ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2021 року

м. Київ

справа № 820/3541/17

адміністративне провадження № К/9901/11275/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 820/3541/17

за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Харківській області до Приватної фірми "Променерго" про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна та накладення арешту,

за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду (головуючий-суддя І інстанції: О. В. Старосєльцев) від 31 жовтня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Г. Є. Бершов, В.

В. Катунов, І. М. Ральченко) від 20 грудня 2017 року,

УСТАНОВИЛ:

І. РУХ СПРАВИ

1. Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області (правонаступником, якої є Головне управління Державної податкової служби у Харківській області, далі ГУ ДПС у Харківській області, позивач, скаржник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Приватної фірми "Променерго" (далі - ПФ "Променерго", відповідач), у якому просило:

- підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна ПФ "Променерго" (30357156), застосованого на підставі рішення заступника начальника Головного управління ДФС у Харківській області від 17 серпня 2017 року;

- накласти арешт на кошти, які перебувають на рахунках ПФ "Променерго", відкритих в банківських установах, шляхом зупинення видаткових операцій на таких рахунках.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що платник податків допустив неналежне виконання податкового обов'язку при здійсненні контролю за податковою дисципліною, створивши перешкоди у проведенні перевірки у спосіб не допуску працівників контролюючого органу. Вказана обставина є визначеною законом підставою для накладення арешту на кошти платника у банківській установі.

Посилаючись на викладені міркування, представник позивача просив суд постановити рішення про задоволення заявлених вимог.

3. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року, у задоволені позову відмовлено.

4. Не погоджуючись з рішеннями суддів першої та апеляційної інстанцій, 29 січня 2018 року позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

5. Ухвалою Верховного Суду (склад колегії суддів: ОСОБА_1 - головуючий суддя, Бившева Л. І., Хохуляк В. В. ). від 08 лютого 2018 року прийнято до розгляду касаційну скаргу позивача та відкрито по ній касаційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

6.05 березня 2018 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

7.21 січня 2020 року на адресу Верховного Суду від Головного управління ДФС у Харківській області надійшло клопотання про заміну позивача, а саме Головне управління ДФС у Харківській області, на належного позивача - Головне управління ДПС у Харківській області.

8.12 квітня 2021 року на адресу Верховного Суду від Головного управління ДПС у Харківській області надійшло клопотання про заміну позивача, а саме Головне управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ: ~organization1~), на належного позивача - Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ: ~organization2~).

9. На підставі розпорядження в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року № 2310/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв'язку з ухваленням Вищою радою правосуддя від 15 жовтня 2020 року № 2830/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв'язку з поданням заяви про відставку", що унеможливлює її участь у розгляді касаційної скарги.

10. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 листопада 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.

11. Ухвалою Верховного Суду прийнято до провадження адміністративну справу, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ГУ ДФС у Харківській області 13 липня 2017 року за № 3177 видано наказ про проведення документальної планової перевірки ПФ "Променерго" (код ЄДРПОУ 30357156) за період діяльності з 01 січня 2014 року по 31 березня 2017 року.

Документальну планову перевірку ПФ "Променерго" провести з 28 липня 2017 року тривалістю 10 робочих днів.

13.28 липня 2017 року працівниками позивача було складено акт про неможливість розпочати перевірку.

14.03 серпня 2017 року ГУ ДФС у Харківській області видано наказ № 3754 "Про внесення змін до наказу ГУ ДФС у Харківській області від 13 липня 2017 року № 3177 "Про проведення перевірки ПФ "Променерго" (податковий номер 30357156), яким внесено зміни до пункту 2 наказу в частині дати початку проведення перевірки, а саме: викладено пункт 2 наказу у такій редакції: "Документальну планову виїзну перевірку ПФ "Променерго" провести з 14 серпня 2017 року тривалістю 10 робочих днів.

15.14 серпня 2017 року працівниками ГУ ДФС у Харківській області складено акт "Про неможливість розпочати перевірку ПФ "Променерго".

16.16 серпня 2017 року ГУ ДФС у Харківській області стосовно ПФ "Променерго" було прийнято рішення "Про застування умовного адміністративного арешту майна платника податків".

17. У зв'язку з чим, 17 серпня 2017 року позивач у загальному порядку звернувся до суду із позовною заявою.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

18. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що встановивши на власний розсуд наявність спору про право та звернувшись одразу до суду в загальному порядку із адміністративним позовом, позивачем не дотримано порядок звернення до суду для підтвердження правомірності дій податкового органу щодо застосування арешту.

19. При цьому, суди звернули увагу на те, що відповідно до статті 94.19.1 Податкового кодексу України припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим. Тому, суди попередніх інстанцій, що юридична дія власного рішення контролюючого органу про застосування арешту майна платника податків у спірних правовідносинах припинена, а відтак, не може бути відновлена за будь-яких умов, адже за своїм характером та правовим змістом строк у 96 годин є присікальним і поновленню чи продовженню не підлягає.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

20. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суддів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

21. Позивач, наводить доводи аналогічні доводам адміністративного позову, апеляційної скарги, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитую норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями, а тому повторному зазначенню не потребують.

22. При цьому, посилаючись на положення ПК України, зокрема його підпункт 94.2.3 пункту 94.2 статті 94, фактично наводить обставини, які, на його думку, свідчать про обґрунтованість арешту майна відповідача, яке, не допустило уповноважених представників до її проведення, що зафіксовано відповідним актом. Разом з тим, скаржник звертає увагу на те, що останньому стало відомо про те, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі № 820/3481/17 за позовом ПФ "Поменерго" до ГУ ДФС у Харківській області про скасування наказів.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Враховуючи положення пункт 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" ~law24~, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності ~law25~ і розгляд їх не закінчено до набрання чинності ~law26~, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності ~law27~. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.

24. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, виходить з такого.

25. Розглянувши клопотання Головного управління ДПС у Харківській області та враховуючи реформування податкової системи і реорганізацію податкових органів, Верховний Суд в порядку, встановленому статтею 52 КАС України, допускає заміну позивача - Головне управління ДФС у Харківській області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Харківській області.

26. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

27. Підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право: звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу

28. За визначенням пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

29. У пункті 94.2 цієї статті передбачені обставини, за наявності яких може бути застосовано адміністративний арешт майна, до яких згідно підпункту 94.2.3 віднесено таку обставину як: платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

30. Згідно з пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

31. При цьому, частиною 2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України встановлено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

32. Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

33. Відповідно до пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

34. Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном.

35. Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.

36. Підпунктом 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 Податкового кодексу України визначено, що припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з: відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті
94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим

37. Застосовуючи вказані правові норми, суди попередніх інстанцій зробили обґрунтований та юридично правильний висновок, що для реалізації вказаного повноваження контролюючого органу щодо звернення до суду на предмет перевірки обґрунтованості накладеного арешту на майно протягом 96 годин з часу прийняття рішення про такий арешт статті 183-3 КАС України передбачено право звернення до суду із відповідним поданням. Виключно у межах цього провадження суд наділений повноваженнями розглянути подання контролюючого органу у 96 годинний строк.

Отже, з огляду на сплив такого строку на дату ухвалення постанови суду першої інстанції відсутні підстави для задоволення позову у цій частині, так як такий арешт є припиненим відповідно до підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 Податкового кодексу України.

38. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 25 травня 2018 року у справі № 820/2040/17, від 28 березня 2019 року у справі № П/811/1722/17, від 27 серпня 2019 року у справі № 520/11050/18, а також у постанові судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 16 грудня 2020 року справа № 820/5045/18 (адміністративне провадження № К/9901/1641/19/).

39. Разом із тим не можна погодитися із висновками судів попередніх інстанцій у частині позовних вимог про накладення арешту на кошти відповідача, які перебувають на рахунках відповідача, відкритих у банківських установах, шляхом зупинення видаткових операцій на таких рахунках. Так, відмовляючи у задоволені позову в цій частині, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що нормами Податкового кодексу України не передбачено повноваження податкового органу звертатись до суду з позовом про застосування арешту на кошти відповідача у вигляді зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків.

40. Такий висновок, однак, не відповідає правильному застосуванню норм матеріального права, так як арешт коштів на рахунках та зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків є тотожними поняттями для цілей регулювання податкових правовідносин.

41. Співвідношення понять "арешт коштів на рахунках" (підпункт 20.1.33 пункту
20.1 статті 20, абзац 2 пункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України) та "зупинення видаткових операцій на рахунках" (підпункт
20.1.31 пункту 20.1 статті 20, пункт 89.4 статті 89, пункт 91.4 статті 91 Податкового кодексу України), то відповідно до норм ПК України вони мають однакове значення з точки зору їх застосування як примусового заходу.

42. Згідно з пунктом 9.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976 (з наступними змінами), виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою про арешт коштів державного виконавця/приватного виконавця (далі - виконавець), судовим рішенням (у тому числі рішенням, ухвалою, постановою суду) чи ухвалою слідчого судді, суду, постановленою під час здійснення кримінального провадження (далі - документ про арешт коштів).

43. Під час дії документа про арешт коштів банк протягом операційного дня відповідно до статті 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" зупиняє видаткові операції за рахунком клієнта та здійснює арешт усіх надходжень на рахунок клієнта до забезпечення суми коштів, що зазначена в документі про арешт коштів, або до отримання передбачених законодавством документів про зняття арешту з коштів.

44. Відповідно до частини 2 статті 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" у редакції Закону України від 23 березня 2017 року № 1983-VIII зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, а також в інших випадках, передбачених договором, Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", іншими законами та/або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, кореспондентському рахунку.

Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми або коли інше передбачено договором, законом чи умовами такого обтяження.

45. Отже суди попередніх інстанцій зробили помилковий висновок про відсутність у контролюючого органу повноважень на звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти відповідача у вигляді зупинення видаткових операцій на його банківських рахунках. Судами не було встановлено обставин у справі, на які позивач посилається як на підставу застосування адміністративного арешту активів відповідача у вигляді зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків - не допуск працівників контролюючого органу до проведення перевірки, тоді як ці обставини відповідно до приписів КАС України є предметом доказування

46. При цьому судам необхідно врахувати, що недопуск працівників податкового органу до проведення перевірки можуть мати як правомірний характер, так і не правомірний характер, у випадку відсутності у платника податків правових підстав для такого не допуску.

47. Не встановлення обставин щодо підстав недопуску відповідачем посадових осіб позивача до проведення документальної планової перевірки унеможливлює зробити висновок щодо правильності вирішення спору, а відтак у відповідності до статті 353 КАС України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

48. Вищенаведені порушення судами норм процесуального права призвели до передчасних висновків щодо суті спору в частині вимог про накладення адміністративного арешту на кошти відповідача.

49. Відповідно до частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

50. Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, перевірити належним чином доводи сторін щодо обґрунтованості підстав, якими позивач обґрунтовує необхідність накладення арешту на кошти відповідача.

Для чого, у разі необхідності, зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування відповідних обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Замінити позивача у справі - Головне управління ДФС у Харківській області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Харківській області.

Касаційну скаргу Головного управлінням ДПС у Харківській області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року у справі № 820/3541/17 скасувати у частині відмови у задоволенні позову про накладення арешту на кошти, які перебувають на рахунках Приватної фірми "Променерго", відкритих у банківських установах, шляхом зупинення видаткових операцій на таких рахунках та в цій частині справу направити на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

У іншій частині позовних вимог постанови Харківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року та постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов