Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.07.2018 року у справі №807/1577/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2020 року

м. Київ

справа №807/1577/17

адміністративне провадження №К/9901/54815/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А. Г.,

суддів: Єресько Л. О., Соколова В. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Закарпатської митниці Державної фіскальної служби на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2018 року (судді: Нос С. П., Кухтей Р. В., Попко Я. С. ) у справі за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,

УСТАНОВИЛ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Закарпатської митниці Державної фіскальної служби (далі - відповідач, Закарпатська митниця ДФС), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача № 987-о від 14 листопада 2017 року, яким скасовано наказ Закарпатської митниці ДФС від 18 серпня 2017 року № 700 та звільнено позивача із займаної посади у зв'язку із закінченням строку трудового договору відповідно до пункту 2 статті 36 КЗпП;

- поновити на займаній посаді.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що митним органом неправомірно звільнено позивача із займаної посади, так як строкові трудові договори за весь час з 2015 року переукладалися неодноразово, а тому вважаються такими, що укладені на невизначений строк. Крім того, звільнення проведено у період його тимчасової непрацездатності, на підставі чого оскаржуваний наказ вважає протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв'язку із скасуванням підстав для поновлення позивача та визнання судом правомірним звільнення, яке мало місце 10 квітня 2015 року у зв'язку із закінченням строкового трудового договору та виходу на роботу основного працівника, був виданий оскаржуваний наказ від 14 листопада 2017 року № 987-о. Судом зауважено, що спірний наказ не вказує на нове звільнення позивача, оскільки виданий з метою приведення стану трудових правовідносин у відповідність до наказу Чопської митниці Міндоходів про звільнення позивача від 10 квітня 2015 року № 398-о, який визнаний правомірним постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року № 876/9214/17.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2018 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову про задоволення позову. Визнано протиправним та скасовано наказ Закарпатської митниці ДФС № 987-о від 14 листопада 2017 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного посту "Солотвино" Закарпатської митниці ДФС з 15 листопада 2017 року. Стягнуто на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах одного місяця у розмірі 10 539,10 грн.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що на момент звільнення позивач вже не працював на тимчасово вакантному місці, а в порядку проходження служби наказом № 285-о від 11 квітня 2017 року призначений на постійну посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного посту "Солотвино" Закарпатської митниці ДФС і підстав для його звільнення не було.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.

Відповідач в касаційній скарзі вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2018 року і залишити в силі рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року.

Закарпатська митниця ДФС виклала доводи касаційної скарги аналогічно висновкам, які зазначені у рішенні суду першої інстанції та крім того зауважила, що суд апеляційної інстанції безпідставно поновив позивача на посаді, яку він не обіймав на дату звільнення.

Позиція інших учасників справи.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Рух касаційної скарги

За результатом автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: (суддя-доповідач) Білоус О. В., (судді) Желтобрюх І. Л. Стрелець Т. Г.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04 липня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Закарпатської митниці Державної фіскальної служби на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2018 року.

За результатом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: (суддя-доповідач) Загороднюк А. Г. (судді), Єресько Л. О., Соколов В. М.

Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2020 року призначено справу до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.

З 13 грудня 2013 року позивач працював на посаді старшого державного інспектора - кінолога відділу кінологічного забезпечення управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Чопської митниці Міндоходів.

27 січня 2015 року позивач подав заяву про призначення його в порядку переведення на посаду головного державного інспектора відділу провадження у справах про порушення митних правил управління аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням Закарпатської митниці ДФС тимчасово, на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника ОСОБА_2 до його фактичного виходу на роботу.

Наказом начальника Закарпатської митниці ДФС від 30 січня 2015 року № 142-о "Про особовий склад" позивача в порядку переведення з 01 лютого 2015 року призначено на посаду головного державного інспектора відділу провадження у справах про порушення митних правил управління аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням Закарпатської митниці ДФС тимчасово, на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника ОСОБА_2 до дня його фактичного виходу з відпустки, та звільнено з посади старшого державного інспектора - кінолога відділу кінологічного забезпечення управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Чопської митниці Міндоходів.

Наказом начальника Закарпатської митниці ДФС від 18 лютого 2015 року № 68-кв "Про надання відпустки для догляду за дитиною" позивачу надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 18 лютого 2015 року по 01 березня 2015 року.

Наказом начальника Закарпатської митниці ДФС від 27 лютого 2015 року № 109-кв "Про надання відпустки для догляду за дитиною", у зв'язку з тим, що дитина потребувала домашнього догляду, позивачу надано відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною з 02 березня 2015 року по 24 лютого 2016 року.

Пунктом 1 наказу начальника Закарпатської митниці ДФС від 10 квітня 2015 року № 398-о "Про звільнення ОСОБА_1" позивача, призначеного тимчасово, на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника ОСОБА_2 до дня його фактичного виходу з відпустки, звільнено з14 квітня 2015 року з посади головного державного інспектора відділу провадження у справах про порушення митних правил управління аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням Закарпатської митниці ДФС у зв'язку із закінченням строку трудового договору відповідно до пункту 2 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України.

Цим же наказом зобов'язано управління фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку провести з позивачем повний розрахунок, виплатити йому компенсацію за 88 календарних днів невикористаної щорічної відпустки (підпункти
2.1 та 2.2. пункту 2), зобов'язано позивача здати до відділу персоналу службове посвідчення та нагрудний номерний знак (пункт 3), зобов'язано сектор охорони державної таємниці, технічного та криптографічного захисту інформації забезпечити позбавлення позивача доступу до ЄАІС (пункт 4), зобов'язано відділ персоналу видати позивачу трудову книжку (пункт 5).

Наказом начальника Закарпатської митниці ДФС від 10 квітня 2015 року № 442-кв "Про припинення відпустки для догляду за дитиною", у зв'язку із закінченням строку трудового договору, з 14 квітня 2015 року припинено позивачу відпустку для догляду за дитиною без збереження заробітної плати, надану наказом начальника Закарпатської митниці ДФС від 27 лютого 2015 року № 109-кв "Про надання відпустки для догляду за дитиною".

Наказом начальника Закарпатської митниці ДФС № 443-о від 06 квітня 2016 року позивача тимчасово переведено, на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника ОСОБА_3 до дня його фактичного виходу з відпустки на посаду головного державного інспектора митного посту "Солотвино" Закарпатської митниці ДФС, як особу, яка успішно пройшла стажування на цій посаді.

Наказом начальника Закарпатської митниці ДФС № 285-о від 11 квітня 2017 року позивача переведено на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного посту "Солотвино" Закарпатської митниці ДФС з посадовим окладом згідно з штатним розписом у розмірі 3801,00 грн. на місяць, і з збереженням раніше встановлених надбавок.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2016 року визнано протиправними та скасовано наказ відповідача від 10 квітня 2015 року № 442-кв "Про припинення відпустки по догляду за дитиною". Визнано протиправними та скасовано наказ відповідача від 10 квітня 2015 року та № 398-о "Про звільнення ОСОБА_1". Поновлено позивача на посаді головного державного інспектора відділу провадження у справах про порушення митних правил управління аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням Закарпатської митниці ДФС або на рівнозначній посаді з 15 квітня 2015 року.

На виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року № 807/744/15 та постанови про відкриття виконавчого провадження від 16 серпня 2017 року ВП № 5451764, виданий наказ Закарпатської митниці від 18 серпня 2017 року № 700-о відповідно до якого скасовано пункт 1 наказу Закарпатської митниці ДФС від 10 квітня 2015 № 398-о "Про звільнення ОСОБА_1" та поновлено позивача з 15 квітня 2015 року на посаді головного державного інспектора відділу провадження у справах про порушення митних правил управління протидії митним правопорушенням Закарпатської митниці ДФС, тимчасово, на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника (ОСОБА_4) до дня її фактичного виходу з відпустки.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року скасовано постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року в частині задоволення вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування пункту 1 наказу Закарпатської митниці ДФС від 10 квітня 2015 року № 398-о "Про звільнення ОСОБА_1" та про поновлення ОСОБА_1 на посаді державного інспектора відділу провадження у справах про порушення митних правил управління аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням Закарпатської митниці ДФС або рівнозначній їй посаді. В цій частині прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позову.

На виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року виданий наказ Закарпатської митниці від 14 листопада 2017 року № 987-о, яким скасовано наказ Закарпатської митниці від 18 серпня 2017 року № 700-о та звільнено позивача із займаної посади у зв'язку із закінченням строку трудового договору відповідно до пункту 2 статті 36 КЗпП.

Не погоджуючись з наказом Закарпатської митниці від 14 листопада 2017 року № 987-о про звільнення з роботи позивач звернуся до суду з даним позовом.

Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Частина 6 статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 Кодексу законів про працю України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з статтею 21 Кодексу законів про працю України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язуються виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 23 Кодексу законів про працю України трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк, на визначений строк, встановлений за погодженням сторін, таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Пунктом 2 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України встановлено, що підставою для припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Згідно з статтею 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

За правилами частини 2 статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

За нормами встановленими статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною 2 статті 372 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Відповідно до частини 1 статті 255 КАС України (у редакції до 15 грудня 2017 року) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Предметом судового контролю у цій справі є правомірність наказу Закарпатської митниці від 14 листопада 2017 року № 987-о.

Як свідчать матеріали справи, наказом Закарпатської митниці ДФС від 14 листопада 2017 року № 987-о, на виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року, позивача звільнено із займаної посади у зв'язку із закінченням строку трудового договору відповідно до пункту 2 статті 36 КЗпП.

Проте, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року визнано неправомірним наказ про звільнення позивача від 10 квітня 2015 року № 398-о саме з посади головного державного інспектора відділу провадження у справах про порушення митних правил управління аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням Закарпатської митниці ДФС у зв'язку із закінченням строку трудового договору, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, наказом начальника Закарпатської митниці ДФС № 443-о від 06 квітня 2016 року позивача тимчасово переведено, на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника ОСОБА_3 до дня його фактичного виходу з відпустки на посаду головного державного інспектора митного посту "Солотвино" Закарпатської митниці ДФС, як особу, яка успішно пройшла стажування на цій посаді.

Наказом начальника Закарпатської митниці ДФС № 285-о від 11 квітня 2017 року позивача переведено на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного посту "Солотвино" Закарпатської митниці ДФС (а. с.140).

Отже, позивач з 11 квітня 2017 року обіймав постійну, а не тимчасову посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного посту "Солотвино" Закарпатської митниці ДФС.

Таким чином, відповідач, з огляду на наявність підстав для звільнення у зв'язку із закінченням строкового трудового договору з посади, яку він обіймав на час перебування основного працівника у декретній відпустці для догляду за дитиною, а саме з посади головного державного інспектора відділу провадження у справах про порушення митних правил управління протидії митним правопорушенням Закарпатської митниці ДФС відповідно до наказу відповідача від 10 квітня 2015 року № 398-о, безпідставно звільнив ОСОБА_1 з посади головного державного інспектора відділу митного оформлення № 47 митного посту "Солотвино" Закарпатської митниці ДФС, призначеного за наказом від 11 квітня 2016 року № 285.

Отже, висновки суду першої інстанції та доводи касаційної скарги про те, що спірний наказ виданий з метою приведення стану трудових правовідносин у відповідність до наказу Чопської митниці Міндоходів про звільнення позивача від 10 квітня 2015 року № 398-о не відповідають встановленим обставинам справи, оскільки спірним наказом позивача звільнено із займаної посаді, яку він обіймав за наказом від 11 квітня 2016 року № 285, а не за наказом від 10 квітня 2015 року № 442-кв.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що наказ № 987-о від 14 листопада 2017 року не відповідає вимогам частини 2 статті 2 КАС України та підлягає скасуванню, а ОСОБА_1 поновленню на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Крім того, позивача неправомірного звільнено в період його тимчасової непрацездатності, що підтверджується листком непрацездатності № 783341 (а. с. 7).

Доводи касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції безпідставно поновлено позивача на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення № 47 митного посту "Солотвино" Закарпатської митниці ДФС також є помилковими, оскільки спірним наказом позивач звільнений із займаної посади і відповідно до статті 235 КЗпП України повинен бути поновлений на попередній роботі.

Касаційна скарга відповідача не містить доводів щодо розміру виплати працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

З огляду на вищезазначене, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про поновлення позивача на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення № 47 митного посту "Солотвино" Закарпатської митниці ДФС, оскільки саме такий спосіб захисту порушеного права позивача за виниклих правовідносин буде належним та ефективним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland) зазначено, що відповідно до яких поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Частиною 2 статті 350 КАС України передбачено, що не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржуване судові рішення суду апеляційної інстанції не підлягає скасуванню.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Закарпатської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: А. Г. Загороднюк

Судді Л. О. Єресько

В. М. Соколов