Історія справи

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 грудня 2018 року

Київ

справа №803/550/17

адміністративне провадження №К/9901/40027/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23 травня 2017 року (Суддя: Ковальчук В.Д.,)

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року (Судді: Нос С. П., Кухтей Р. В., Яворський І. О.),

у справі №803/550/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньвуглезбагачення»

до Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Волиньвуглезбагачення» (далі - позивач, ТОВ «Волиньвуглезбагачення») звернулось до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області (далі - відповідач, Володимир-Володимирська ОДПІ) з вимогами про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в укладенні з позивачем договору про визнання електронних документів від 06 квітня 2017 року; зобов'язання відповідача укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю «Волиньвуглезбагачення» договір про визнання електронних документів від 06 квітня 2017 року.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 23 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року, позов задоволений, визнано протиправною відмову відповідача укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю «Волиньвуглезбагачення» договір про визнання електронних документів від 06 квітня 2017 року; зобов'язано відповідача укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю «Волиньвуглезбагачення» договір про визнання електронних документів.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що на момент одностороннього розірвання відповідачем укладеного з позивачем договору про визнання електронних документів, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців був відсутній запис про зміну місцезнаходження позивача, а тому у відповідача не було законних підстав для розірвання договору в односторонньому порядку.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права при вирішенні спірного питання, просив скаргу задовольнити та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування доводів касаційної скарги зазначив, що договір про визнання електронних документів був розірваний в односторонньому порядку відповідачем правомірно, у зв'язку з невиконанням платником податків свого обов'язку по наданню контролюючому органу інформації про зміну місцезнаходження.

Відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права при вирішенні спірного питання.

Справа у відповідності до ухвали Верховного Суду від 10 грудня 2018 року розглядається в порядку письмового провадження.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю 30 березня 2017 року направило засобами телекомунікаційного зв'язку відповідачу договір про визнання електронних документів, про що отримало квитанцію №1 від 30 березня 2017 року про доставку до Державної фіскальної служби України (а.с.7, 30). Однак, даний документ не був прийнятий відповідачем, оскільки платник податків подав недостовірну інформацію про посадову особу контролюючого органу, про що позивачу було надіслано квитанцію № 2 від 05 квітня 2017 року (а.с.30).

06 квітня 2017 року позивач повторно подав відповідачу договір про визнання електронних документів. Як свідчить квитанція № 1 від 06 квітня 2017 року, даний документ був доставлений до Державної фіскальної служби України 06 квітня 2017 року в 09:38:56 та йому призначено реєстраційний номер 9056820282 (а.с.8, 31). Крім того, цією квитанцією було повідомлено платника податків про те, що він через певний час подбав про прийом квитанції № 2 щодо результатів перевірки та прийняття/неприйняття даного документа.

14 квітня 2017 року о 11:04:22 позивач отримав квитанцію № 2 від 14 квітня 2017 року, відповідно до якої документ не прийнято (а.с.9, 31, зворот).

Підставою для відмови в укладенні договору про визнання електронних документів № 9056820282 вказано недотримання вимог розділу 3 Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року №233 (далі - Інструкція №233).

Як вбачається з наявного в матеріалах справи акта № 08-39497340 від 14 квітня 2017 року, підставою для відмови в укладенні договору про визнання електронних документів є відсутність ТзОВ «Волиньвуглезбагачення» за місцезнаходженням (арк. справи 32).

Суд, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначає Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку затверджена Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 року № 233 «Про надання електронної податкової звітності» (далі - інструкція № 233).

Додатком 1 до Інструкції № 233 затверджено примірний договір про визнання електронних документів, згідно пп. 4 п. 6 якого орган ДПС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації.

З аналізу викладеного вбачається, що підставами для розірвання договору про визнання електронних документів податковим органом в односторонньому порядку може бути виключний перелік обставин, а саме: 1) не надання позивачем нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих та 2) зміна позивачем місця реєстрації.

Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до пункту 45.2 статті 45 Податкового кодексу України визначено, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У відповідності до п. 10 ч. 2 статті 9 Закону України № 755 відомості про юридичну особу, громадське формування, що не має статусу юридичної особи, та фізичну особу - підприємця вносяться до Єдиного державного реєстру на підставі місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 статті 10 Закону України № 755 якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

З аналізу викладеного вбачається, що єдиним доказом зміни юридичною особою місцезнаходження є дані з Єдиного державного реєстру.

При цьому суд звертає увагу, що у відповідності до ч. 4 статті 17 Закону № 755 для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, подається певний перелік документів.

Як вірно встановлено судами, у відповідності до наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 26.04.2017 року №1002518003 та від 22.05.2017 року №1002600761 адресою ТОВ «Волиньвуглезбагачення» є: 45400, Волинська область, місто Нововолинськ, вул. Шахтарська, будинок 47 (арк. справи 10-12, 25-27).

Тобто вказані відомості, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо місцезнаходження позивача мають статус підтверджених. Жодних змін до ЄДР з приводу зміни місцезнаходження товариства державним реєстратором не вносилось.

З огляду на викладене, посилання відповідача, як на підставу для розірвання в односторонньому порядку договору на відсутність за адресою місцезнаходження є необґрунтованими, оскільки такої підстави для розірвання договору в односторонньому порядку ні інструкцією № 233, ні договором, укладеним між позивачем та відповідачем не передбачено, а позивач місцезнаходження не змінював.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції порушені норми матеріального та процесуального права при вирішенні спірного питання.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області - залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23 травня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року

у справі №803/550/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко