ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 360/381/23

адміністративне провадження № К/990/33632/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 360/381/23

за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник Дяченко Олексій Володимирович, на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 червня 2023 року (суддя - Смішлива Т.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року (головуючий суддя - Компанієць І.Д., судді: Гаврищук Т.Г., Геращенко І.В.)

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. ОСОБА_1 (позивач) звернулася до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (відповідач) у якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 26 грудня 2019 року включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок №1078);

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію - різницю грошового забезпечення 4190,55 грн в місяць у загальній сумі 91516,20 грн за період з 01 березня 2018 року по 26 грудня 2019 року включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

2. На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що відповідачем невірно застосовано вимоги законодавства при здійсненні нарахування та виплати їй індексації грошового забезпечення, а саме за період з 01 березня 2018 року по 26 грудня 2019 року відповідач виплатив позивачці поточну індексацію грошового забезпечення в сумі 1966,31 грн, а не щомісячну її фіксовану суму в розмірі 91516,20 грн.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини

3. Позивачка з 19 березня 2017 року по 26 грудня 2019 року проходила військову службу у відповідача.

4. Відповідно до наказу від 26 грудня 2019 року №379 ОСОБА_1 з 26 грудня 2019 року звільнено зі служби.

5. При звільненні позивачці не було виплачено індексацію грошового забезпечення.

6. Позивачка 13 червня 2021 року звернулася з заявою до відповідача з проханням виплатити індексацію грошового забезпечення у повному розмірі.

7. Відповідачем відмовлено у задоволенні заяви позивача.

8. Тому позивачка звернулася до суду для вирішення спору.

9. 25 січня 2022 року відповідачем на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року у справі №360/5375/21 виплачено позивачці індексацію грошового забезпечення за період з 19 березня 2017 року до 28 лютого 2018 року.

10. Проте за період з 01 березня 2018 року по 26 грудня 2019 року відповідачем нараховано тільки поточну індексацію грошового забезпечення, яка склалась внаслідок перевищення порогу для проведення індексації в 103% у сумі 1966,31 грн.

11. Поряд з цим при розгляді справи № 360/5375/21 питання правильності обрахунку індексації грошового забезпечення у фіксованій величині в період з 01 березня 2018 року по 26 грудня 2019 року розміру підвищення грошового доходу позивача внаслідок підвищення посадових окладів судом не досліджувалось, дане питання визнано передчасним, оскільки відповідачем ще не було нараховано індексацію грошового забезпечення за лютий 2018 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року.

12. Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивачка звернулася за захистом своїх прав до суду.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

13. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 15 червня 2023 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) «березень 2018 року» за період з 01 березня 2018 року до 26 грудня 2019 року, з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078. Зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачці індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) «березень 2018 року» за спірний період відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум індексації. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

14. Задовольняючи позов в означеній частині, суд першої інстанції, із висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що з довідки № 1360 від 30 листопада 2021 року вбачається, що ОСОБА_1 за період з 19 березня 2017 року по 26 грудня 2019 року було виплачено «поточну» індексацію, а не індексацію - різницю.

15. Ураховуючи, що відповідач не нараховував і не виплачував позивачу індексацію-різницю за період з 01 березня 2018 року по 26 грудня 2019 року та не вирішував питання щодо наявності у позивача права на цей вид індексації суди обох інстанцій визнали протиправною бездіяльність та зазначили про наявність підстав для задоволення цих вимог.

16. При цьому, врахувавши підходи щодо застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, які сформовані Верховним Судом у справах №400/3826/21, №380/5493/21, №420/11424/21, №320/8554/21, №260/6386/21, суди попередніх інстанцій зазначили, що для правильного вирішення питання чи має право позивач на отримання щомісячної індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року до 05 листопада 2018 року і чи це право порушив відповідач необхідно визначити, чи сума можливої індексації у березні 2018 року перевищує підвищення грошового забезпечення позивача у цьому ж місяці.

17. Суди установили, що розмір грошового забезпечення позивача у лютому 2018 року складав 7554,85 грн, з яких: посадовий оклад 530,00 грн, оклад за військовим званням 35,00 грн, надбавка за вислугу років 28,25 грн, надбавка за виконання особливо важливих справ 296,63 грн, щомісячна додаткова грошова винагорода 2833,07 грн, премія 3831,90 грн, а за березень 2018 року склав 7827,45 грн: посадовий оклад 2730,00 грн, оклад за військове звання 600,00 грн, надбавка за вислугу років 832,50 грн, надбавка за особливості проходження служби 416,25 грн, премія 3248,70 грн.

