ПОСТАНОВА

Іменем України

27 квітня 2020 року

Київ

справа №642/5375/17

адміністративне провадження №К/9901/46934/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шевцової Н.В.,

суддів: Кашпур О.В., Уханенка С.А.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №642/5375/17

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту реєстрації Харківської міської ради, за участю третьої особи: Служби у справах дітей по Холодногірському району Управління служби у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради

про скасування рішення, зобов`язання вчинення дій

за касаційною скаргою Департаменту реєстрації Харківської міської ради

на рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 18 грудня 2017 року, ухвалене в складі головуючого судді Євтіфієва В. М.,

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2018 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Донець Л. О., суддів: Гуцала М. І., Мельнікової Л. В.,

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. 20 жовтня 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Департаменту реєстрації Харківської міської ради (далі - відповідач, Департамент), третя особа - Служба у справах дітей по Холодногірському районі Управління служби у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради (далі - третя особа), в якому просила:

1.1. скасувати рішення Відділу реєстрації місця проживання у Холодногірському районі м. Харкова Управління ведення Реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради від 06 жовтня 2017 року про відмову у реєстрації місця проживання ОСОБА_2 ;

1.2. зобов`язати Відділ реєстрації місця проживання у Холодногірському районі м. Харкова Управління ведення Реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради зареєструвати місце проживання ОСОБА_2 за адресою:

АДРЕСА_1. 2 . На обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що після розірвання шлюбу вона звернулася до відповідача із заявою про реєстрацію місця проживання малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою свого місця проживання АДРЕСА_1 . Спору між батьками щодо визначення її місця проживання немає.

2.1. 06 жовтня 2017 року відповідачем було відмовлено позивачу у реєстрації місця проживання доньки з підстав неподання необхідних документів для здійснення місця реєстрації, а саме згоди батька. Цю відмову позивач уважає протиправною та такою, що суперечить статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

3. Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначив, що у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами, місце проживання дитини реєструється за місцем проживання одного з батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

3.1. За доводами представника відповідача, Департаментом реєстрації Харківської міської ради, права та законні інтереси позивача не порушені, оскільки посадові особи цього органу діяли відповідно до вимог пункту 18 Правил реєстрації місця проживання та порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Правила).

ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи

4. 06 жовтня 2017 року позивач звернулася до Відділу реєстрації місця проживання у Холодногірському районі м. Харкова Управління ведення Реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради з заявою про реєстрацію місця проживання її малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою її проживання: АДРЕСА_1 .

5 . За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 було прийнято рішення про відмову у проведенні реєстраційної дії відповідно до пункту 11 Правил з причини - «особа не подала необхідних документів, а саме: відсутня згода другого з батьків, що суперечить абзацу 6 пункту 18 Правил, частині 5 статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та статті 160 Сімейного Кодексу України.

6. Актом прийому-передачі документів від 06 жовтня 2017 року документи були повернуті до ЦНАП.

7. Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій установлено, що 11 лютого 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено шлюб, який було зареєстровано в Ленінському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис №51 від 11 лютого 2015 року та було видане свідоцтво про укладення шлюбу серія НОМЕР_1 від 11 лютого 2015 року.

8. У заочному рішенні Ленінського районного суду м. Харкова від 22 червня 2017 року в справі № 642/2357/17 про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не вирішено питання стосовно місця проживання їхньої доньки, ОСОБА_2

9. Спору між батьками щодо визначення місця проживання дітей немає.

10. Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 з часу свого народження не була зареєстрована.

ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

11. Рішенням Ленінського районного суду міста Харкова від 18 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2018 року, позовні вимоги задоволено.

11.1. Визнано дії Департаменту реєстрації Харківської міської ради у відмові ОСОБА_1 у реєстрації малолітньої дитини ОСОБА_2 незаконними.

11.2. Скасовано рішення Департаменту реєстрації Харківської міської ради від 06 жовтня 2017 року про відмову у реєстрації місця проживання ОСОБА_2 .

11.3. Зобов`язано Департамент реєстрації Харківської міської ради зареєструвати місце проживання ОСОБА_2 за адресою

АДРЕСА_1. 12 . Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з протиправності спірного рішення відповідача, оскільки дії відповідача суперечать статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», яка визначає процедуру реєстрації новонародженої дитини, а пункт 18 Правил, на який посилається відповідач, передбачає реєстрацію дитини, яка не досягла віку 14 років.

ІV. Касаційне оскарження

13. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції Департамент подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано 02 квітня 2018 року.

14. У касаційній скарзі представник відповідача зазначає, що позивачем у порушення пункту 18 Правил при здійсненні реєстрації малолітньої дитини не надано згоди батька, під час подання заяви про реєстрацію батько також був відсутнім, рішення суду, яким би було визначено місце проживання дитини разом з матір`ю, не надано.

15. Щодо посилання судів на необхідність застосування процедури реєстрації як для новонародженої дитини, то, на думку відповідача, ОСОБА_2 не є новонародженою, оскільки на момент подання відповідної заяви їй було вже більше року.

16. У зв`язку із зазначеним відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

17. Касаційна скарга відповідача містить прохання про розгляд справи за участі його представника.

18. 25 квітня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито провадження за касаційною скаргою та витребувано з Ленінського районного суду міста Харкова матеріали справи № 642/5375/17 (суддя-доповідач Шарапа В. М.).

19. 15 травня 2018 року справа № 642/5375/17 надійшла до Верховного Суду.

20. 12 червня 2019 року розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 722/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шарапи В. М.

21. Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 12 червня 2019 року визначено склад суду: головуючого суддю Шевцову Н. В., суддів Кашпур О. В., Уханенка С. А.

22. Станом на час розгляду справи Верховним Судом відзив на касаційну скаргу у встановлений законодавством строк не надходив.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

23. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

24. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

25. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

26. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

27. Відповідно до частин першої та другої статті 6 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон № 1382-IV) громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов`язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.

28. Згідно з частиною восьмою статті 6 Закону № 1382-IV забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших, ніж передбачених цією статтею, документів.

29. Статтею 9-1 Закону № 1382-IV передбачено, що орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо:

- особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію;

- у поданих особою документах містяться недостовірні відомості або подані нею документи є недійсними;

- для реєстрації або зняття з реєстрації звернулася особа, яка не досягла 14-річного віку.

29.1. Рішення про відмову приймається в день звернення особи. Заява про реєстрацію чи зняття з реєстрації місця проживання повертається особі із зазначенням у ній причин відмови.

30. Пункт 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207 (далі - Правила): для реєстрації місця проживання особа або її представник подає:

1) заяву за формами, наведеними відповідно у додатках 6, 7 або 8;

2) документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16 років, подається свідоцтво про народження. Реєстрація місця проживання дітей, які є іноземцями чи особами без громадянства, здійснюється за умови внесення даних про дітей до посвідки на постійне або тимчасове проживання їх батьків та копії свідоцтва про народження. Документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами;

3) квитанцію про сплату адміністративного збору (у разі реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з попереднього місця проживання адміністративний збір стягується лише за одну послугу);

4) документи, що підтверджують:

- право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім`ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/представників);

- право на перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи, - довідка про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи за формою згідно з додатком 9, копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи, форма якого затверджується Мінсоцполітики (для осіб, які перебувають на обліку у цих установах або закладах);

- проходження служби у військовій частині, адреса якої зазначається під час реєстрації, - довідка про проходження служби у військовій частині, видана командиром військової частини за формою згідно з додатком 10 (для військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби);

5) військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку);

6) заяву про зняття з реєстрації місця проживання особи за формою згідно з додатком 11 (у разі здійснення реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця проживання).

30.1. У разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

30.2. Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання особи інші документи.

31. Відповідно до пункту 4 Правил громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом 30 календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання/перебування або зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється в день подання особою або її представником документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена одночасно із зняттям з попереднього місця проживання.

32. Пунктом 11 Правил реєстрації місця проживання передбачено, що орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала необхідних документів або інформації; у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними; звернулася особа, яка не досягла 14 років. Рішення про відмову в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику.

33. На підставі пункту 2 Інструкції з визначення критеріїв перинатального періоду, живонародженості та мертвонародженості, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 29 березня 2006 року № 179, Новонароджений - медичний термін, який означає дитину з моменту народження або вилучення з організму матері після повного 22-го тижня вагітності (зі 154-ї доби від першого дня останнього нормального менструального циклу) до закінчення повних 4-х тижнів життя (28 діб).

34. Згідно з пунктом 5 Правил батьки або інші законні представники зобов`язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження.

VІ. Позиція Верховного Суду

35. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

36. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

37. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, в межах її доводів, суд касаційної інстанції виходить з такого.

38. Спір, який розглядається в цій справі, підсудний адміністративним судам, оскільки стосується оскарження рішення суб`єкта владних повноважень з процедурних питань та не пов`язаний із спором про будь-яке речове право.

39. З аналізу норм законодавства, наведених у пунктах 27-32 слідує, що для реєстрації місця проживання особа подає, зокрема, свідоцтво про народження дітей або дані щодо реєстрації малолітніх дітей за місцем проживання одного із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування), також, заяву про зняття з реєстрації місця проживання особи, (у разі здійснення реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця проживання) (пункт 18 Правил).

40. Підставою відмови у прийнятті спірного рішення відповідачем визначено пункт 11 Правил у зв`язку з ненаданням відповідних документів або інформації, а саме згоди батька.

41. Перелік документів, необхідних для здійснення реєстрації малолітньої дитини, визначено пунктом 18 Правил, у тому числі і частиною четвертою вказаного пункту, отже, другий з батьків повинен надати свою письмову згоду у присутності особи, яка приймає заяву, або така згода підтверджується на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

42. Відповідна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 11 липня 2019 року № 296/8597/16-а.

43. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки позивачем до органу реєстрації не було подано документи або інформації, передбаченої пунктом 18 Правил №207 щодо згоди батька на проведення реєстрації місця проживання дитини, то відповідач обґрунтовано відмовив у здійсненні реєстрації місця проживання ОСОБА_2 .

44. Судами попередніх інстанцій установлено, що підставою для відмови у реєстрації місця проживання дитини стало виключно недотримання позивачем вимог чинного законодавства при подачі відповідної заяви, а не спір про визначення місця проживання дитини.

45. Відсутність спору про право у цій справі є підставою для незастосування правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року в справі № 337/2535/2017 та ін.

46. Посилання судів попередніх інстанцій на те, що позивач здійснювала реєстрацію новонародженої дитини, є безпідставними, оскільки на час подання заяви про реєстрацію ОСОБА_2 вона не була новонародженою у розумінні чинного законодавства. Факт відсутності будь-якої реєстрації місця проживання дитини на момент звернення не має значення для спірних правовідносин і не виключає необхідність подання документів за переліком, визначеним пунктом 18 Правил.

47. Отже, Верховний Суд визнає, що неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме статей 6, 9-1 Закону № 1382-IV та пунктів 11, 18 Правил призвело до ухвалення незаконних судових рішень, що є підставою для їх скасування і прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, відповідно до статті 351 КАС України.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Департаменту реєстрації Харківської міської ради задовольнити.

2. Рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 18 грудня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2018 року в справі № 642/5375/17 скасувати.

3. Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту реєстрації Харківської міської ради, за участю третьої особи: Служби у справах дітей по Холодногірському району Управління служби у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про скасування рішення, зобов`язання вчинення дій відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Н. В. Шевцова

Судді: О. В. Кашпур

С. А. Уханенко