Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 квітня 2020 року

Київ

справа №760/12834/17

касаційне провадження №К/9901/48685/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Бевзенка В.М., Стеценка С.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 13.12.2017 (головуючий суддя: Українець В.В.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2018 (головуючий суддя: Літвінова Н.М.; судді: Сорочко Є.О., Федотов І.В.) у справі №760/12834/17 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Дніпропетровського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними, стягнення коштів та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - МОУ або відповідач-1), Дніпропетровського обласного військового комісаріату (далі - Дніпропетровський ОВК або відповідач-2), в якому просив:

визнати протиправними дії відповідачів щодо непризначення йому одноразової грошової допомоги в разі настання інвалідності ІІ групи відповідно до Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі - Порядок №975);

стягнути з відповідачів на його користь одноразову грошову допомогу у разі настання інвалідності ІІ групи в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на день встановлення інвалідності в сумі 674842 грн;

зобов`язати відповідачів призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу в разі настання інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, відповідно до статті 16-3 Закону №2011-XII та Порядку №975.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв`язку із встановленням йому вперше ІІ групи інвалідності він набув право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги у порядку та в розмірі, визначених Законом №2011-XII та Порядку №975.

Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 13.12.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2018, адміністративний позов задоволено частково:

визнано протиправною бездіяльність МОУ щодо не розгляду по суті заяви ОСОБА_1 про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності ІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби відповідно до Закону №2011-XII та Порядку №975;

зобов`язано МОУ прийняти рішення за результатами розгляду питання про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності ІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби відповідно до Закону №2011-XII та Порядку №975, з урахуванням висновків, викладених у цій постанові.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги у разі встановлення особі відповідної групи інвалідності, покладено на МОУ, як на головного розпорядника коштів. Проте, компетентним органом питання у визначеному законодавцем порядку щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги не розглянуто, чим допущено протиправну бездіяльність. З огляду на не вирішення МОУ в установленому законодавством порядку порушеного позивачем у заяві питання, належним способом захисту порушених прав та інтересів ОСОБА_1 у спірних правовідносинах є зобов`язання МОУ прийняти рішення за результатами розгляду заяви позивача про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги. Також суди дійшли висновку, що позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги у порядку та у розмірі, встановленому Порядком №975.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, МОУ подало касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судами норм матеріального права просить суд касаційної інстанції скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Касаційна скарга обґрунтована тим, що цей спір розглянутий з порушенням правил предметної підсудності, оскільки такий, на переконання Міністерства, мав би розглядатися окружним адміністративним судом, а не місцевим загальним судом як адміністративним. Також скаржник стверджує, що позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в порядку та на умовах, визначених Порядком №975, оскільки вперше інвалідність ОСОБА_1 було встановлено у 09.12.2013, коли цей Порядок ще не діяв. Скаржник вказав і про те, що позивачем не надано до МОУ відомостей про причини та обставини поранення, зокрема про те, що воно не пов`язане з вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Ухвалою Верховного Суду від 12.07.2018 відкрито касаційне провадження у справі.

В порядку статті 31 КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 19.07.2019 визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 23.04.2020 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

Від позивача на адресу суду касаційної інстанції надійшли клопотання про закриття касаційного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 339 КАС України, у задоволенні яких судом відмовлено за їх необґрунтованості.

Правом на подачу відзиву на касаційну скаргу МОУ позивач не скористався.

Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог частини третьої статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходив військову службу з якої був звільнений.

Відповідно до інформації, зазначеній у довідці до акту огляду МСЕК серії 12ААА №072534 від 14.11.2016, позивачу за результатами переогляду з 24.10.2016 вперше встановлено ІІ групу інвалідності у зв`язку із захворюванням, що пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Згідно з витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол № 2764 від 12.11.2013) захворювання колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

З метою реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги позивач у травні 2017 року звернувся через Дніпропетровський ОВК до МОУ із відповідною заявою.

Листом від 21.06.2017 №248/3/6/2159 Департамент фінансів МОУ повідомив позивача про відсутність законодавчо визначених підстав для виплати одноразової грошової допомоги.

Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд зазначає таке.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Згідно частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень вказаним критеріям для оцінювання рішення, (дій) є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову, за умови, що встановлено порушення прав та інтересів позивача.

У спорах про оскарження акта індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень, який стосується прав та обов`язків особи, суд при вирішенні справи має надати повну та об`єктивну правову оцінку такому акту.

Отже, з урахуванням завдань адміністративного судочинства, Верховний Суд вважає, що необхідним при вирішенні даної справи є перевірка дотримання МОУ процедури розгляду питання про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги.

Відповідно до статті 41 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом №2011-XII.

Статтею 16 Закону №2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до статті 16-3 цього Закону порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, станом на момент звернення позивача з вимогою про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги, врегульовано Порядком №975.

Пунктом 3 Порядку № 975 визначено, що у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно з пунктом 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Згідно із абзацом 6 пункту 4.7 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 №530 (далі - Положення №530), документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам оформляє та подає в Департамент фінансів Міністерства оборони України командир військової частини.

Відповідно до пункту 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Пунктом 13 Порядку № 975 передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Згідно пункту 4.10 Положення №530 Департамент фінансів Міноборони доводить рішення головного розпорядника коштів про виплату одноразової грошової допомоги до розпорядників коштів другого ступеня, обласних військових комісаріатів, військових частин та здійснює переказ коштів на реєстраційні рахунки розпорядників коштів другого ступеня, обласних військових комісаріатів, військових частин, які фінансуються через Департамент фінансів Міністерства оборони України.

Розпорядники коштів другого ступеня доводять ці рішення до командирів військових частин і здійснюють переказ коштів на реєстраційні рахунки військових частин, які через них фінансуються.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих військовослужбовцем для призначення і виплати одноразової грошової допомоги, повинен закінчуватись прийняттям компетентним на те органом (Міністерством оборони України) відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги).

У той же час, у спірному випадку, розпорядник коштів - МОУ одне із передбачених законодавцем рішень за результатами розгляду питання про призначення позивачу одноразової грошової допомоги не прийняв. Відповідь за результатами розгляду питання щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги надана Департаментом фінансів МОУ листом від 21.06.2017 №248/3/6/2159.

Верховний Суд звертає увагу, що Департамент фінансів є лише структурним підрозділом Міноборони, який займається оформленням та супроводженням необхідних документів для призначення і виплати одноразової грошової допомоги, тобто виконує технічні питання та не є компетентним органом з вирішення поставленого позивачем у заяві питання.

Тобто, має місце факт ухилення суб`єкта владних повноважень від виконання покладених на нього законодавством обов`язків.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 у справі "Гурепка проти України" (Gurepka v.Ukraine), заява №61406/00, п.59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п.158) (п.29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі "Гарнага проти України" (Garnaga v.Ukraine), заява №20390/07).

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, обраний судами попередніх інстанцій спосіб захисту порушених прав позивача шляхом визнання протиправною бездіяльності МОУ щодо не розгляду питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги та зобов`язання останнього прийняти відповідне рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги) за результатами розгляду порушеного у заяві питання відповідає вимогам справедливості та забезпечить ефективне поновлення ОСОБА_1 в правах.

Посилання скаржника на те, що вказана категорія справи не підсудна місцевому загальному суду як адміністративному суду також не заслуговують на увагу, оскільки одноразова грошова допомога військовослужбовців є однією з форм соціального захисту військовослужбовців, а тому на спірні правовідносини поширюються положення пункту 4 частини першої статті 18 КАС України (у редакції, чинній на момент звернення позивача із позовною заявою до суду та розгляду справи судом першої інстанції).

Щодо доводів скаржника про відсутність правових підстав для призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги на умовах, визначених Порядком №975, то таким обставинам має надаватися оцінка при перевірці рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятого за результатами розгляду питання по суті, на предмет відповідності його критеріям, визначеним статтею 2 КАС України.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Касаційні скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в запереченнях на позов, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надали оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містять.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, а тому підстави для скасування рішень судів попередніх інстанцій - відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 13.12.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2018 у справі №760/12834/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

В. М. Бевзенко

С. Г. Стеценко