Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.03.2018 року у справі №806/2395/16

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 грудня 2018 року

Київ

справа №806/2395/16

адміністративне провадження №К/9901/29136/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21.12.2016 року (Суддя: Черняхович І.Е.),

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2017 року (Судді: Охрімчук І.Г., Жизневська А.В., Котік Т.С.),

у справі № 806/2395/16

за позовом ОСОБА_2

до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2.) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (далі - відповідач, Житомирська ОДПІ) про:

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області від 09 вересня 2015 року №150-17/07, якою визначений позивачу до сплати транспортний податок за 2015 рік;

- зобов'язання відповідача підготувати, та направити у відповідний орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про повернення ОСОБА_2 безпідставно сплаченого податку з власників транспортних засобів на рахунок НОМЕР_3 в АТ «Банк Інвестиції та заощадження», МФО 380281, отримувач: ОСОБА_2 (і/н НОМЕР_1).

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 21.12.2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2017 року позов задоволений. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 09 вересня 2015 року №150-17/07, та зобов'язано останнього підготувати та направити у відповідний орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про повернення ОСОБА_2 безпідставно сплаченого податку з власників транспортних засобів на рахунок НОМЕР_3 в АТ «Банк Інвестиції та заощадження», МФО 380281, отримувач: ОСОБА_2 (і/н НОМЕР_1) (арк. справи 49-55, 85-86).

Задовольняючи позов, суди посилались на те, що застосування контролюючим органом положень Податкового кодексу України з урахуванням внесених Законом змін враховуючи рішення міської ради з метою оподаткування транспортним податком за 2015 рік, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року. Крім того, оскільки визначена спірним податковим повідомленням-рішенням сума податку була сплачена позивачем, позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача підготувати і направити висновок про повернення сплаченого позивачем податку з власників транспортних засобів є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки позивач звертався до відповідача з відповідною заявою.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами при вирішенні спірного питання норм матеріального права, у зв'язку з неврахуванням, що транспортний засіб позивача відповідає визначенню об'єкта оподаткування в розумінні статті 267 Податкового кодексу України, що є підставою для сплати останнім з 1 січня 2015 року даного виду податку, у зв'язку з чим податковим органом правомірно було сформоване податкове повідомлення-рішення з визначенням до сплати позивачу транспортного податку за 2015 рік в розмірі 25 000 грн.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подання заперечення проти касаційної скарги.

У відповідності до ухвали Верховного Суду від 16.11.2018 року справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, а також не є спірним між сторонами, ОСОБА_2 є власником транспортного засобу марки Nissan Patrol, реєстраційний номер НОМЕР_2, рік випуску 2011, дата реєстрації 12.06.2012, об'єм двигуна 5552 куб. см.

09 вересня 2015 року Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області винесено податкове повідомлення - рішення №150-17/07, яким ОСОБА_2 визначено до сплати суму податкового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» в розмірі 25 000 грн (арк. справи 44 на звороті).

Позивачем сплачено транспортний податок в сумі 25 000 грн, що підтверджується квитанцією від 06.10.2015 року № 855 (арк. справи 18).

Також 21.09.2016 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача з заявою, в якій просив повернути безпідставно стягнутий з позивача податок з власників транспортних засобів за 2015 рік (арк. справи 9), проте із відповіді Житомирської ОДПІ від 20.10.2016 року №18652/К/13-04 вбачається, про відсутність підстав для повернення коштів (арк. справи 13-14).

Незгода з вказаним податковим повідомленням-рішенням, та подальші дії відповідача по відмові у поверненні коштів стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в розрізі спірного питання, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з огляду на наступне.

01.01.2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII (далі - Закон № 71-VIII), яким згідно зі статтею 267 ПК України було введено новий транспортний податок.

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 ст. 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір) об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Базою оподаткування, у відповідності до підпункту 267.3.1 пункту 267.1 ст. 267 цього Кодексу, є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Застосовуючи вказані правові норми, суд апеляційної інстанції, пославшись на норми підпункту 12.3.5 пункту 12.3 ст. 12 ПК, зробив висновок, що Законом № 71-VIII з 01.01.2015 року впроваджено транспортний податок як новий вид податку, який має справлятися у 2015 році на підставі ст. 267 ПК безвідносно до обставин прийняття місцевою радою відповідного рішення про його встановлення.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції не можна погодитися з огляду на наступне.

Так, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII запроваджений новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки та плата за землю (далі - Закону № 71-VIII).

При цьому згідно із пунктом 10.2 ст. 10 ПК України, у редакції Закону № 71-VIII, місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Згідно пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Підпунктом 12.3.1 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, передбачено, що встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Згідно із підпунктом 12.3.3 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.

При цьому, згідно пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу.

Відповідно підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Згідно зі статтею 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Таким чином, нові податки практично не можуть бути визнані обов'язковими до сплати принаймні в 2015 році, адже місцеві ради не приймали і не могли прийняти та офіційно оприлюднити до 15 липня 2014 року рішення про встановлення таких податків і зборів.

Отже, встановлення транспортного податку є безумовним обов'язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття радою у встановлений законом строк відповідного рішення.

Як встановлено судами, сорок сьомою сесією шостого скликання Житомирської міської ради прийнято рішення від 10.06.2015 № 932 «Про місцеві податки і збори», яким внесено зміни до рішення Житомирської міської ради від 03.03.2011 р. №61 "Про встановлення податків та зборів на території м. Житомира відповідно до Податкового кодексу", яким затверджено відповідне Положення про порядок обчислення та сплати транспортного податку.

Відтак, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача, оскільки рішення сесії міської ради в частині встановлення транспортного податку на 2015 рік прийняте після 15 липня 2014 року, тому застосування контролюючим органом його положень з метою оподаткування транспортним податком не може мати місце у 2015 році.

Крім цього, суд касаційної інстанції погоджується і з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що оскільки визначена спірним податковим повідомленням-рішенням сума податку вже була сплачена позивачем, а останнім дотримані вимоги «Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань», затверджених Наказом Мінфіну від 15.12.2015 №1146, зокрема подана відповідна заява платника про повернення помилково сплачених грошових зобов'язань, позовна вимога щодо зобов'язання Житомирську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Житомирській області підготувати і направити висновок про повернення сплаченого позивачем податку з власників транспортних засобів є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права при вирішенні спірного питання.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області - залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21.12.2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2017 року у справі № 806/2395/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.А. Васильєва Судді: (підпис) С.С. Пасічник (підпис) В.П. Юрченко