Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 червня 2019 року

Київ

справа №815/2180/16

адміністративне провадження №К/9901/28363/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року (суддя Стефанов С.О.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року (колегія у складі суддів: Милосердного М.М., Бітова А.І., Ступакової І.Г.) у справі № 815/2180/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Абіс-Софт» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання дій протиправними, скасування наказів, скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Абіс-Софт» (далі - позивач або ТОВ) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - відповідач або ДПІ), в якому просило визнати протиправними дії відповідача при проведенні позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Абіс-Софт»; скасувати накази відповідача при проведенні позапланової виїзної документальної перевірки № 1778, від 18.11.2015 року № 1818 з дня їх видання; скасувати податкові повідомлення-рішення від 9 грудня 2015 року № 0001462203 та № 0001472203 якими збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток та податок на додану вартість.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що наказ відповідача від 18 листопада 2015 року не містить відомостей про розслідування кримінальної справи з посиланням на підтвердження з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Також позивач зазначає, що акт перевірки від 26 листопада 2015 року за № 8627/22-03/30495303 не містить обов`язкового переліку матеріалів, які можуть бути підставою для висновків. Під час перевірки та складання акта дії відповідача були звужені виключно до самостійної оцінки предмету перевірки, що призвели до відсутності використання під час перевірки матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, передбачених Податковим кодексом України. Позивач вважає, що ухвалені податкові повідомлення - рішення не ґрунтуються на законі та суперечать спеціальній нормі Податкового кодексу, а саме пункту 86.9 згідно якої у разі якщо грошове зобов`язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 9 грудня 2015 року № 0001462203 та № 0001472203. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Вирішуючи справу та частково задовольняючи позовні вимоги шляхом скасування винесених відповідачем податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції вважав, що контролюючий орган відповідно до пункту 86.9 статті 89 Податкового кодексу не мав права приймати податкові повідомлення-рішення за результатами перевірки призначеної на підставі постанови слідчого до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Не погодившись з рішенням судів першої та апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в який зазначає, що судові рішення в частині задоволення позовних вимог, ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки судів не відповідають обставинам справи, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалите нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

У запереченні на касаційну скаргу позивач наводить доводи, аналогічні викладеним у позові, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено що, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті, відповідно до наказу ДПІ від 10 листопада 2015 року № 1778, та направлення від 10 листопада 2015 року №002156/1884, старшим державним ревізором-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту ДПІ Куліковим С.Г. на виконання постанови слідчого СВ Іллічівського МВ ГУ МВС України в Одеській області підполковника міліції Постного К.І. від 22 квітня 2015 року проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 липня 2013 року по 31 грудня 2014 року. За результатами перевірки складений акт від 26 листопада 2015 року № 8627/22-03/30495303.

Висновками акта перевірки встановлено порушення:

- підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 138.2 статті Податкового кодексу України, в результаті чого занижено значення податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 236 182 грн, у т.ч. у 2013 році на 125 282 грн, у 2014 році на 110 900 грн;

- пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено значення податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 171 914 грн, у тому числі у липні 2013 року на 41 800 грн, у серпні 2013 року на 4 700 грн, у грудні 2013 року на 15 000 грн, у січні 2014 року на 17 200 грн, у квітні 2014 року на 17 480 грн, у червні 2014 року на 14 167 грн, у липні 2014 року на 2 000 грн, у серпні 2014 року на 2 200 грн, у вересні 2014 року на 11 517 грн, у жовтні 2014 року на 24 950 грн, у грудні 2014 року на 20 900 грн.

На підставі зазначеного акта податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 9 грудня 2015 року № 0001462203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 295 228,00 грн (за основним платежем - 236 182 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 59 046 грн), № 0001472203, про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 214 893,00 грн (за основним платежем - 171 914 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 42 979 грн).

Вирішуючи справу та частково задовольняючи позовні вимоги шляхом скасування винесених відповідачем податкових повідомлень-рішень, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що контролюючий орган відповідно до пункту 86.9 статті 89 Податкового кодексу України не мав права приймати податкові повідомлення-рішення за результатами перевірки призначеної на підставі постанови слідчого до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Пунктом 36 Підрозділу 10. Інші перехідні положення (в редакції що діє з 01 вересня 2015 року) передбачено, що у разі якщо судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, яке було розпочато до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків» від 17 липня 2015 року №655-8 і предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, в якому встановлена несплата податкових зобов`язань або винесена ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами з цього питання, податкове повідомлення - рішення за результатами такої перевірки приймається контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

До запровадження наведених норм, діяли положення пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, якими передбачалось, що у разі якщо грошове зобов`язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили. Матеріали такої перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються органу, що призначив перевірку.

Разом з тим, Податковим кодексом передбачено, що такі наслідки мають не всі перевірки, проведені в межах кримінального провадження, а лише ті, які проведено в межах кримінального провадження, предметом якого є саме податки, збори.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що перевірку призначено на виконання постанови слідчого СВ Іллічівського МВ ГУ МВС України в Одеській області підполковника міліції Постного К.І. від 22 квітня 2015 року. Вказана постанова, належним чином засвідчена, в матеріалах справи відсутня.

Судами попередніх інстанцій не встановлено, що є предметом кримінального провадження №120141600200000117 від 24 березня 2014 року, та відносно кого проводиться досудове розслідування.

За таких обставин, касаційний суд, розглядаючи касаційну скаргу відповідача в межах її доводів, вважає висновки суду першої та апеляційної інстанцій про незаконність податкового повідомлення-рішення передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинної на період розгляду судами попередніх інстанцій даної справи) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Не встановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, свідчить про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при розгляді справи.

Як встановлено частиною 1 статті 242 статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України в чинній редакції, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частиною 4 статті 9 статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов`язок вживати визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За правилами статті 341 статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховний Суд вважає, що вище встановлені порушення, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже Суд приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області задовольнити частково.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року у справі № 815/2180/16 в частині задоволення позовних вимог скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року у справі № 815/2180/16 залишити в силі.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду