Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 340/6875/21

адміністративне провадження № К/990/11395/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області

на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2022 року (головуючий суддя - Панченко О.М., судді: Іванов С.М., Чередниченко В.Є.)

у справі №340/6875/21

за позовом ОСОБА_1

до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Кіровоградській області,

треті особи: Державна казначейська служба України, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області,

про відшкодування шкоди.

I. РУХ СПРАВИ

1. У жовтні 2021 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України, головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України (далі - ДСА України) та її територіальний орган Територіальне управління Державної судової адміністрації в Кіровоградській області (далі - ТУ ДСА в Кіровоградській області), шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України грошових сум у вигляді недоотриманої суддівської винагороди (бюджетна програма 0501150 «Виконання рішень на користь суддів та працівників апаратів суддів») за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року на його користь у розмірі 99067,90 грн, з обов`язковим утриманням податків та зборів.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в період з 18 квітня по 27 серпня 2020 року суддівську винагороду було нараховано та виплачено у обмеженому розмірі на підставі статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», що суперечить положенням статті 130 Конституції України та нормам Закону України «Про судоустрій і статус суддів», чим порушено його права та гарантії.

3. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

4. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2022 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ТУ ДСА в Кіровоградській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року із застуванням статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік». Зобов`язано ТУ ДСА в Кіровоградській області нарахувати суддівську винагороду ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року, обчисливши її відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та виплатити недоотриману частину із відрахуванням загальнообов`язкових податків та зборів. В іншій частині позову - відмовлено.

5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ТУ ДСА в Кіровоградській області звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

6. Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2022 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що указом Президента України від 29 вересня 2016 року №425/2016 року ОСОБА_1 призначено на посаду судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області.

8. Наказом голови Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 жовтня 2016 року №120-к позивача зараховано до штату Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з 25 жовтня 2016 року, з посадовим окладом відповідно до штатного розпису.

9. З 18 квітня 2020 року ОСОБА_1 не отримав суддівську винагороду в розмірі, установленому Законом України "Про судоустрій і статус суддів", оскільки введено обмеження, що передбачені Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року №553-IX з 18 квітня 2020 року до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України.

10. Відповідно до довідки ТУ ДСА в Кіровоградській області від 30 серпня 2021 року №92 загальний розмір обмеження суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року склав 99067,09 грн.

11. Не погодившись із зазначеними діями ТУ ДСА в Кіровоградській області, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Суд першої інстанцій відмовляючи в задоволенні позову виходив з того, що на час обмеження з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року позивачу суддівської винагороди були чинним положення частини першої і третьої статті 29 Закону України від 14 листопада 2019 року №294-IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік"; абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України від 13 квітня 2020 року №553-IX "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", які підлягали обов`язковому виконанню; пункт 4.3 Рішенням Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року №10-р/2020, на який посилається ОСОБА_1 в обґрунтування вимог, не змінює законодавче регулювання правовідносин, що мали місце до дати ухвалення рішення.

13. Задовольняючи частково позов суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що нарахування та виплата суддівської винагороди позивачу мала бути здійснена виключно відповідно до вимог Законом України "Про судоустрій та статус суддів". Водночас, положення статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прямо суперечать статті 130 Конституції України. Відповідачами не заперечується, що фінансування виплати грошового забезпечення судів у Кіровоградській області у 2020 році не було зменшено у зв`язку із встановленням обмеження розміру суддівської винагороди.

14. Доказів неможливості здійснення виплат саме позивачу суддівської винагороди у повному обсязі за період з квітня 2020 року по серпень 2020 року відповідачі до суду не надали.

15. Також, суд апеляційної інстанції зазначив, що з даних, отриманих судом зі Звіту про надходження та використання коштів загального фонду (форма № 2д) за 2020 рік, вбачається, що ТУ ДСА в Кіровоградській області оприлюдненого на офіційному сайті вказаного органу, заробітна плата була профінансована повністю.

16. Отже, невиплата ОСОБА_1 суддівської винагороди в повному обсязі є результатом дій саме ТУ ДСА в Кіровоградській області, тому й відповідальною особою за невиплату позивачу суддівської винагороди в повному обсязі є саме ТУ ДСА в Кіровоградській області.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

17. У касаційній скарзі ТУ ДСА в Кіровоградській області зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі №340/1916/20, від 22 липня 2021 року у справі №260/3598/20, від 29 липня 2021 року у справі №340/1727/20, від 23 червня 2021 року у справі №520/13014/2020 та від 28 липня 2021 року у справі №340/1901/20, від 05 серпня 2021 року у справі №12182/20, від 09 вересня 2021 року у справі №120/5243/20-а, від 29 вересня 2021 року у справі №160/15370/20, в яких зазначено про необхідність з`ясування причин невиплати суддівської винагороди в повному розмірі протягом спірного періоду, а спосіб захисту повинен співвідноситись/пов`язуватись з цими діями та їх наслідками. Зазначене не враховано судом апеляційної інстанції під час розгляду справи.

18. Крім того, поза увагою суду апеляційної інстанції залишилось питання щодо обсягів фінансування витрат на оплату суддівської винагороди протягом спірного періоду.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.

20. Касаційне провадження за касаційною скаргою у справі, що розглядається, відкрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

21. Спірні правовідносини між сторонами склались щодо правомірності дій ТУ ДСА в Кіровоградській області по обмеженню розміру суддівської винагороди у період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року.

22. Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

23. Згідно з преамбулою Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII) цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

24. Відповідно до частин першої - другої статті 4 Закону №1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

25. За змістом частини першої статті 135 Закону №1402-VIII, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

26. Частиною другою статті 135 Закону №1402-VIII обумовлено, що суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

27. Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII (яка згідно з Рішенням Конституційного Суду України №4-р/2020 від 11 березня 2020 року діє у редакції Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України») базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

28. 18 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон №553-IX), згідно з пунктом 10 розділу І якого Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон №294-IX) доповнено, зокрема статтею 29 наступного змісту: «установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки (частина перша). Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина друга). Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті)».

29. 28 серпня 2020 року Конституційний Суд України Рішенням №10-р/2020 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення частин першої, третьої статті 29 Закону №294-IX зі змінами; абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону №553-IX. Вказані положення втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

30. 03 березня 2020 року Верховний Суд ухвалив постанову в справі №340/1916/20 за схожих фактичних обставин справи і правового регулювання спірних відносин. Так, спір у справі №340/1916/20 виник у зв`язку із обмеженням виплати суддівської винагороди у період з 18 квітня по 28 серпня 2020 року на підставі статті 29 Закону №294-ІХ (зі змінами, внесеними згідно із Законом №553-ІХ), що зумовило звернення до суду з позовом про нарахування недоотриманих коштів (суддівської винагороди). Відмінним є предмет спору і суб`єктний склад спірних правовідносин, але, пам`ятаючи про підстави їх виникнення та власне суть порушеного права, за захистом якого подавався позов (у справі №340/1916/20), у зіставленні з підходом і мотивами суду касаційної інстанції, на яких базується згадана постанова, можна констатувати, що на застосовність правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 03 березня 2020 року у справі №340/1916/20, до цієї справи зазначені відмінності не впливають.

31. Варто наголосити, що у розрізі встановлених обставин справи №340/1916/20 Верховний Суд у постанові від 03 березня 2020 року висловив правову позицію з приводу застосування положень статті 135 Закону №1402-VIII при виплаті суддівської винагороди (у період з 18 квітня по 28 серпня 2020 року), усуваючи таким чином правову колізію, яка виникла у зв`язку із набранням чинності положень Закону №553-ІХ, яким Закон №294-ІХ було доповнено статтею 29. Тобто, у вказаній справі Верховний Суд головним чином загострив увагу на тому, який нормативно-правовий акт підлягає застосуванню при визначенні розміру суддівської винагороди. Власне, це й було тим основним питанням, якого стосувався правовий висновок Верховного Суду.

32. Зокрема, Верховний Суд зазначив, що розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону №1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в значенні частини другої статті 130 Конституції України (пункт 54 постанови). Зміни до цього Закону в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, про який мовиться у позовній заяві (з квітня по травень 2020 року) не вносилися, тож законних підстав для обмеження її виплати (10 прожитковими мінімумами) не було (пункт 55 постанови).

33. Щодо Закону №553-ІХ (яким внесено зміни до Закону №294-ІХ, зокрема доповнено його статтею 29 (пункт 10 розділу І Закону №553-ІХ), то у розрізі наведених вище міркувань та правового регулювання спірних відносин колегія суддів зазначає, що цей Закон, позаяк він не є законом про судоустрій, ним чи іншим законом не вносилися зміни до Закону №1402-VIII (стосовно розміру суддівської винагороди), не може встановлювати розміру винагороди судді. Розбіжність між нормами (різних) законів щодо регулювання одних правовідносин (розміру суддівської винагороди), яка виникла у зв`язку з набранням чинності Законом №553-ІХ, має вирішуватися на користь Закону №1402-VIII (пункт 56 постанови). Для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону №1402-VIII, які попри те, що в часі цей закон прийнятий раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону №294-ІХ (у редакції Закону №553-ІХ). Ще раз підкреслюємо, що Основний Закон України має найвищу юридичну силу, тож «спеціальність» Закону №1402-VIII, зокрема його статті 135, що спирається передусім на конституційні положення частини другої статті 130 і є своєрідним її «продовженням», у цьому випадку безапеляційно долає доктринальний принцип подолання колізії правових норм, за яким наступний закон з того самого питання скасовує дію попереднього (попередніх) (пункт 58 постанови).

34. За наведеного правового регулювання та обставин справи, а також з огляду на висловлену правову позицію Верховного Суду у постанові від 03 березня 2021 року у справі №340/1916/20, колегія суддів констатує, що обмеження розміру суддівської винагороди у зв`язку із прийняттям Закону №553-ІХ щодо обмеження виплати суддівської винагороди 10 розмірами мінімальної заробітної плати протягом спірного періоду було неправомірним.

35. У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції правильно застосував норми статті 135 Закону №1402-VIII, констатуючи, що цей закон є спеціальним для спірних правовідносин і неправомірним було обмеження виплати позивачу суддівської винагороди за період з 18 квітня по 28 серпня 2020 року із застуванням щомісячного обмеження її нарахування згідно з частиною третьою статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» із змінами та доповненнями, внесеними Законом України №553-ІХ.

36. За таких обставин та правового врегулювання Верховний Суд уважає правильними висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій ТУ ДСА України в Кіровоградській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року із застуванням статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

37. Поряд з цим, Суд вважає за необхідне вказати наступне.

38. Суд апеляційної інстанції в постанові від 06 квітня 2022 року зазначив про те, що відповідачами не заперечується, що фінансування виплати грошового забезпечення судів у Кіровоградській області у 2020 році не було зменшено у зв`язку із встановленням обмеження розміру суддівської винагороди. Доказів неможливості здійснення виплат саме позивачу суддівської винагороди у повному обсязі за період з квітня 2020 року по серпень 2020 року відповідачі до суду не надали. Як вбачається з даних, отриманих судом зі Звіту про надходження та використання коштів загального фонду (форма № 2д) за 2020 рік ТУ ДСА в Кіровоградській області, оприлюдненого на офіційному сайті вказаного органу, заробітна плата була профінансована повністю. Отже, невиплата позивачу суддівської винагороди в повному обсязі є результатом дій саме ТУ ДСА в Кіровоградській області, тому й відповідальною особою за невиплату позивачу суддівської винагороди в повному обсязі є саме ТУ ДСА в Кіровоградській області.

39. Так, суд апеляційної інстанції у вказаній постанові дослідив питання щодо обсягів фінансування витрат на оплату суддівської винагороди протягом спірного періоду, що в свою чергу спростовує доводи касатора у цій частині.

40. Водночас, суд апеляційної інстанції, обираючи спосіб захисту порушеного права позивача шляхом зобов`язання ТУ ДСА України в Кіровоградській області нарахувати суддівську винагороду ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року, обчисливши її відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та виплатити недоотриману частину із відрахуванням загальнообов`язкових податків та зборів, не надав належної уваги тій обставині, що функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів, здійснює Державна судова адміністрація України, яка є співвідповідачем в дані справі (далі - ДСА України; частина третя статті 148 Закону №1402-VIII).

41. Отже, для правильного вирішення цієї справи суд апеляційної інстанції мав з`ясувати також правовий (звідси і процесуальний) статус ДСА України (через призму її компетенції щодо розпорядження бюджетними коштами, виділеними на фінансування судів) у застосуванні обмежень при виплаті суддівської винагороди (позивачеві), передбачених частинами першою, третьою статті 29 Закону №294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом №553-ІХ), адже відповідач - як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня може здійснювати свої повноваження виключно в межах тих асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі (на 2020 рік).

42. Зважаючи на те, що виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких, зокрема, щодо суддів місцевих і апеляційних судів, є ДСА України, яка, серед іншого, визначає обсяг видатків розпорядників нижчого рівня на ці потреби, то саме ДСА України як суб`єкт владних повноважень мала б відповідати за погашення заборгованості, яка виникла внаслідок невиплати судді у повному обсязі суддівської винагороди.

43. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23 червня 2021 року у справі №520/13014/2020, від 22 липня 2021 року у справі №260/3598/20, від 09 червня 2022 року у справі №280/136/21.

44. Крім того, необхідно зазначити про те, що у віданні ДСА України діє окрема бюджетна програма для забезпечення виконання рішень судів - КПКВК 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів", призначена саме для таких цілей. За правилами пункту 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845, наявність такої програми означає, що списання коштів здійснюватиметься саме за нею.

45. За таких обставин, Cуд вважає, що наявні правові підстави для стягнення на користь позивача суми невиплаченої у спірному періоді суддівської винагороди за рахунок коштів, передбачених для виконання рішень судів на користь суддів.

46. Суд звертає увагу на те, що стягнення заборгованості і зобов`язання нарахувати і виплатити цю заборгованість - це два різні способи захисту порушеного права і передбачають відмінний механізм виконання судових рішень.

47. Статтею 2 КАС України метою адміністративного судочинства визначено ефективний захист прав. Сам лише формальний розгляд справи і ухвалення рішення, яке завідомо не може захистити особу, не узгоджується з метою правосуддя.

48. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

49. При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

50. Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

51. Таким чином, суд апеляційної інстанції в спірних правовідносин не розглядав вимогу про стягнення заборгованості.

52. Отже, висновки суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог в частині зобов`язання ТУ ДСА України в Кіровоградській області нарахувати суддівську винагороду ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року, обчисливши її відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та виплатити недоотриману частину із відрахуванням загальнообов`язкових податків та зборів є передчасними, що, відповідно до вимог частини другої статті 353 КАС України, є підставою для скасування судового рішення у цій частині та направлення справи на новий розгляд.

53. Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої або апеляційної інстанції і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

54. Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

55. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

56. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 345 353 356 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області задовольнити частково.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2022 року скасувати в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області нарахувати суддівську винагороду ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року, обчисливши її відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та виплатити недоотриману частину із відрахуванням загальнообов`язкових податків та зборів, а справу у цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2022 року у справі № 340/6875/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Судді М.В. Білак

Н.М. Мартинюк

Ж.М. Мельник-Томенко