Історія справи

Ухвала КАС ВП від 27.10.2019 року у справі №826/12507/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 жовтня 2019 року

Київ

справа №826/12507/16

адміністративне провадження №К/9901/38208/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І. А., суддів - Олендера І. Я., Ханової Р. Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2017 року (суддя Келеберда В. І.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2017 року (судді: Костюк Л. О. (головуючий), Бужак Н. П., Твердохліб В. А.)

у справі № 826/12507/16

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) звернувся до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Деснянському районі, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 25 травня 2016 року № 000011/26-32-40/НОМЕР_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що реалізація алкогольних напоїв здійснювалася у визначеному для цього місці торгівлі, яке відповідає вимогам чинного законодавства, тому вимоги статті 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" позивачем не порушено.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 19 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2017 року, адміністративний позов задовольнив: визнав протиправним та скасував рішення про застосування фінансових санкцій від 25 травня 2016 року №000011/26-32-40/НОМЕР_1.

Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, ДПІ у Деснянському районі звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити ФОП ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11 серпня 2017 року відкрив касаційне провадження за скаргою контролюючого органу.

У своїх запереченнях на касаційну скаргу позивач вважає рішення судів попередніх інстанцій законними та обґрунтованими, тому касаційну скаргу просив залишити без задоволення.

14 березня 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець та як платник податків, зборів та обов'язкових платежів перебуває на податковому обліку в ДПІ у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Основним видом діяльності позивача за КВЕД є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

20 квітня 2016 року працівниками Головного управління ДФС у м. Києві проведена фактична перевірка стану дотримання вимог законодавства під час провадження діяльності, пов'язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів у павільйоні ФОП ОСОБА_1, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, за результатами якої складено акт від 25 квітня 2016 року № 0523/26/15/14/НОМЕР_1.

У висновках вказаного акта перевірки зазначено про порушення позивачем вимог статті 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а саме здійснення продажу алкогольних напоїв у невизначених для цього місцях торгівлі (торговельна площа менше 20 кв. м).

На підставі акта перевірки ДПІ у Деснянському районі прийняла рішення від 25 травня 2016 року № 000011/26-52-40/НОМЕР_1 про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі ~money0~

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем протиправно, оскільки позивач здійснював торгівлю алкогольними напоями на підставі ліцензії в орендованому приміщенні із застосуванням РРО.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами визначає Закон України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (у редакції, чинній на час виникнення правовідносин; далі - Закон № 481/95-ВР).

Відповідно до статті 16 Закону № 481/95-ВР контроль за дотриманням норм Закон України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Статтею 1 Закону № 481/95-ВР визначено, що місце торгівлі - місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів - без обмеження площі, для алкогольних напоїв - торговельною площею не менше 20 кв. м, обладнане електронними контрольно-касовими апаратами (незалежно від їх кількості) або де є товарно-касові книги (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.

Згідно з пунктом 11 частини першої статті 15-3 Закону № 481/95-ВР забороняється продаж пива (крім безалкогольного) у невизначених для цього місцях торгівлі.

При цьому продаж алкогольних напоїв у невизначених для цього місцях торгівлі - це факт здійснення реалізації алкогольних напоїв у місцях, на право торгівлі в яких у суб'єкта господарювання відсутня ліцензія, або які не внесені до ліцензії.

За порушення норм Закону № 481/95-ВР щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності відповідно до Закон України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Так, відповідно до частини другої статті 17 Закону № 481/95 ВР порушення вимог Закон України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а саме: продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів у невизначених для цього місцях торгівлі до суб'єкта господарювання застосовуються фінансові санкції у розмірі ~money1~

Крім того, за змістом статті 15 Закону № 481/95 ВР ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження на підставі, зокрема, порушення вимог Закон України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" щодо продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років, або у не визначених для цього місцях.

Із матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_1 здійснює свою підприємницьку діяльність за адресою: АДРЕСА_1, у павільйоні (нежитловому приміщенні) торговельною площею 20 кв. м, орендованому позивачем на підставі договору від 14 червня 2015 року № 14-06-2015/5.

Згідно із зазначеним договором оренди в користуванні позивача знаходиться павільйон нежитлове приміщення торговельною площею 20 метрів квадратних у кількості 1 (один) за адресою: АДРЕСА_1,8.

Відповідно до ліцензій від 21 листопада 2015 року серії 008201 на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та серії 008202 на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, місце здійснення діяльності позивача: м. Київ, проспект Маяковського, 8 (павільйон).

Таким чином, враховуючи що місцем торгівлі позивача є павільйон торговельною площею 20 кв. м, право користування яким підтверджено договором оренди, за адресою, визначеною у ліцензії, колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що позивачем не порушено вимоги статті 15-3 Закону № 481/95 ВР, а відтак підстави для застосування до позивача фінансових санкцій згідно з рішенням ДПІ у Деснянському районі від 25 травня 2016 року № 000011/26-52-40/НОМЕР_1 відсутні.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності доводів судів попередніх інстанцій, якими мотивовані судові рішення, та не дають підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 квітня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова