ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2023 року

м. Київ

справа №820/3951/15

касаційне провадження № К/9901/29194/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2017 (головуючий суддя - Бегунець А.О., судді - Рєзнікова С.С., Старосуд М.І.) у справі за позовом Приватного підприємства "МП Трейд" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання незаконними дій та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "МП Трейд" (далі - позивач, Підприємство, платник) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), у якому (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог), просило: визнати незаконними дії посадових осіб Управління щодо проведення фактичної перевірки магазину, розташованого за адресою: м. Харків, просп. Тракторобудівників, 164, і складення акта перевірки від 16.12.2014 №261/2040-21-02-10/34952938; визнати незаконним і скасувати рішення Управління від 03.02.2015 №000016/10-20-40-21-02/34952938; №000017/10-20-40-21-02/34952938; №000018/10-20-40-21-02/34952938; № 000019/10-20-40-21-02/34952938.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 03.09.2015, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2015, у задоволенні позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 09.11.2016 скасував судові рішення попередніх інстанцій в частині оскарження рішень Управління від 03.02.2015 № 000016/10-20-40-21-02/34952938, № 000017/10-20-40-21-02/34952938, № 000018/10-20-40-21-02/34952938, № 000019/10-20-40-21-02/34952938, визнання незаконними дій щодо складання акта перевірки від 16.12.2014 № 261/20-40-21-02-10/34952938, з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині судові рішення залишені без змін.

Предметом нового розгляду справи були позовні вимоги щодо оскарження рішень Управління від 03.02.2015 №000016/10-20-40-21-02/34952938; №000017/10-20-40-21-02/34952938; №000018/10-20-40-21-02/34952938; № 000019/10-20-40-21-02/34952938, визнання незаконними дій щодо складання акта перевірки від 16.12.2014 № 261/2040-21-02-10/34952938.

В обґрунтування зазначеної частини позовних вимог Підприємство посилається на те, що контролюючим органом безпідставно застосовано фінансові санкції за порушення вимог частин 12 та 14 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР), оскільки таке застосування санкцій можливе лише у разі встановлення здійснення платником податку систематичної роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами за відсутності ліцензії (здійснення господарської діяльності по торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами включно і їх зберігання), а не одноразового продажу відповідного товару. Також позивач зазначає, що контрольна контрольно-розрахункова операція була здійснена з порушенням норм діючого законодавства, відповідно є незаконною, відтак прийняті рішення контролюючого органу підлягають скасуванню.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 19.12.2016 у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з доведеності відповідачем встановлених в ході перевірки порушень та правомірності прийняття ним оскаржуваних рішень про застосування до позивача фінансових санкцій за порушення вимог статті 15 Закону № 481/95-ВР та вчинених дій по складанню акту перевірки.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 13.02.2017 визнав протиправними дії відповідача щодо несвоєчасного розгляду звернення Підприємства з приводу отримання ліцензій з 11.12.2014 на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновим виробами і невчасної їх видачі. Скасував постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування рішень та прийняв в цій частині нову постанову, якою позов про скасування рішень задовольнив. Скасував рішення Управління від 03.02.2015 №000016/10-20-40-21-02/34952938, №000017/10-20-40-21-02/34952938, №000018/10-20-40-21-02/34952938, №000019/10-20-40-21-02/34952938. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Приймаючи рішення, суд апеляційної інстанції з метою повного захисту прав та інтересів позивача, відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у редакції, чинній на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи) вважав за необхідним вийти за межі позовних вимог та визнав протиправними дії відповідача щодо несвоєчасного розгляду звернення Підприємства з приводу отримання ліцензій та невчасної їх видачі, оскільки при дотриманні строків розгляду заяв про видачу ліцензій, відповідач нові ліцензії повинен був видати в останній робочий день дії попередньо виданих ліцензій, як це передбачено положеннями статті 14 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 №1775-III (далі - Закон №1775-III), тобто 11.12.2014, однак відповідачем ліцензії видані позивачеві лише 15.12.2014, з терміном дії з 17.12.2014 по 17.12.2015, чим порушено права та інтереси Підприємства. Також, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що якщо суб`єкт господарювання, який здійснює реалізацію та збереження алкогольних напоїв і тютюнових виробів в одному торгівельному приміщенні (будівлі), не має відокремленого від об`єкта роздрібної торгівлі місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, то у такого суб`єкта господарювання відсутні підстави для внесення до Єдиного реєстру відомостей про місце зберігання, з огляду на його відсутність, відтак оскаржувані рішення контролюючого органу підлягають скасуванню.

Управління, не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, звернулось до суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись на невірне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 15, 17 Закону №481/95-ВР, статті 2, пункту 1 частини другої статті 17 КАС України, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального і процесуального права, водночас не вказує, в чому саме полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваних рішень.

Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції не мав права виходити за межі позовних вимог, оскільки Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 09.11.2016 вже було надано оцінку даним правовідносинам, та в цій частині рішення судів попередніх інстанцій перегляду не підлягали. Відповідач доводить, що положення частин 35, 36 статті 15 Закону №481/95-ВР надають позивачу право зберігати алкогольні напої та тютюнові вироби в магазині позивача без його внесення до Єдиного державного реєстру за умови наявності діючих ліцензій на право роздрібної торгівлі ними.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 27.04.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просить залишити його без змін, а касаційну скаргу відповідача без задоволення.

Верховний Суд ухвалою від 27.07.2018 касаційну скаргу Управління прийняв до провадження, витребував матеріали справи з суду першої інстанції, а ухвалою від 27.03.2023 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 28.03.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Як установлено судами попередніх інстанцій, 16.12.2014 Управлінням проведено фактичну перевірку магазину Підприємства, розташованого за адресою: м. Харків, пр. Тракторобудівників, 164, за результатами якої складено акт від 16.12.2014 №261/20-40-21-0210/34952938 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем вимог статті 15 Закону №481/95-ВР, а саме: роздрібна торгівля алкогольними напоями за відсутності ліцензії; роздрібна торгівля тютюновими виробами за відсутності ліцензій; зберігання алкогольних напоїв в місці, що не внесено до Єдиного державного реєстру місць зберігання роздрібних партій алкогольних напоїв; зберігання тютюнових виробів в місці, що не внесено до Єдиного державного реєстру місць зберігання роздрібних партій тютюнових виробів.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийняті рішення від 03.02.2015:

№ 000016/10-20-40-21-02/34952938, яким до Підприємства застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 251379,34 грн за роздрібну торгівлю алкогольними напоями за відсутності ліцензії;

№ 000017/10-20-40-21-02/34952938, яким застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 96983,50 грн за роздрібну торгівлю тютюновими виробами за відсутності ліцензії;

№ 000018/10-20-40-21-02/34952938, яким застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 125689, 67 грн за зберігання роздрібних партій алкогольних напоїв в місці, що не внесено до Єдиного державного реєстру місць зберігання;

№ 000019/10-20-40-21-02/34952938, яким застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 47991,75 грн за зберігання роздрібних партій тютюнових виробів у місці, що не внесено до Єдиного державного реєстру місць зберігання.

За результатами адміністративного оскарження прийнятих рішень, рішенням ДФС України від 08.04.2015 №7394/6/99-99-10-01-02-15 у задоволенні скарги відмовлено.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон № 481/95-ВР.

Так, відповідно до визначень, наведених в статті 1 Закону № 481/95-ВР, місце торгівлі - місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів та пива - без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, - торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане реєстраторами розрахункових операцій (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів; місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання; Єдиний державний реєстр місць зберігання (Єдиний реєстр) - перелік місць зберігання, який ведеться органами доходів і зборів і містить визначені цим Законом відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників; ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Згідно з частиною дванадцятою статті 15 Закону № 481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Зміст статті 15 Закону № 481/95-ВР свідчить, що законодавець встановлює обов`язок отримувати ліцензію на кожний окремий вид діяльності - окремо на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами та окремо на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

Частина чотирнадцята статті 15 Закону № 481/95-ВР визначає окремі розміри плати за кожний з видів ліцензій (на торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами).

До того ж, зміст кожної із ліцензій свідчить, що вони надають право лише на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, або лише на роздрібну торгівлю тютюновими виробами, а за правилами ліцензування це є два різні види діяльності.

Пунктом 27 Тимчасового порядку видачі ліцензій на право імпорту, експорту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.05.1996 №493 (далі - Порядок №493) передбачено, що одержана на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, ліцензія має знаходитися на видному місці торгівлі і бути доступною для огляду.

Ліцензія видається за заявою суб`єкта підприємницької діяльності, до якої додається копія свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності, засвідчена нотаріально або органом, який видав оригінал документа. Для отримання ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями додається довідка податкової служби про реєстрацію електронних контрольно-касових апаратів (книг обліку розрахункових операцій), що знаходяться у місці торгівлі. У заяві повинно бути зазначено вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт підприємницької діяльності має намір одержати ліцензію (імпорт, експорт, оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами). У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями додатково зазначається перелік електронних контрольно-касових апаратів (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також адреса місця торгівлі. У заяві на видачу ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами зазначається адреса місця торгівлі.

Рішення про видачу або відмову у видачі ліцензії приймається не пізніше ніж через 15 днів від дати реєстрації заяви зазначеними у пункті 26 органами (пункти 28, 29 Порядку №493).

Пунктами 23, 25 Порядку №493 визначено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами може провадитися суб`єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності, в тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

З наведеного вбачається, що лише ліцензія, оформлена у встановленому порядку, дає право на здійснення зазначеного у ній виду діяльності протягом установленого терміну, за умови виконання вимог законодавства, які є обов`язковими при провадженні діяльності, що ліцензується.

Зазначені приписи законодавства зобов`язують суб`єктів господарської діяльності діяти згідно встановлених правил, невиконання яких зумовлює юридичну відповідальність, зокрема, застосування штрафних санкцій.

Відповідальність за вказані порушення встановлена статтею 17 Закону № 481/95-ВР.

Так, відповідно до частини тридцять четвертої Закону № 481/95-ВР зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб`єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Порядок ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 28.05.2002 № 251 (далі Порядок № 251), пунктом 1.1 якого визначено, що Єдиний державний реєстр місць зберігання (далі - Єдиний реєстр) - це перелік місць, що використовуються для зберігання спирту, та приміщень, що використовуються для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів (далі - місце зберігання), який містить відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку № 251 до Єдиного реєстру вносяться: місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів; місця зберігання спирту суб`єктів підприємницької діяльності - виробників спирту та алкогольних напоїв; місця зберігання спирту суб`єктів підприємницької діяльності, які отримують спирт для забезпечення виробничих та інших потреб, якщо його кількість перевищує 100 декалітрів на квартал.

Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб`єкта господарювання з обов`язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; для фізичних осіб - підприємців - прізвища, ім`я, по-батькові, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків.

До заяви додаються копія виданої заявнику ліцензії на відповідний вид діяльності, засвідчена нотаріально або посадовою особою органу ліцензування, та документ, що підтверджує право користування цим приміщенням.

Суб`єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 року №790 затверджений Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі - Порядок №790), пунктом 5 якого визначено, що підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є акт перевірки додержання суб`єктом підприємницької діяльності встановлених законодавством вимог, обов`язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства.

Статтею 17 Закону № 481/95-ВР передбачено, що до суб`єктів господарювання за порушення норм цього Закону застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій 200 відсотків вартості отриманої партії товару але не менше 17000 гривень: зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17000 гривень.

Як встановлено судовими інстанціями, в грудні 2013 року Підприємством отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (АЕ 319124) та ліцензію на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами (АЕ 323615), терміном дії яких є період з 11.12.2013 по 11.12.2014.

Позивачем 20.11.2014 відповідно до вимог Закону №1775-III внесено плату за видачу ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами за період з 11.12.2014 по 11.03.2015.

Водночас за отриманням ліцензії позивач із відповідною заявою і обсягом необхідних документів для отримання ліцензії звернувся до контролюючого органу лише 09.12.2014, тобто за два дні до закінчення терміну дії ліцензії.

Контролюючим органом 15.12.2014, в межах 15-денного строку, встановленого пунктом 29 Порядку №493, розглянуто подану Підприємством заяву та видано відповідні ліцензії терміном дії з 17.12.2014 по 17.12.2015.

Судами попередніх інстанцій установлено, підтверджується матеріалами справи, що позивач 16.12.2014 здійснював роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами без ліцензій.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, обґрунтовано висновувався з доведеності складу правопорушення, оскільки позивач здійснював свою підприємницьку діяльність 16.12.2014 за відсутності ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, а також на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами.

Відтак, Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що доведеність податковим органом складу правопорушення у вигляді роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій, доводить правопорушення у вигляді роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій, доводить правомірність рішення суду першої інстанції у відповідній частині та є підставою для застосування штрафних санкцій.

Однак, з огляду на принцип обачності платника податків, а також обов`язок суб`єкта господарювання здійснювати діяльність з продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів виключно за наявності ліцензії, встановлення апеляційним судом обставин щодо видачі контролюючим органом ліцензій терміном дії з 17.12.2014 по 17.12.2015, замість терміну з 11.12.2014 по 11.03.2015, за який було сплачено позивачем відповідно до платіжного доручення, не спростовує наявності складу правопорушення.

Ураховуючи, що податковий орган, приймаючи рішення про видачу ліцензії, діяв в межах наданих йому повноважень та строків, у позивача на час проведення перевірки були відсутні ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність застосування до платника фінансових санкцій у вигляді штрафу за роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами за відсутності ліцензій, відтак податкові повідомлення рішення від 03.02.2015 №000016/10-20-40-21-02/34952938, №000017/10-20-40-21-02/34952938 є правомірними.

Суд апеляційної інстанції, встановивши зазначені обставини у даній справі, дійшов помилкового висновку про протиправність вказаних податкових повідомлень-рішень, що є підставою для скасування рішення суду апеляційної інстанцій та залишення в силі рішення суду першої інстанції у цій частині, оскільки суд першої інстанції, надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог. Рішення суду першої інстанцій у цій частині відповідає закону і скасовано судом апеляційної інстанції помилково.

Колегія суддів не може погодитись з доводами скаржника, що Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 09.11.2016 вже було надано оцінку даним правовідносинам, та в цій частині рішення судів попередніх інстанцій перегляду не підлягали, оскільки у згаданій ухвалі суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що працівниками податкового органу дотримано порядок і умови проведення фактичної перевірки позивача, в результаті чого відсутні підстави для визнання незаконними таких дій, водночас суд касаційної інстанції зазначив про передчасність висновків судів попередніх інстанцій про правомірність прийняття рішень про застосування до позивача фінансових санкцій за порушення вимог статті 15 Закону №481/95-ВР, оскільки такі висновки зроблені без повного та всебічного дослідження обставин по справі.

Щодо застосування контролюючим органом фінансових санкцій у вигляді штрафу за зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного державного реєстру місць зберігання, колегія суддів зазначає про таке.

Вказаний склад правопорушення визначено приписами окремих частин статті 15 Закону №481/95-ВР.

Так, відповідно до частини тридцять четвертої статті 15 Закону №481/95-ВР зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб`єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб`єкта господарювання з обов`язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; для фізичних осіб - підприємців - прізвища, імені, по батькові, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків.

Зазначена норма встановлює обов`язок суб`єктів господарювання зберігати спирт, алкогольні напої та тютюнові вироби виключно в спеціальних місцях зберігання.

При цьому, згідно з абзацом 21 статті 1 Закону №481/95-ВР місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання; місце торгівлі згідно абзацу 14 вказаної статті Закону - місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів - без обмеження площі, для алкогольних напоїв - торговельною площею не менше 20 кв. м, обладнане електронними контрольно-касовими апаратами (незалежно від їх кількості) або де є товарно-касові книги (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 28.05.2002 № 251, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.08.2002 за № 670/6958, до Єдиного реєстру вносяться: місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Суб`єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі.

Єдиним доводом податкового органу на підтвердження наявності зазначених правопорушень, як вказано в акті перевірки, є відсутність ліцензій.

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції встановлено, що магазин, який належить позивачу, є місцем реалізації, а не місцем зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, оскільки в ньому безпосередньо здійснюється роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами, що не підпадає під ознаки місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, тому не потребує внесення до Єдиного реєстру.

Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що відсутність ліцензій сама по собі жодним чином не доводить факту зберігання товару у магазині у зазначений період часу, відтак суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень від 03.02.2015 №000018/10-20-40-21-02/34952938, №000019/10-20-40-21-02/34952938, якими до платника застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу за зберігання роздрібних партій алкогольних напоїв та тютюнових виробів в місці, що не внесено до Єдиного державного реєстру місць зберігання, тому рішення суду апеляційної інстанції у вказаній частині є правильним та не підлягає скасуванню.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (частина перша статті 352 КАС України).

Переглянувши рішення суду апеляційної інстанції, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні рішення, суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування судового рішення у частині, а тому касаційну скаргу необхідно задовольнити в частині, рішення суду апеляційної інстанції - скасувати в частині із залишенням в силі рішення суду першої інстанції у визначеній частині.

Керуючись статтями 341 345 349 352 355 356 359 КАС України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2017 скасувати в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.02.2015 №000016/10-20-40-21-02/34952938, № 000017/10-20-40-21-02/34952938 та в цій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2016 залишити в силі.

Скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2017 в частині визнання протиправними дій Головного управління ДФС у Харківській області щодо несвоєчасного розгляду звернення Приватного підприємства "МП Трейд" з приводу отримання ліцензій з 11.12.2014 на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновим виробами і невчасної їх видачі

В решті постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова