким чином відмінності в датах платіжних документів впливають на визначення числових значень, що підтверджують складові митної вартості товарів, а також чому такі розбіжності є підґрунтям застосування саме резервного методу визначення митної вартості.

Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо невідповідності спірного рішення про коригування митної вартості товару вимогам частини 2 статті 55 Митного кодексу України та наказу Міністерства фінансів України №598 від 24 травня 2012 року "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору", оскільки рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить вимогам законодавства.

Посилання митного органу на правові позиції Верховного Суду, викладені у справах № 804/16980/14, № 818/1220/17 є безпідставними, оскільки у цих справах, на відміну від справи, що розглядається, митними органами було доведено наявність розбіжностей у документах, поданих на підтвердження числових значень, що підтверджують складові митної вартості товарів.

Суд вважає, що висновок суду апеляційної інстанції щодо повноти дослідження складу митного правопорушення, його відсутності у спірних правовідносинах, відповідає меті адміністративного судочинства при вирішенні спорів цієї категорії. Дослідження компетенції митного органу, яка не є спірною у цих відносинах, є одним із елементів, однією складовою, яка не забезпечує повноту дослідження у справі.

Суд визнає, що судом апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга митного органу залишається без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Запорізької митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року у справі № 160/7893/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Р. Ф. Ханова

Судді І. А. Гончарова

І. Я. Олендер