18. За таких обставин, суд першої інстанції, із висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, визначив, що дохід позивача з березня 2018 року збільшено на 272,60 грн (7827,45 грн - 7554,85 грн).

19. Ураховуючи офіційні дані Державної служби статистики України з січня 2008 року по березень 2018 року (https://ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2006/ct/cn_rik/isc/isc_u/isc_m_u.htm) суди установили, що величина приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року складала 253,30% та визначили, що сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року складає 1762,00 грн. * 253,30% = 4463,15 грн.

20. Оскільки відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, суди попередніх інстанцій здійснивши розрахунок визначили, що така складає 4463,15 грн - 272,60 грн = 4190,55 грн.

21. Разом з тим, у підсумку суди вказали на передчасність вимоги про визначення конкретної суми індексації грошового забезпечення (4190,55 грн), у загальному розмірі (91516,20 грн) за період з 01 березня 2018 року по 26 грудня 2019 року, оскільки вважали, що повноваження щодо обрахунку індексації відповідно до Порядку № 1078 та Закону № 1282-XII, покладається на відповідача.

22. Крім того, на думку судів передчасною є також вимога щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію з компенсацією сум податку з доходу фізичної особи.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

23. Не погодившись із таким рішеннями судів попередніх інстанції ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник Дяченко О.В., звернулася до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 червня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року, у якій сторона позивачки просить змінити оскаржувані рішення в частині, а саме: визначивши в абзаці третьому резолютивної частини судового рішення розмір (4190,55 грн) та суму (91516,20 грн) індексації-різниці грошового забезпечення, яка підлягає нарахуванню і виплаті позивачу за спірний період.

24. Як на підставу оскарження судових рішень скаржник послався на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та зазначив, що в оскаржуваних судових рішеннях суди застосовали норми матеріального права, а саме абзаци 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 - без урахування висновку Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 22 червня 2022 року у справі №520/6243/22 та аналогічних, інших.

25. Скаржник вважає, що при вирішені справи, суди помилково не визначили: розмір та суму індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 26 грудня 2019 року включно, не врахували актуальну практику Верховного Суду у такій категорії спорів.

26. Так, на думку скаржника, суди першої та апеляційної інстанцій проігнорували висновки Верховного Суду у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 щодо необхідності визначення у судовому рішенні загальної суми індексації грошового забезпечення належної до виплати за спірний період. У цій справі Верховний Суд зауважив, що у позовній заяві позивач просив суд зобов`язати відповідача нарахувати й виплатити йому індексацію грошового забезпечення у конкретних, розрахованих ним, сумах. Враховуючи характер спірних правовідносин, такий спонукаючий спосіб захисту, на думку суду касаційної інстанції, є належним та ефективним, адже здатний забезпечити реальне поновлення прав особи у випадку задоволення позову.

27. Касаційна скарга, як указує скаржник, стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, має виняткове значення.

28. Верховний Суд ухвалою від 18 жовтня 2023 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

29. Секретарем судового засідання 19 жовтня 2023 року о 15 год 58 хв на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 направлено копію ухвали про відкриття касаційного провадження у справі № 360/381/23 та копію касаційної скарги, що підтверджується роздруківкою з електронної пошти Верховного Суду.

30. Своєю чергою ухвала Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року про відкриття касаційного провадження у справі № 360/381/23 оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень 19 жовтня 2023 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/114269579).

31. Таким чином, Верховним Судом вжито усіх можливих заходів з метою вручення відповідачу ухвали про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 у справі № 360/381/23.

32. Правом подати відзив на касаційну скаргу відповідач не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій в касаційному порядку.

33. Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2023 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Позиція Верховного Суду

Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

34. За правилами частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

35. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, виходить із такого.

36. Спір у цій справі виник у зв`язку із ненарахуванням та невиплатою позивачці (військовослужбовцю) у період з 01 березня 2018 року по 26 грудня 2019 року індексації-різниці відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078.

37. Касаційне провадження у цій справі відкрите на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

38. Згідно із доводами касаційної скарги в оскаржуваному рішенні суд апеляційної інстанції застосував положення абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 22 червня 2022 року у справі №520/6243/22 та від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21.

39. Надаючи оцінку вказаним доводам, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає, наступне.

40. Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

41. Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

42. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

43. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).

44. Згідно зі статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000 року № 2017-III (далі - Закон № 2017-III) з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

45. Відповідно до статті 19 цього ж Закону № 2017-III державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

46. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

47. Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

48. Згідно з положеннями статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

49. Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII (у редакції Закону № 911-VIII від 24 грудня 2015 року, що діє з 01 січня 2016 року) індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (з грудня 2015 року). Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

50. Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частина четверта статті 4 Закону № 1282-XII).

51. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частини друга статті 5 Закону № 1282-XII).

52. За змістом частини першої статті 9 Закону № 1282-XII індексація доходів громадян повинна проводитися за місцем їх одержання. Так як виплату заробітної плати (грошового забезпечення) здійснюють роботодавці, то і нараховувати індексацію за цим видом доходу також повинні усі без виключення роботодавці.

53. Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі № 240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі № 825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

54. Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 206/4411/16-а).

55. У цій справі позивачка звернувся до суду за захистом права на щомісячну індексацію-різницю за період з 01 березня 2018 року по 26 грудня 2019 року, оскільки відповідач цієї щомісячної індексації-різниці не нараховував і не виплачував, та одночасно з цим не визнавав права позивача на її отримання.

56. Так, з 01 грудня 2015 року положення Порядку № 1078 діють із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013).

57. Внесені зміни, серед іншого, передбачали не лише заміну терміну «базовий місяць» на «місяць підвищення доходу», ці зміни надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення.

58. На відміну від правил визначення «базового місяця» (яким вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати), «місяцем підвищення доходу» є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). При цьому, за новими правилами зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу) не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації.

59. Термін «підвищення тарифних ставок (окладів)» для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв`язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально.

60. Якщо точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за одиницю чи 100%, обчислення ІСЦ розпочиналося із місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини третя і четверта статті 4 Закону № 1282-ХІІ), то зміни, внесені Постановою № 1013, передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

61. Тож з 01 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.

62. Щодо «фіксованої» суми індексації необхідно зазначити, що у період існування спірних правовідносин (з 01 березня 2018 року по 01 травня 2020 року) Закон № 1282-XII і Порядок № 1078 такого поняття не містили. Вказаний термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Проте, Постановою № 1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01 грудня 2015 року у ньому, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

63. Між тим, з 01 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації - різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

64. Абзаци 3, 4, 5 пункту 5 Порядку №1078 (у редакціях, які застосовувалися з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року), передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме:

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4);

у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац 5).

65. Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації - різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

66. Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

67. Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30 березня 2023 року про виправлення описки), від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 12 квітня 2023 року у справі № 420/6982/21 з подібними правовідносинами, з урахуванням того факту, що 01 березня 2018 року набрала чинності Постанова №704, та з огляду на правила пунктів 5, 102 Порядку № 1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

68. З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 військовослужбовець має право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

69. У цих справах Верховний Суд внаслідок системного і цільового способу тлумачення абзаців 3, 4 Порядку № 1078 дійшов висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу військовослужбовця відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі.

70. Верховний Суд також наголосив, що ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації - різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, то повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.

71. Щодо кола обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, Верховний Суд зазначив, що для їхнього застосування суд повинен встановити:

розмір підвищення доходу позивачки у березні 2018 року (А);

суму можливої індексації грошового забезпечення позивачки в березні 2018 року (Б);

чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

72. Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року.

73. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

74. Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

75. Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачці індексації - різниці до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) або до дати звільнення зі служби.

76. Як уже зазначалося, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації - різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

77. Суди попередніх інстанцій, вирішуючи позовні вимоги в частині права позивачки на отримання індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 26 грудня 2019 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, дотрималися саме цього підходу.

78. Так, суди установили, що відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, суди попередніх інстанцій здійснивши розрахунок визначили, що така складає 4463,15 грн - 272,60 грн = 4190,55 грн.

79. Поруч із цим, дійшовши вірних висновків щодо розміру належної позивачу індексації-різниці, суди вказали про передчасність вимоги про визначення конкретної суми індексації грошового забезпечення, за період з 01 березня 2018 року до 26 грудня 2019 року, оскільки уважали, що повноваження щодо обрахунку індексації відповідно до Порядку № 1078 та Закону № 1282-XII, покладається на відповідача.

80. Проте, такі висновки суперечать висновками Верховного Суду про нарахування й виплату індексації (індексації-різниці) грошового забезпечення у конкретних, розрахованих, сумах.

81. Так, Верховний Суд у цій категорії спорів, зауважував, що такий спонукаючий спосіб захисту, враховуючи характер спірних правовідносин, є належним та ефективним, адже здатний забезпечити реальне поновлення прав особи у випадку задоволення позову (постанови від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 420/11424/21, від 06 липня 2023 року у справі № 560/6684/22, від 15 серпня 2023 року у справі № 400/3784/22).

82. У цих постановах Верховний Суд підкреслював, що для належного та ефективного захисту прав та інтересів позивача судам необхідно перевірити обґрунтованість нарахованих ним сум індексації, розрахувати їх і, відповідно, у судовому рішенні вказати конкретні суми (індексації грошового забезпечення), на які позивач має право та які відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити.

83. Наведена позиція ґрунтується на тому, що застосований судами спосіб захисту не вносить юридичної визначеності у спірні правовідносини та не забезпечує ефективного захисту прав та інтересів позивача від порушень з боку відповідача, оскільки суди попередніх інстанцій в ухвалених рішеннях не розрахували та не визначили конкретних сум індексації грошового забезпечення які відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити позивачу, не перевірили розраховану позивачем суму індексації.

84. Отже, колегія суддів погоджується із доводами касаційної скарги про помилковість позиції судів попередніх інстанцій, що обчислення суми індексації відноситься до компетенції відповідача і суд не може визначати конкретну суму індексації.

85. У той же час, для визначення загальної суми індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 26 грудня 2019 року необхідно установити кількість днів служби позивачки за спірний період пропорційно відпрацьованому часу (26 грудня), оскільки у спірному періоді позивачка працювала неповний місяць.

86. Отже, суди попередніх інстанцій на наведене не звернули увагу та ухвалили рішення без дослідження ключового питання, яке постає у ході судового розгляду цієї справи.

87. Таким чином суди попередніх інстанцій не встановили обставин, які мають значення для правильного вирішення цієї справи, питання обрахунку індексації-різниці ОСОБА_1 визначеної абзацами 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 залишається спірним та без додаткового з`ясування обставин справи не може бути вирішено.

88. Беручи до уваги наведене, доводи, викладені у касаційній скарзі які слугували підставами для касаційного оскарження оскаржуваних судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, знайшли своє підтвердження.

89. Підсумовуючи наведене, Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій не вжили усіх, визначених законом, заходів та не встановили усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим дійшли передчасних висновків по суті справи.

90. За змістом частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

91. Водночас Верховний Суд, в межах обсягу наданих йому повноважень, позбавлений можливості прийняти рішення по суті заявлених позовних вимог, оскільки суд першої інстанції не встановив та не оцінив обставини справи для правильного вирішення справи, а суд апеляційної інстанції таких процесуальних порушень суду першої інстанції не виправив.

92. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

93. Ураховуючи приписи статті 353 КАС України, а також те, що неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права під час розгляду справи допущені як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, ці порушення неможливо виправити в суді касаційної інстанції, то оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині позовних вимог щодо нарахування й виплати індексації грошового забезпечення із застосуванням щомісячної суми індексації-різниці 4190,55 грн (у конкретній сумі) за період з 01 березня 2018 року по 26 грудня 2019 року включно в сумі 91516,20 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, підлягають скасуванню, а справа в цій частині направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

94. В іншій частині відповідно до приписів статті 350 КАС України рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін.

95. Під час нового розгляду справи суду необхідно дослідити усі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Також суду слід врахувати наведене у цій постанові та ухвалити законне та обґрунтоване рішення за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності та взаємному зв?язку.

Висновки щодо розподілу судових витрат

96. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 350 353 355 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник Дяченко Олексій Володимирович, задовольнити частково.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 червня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 360/381/23 в частині позовних вимог щодо нарахування й виплати індексації грошового забезпечення із застосуванням щомісячної суми індексації-різниці 4190,55 грн за період з 01 березня 2018 року по 26 грудня 2019 року включно в сумі 91516,20 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.

В іншій частині рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 червня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 360/381/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк