Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.05.2019 року у справі №813/3040/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 червня 2019 року

Київ

справа №813/3040/18

адміністративне провадження №К/9901/13229/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат»

на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2019 року (колегія суддів: головуючий суддя - Хобор Р.В., судді - Попко Я.С., Сеник Р.П.)

у справі №857/1600/19

за позовом Приватного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат»

до Жидачівського відділення Стрийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, Головного управління ДФС у Львівській області

про зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2018 року Приватне акціонерне товариство «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» звернулось в Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Жидачівського відділення Стрийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, Головного управління ДФС у Львівській області про зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху, через її невідповідність вимогам ст. 296 КАС України, а саме скаржником до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору у розмірі, встановленому законом.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем до апеляційної скарги додано документ про сплату судового збору в розмірі 2 881 грн 50 коп., який є меншим від розміру, встановленого законом, а також вказав, що адміністративний позов у даній справі містить вимоги майнового характеру, тому розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні позовної заяви становить 99 909 грн 71 коп, відповідно за подання апеляційної скарги позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 149 864 грн 57 коп. (150 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви).

Копію зазначеної ухвали позивач отримав 12 лютого 2019 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

На виконання вимог ухвали, 26 лютого 2019 року Товариство подало заяву, в якій зазначило, що Товариство у позовній заяві не ставить питання про повернення йому сплачених сум податків, натомість просить зарахувати їх як сплату єдиного соціального внеску за період з червня 2016 року по січень 2018 року. Таким чином, в даній справі предметом розгляду є одна позовна вимога немайнового характеру, що свідчить про помилковість висновку суду апеляційної інстанції про необхідність сплати скаржником судового за подання апеляційної скарги у розмірі 149 864 грн 57 коп.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2019 року продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року на 15 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Копію зазначеної ухвали позивач отримав 19 березня 2019 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2019 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику, оскільки скаржником не усунуто недоліків апеляційної скарги.

Не погодившись з зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду, а справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі та розгляду апеляційної скарги по суті.

В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про неправомірність здійсненого судом апеляційної інстанції розрахунку суми судового збору, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги у даній справі.

Відповідач відзиву на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає розгляду справи.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 345 КАС України (у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15.12.2017).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

При цьому, за змістом статті 2 КАС України забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, установлених цим Кодексом, є одним із принципів адміністративного судочинства.

Частиною 1 ст. 293 КАС України встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 1 частини 5 статті 296 КАС України встановлено, що до апеляційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору.

Згідно із частиною 2 статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у тому числі, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» (далі - Закон №3476-VI).

Відповідно до статті 1 Закону №3476-VI судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Частиною 1 статті 4 вказаного вище Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру (ч. 3 ст. 6 Закону №3476-VI).

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 4 Закону №3476-VI (в редакції, що була чинною на момент подання позовної заяви) за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем судовий збір справляється у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пунктом 2 частини 3 статті 4 вказаного Закону (в редакції, що була чинною на момент подання позовної заяви) встановлено, що за подання до адміністративного суду апеляційної скарги, судовий збір справляється у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

При цьому, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина 1 статті 4 вказаного Закону).

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» установлено у 2018 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2018 року - 1762 гривні.

Постановляючи ухвалу 06 лютого 2019 року про залишення апеляційної скарги без руху, апеляційний суд виходив з того, що розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру становить 99 909 грн 71 коп., а тому, за висновком цього суду, сплачений позивачем судовий збір в сумі 2 881 грн 50 коп. не відповідає розміру судового збору, встановленого підпунктом 2 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Проте, такий висновок суду апеляційної інстанції є помилковим, оскільки предметом розгляду даної справи є позовні вимоги про зобов`язання Жилачівське відділення Стрийської об`єднаної державної податкової інспекції зарахувати сплачені боржником 6 660 647 грн 75 коп. як сплату єдиного соціального внеску за період з червня 2016 року по січень 2018 року та визнати незаконним зарахування цих платежів в погашення кредиторської заборгованості.

На думку колегії суддів суду касаційної інстанції, зазначена позовна вимога є немайновою, оскільки жодним чином не впливає на майновий стан позивача. Відповідно, розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду позовної заяви. що містить одну вимогу немайнового характеру, поданої юридичною особою, становить 2 643 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 2 881 грн 50 коп., тобто у розмірі більшому, ніж встановлено Законом України «Про судовий збір», що, у свою чергу, спростовує наявність обставин, які стали підставою для залишення апеляційної скарги без руху та її подальшого повернення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За правилами статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

За наведеного та на підставі частини 1 статті 353 КАС України ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги підлягає скасуванню з направленням справи до цього ж суду для продовження розгляду.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» - задовольнити.

Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2019 року -скасувати.

Справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова