Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 лютого 2019 року

Київ

справа №822/1080/17

провадження №К/9901/23142/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Данилевич Н. А.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, адміністративну справу №822/1080/17

за позовом Прокуратури Хмельницької області до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа - Старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Канцедал О.О., про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року (суддя Салюк П.І.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року (судді Гонтарук В.М., Граб Л.С., Біла Л.М.),

І. Суть спору

1. У травні 2017 року Прокуратура Хмельницької області (далі - Прокуратура) звернулася до суду з адміністративним позовом до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (Департамент ДВС), третя особа: старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Канцедал О.О. (далі - Старший державний виконавець ВПВР Департаменту ДВС), в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову Старшого державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Канцедала О. О. від 21 березня 2017 року у ВП №53010858 про накладення на Прокуратуру штрафу у розмірі 10200,00 грн. за невиконання вимог виконавчого листа Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2016 року у справі № 822/765/16.

2. Обґрунтовуючи позов Прокуратура зазначила, що отримала постанову від 01 грудня 2016 року про відкриття виконавчого провадження № 53010858 із примусового виконання виконавчого листа Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2016 року у справі № 822/765/16, яким Прокуратуру зобов'язано перерахувати та виплатити ОСОБА_3 заробітну плату, інші виплати за період з 15 липня 2015 року по 11 жовтня 2015 року включно, відповідно до статті 81 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII) з врахуванням вже здійснених виплат.

3. Вказане судове рішення (разом з рішенням суду апеляційної інстанції) Прокуратура оскаржила в касаційному порядку, у зв'язку з чим позивач направив на ім'я начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС клопотання, в якому просив звернутися до суду із заявою про роз'яснення постанови Хмельницького окружного адміністративного суду, а також навів мотиви, через які неможливо виконати це судове рішення. Позивач твердить, що прокуратура фінансується згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період. Кошторисом доходів та видатків Прокуратури на 2016 рік, затвердженого Генеральною прокуратурою України, не передбачено коштів на виплату заробітної плати, нарахованої згідно зі статтею 81 Закону № 1697-VII. Між тим, на казначейському рахунку по КЕКВ 2111 «Заробітна плата» є лише кошти, призначені для виплати заробітної плати працівникам органів прокуратури згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».

4. З урахуванням наведеного позивач вважає, що підстав для накладення штрафу за невиконання судового рішення не було, відповідно постанова Старшого державного виконавця Департаменту ДВС про накладення штрафу від 21 березня 2017 року у ВП №53010858 є протиправною та підлягає скасуванню.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

5. Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 11 травня 2016 року у справі № 822/765/16 (залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2016 року) визнав протиправними дії Прокуратури щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_3 заробітної плати за період з 15 липня 2015 року по 11 жовтня 2015 року включно відповідно до статті 81 Закону № 1697-VII; зобов'язав Прокуратуру здійснити перерахунок та виплату заробітної плати, інших виплат ОСОБА_3 за період з 15 липня 2015 року по 11 жовтня 2015 року включно відповідно до статті 81 Закону № 1697-VII з врахуванням вже здійснених виплат за цей період.

6. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 26 вересня 2016 року відкрив провадження за касаційною скаргою Прокуратури на вказані вище судові рішення, але на дату розгляду цього позову касаційне провадження не було завершено.

7. 08 серпня 2016 року Хмельницький окружний адміністративний суд видав виконавчий лист в адміністративній справі № 822/765/16, яким зобов'язав Прокуратуру перерахувати та виплатити ОСОБА_3 заробітну плату, інші виплати за період з 15 липня 2015 року по 11 жовтня 2015 року включно відповідно до статті 81 Закону № 1697-VII з врахуванням вже здійснених виплат за цей період.

8. Старший державний виконавець ВПВР Департаменту ДВС Канцедал О.О., виніс постанову від 21 березня 2017 року у ВП № 53010858 про накладення на прокуратуру Хмельницької області штрафу у розмірі 10200,00 грн. за повторне невиконання вимог виконавчого листа Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року по справі № 822/765/16.

Зазначену постанову Прокуратура оскаржила до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

9. Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 20 квітня 2017 року позов задовольнив.

10. Визнав протиправною та скасував постанову Старшого державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Канцедала О. О. від 21 березня 2017 року у ВП № 53010858 про накладення на прокуратуру Хмельницької області штрафу у розмірі 10200,00 грн. за невиконання вимог виконавчого листа Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2016 року у справі № 822/765/16.

11. Вінницький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04 липня 2017 року залишив постанову суду першої інстанції без змін.

12. Такі рішення суди попередніх інстанцій пояснили тим, що оскільки з 01 липня 2015 року по 01 вересня 2016 року Кабінет Міністрів України не вніс змін до постанови від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», а Законами України від 28 грудня 2014 року № 80-VІІІ «Про Державний бюджет України на 2015 рік» та від 25 грудня 2015 року № 928-VІІІ «Про Державний бюджет України на 2016 рік» видатки на реалізацію положень статті 81 Закону № 1697-VІІ не передбачено, прокуратура не має можливості перерахувати і виплатити ОСОБА_3 заробітну плату у розмірах інших, ніж встановив Кабінет Міністрів України.

13. Відповідно до кошторису доходів та видатків Прокуратури на 2016 рік коштів на виплату заробітної плати, нарахованої відповідно до статті 81 Закону № 1697-VII, не передбачено.

14. З посиланням на частину першу статті 75 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), а також на правовий висновок Верховного Суду України, висловлений у постановах від 24 березня 2015 року у справі №21-66а15, від 02 грудня 2015 року у справі №21-5115а15, суди зазначили, що Прокуратура з поважних причин не може виконати постанову суду щодо нарахування та виплати заробітної плати на користь ОСОБА_3 у зв'язку з відсутністю відповідного фінансового забезпечення та фактичною відсутністю коштів на вказані цілі.

IV. Касаційне оскарження

15. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

16. Касаційну скаргу обґрунтовує, зокрема, тим, що суди не надали належної правової оцінки усім обставинам цієї справи, зокрема залишили поза увагою те, що постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 травня 2016 року, на підставі якого видано виконавчий лист від 08 серпня 2016 року, набрала законної сили і підлягає виконанню, однак станом на 20 квітня 2017 року документів про те, що це рішення виконано, не було; позивач мав можливість звернутися до суду із заявою про встановлення порядку і способу виконання судового рішення одразу після набрання ним законної сили, але цього не зробив; суд не зупиняв виконавчого провадження. Оскільки боржник повторно не виконав судового рішення (за яким зобов'язаний вчинити дії) у встановлений строк, державний виконавець правомірно наклав на нього штраф відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII.

17. Відповідач твердить, що боржник не подавав клопотань/заяв, спрямованих на те, щоб відкласти, зупинити проведення виконавчих дій чи відстрочити/розстрочити виконання судового рішення, а також не вжив жодних заходів для того, щоб його виконати. Щодо останнього, то відповідач звертає увагу на те, що Прокуратура не тільки не виплатила коштів за згаданим виконавчим документом, але й не перерахувала стягувачу коштів відповідно до постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 травня 2016 року.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

18. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

19. Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

20. Згідно з частинами першою, другою статті 23 Бюджетного кодексу України (далі - БК) будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

21. Відповідно до статті 89 Закону № 1697-VII фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України.

22. Відповідно до статті 90 Закону № 1697-VII фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.

23. Відповідно до пункту 1 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228 (далі - Порядок № 228), кошторис бюджетної установи - основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.

24. За змістом абзацу 1 пункту 5 Порядку № 228 установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду.

25. Установи мають право брати бюджетні зобов'язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

26. Відповідно до пункту 9 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 80-VІІІ «Про Державний бюджет України на 2015 рік» та пункту 11 Прикінцевих положень Закону України від 25 грудня 2015 року № 928-VIIІ «Про Державний бюджет України на 2016 рік», положення частини 2 статті 33, статті 81 Закону № 1697-VII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

27. Відповідно до частини першої статті 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. За частиною другою цієї статті у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

VI. Позиція Верховного Суду

28. У справі встановлено, що підставою для накладення на Прокуратуру штрафу відповідно до спірної постанови державного виконавця слугувало те, що позивач як боржник у виконавчому провадженні повторно не виконав у встановлений йому державним виконавцем строк судового рішення (постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2016 року у справі №822/765/16), яким його зобов'язано перерахувати та виплатити ОСОБА_4 заробітну плату відповідно до статті 81 Закону № 1697-VII.

29. Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті обставин цієї справи колегія суддів теж погоджується з тим, що невиконання позивачем вказаного судового рішення в частині виплати заробітної плати за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

30. Такий правовий висновок висловив Верховний Суд України постановах від 24 березня 2015 року (справа №21-66а15) та від 02 грудня 2015 року (справі №21-5115а15).

31. Між тим, фактичні обставини справ, за наслідками перегляду судових рішень у яких Верховний Суд України висловив таку правову позицію, дещо відрізняються від фактичних обставин, які встановили суди першої та апеляційної інстанцій в цій справі.

32. Зокрема, Верховний Суд України у тих справах врахував, що територіальний орган Пенсійного фонду України (боржник у виконавчому провадженні, на якого наклали штраф за невиконання судового рішення) перерахував грошові кошти, які належало виплатити особі (стягувачу) згідно з судовим рішенням, але не виплатив їх через відсутність у бюджеті коштів на ці витрати. Тобто, судове рішення боржник (в тих справах) в межах своїх можливостей виконав, а причини, через які судове рішення не виконано в повному обсязі, суд в обсязі обставин тих справ розцінив як поважні, що виключає наявність підстав для накладення штрафу.

33. Судячи з обставин цієї справи, за постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2016 року у справі № 822/765/16 Прокуратура як боржник у виконавчому провадженні зобов'язана, окрім як виплатити, також перерахувати заробітну плату ОСОБА_4 (стягувача у виконавчому провадженні), як передумову для її виплати. Якщо виконати останнє позивач не міг з об'єктивних на те причин (відсутність бюджетного фінансування), то обставин стосовно того, чи перерахував він заробітну плату ОСОБА_4 (стягувача у виконавчому провадженні) відповідно до вказаного судового рішення суди попередніх інстанцій не з'ясовували.

34. Між тим, однією з умов для накладення штрафу відповідно до частини другої статті 75 Закону № 1404-VII є невиконання рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, саме з поважних причин.

35. Висновок судів попередніх інстанцій про те, що позивач не виконав судового рішення з поважних причин ґрунтується на тому, що кошторис Прокуратури не передбачає видатків на такі виплати. Проте, відсутність фінансування не може бути перешкодою для перерахунку заробітної плати, адже без такого перерахунку виконати судове рішення в частині виплати заробітної плати позивач не зможе навіть якщо для цього виділять необхідні кошти. Однак, обставин щодо перерахунку позивачем заробітної плати відповідно до постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2016 року у справі № 822/765/16 суди попередніх інстанцій в цій справі не досліджували.

36. Переглянувши судові рішення в межах своїх повноважень та доводів касаційної скарги відповідно до статей 341, 349 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), колегія суддів вважає, що в обсязі встановлених в цій справі обставин і відповідних їм правовідносин висновки судів попередніх інстанцій в цій справі є передчасними.

37. З урахуванням вимог частини другої, четвертої статті 353 КАС, оскільки обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення цього спору залишилися не з'ясованими, а суд касаційної інстанції виправити це порушення в межах своїх повноважень не може, оскаржувані судові рішення слід скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

VII. Судові витрати

38. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 12, 262, 263, 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити частково.

2. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року в цій справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Н. А. Данилевич