Історія справи

Ухвала КАС ВП від 27.01.2019 року у справі №804/13705/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 січня 2019 року

Київ

справа №804/13705/15

адміністративне провадження №К/9901/27370/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.10.2015 (головуючий суддя - Боженко Н.В.)

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2016 (головуючий суддя - Дурасова Ю.В., судді - Туркіна Л.П., Коршун А.О.)

у справі № 804/13705/15

за позовом Публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - Товариство) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - СДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.07.2015 № 0000445103.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, про порушення Товариством вимог податкового законодавства є помилковими, оскільки позивач мав право на включення до податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за квітень 2015 року суми податку на додану вартість по податковим накладним з датою виписки до 1 квітня 2015 року.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 16.10.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2016, адміністративний позов Товариства задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 10.07.2015 №0000445103.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, СДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству в задоволенні позовних вимог повністю.

При цьому в обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначив, що ним правомірно прийнято оскаржене податкове повідомлення-рішення з огляду на неправомірність включення Товариством до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за квітень 2015 року суми податку на додану вартість у розмірі 26 993 грн.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 02.11.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою СДПІ.

У запереченнях на касаційну скаргу Товариство просило залишити касаційну скаргу СДПІ без задоволення, а судові рішення - без змін.

22.02.2018 справу в порядку, передбаченому пунктом 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017; далі - КАС України), передано до Верховного Суду.

Відповідно до пункту 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що СДПІ на підставі п. 200.10 п. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено камеральну перевірку податкової звітності податку на додану вартість за квітень 2015 року, за результатами якої складено акт від 19.06.2015 № 1/28-01-51-03/00190905.

Відповідно до висновків вказаного акта перевірки податковим органом встановлено порушення Товариством пунктів 198.2, 198.3 статті 198 з урахуванням пункту 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду та, відповідно, суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, заявленого платником у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2015 року. Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (переноситься до рядка 20.1 наступного звітного податкового періоду) (рядок 24 декларації) - 26 993 грн.

На підставі акта перевірки СДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення від 10.07.2015 № 0000445103, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 26 993 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що з 01.01.2015 для податкових накладних, які своєчасно зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних у ПК України не має жодних обмежень щодо терміну їх включення до складу податкового кредиту, окрім строку, передбаченого статтею 102 ПК України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Так, як вбачається з матеріалів справи, позивач включив до податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за квітень 2015 року суми податку на додану вартість по податковим накладним з датою виписки до 01.04.2015 у сумі 26 993 грн., що сторонами не заперечується.

Відповідно до положень статті 198 ПК України (тут та надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.1).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3).

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

При цьому, з 1 лютого 2015 року в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягають реєстрації усі податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних (у тому числі ті, які не надаються покупцю, виписані за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування) незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування.

До 1 січня 2015 року спірні правовідносини регулювались абзацом 3 пункту 198.6 статті 198 ПК України, відповідно до якого у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» абзаци третій-п'ятий замінено абзацами 3-6 такого змісту:

«Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше:

ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної;

для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку;

для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно».

З огляду на зазначене податковий орган у касаційній скарзі стверджує, що з урахуванням змін, внесених до пункту 198.6 статті 198 ПК України, податкові накладні, складені з 1 січня 2015 року та своєчасно зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, також повинні включатись до складу податкового кредиту лише того звітного періоду, на який припадає дата їх складання.

Однак колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що такі доводи відповідача є безпідставними, оскільки абзаци 3-6 пункту 198.6 статті 198 ПК України в редакції станом на час подання декларації з податку на додану вартість за квітень 2015 року не регулюють правовідносини, які склались між сторонами в даному спорі, так як в ході розгляду справи не встановлено, що податкові накладні, отримані позивачем, були зареєстровані з порушенням терміну їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, жодних застережень щодо включення цих податкових накладних до декларації з податку на додану вартість за квітень 2015 року ПК України станом на час подання цієї декларації до податкового органу не містив.

Крім того, судом касаційної інстанції враховано, що Законом України від 16.07.2015 №643-VIII внесено зміни до пункту 198.6 ПК України, який доповнено абзацом 4 наступного змісту: «У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної». При цьому абзаци 3-6 стали абзацами 5-8. Вказані зміни набули чинності з 1 вересня 2015 року. Тобто законодавець фактично повернув норму, яка діяла до 1 січня 2015 року. Внесенням цих змін законодавець підтвердив різний предмет регулювання абзаців 4 та 5-8 (колишні 3-6) пункту 198.6 статті 198 ПК України.

З огляду на вищевикладене, суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку, що з 01.01.2015 для податкових накладних, які своєчасно зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, у ПК України немає жодних обмежень щодо терміну їх включення до складу податкового кредиту, окрім строку передбаченого статтею 102 ПК України, а відтак прийняте СДПІ податкове повідомлення-рішення від 10.07.2015 № 0000445103 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.10.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2016 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова