ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2024 року

м. Київ

справа № 580/602/22

адміністративне провадження № К/990/223/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Соколова В.М., Єресько Л.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року (судді: Беспалов О.О., Ключкович В.Ю., Парінов А.Б.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), у якому просив:

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо застосування січня 2016 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача в період з 28 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 28 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року в сумі 72 026,57 грн із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум;

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати позивачу в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 29 вересня 2018 року із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4 463,15 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити позивачу щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4 463,15 грн за період з 01 березня 2018 року по 29 вересня 2018 року у сумі 31 093,28 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 з урахуванням раніше виплачених сум.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період проходження ним військової служби відповідач не нараховував і не виплачував йому в належному розмірі індексацію грошового забезпечення. Позивач вважає, що відповідач з 28 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року мав застосовувати до його грошового забезпечення базовий місяць - січень 2008 року, а не січень 2016 року, а в період з 01 березня 2018 року по 29 вересня 2018 року - відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, виплачувати на його користь щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення у розмірі 4 463,15 грн у місяць, у загальному розмірі 31 093,28 грн. З огляду на податкові правила позивач вважає, що відповідач також повинен нарахувати й виплатити йому індексацію із одночасною компенсацією суми податку з доходів фізичних осіб.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 13 березня 2023 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з 28 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року; зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період з 28 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця січень 2016 року; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що відповідно до норм Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення позивача на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення позивача за період з 28 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року є січень 2016 року. Тому суд першої інстанції не убачав підстав для задоволення вимог щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 28 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року.

Суд першої інстанції зазначив, що починаючи з лютого 2016 року приріст індексу споживчих цін перевищив поріг індексації 103 відсотка, у зв`язку з чим позивач отримав право на індексацію його грошового забезпечення у червні 2016 року. Оскільки у період з 28 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалася і не виплачувалася, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 28 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року та зобов`язання відповідача нарахувати та виплати позивачу індексацію грошового забезпечення за цей період.

При цьому суд першої інстанції уважав необґрунтованими позовні вимоги про нарахування та виплату позивачу щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення 4 463,15 грн за період з 01 березня 2018 року по 29 вересня 2018 року, зазначивши, що за інформацією, розміщеною на офіційному сайті Державної служби статистики України, перевищення порогу індексації 103% відбулося у жовтні 2018 року, а отож право на індексацію заробітної плати у позивача виникло у лише жовтні 2018 рок. Проте, суд наголосив, що позивач був звільнений з військової служби 29 вересня 2018 року. Щодо наведених позовних вимог суд першої інстанції також зауважив, що такі вимоги ґрунтуються на положеннях Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, в редакції, яка не діяла на час виникнення спірних правовідносин.

Крім того, вимоги позивача про нарахування та виплату на користь позивача індексації з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, суд першої інстанції уважав передчасними, указавши на те, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб підлягає виплаті разом із виплатою позивачу індексації грошового забезпечення, тоді як у розглядуваному випадку така відповідачем не нараховувалася і не виплачувалася.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 березня 2023 року скасовано та постановлено нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково; визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо застосування січня 2016 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача в період з 28 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року; зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати і виплатити ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період з 28 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січня 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум; визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та невиплати ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 29 вересня 2018 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078; зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати і виплатити ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 29 вересня 2018 року, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з урахуванням раніше виплачених сум; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Своє судове рішення суд апеляційної інстанції мотивував тим, що відповідно до положень Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, базовим при проведенні індексації є місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових). Як зазначив суд апеляційної інстанції, починаючи з січня 2008 року (від дня набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою були затверджені схеми посадових окладів військовослужбовців) посадовий оклад позивача не змінювався, такий змінився лише в березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, якою були встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців. Тож базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 28 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року є січень 2008 року.

З огляду на вказане суд апеляційної інстанції констатував помилковість висновків суду першої інстанції в цій частині та обґрунтованість позовних вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо застосування січня 2016 року як базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача в період з 28 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року та зобов`язання відповідача нарахувати та виплати позивачу індексацію грошового забезпечення за цей період із застосуванням базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.

Разом з цим суд апеляційної інстанції зазначив про необґрунтованість позовних вимог позивача щодо нарахування та виплати йому індексації за грошового забезпечення за період з 28 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року у сумі 72 026,57 грн.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату позивачу щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення 4 463,15 грн за період з 01 березня 2018 року по 29 вересня 2018 року суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Суд апеляційної інстанції установив, що в березні 2018 року розмір грошового забезпечення позивача в сукупності було підвищено на 361,60 грн, сума можливої індексації грошового забезпечення позивача (індексації-різниці) в березні 2018 року становила 4 463,15 грн.

Установивши, що розмір підвищення доходу позивача був меншим за суму можливої індексації на 4101,55 грн, суд апеляційної інстанції констатував, що відповідачем порушено право позивача на отримання індексації-різниці його грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 29 вересня 2018 року. Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача суд апеляційної інстанції уважав за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 29 вересня 2018 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, та зобов`язати відповідача здійснити відповідні дії.

При цьому вимоги щодо зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити індексацію за вказаний період з 01 березня 2018 року по 29 вересня 2018 року в сумі 31 093,28 грн із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, суд апеляційної інстанції уважав передчасними, вказавши на те, що відповідачем ще не були реалізовані надані йому дискреційні повноваження щодо вирішення питання про здійснення компенсації сум податку.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

Адвокат Дяченко Олексій Володимирович подав в інтересах ОСОБА_2 до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та направити в цій частині справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційну скаргу подано з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Обґрунтовуючи заявлену підставу касаційного оскарження скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновку Верховного Суду щодо їхнього застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 22 червня 2023 року у справі № 520/6243/22, від 07 грудня 2023 року у справі № 360/381/23.

Скаржник уважає, що при вирішені справи суд апеляційної інстанції безпідставно не визначив суму індексацію грошового забезпечення за період з 28 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року та суму індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 14 червня 2022 року, а також проігнорував актуальну практику Верховного Суду у такій категорії спорів щодо необхідності визначення у судовому рішенні загальної суми індексації грошового забезпечення належної до виплати за відповідний спірний період.

Позиція інших учасників справи

Від відповідача відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09 січня 2024 року (судді: Кашпур О.В., Мельник-Томенко Ж.М., Уханенко С.А.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року у справі №580/602/22 за позовом ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Розпорядженням від 05 лютого 2024 року № 169/0/78-24 заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями у зв`язку з тривалою тимчасовою непрацездатністю судді Кашпур О.В.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 05 лютого 2024 року визначено склад колегії суддів: Загороднюк А.Г. (головуючий суддя), Соколов В.М., Єресько Л.О.

Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 26 червня 2024 року призначено справу до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Згідно з наказами військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 28 травня 2016 року №95 та від 25 вересня 2018 року №130 ОСОБА_2 в період з 28 травня 2016 року по 29 вересня 2018 року проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_4 та був зарахований на грошове забезпечення до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до листа ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15 листопада 2021 року №6/7/865 та довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27 лютого 2023 року №6/7/794 про нараховане та виплачене грошове забезпечення із зазначенням конкретних видів (окладу, доплат, надбавок) індексація грошового забезпечення позивачу у період з 28 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року відповідачем не нараховувалася та не виплачувалася.

06 вересня 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив

нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 28 червня 2016 року по 28 лютого 2018 року;

провести перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення (враховуючи фіксовану суму індексації за березень 2018 року) за період з 01 березня 2018 року по 29 вересня 2018 року.

Відповідач листом від 15 листопада 2021 року №6/7/865 відмовив позивачу у нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення, з посиланням на ті обставини, що з січня 2016 року грошове забезпечення позивача було підвищене на 4706,40 грн, тому були відсутні підстави для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення. З березня 2018 року по день виключення позивача зі списків особового складу величина індексу споживчих цін не перевищила поріг індексації, тому індексація грошового забезпечення не проводилась.

Уважаючи, що відповідач в період з 28 травня 2016 року по 29 вересня 2018 року нараховував та виплачував індексацію грошового забезпечення не у повному розмірі, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їхнього соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям і членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).

Частинами першою-третьою статті 9 Закону Закон №2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Положеннями статті 1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За правилами статті 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок № 1078.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 1078 цей акт визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Пункт 1-1 Порядку № 1078 загалом дублює приписи статей 3, 4 Закону №1282-ХІІ, деталізуючи відповіді на питання про те, коли проводиться індексація.

Так, пунктом 1-1 Порядку № 1078 встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

За змістом абзацу 5 пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.

Абзаци 2, 4 пункт 4 Порядку № 1078 деталізують межі індексації, які законодавець обумовив в частині шостій статті 2 Закону №1282-ХІІ.

Так, абзацом 2 пункту 4 Порядку №1078 визначено, що оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Водночас абзацом 4 пункту 4 Порядку №1078 установлено, що частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Питання про те, як саме визначається сума індексації, регулювалося абзацом 6 пункту 4 Порядку №1078, а з 15 березня 2018 року врегульоване абзацом 5 цього ж пункту, норми яких є тотожними і передбачають, що сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пункт 5 Порядку №1078 застосовується з 01 грудня 2015 року (у новій редакції) на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013).

Абзац 1 пункту 5 Порядку № 1078 у вказаній редакції передбачав, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Цей же абзац діяв з 15 березня 2018 року до 01 квітня 2021 року, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 року №141 «Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (далі - Постанова №141), і встановлював, що, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Абзац 2 пункту 5 Порядку №1078 застосовується з 01 грудня 2015 року до нині у редакції Постанови №1013 і передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Абзац 3 пункту 5 Порядку №1078 застосовувався з 01 грудня 2015 року у редакції Постанови №1013 і передбачав, що сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Цей же абзац з 15 березня 2018 року до нині діє у редакції Постанови №141 та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 застосовується з 01 грудня 2015 року до нині у редакції Постанови №1013 і встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Абзац 5 пункту 5 Порядку №1078 застосовувався з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року у редакції Постанови №1013 і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі, коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 діяв з 01 грудня 2015 року у редакції Постанови № 1013 і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Цей же абзац з 15 березня 2018 року до 01 квітня 2021 року діяв у редакції Постанови №141 і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Пункт 10-2 Порядку № 1078 був викладений у новій редакції на підставі Постанови №1013. У цій редакції пункт 10-2 Порядку №1078 застосовувався з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року та передбачав, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців» (далі - постанова КМУ №1294).

Відповідно до пункту 13 указаної постанови КМУ вона набрала чинності з 01 січня 2008 року і її норми діяли до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704 (в редакції постанови КМУ від 21 лютого 2018 року №103, що набрала чинності з 24 лютого 2018 року), якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме: до 01 березня 2018 року.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначено Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 (далі - Порядок № 44).

За правилами пунктів 2, 3 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Пунктами 4, 5 Порядку №44 передбачено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодекс адміністративного судочинства України).

Спірні правовідносини склалися довкола обставин невиплати відповідачем на користь позивача індексації грошового забезпечення:

за період з 28 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 у розмірі 72 026,57 грн з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44 (позовні вимоги №1 та №2);

за період з 01 березня 2018 року по 29 вересня 2018 року щомісячної фіксованої індексації в сумі 31 093,28 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку № 44 (позовні вимоги №3 та №4).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції визнав протиправними дії відповідача щодо застосування січня 2016 року як базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача в період з 28 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року та зобов`язав відповідача нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за цей період із застосуванням як базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.

Також суд апеляційної інстанції визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування і невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 та зобов`язав відповідача здійснити вказані дії.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексації грошового забезпечення за період з 28 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року у сумі 72 026,57 грн.

Крім цього, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити індексацію за вказаний період з 01 березня 2018 року по 29 вересня 2018 року в сумі 31 093,28 грн із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку №44.

В цьому касаційному провадженні судове рішення суду апеляційної інстанції оскаржується позивачем в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за спірні періоди в конкретно визначених сумах.

Касаційне провадження за скаргою позивача відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зокрема, з огляду на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладених у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30 березня 2023 року про виправлення описки), від 22 червня 2023 року у справі № 520/6243/22, від 07 грудня 2023 року у справі № 360/381/23 у контексті необхідності визначення у судовому рішенні конкретної суми індексації належної до виплати.

Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

Порядок №1078, у редакції, яка застосовувалася до 01 грудня 2015 року, містив поняття «базовий місяць». Базовим місяцем уважався той місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їхніх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати). Базовий місяць визначали окремо для кожного працівника у випадку, коли заробітна плата зростала внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої її постійної складової.

З 01 грудня 2015 року норми Порядку №1078 діють із змінами, внесеними Постановою №1013.

Порівняльний аналіз положень пунктів 5, 10-2 Порядку №1078 свідчить про те, що внаслідок змін, унесених Постановою № 1013, з 01 грудня 2015 року, діють єдині правила проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення, виходу на роботу чи зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.

Унаслідок цих змін Порядок № 1078, у редакції, що застосовується з 01 грудня 2015 року, не містить поняття «базовий місяць» і передбачає уніфікований механізм визначення індексації у разі підвищення заробітної плати.

Для проведення індексації з 01 грудня 2015 року замість терміну «базовий місяць» використовується поняття «місяць підвищення доходу», яке має інший зміст.

Місяць підвищення доходу - це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Таке визначення цього поняття випливає із системного тлумачення пункту 5 Порядку №1078, у редакції, яка була запроваджена з 01 грудня 2015 року.

Місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Отож з 01 грудня 2015 року зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу.

У цьому полягає одна з основних відмінностей поняття «місяць підвищення доходу» від терміну «базовий місяць», адже визначення останнього залежало також від факту зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.

Водночас вилучення терміну «базовий місяць» та запровадження поняття «місяць підвищення доходу» не вплинуло на правило обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Як у «базовому місяці», так і у «місяці підвищення доходу» індекс обчислення споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення цього індексу для проведення подальшої індексації здійснюється наростаючим підсумком із наступного місяця.

Отже, з урахуванням наведених нормативно-правових положень, розрахунок індексації грошового забезпечення позивача як військовослужбовця з 01 грудня 2015 року не прив`язаний до місяця прийняття (переведення, виходу) на військову службу чи місяця зростання грошового забезпечення за рахунок будь-якої його постійної складової.

З 01 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.

Крім цього, Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, так званої «поточної індексації» та «індексації-різниці». Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.

Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078).

Щодо «індексації-різниці», то право працівника на її отримання виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Так, абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078, у редакціях, які застосовувалися з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року, встановлювали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума «індексації-різниці» виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30 березня 2023 року про виправлення описки), від 22 червня 2023 року у справі № 520/6243/22, від 07 грудня 2023 року у справі № 360/381/23, з подібними правовідносинами, з урахуванням того факту, що 01 березня 2018 року набрала чинності Постанова №704 та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 військовослужбовець має право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної «індексації-різниці» визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

У цих справах Верховний Суд, внаслідок системного і цільового способу тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078, дійшов висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу військовослужбовця, відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання «індексації-різниці», а якщо так, то у якій сумі.

Верховний Суд також наголосив, що, ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації - різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, то повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.

Щодо кола обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, Верховний Суд зазначив, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивачки в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже зазначалося, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

При цьому приписи абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 визначають суму індексації грошового забезпечення, яка мала б скластися в місяці підвищення (березень 2018 року), якби в тому місяці не відбулося підвищення окладів військовослужбовців.

З огляду на це суму індексації грошового забезпечення, яка мала скластися у березні 2018 року, слід визначати на основі застосування січня 2008 року як місяця підвищення доходу.

У постанові від 23 травня 2024 року у справі №160/15411/23 Верховний Суд зазначив, що для правильного розрахунку суми можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року потрібно визначити розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на березень 2018 року, а також величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, застосовуючи січень 2008 року як місяць підвищення доходу.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07 грудня 2017 року №2246-VIII в березні 2018 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 1762,00 грн.

Для визначення величини приросту індексу споживчих цін в березні 2018 року необхідно розрахувати індекс споживчих цін в березні 2018 року наростаючим підсумком (шляхом перемноження індексів інфляції (поділених на 100), починаючи з місяця, наступного за базовим, - до перевищення порогу індексації), від якого віднімається 100%.

Верховний Суд розрахував, що величина приросту індексу споживчих цін в березні 2018 року, застосовуючи січень 2008 року як місяць підвищення доходу, становить 253,3%.

Верховний Суд зазначив, що оскільки станом на березень 2018 року величина приросту індексу споживчих цін становила 253,3 %, у березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн, то сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 році, якби не відбулося чергового підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, мала становити 4463,15 грн (1762,00 грн х 253,30% / 100 = 4463,15 грн).

При цьому суд апеляційної інстанції установив, що в березні 2018 року грошовий дохід позивача в порівнянні з лютим 2018 року зріс на 361,60 грн.

Беручи до уваги вимоги абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078, суд апеляційної інстанції обґрунтовано розрахував суму належної позивачу індексації в березні 2018 року, таким чином: 4463,15 грн - 361,60 грн = 4101,55 грн.

Отже, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про наявність у позивача права на отримання щомісячної суми індексації-різниці в розмірі 4101,55 грн.

Водночас Верховний Суд не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що вимоги щодо зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити індексацію-різниці за період з 01 березня 2018 року по 29 вересня 2018 року в сумі 31 093,28 з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44 є передчасними, з посиланням на те, що відповідачем ще не були реалізовані надані йому дискреційні повноваження щодо вирішення питання про здійснення компенсації сум податку.

Такі висновки суперечать висновками Верховного Суду про нарахування й виплату індексації (індексації-різниці) грошового забезпечення у конкретних, розрахованих, сумах.

У цій категорії спорів Верховний Суд неодноразово зауважував, що такий спонукаючий спосіб захисту, враховуючи характер спірних правовідносин, є належним та ефективним, адже здатний забезпечити реальне поновлення прав особи у випадку задоволення позову (постанови від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30 березня 2023 року про виправлення описки), від 07 грудня 2023 року у справі № 360/381/23, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 06 липня 2023 року у справі №560/6684/22, від 15 серпня 2023 року у справі №400/3784/22).

У цих постановах Верховний Суд підкреслював, що для належного та ефективного захисту прав та інтересів позивача судам необхідно перевірити обґрунтованість нарахованих ним сум індексації, розрахувати їх і, відповідно, у судовому рішенні вказати конкретні суми (індексації грошового забезпечення), на які позивач має право та які відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що застосований судами спосіб захисту не вносить юридичної визначеності у спірні правовідносини та не забезпечує ефективного захисту прав та інтересів позивача від порушень з боку відповідача, оскільки суди попередніх інстанцій в ухвалених рішеннях не розрахували та не визначили конкретних сум індексації грошового забезпечення які відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити позивачу, не перевірили розраховану позивачем суму індексації.

Що стосується вимог про нарахування та виплату індексації з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку № 44, то Верховний Суд у постанові від 27 липня 2023 року у справі № 380/813/22 зазначав, що аналіз наведених пунктів 2-3 Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців і, як одна з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Нарахування та виплата індексації грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на її нарахування та виплату, відповідно до вимог Закону № 1282-ХІІ.

Отже, з урахуванням наведеного правого регулювання, Верховний Суд констатував, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Аналогічний підхід застосував Верховний Суд у постановах від 27 вересня 2023 року у справі №420/23176/21, від 27 вересня 2023 року у справі №420/23176/21, від 31 січня 2024 року у справі №320/6441/22, від 18 квітня 2024 року у справі №160/10789/22 та від 30 квітня 2024 року у справі №360/700/23.

Отже, Суд погоджується з доводами касаційної скарги про помилковість позиції суду апеляційної інстанції, що вимоги щодо зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити індексацію-різниці за період з 01 березня 2018 року по 29 вересня 2018 року в сумі 31 093,28 з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44 не можуть бути вирішені судом.

Крім того, Суд погоджується з доводами касаційної скарги, що суд апеляційної інстанцій безпідставно не досліджував питання правильності здійсненого позивачем розрахунку суми індексації грошового забезпечення за період з 28 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року (72 026,57 грн); не провів розрахунку конкретної суми індексації, належної до нарахування й виплати в цій частині спірних правовідносин.

Наведене свідчить про те, що суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права і не з`ясували усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення цього спору.

Водночас суд касаційної інстанції, у силу положень статті 341 КАС України, обмежений у праві додаткової перевірки зібраних у справі доказів та не може встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

За правилами пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктах 1, 2, 3 частини 2 статті 328 цього Кодексу.

Переглянувши судове рішення суду апеляційної інстанції в цій справі в межах своїх повноважень та підстав для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції в частині позовних вимог щодо нарахування й виплати індексації грошового забезпечення за період з 28 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року у розмірі 72 026,57 грн із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку №44; щодо нарахування й виплати «індексації-різниці» грошового забезпечення 4 463,15 грн у місяць у загальному розмірі 31 093,28 грн за період з 01 березня 2018 року по 29 вересня 2018 року, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку № 44 допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права щодо повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі, що є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення з направленням справи в указаній частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

За таких обставин, з огляду на приписи частини другої статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення суду апеляційної інстанції в указаній частині - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи у цій частині суду апеляційної інстанції необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і надати оцінку вказаним обставинам та в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року у справі №580/602/22 скасувати в частині позовних вимог щодо нарахування й виплати індексації грошового забезпечення за період з 28 травня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року у розмірі 72 026,57 грн із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44; щодо нарахування й виплати «індексації-різниці» грошового забезпечення 4 463,15 грн у місяць у загальному розмірі 31 093,28 грн за період з 01 березня 2018 року по 29 вересня 2018 року, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк В.М. Соколов Л.О. Єресько